Ухвала

від 28.02.2017 по справі 536/1689/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1689/16-ц Номер провадження 22-ц/786/443/17Головуючий у 1-й інстанції Святська О. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

при секретарі Ткаченко Т.І.,

з участю представника відповідача Сегета Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу Агрофірми Вересень

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Агрофірми Вересень про визнання договору оренди розірваним, повернення земельної ділянки, зустрічним позовом Агрофірми Вересень до ОСОБА_3 про визнання окремої частини правочину недійсним.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом до Агрофірми Вересень , посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 3,33 га. 01 вересня 2008 року між нею та Агрофірмою Вересень укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, п. 36 якого передбачено розірвання договору в односторонньому порядку, без будь-яких умов та застережень. У зв'язку з бажанням самостійно обробляти земельну ділянку, 15.08.2016 р. вона письмово звернулася до відповідача з питання розірвання договору та повернення земельної ділянки, в чому їй було відмовлено відповідачем з тих підстав, що договір не може бути припинено нею в односторонньому порядку. У зв'язку з чим та на підставі п.36 договору оренди від 01.09.2008 року, просила суд визнати розірваним в односторонньому порядку договір №103 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 3,33 га, укладений 01.09.2008 року між нею, ОСОБА_3, та Агрофірмою Вересень , зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис №041056700207 від 05.05.2010 року та зобов'язати відповідача повернути їй дану земельну ділянку в стані, в якому була передана в оренду.

У листопаді 2016 року Агрофірма Вересень звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання окремої частини правочину п.36 договору оренди земельної ділянки від 01.09.2008 року недійсним, мотивуючи його тим, що позивач тлумачить положення п.36 договору оренди земельної ділянки від 1.09.2008 року на власний розсуд, чим порушує права орендаря. Вказав, що договір оренди укладено сторонами на 10 років та строк його дії встановлено до 5.05.2020 року. Згідно ст.32 ЗУ Про оренду землі дострокове розірвання договору можливе за рішенням суду лише в разі невиконання сторонами обов'язків , передбачених ст.24 і 25 ЗУ Про оренду землі та спірного договору. Лише одне бажання позивача розірвати договір не є підставою для цього. На думку позивача за зустрічним позовом, при укладенні вищевказаного договору п.36 сторони додатково обумовили визначене законом право кожної сторони договору на його розірвання при настанні умов, визначених ст.ст.24,25 ЗУ Про оренду землі та настанні обставин, визначених п.34,35 вищевказаного договору оренди землі. Вважають, що п.36 договору оренди земельної ділянки №103 від 1.09.2008 року суперечить ст.ст.24,25,31 ЗУ Про оренду землі , а тому має бути визнаний судом недійсним (а.с. 39-41).

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2016 року позов ОСОБА_3 до Агрофірми Вересень про визнання договору оренди розірваним, повернення земельної ділянки задоволено.

Визнано розірваним в односторонньому порядку договір №103 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 3,33 га, укладений 01.09.2008 року між ОСОБА_3 та Агрофірмою Вересень , зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис №041056700207 від 05.05.2010 року.

Зобов'язано Агрофірму Вересень передати ОСОБА_3 актом приймання передачі належну їй земельну ділянку, розташовану на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер 5322480800:02:000:007 загальною площею 3,33 га в стані, переданому в оренду.

Стягнуто з Агрофірми Вересень на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 551 грн. 20 коп..

У задоволенні зустрічного позову Агрофірми Вересень до ОСОБА_3 про визнання окремої частини правочину п.36 договору оренди земельної ділянки від 01.09.2008 року недійсним відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила Агрофірма Вересень , представник якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов АФ Вересень задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Ч.1 ст. 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю ІV-ПЛ № 036524, є власником земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 3,33 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8).

01.09.2008 року між ОСОБА_3 та Агрофірмою Вересень укладено договір №103 оренди земельної ділянки, розташованої на території Гориславської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 3,33 га (а.с.10-14).

Обидві сторони на час укладення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Договір укладено в письмовій формі, підписано обома сторонами та зареєстрований у Кременчуцькому районному центрі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис №041056700207 від 05.05.2010 року (а.с. 11).

Пунктом 36 вказаного договору передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається ( а.с. 11).

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, місцевий суд виходив з того, що п.36 договору був наявний в тексті договору на момент його підписання, а отже сторони на час укладення цього договору погоджувалися на таку умову щодо одностороннього розірвання будь-якою стороною договору. Даний пункт, виходячи з змісту та логіки інших пунктів договору від 1.09.2008 року, не пов'язаний, не суперечить та не спростовує їх. Так, п.п. 34, 35 договору передбачені підстави його припинення, а п.36 передбачено розірвання договору без обумовлення права на його застосування настанням будь-яких подій чи взаємозв'язку з п.34 та 35 договору. Враховуючи волевиявлення обох сторін, про що свідчать підписи орендаря та орендатора на а.с.11 на звороті, на час укладення договору щодо наявності такого пункту в договорі, тому підстав для визнання цього пункту недійсним з підстав, вказаних в позові АФ Вересень не встановлено.

Отже, за висновками суду, волевиявлення ОСОБА_3 у листі від 05.08.2016 року до АФ Вересень про розірвання договору оренди в односторонньому порядку з вимогою про повернення їй земельної ділянки, є мотивованим та обґрунтованим (а.с. 15).

Також місцевий суд визнав помилковим посилання АФ Вересень , висловлене в листі від 05.09.2016 року (а.с.16) на положення ЗУ Про оренду землі щодо недопущення розірвання договору в односторонньому порядку, з огляду на те, що згідно ст. 31 вказаного Закону, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Тобто законодавець обмежив право на розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у випадку відсутності такого порядку розірвання в законі чи договорі.

Оскільки сторони у договорі від 01.09.2008 року в двосторонньому порядку погодили таке право, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_3 про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути належну їй на праві приватної власності земельну ділянку.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд прийшов до висновку, що позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам та ґрунтуються на законі.

Згідно ст.ст.203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як передбачено ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:а) визнання прав;б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;в) визнання угоди недійсною;г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;ґ) відшкодування заподіяних збитків;д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч.1,3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч.3,4 ст. 31 Закону України Про оренду землі у редакції від 04.06.2008 р., яка була чинною на час укладення спірного договору оренди, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Як вказувалося вище, пунктом 36 укладеного між сторонами договору оренди передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається ( а.с. 11).

Отже, місцевий суд прийшов до вірного висновку про те, що на час укладення договору оренди земельної ділянки сторони передбачили його розірвання в односторонньому порядку без обумовлення права на його застосування настанням будь-яких подій чи взаємозв'язку з п. п.34 та 35 договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач на свій розсуд тлумачить зміст п. 36 договору оренди земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки зміст вказаного пункту договору Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається є чітким, конкретним, безумовним та не містить жодних застережень та посилань на інші пункти договору.

Натомість, відповідач за первісним позовом на власний розсуд тлумачить положення Закону України Про оренду землі та умови укладеного з ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки, відтак викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів до уваги не приймає.

Посилання Агрофірми Вересень в апеляційній скарзі на вимоги ст. 291 ГК України на увагу колегії суддів не заслуговують, оскільки до даних правовідносин підлягають застосуванню вимоги Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що місцевим судом було правильно встановлено характер правовідносин сторін у справі та застосовано норми матеріального і процесуального права, які їх регулюють.

Підстав для скасування рішення місцевого суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу скаргу Агрофірми Вересень - відхилити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя /підпис/ О.В.Чумак

Судді /підпис/ Ю.В.Дряниця

/підпис/ Т.О.Кривчун

ЗГІДНО: Суддя Апеляційного

суду Полтавської області О.В.Чумак