Постанова

від 21.02.2017 по справі 925/1316/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р. Справа№ 925/1316/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників сторін

від позивача: Федотова А.С. - представник, дов. б/н від 18.01.2017;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Смілапостач"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2016

у справі № 925/1316/16 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Київська м'ясна технологічна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Смілапостач"

про стягнення 40 165,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Київська м'ясна технологічна компанія" з позовом (з урахуванням уточнення до позовної заяви та заяви про збільшення грошових вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Смілапостач" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 37 535,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 0,5% від вартості товару - 237,67 грн., пені у розмірі 3 206,49 грн. та 3% річних у розмірі 323,00 грн.

Рішенням від 24.11.2016 Господарський суд Черкаської області позов задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю „Смілапостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Київська м'ясна технологічна компанія" 37 535,00 грн. залишку основного боргу за котлетне м'ясо, 237,67 грн. штрафу, 3 206,49 грн. пені, 323,00 грн. 3% річних на підставі договору поставки № 05/11-15 від 05.11.2015, 1 378,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору та 1 096,94 грн. інших судових витрат, пов'язаних із вирішенням спору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Смілапостач" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2016 у справі № 925/1316/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково у сумі 21 704,40 грн. залишку основного боргу, 108,52 грн. штрафу, 3% річних та пені, перерахованої з врахуванням 21 704,40 грн. залишку основного боргу (початок нарахування: 21.09.2016).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Смілапостач" строк на апеляційне оскарження рішення; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Смілапостач" на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2016 у справі № 925/1316/16 прийнято до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 31.01.2017 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 розгляд апеляційної скарги у справі № 925/1316/16 відкладено на 21.02.2017.

У судове засідання 21.02.2017 представник відповідача не з'явився. Після обговорення, колегія суддів дійшла висновку, що неявка повноважного представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті та ухвалила продовжити розгляд апеляційної скарги за його відсутності. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду Черкаської області позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 37 535,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 0,5% від вартості товару - 237,67 грн., пені у розмірі 2 180,83 грн. та 3% річних у розмірі 212,00 грн.; судового збору та поточні витрати на юридичний супровід, що виникне на дату винесення рішення.

На підставі ст. 22 ГПК України 04.11.2016 позивачем до господарського суду першої інстанції подано уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості, яка за своєю суттю є заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 37 535,00 грн., штрафні санкцій у розмірі 0,5% від вартості товару - 237,67 грн., пеню у розмірі 3 060,81 грн. та 3% річних у розмірі 261,00 грн., судові витрати в сумі 1 110,20 грн. пов'язані із розглядом справи; судового збору та поточні витрати на юридичний супровід, що виникне на дату винесення рішення.

14.11.2016 позивачем подано заяву про збільшення грошових вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 37 535,00 грн., штрафні санкцій у розмірі 0,5% від вартості товару - 237,67 грн., пеню у розмірі 3 206,49 грн. та 3% річних у розмірі 323,00 грн., судові витрати в сумі 1 096,94 грн.; судового збору та поточні витрати на юридичний супровід, що виникли на дату винесення рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.11.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір № 05/11-15, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач, за договором постачальник, зобов'язався поставляти (передавати у власність) відповідачу, за договором покупцеві, м'ясну продукцію за найменуванням товару, асортиментом та цінами, узгодженими сторонами, а відповідач зобов'язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Факт постачання позивачем відповідачу товару згідно із умовами договору № 05/11-15 та одержання товару відповідачем підтверджується видатковою накладною № 9682 від 23.08.2016 на суму 47 535,80 грн., підписаною обома сторонами, належним чином засвідчена копія якої наявна у матеріалах справи.

Згідно із п. 4.3 договору № 05/11-15 відповідач здійснює оплату товару позивачу в розмірі 100% вартості товару за видатковими накладними у відповідності до узгоджених сторонами цін, по факту отримання товару.

Позивач у претензії від 09.09.2016 № 1П повідомив відповідача, що станом на 09.09.2016 останній в порушення умов договору № 05/11-15, оплату поставленого товару згідно із видатковою накладною № 9682 від 23.08.2016 не здійснив, загальна заборгованість за поставлену продукцію складає 47 535,00 грн. та просив відповідача сплатити заборгованість в семиденний строк з моменту отримання даної претензії.

Отримання відповідачем 16.09.2016 претензії позивача від 09.09.2016 № 1П підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 92062870.

Як вказує позивач та не заперечує відповідач, останнім, частково, на суму у розмірі 10 000,00 грн., сплачено за поставлений позивачем товар, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем склала суму у розмірі 37 535,00 грн.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів повної оплати за поставлений відповідно до видаткової накладної № 9682 від 23.08.2016 позивачем товар згідно із договором № 05/11-15 у розмірі 37 535,00 грн. відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд, враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 37 535,00 грн., за поставлений відповідно до видаткової накладної № 9682 від 23.08.2016 товар, згідно із договором № 05/11-15, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення стороною зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.6 договору № 05/11-15 сторони погодили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення; крім того, за порушення строків оплати, відповідач сплачує позивачу штраф в наступному розмірі - за прострочення платежу - 0,5 відсотка від вартості поставленого та неоплаченого товару.

Враховуючи умови договору № 05/11-15 та матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що строк проведення повного розрахунку за отриманий товар по видатковій накладній № 9682 від 23.08.2016, на час прийняття рішення у справі, для відповідача є таким, що настав.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР із змінами і доповненнями, передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок сум штрафу та пені, наведеного позивачем, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що сума штрафу у розмірі 237,67 грн. та сума пені у розмірі 3 206,49 грн. є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011, постановах Вищого господарського суду України від 13.05.2015 у справі № 927/550/13, від 18.05.2015 у справі № 910/23630/14, від 17.06.2015 у справі № 910/22724/14, від 15.10.2015 у справі № 916/3445/14, від 21.10.2015 у справі № 910/760/15-г, від 27.10.2015 у справі № 924/303/15.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, здійснивши перерахунок суми 3% річних, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сума 3% річних у розмірі 323,00 грн., є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою (п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

В ухвалах Господарського суду Черкаської області від 27.10.2016 про порушення провадження у справі № 925/1316/16, від 04.11.2016, якою відкладено розгляд справи № 925/1316/16 на 24.11.2016, зазначено про виклик в засідання повноважних представників сторін.

Із протоколів судового засідання від 04.11.2016 та 24.11.2016, ухвали від 04.11.2016, рішення від 24.11.201 вбачається, що у судових засіданнях Господарського суду Черкаської області із розгляду справи № 925/1316/16 був присутнім представник позивача - Федотова А.С.

Також у матеріалах справи наявні відповідні докази понесення витрат позивачем у розмірі 1 096,94 грн., що складаються із витрат на відрядження та придбання палива дизельного для заправки автомобіля (а.с. 47-56).

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про включення до складу судових витрат суми у розмірі 1 096,94 грн., є такою що відповідає вимогам законодавства та підлягає задоволенню, оскільки Господарським судом Черкаської області викликано повноважних представників сторін у судові засідання 04.11.2016 та 24.11.2016.

Апеляційний господарський суд, частково, не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Посилання скаржника на те, що позивачем та відповідачем було прийнято рішення, що кошти у розмірі 15 830,60 грн., які були помилково перераховані на рахунок позивача 05.08.2016, вважаються авансовими та зараховуються в оплату поставки, яка планувалась 23.08.2016 є необґрунтованим, таким, що не відповідає матеріалам справи та не підтверджене жодним доказом.

Твердження скаржника про те, що у зв'язку із наявністю авансового платежу термін виконання покупцем обов'язку по оплаті є невизначеним, не відповідає п. 4.3 договору № 05/11-15 та іншим положенням зазначеного договору, оскільки такої відкладальної обставини з оплати, як авансовий платіж, у договорі № 05/11-15, крім того, відповідачем не доведено також факту наявності авансового платежу.

Апеляційний господарський суд зазначає, що питання якості поставленого позивачем товару відповідачу за договором 05/11-15 не є предметом спору у справі № 925/1316/16, крім того, відповідач не позбавлений права звернутись до господарського суду із відповідним позовом.

Згідно із п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання; необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК).

Як вбачається із матеріалів справи, ухвали Господарського суду Черкаської області від 27.10.2016 про порушення провадження у справі № 925/1316/16 та від 04.11.2016, якою відкладено розгляд справи № 925/1316/16 на 24.11.2016, які були повернуті відділенням поштового зв'язку до Господарського суду Черкаської області без вручення адресату, надіслано на адресу: 01001, м. Київ, вул. Іринська, 3/1.

Однак, як вбачається із позовної заяви, договору поставки № 05/11-15, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та інших документів у справі № 925/1316/16, єдиною адресою відповідача, яку зазначає як позивач, так і відповідач є: 18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 137.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача належним чином про час і місце засідання суду.

Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про повідомлення судом першої інстанції відповідача про час та місце судового засідання, що є порушенням норми процесуального права, а приписами п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, то колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Смілапостач" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2016 у справі № 925/1316/16 скасувати повністю.

3. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Смілапостач (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 137; ідентифікаційний код 38595150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київська м'ясна технологічна компанія (08171, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Шевченка, 72-А; адреса для поштової кореспонденції: 02140, м. Київ, пр-т Бажана, 14, оф. 6; ідентифікаційний код 39120988) 37 535,00 грн. залишку основного боргу за котлетне м'ясо, 237,67 грн. штрафу, 3 206,49 грн. пені, 323,00 грн. 3% річних на підставі договору поставки № 05/11-15 від 05.11.2015, 1 378,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору та 1 096,94 грн. інших судових витрат, пов'язаних із вирішенням спору.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Справу № 925/1316/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді С.А. Гончаров

В.В. Сулім