Рішення

від 16.02.2017 по справі 203/3431/16-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

16.02.2017

Справа № 203/3431/16-ц

2/0203/144/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Карпенка С.Ф.

при секретарі Ркоян Ю.А.

за участю: позивачки ОСОБА_1,

представників позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

представників третьої особи ОСОБА_6,ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Аеліта про захист прав споживача, визнання умов договору купівлі-продажу недійсним, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська з вищевказаним позовом, посилаючись на слідуючи обставини.

19 вересня 2015 року сторони уклали договір № 025 купівлі-продажу автомобіля, відповідно до якого продавець ПП Аеліта зобов'язався передати позивачці у власність автомобіль КІА Sorentо 2.2D кузов KNAKU 81DЕ5514642, рік випуску 2014, державний реєстраційний № НОМЕР_1. Позивачка вказаний автомобіль отримала відповідно до акту прийому-передачі та стала ним користуватися.

Після останньої заправки 17 травня 2016 року на АЗС фірми БРСМ , під час руху 20 травня 2016 року автомобіль зупинився та перестав заводитися. Після цього автомобіль було доставлено до станції технічного обслуговування евакуатором. 23 травня 2016 року позивачу було надіслано повідомлення про необхідність прибути до ПП Аеліта для надання письмової згоди на відібрання зразків палива для проведення експертизи та складання рекламаційного акту. 24 травня 2016 року комісією ПП Аеліта було складено рекламаційний акт, в якому зазначено, що вал двигуна не провертається ані стартером, ані вручну та виявлено помилку у блоці двигуна Р0088.

24 травня 2016 року позивачка підписала згоду на проведення експертизи експериментальних зразків палива, було відібрано зразки палива, складено акт опечатування відібраних зразків, які були відібрані у три пластикові ємкості по 1 літру.

31 травня 2016 року випробувальною лабораторією нафтопродуктів ДВНЗ УДХТУ було складено протокол випробувань № 121/1 з висновком про те, що зразок, який випробувався не відповідає нормам ДСТУ 7688-2015 на паливо дизельне ДПЛ .

01 червня 2016 року комісією ПП Аеліта було складено рекламаційний акт № 7/1, в якому зазначено, що вал двигуна не повертається, виявлено помилку у блоці управління двигуна, після зняття паливного насосу виявлено, що він знаходиться у заклиненому стані, що і є причиною відсутності нормального обертання колінчатого валу двигуна, виявлено наявність продуктів зносу у вигляді металевих часток на регуляторі тиску у паливній рейці. В акті вказано перелік необхідних запасних частин для ремонту.

Позивачці, як споживачу, було відмовлено відповідачем у проведенні гарантійного ремонту автомобіля на підставі порушень п.10.6 договору купівлі-продажу, у зв'язку з використанням палива, що не відповідає нормам ДСТУ.

Відповідач пропонував здійснити проведення експертизи причин втрати якості автомобіля у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз, в той час як вона вважала, що таке належить здійснити у Полтавському відділенні Харківського НДІСЕ Міністерства юстиції України.

Окрім того, позивачка вважає, що є підстави для визнання умов договору купівлі-продажу автомобіля від 19 вересня 2016 року недійсним, оскільки він містить несправедливі умови, суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, а тому відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України існують підстави для визнання його недійсним внаслідок вчинення правочину в порушення вимог ст.203 ЦК України.

Позивачка просила суд винести рішення, яким визнати визначені нею умови договору купівлі-продажу автомобіля недійсними, застосувати наслідки визнання умов договору купівлі продажу недійсними, визнати випадок, що стався з автомобілем гарантійним.

В судовому засіданні позивачка та її представники підтримали позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали. Пояснили, що автомобіль КІА Sorentо 2.2D кузов KNAKU 81DЕ5514642, рік випуску 2014, був придбаний позивачкою у відповідача шляхом укладання відповідного договору 19 травня 2015 року, з умовами якого вона була ознайомлена належним чином, підтвердила свою повну згоду з ними, а умови договору відповідають всім вимогам діючого законодавства. Автомобіль вона отримала в технічно справному стані. Своїм підписом в Сервісній книжці (талон передпродажної підготовки) позивачка засвідчила, що придбаний автомобіль повністю укомплектований. Посібник (керівництво) з експлуатації містить детальні роз'яснення правил експлуатації автомобіля, технічні характеристики автомобіля, системи його безпеки, іншу інформацію для споживача та Сервісну книжку з умовами гарантії на автомобіль. Вона своїм підписом підтвердила також відсутність зауважень до якості автомобіля, з вимогами по виконанню технічного обслуговування та гарантійними зобов'язаннями, вказаними у Посібнику з експлуатації та Сервісній книжці. Позивач зробив усвідомлений вибір продукції та використовував її за цільовим призначенням. Відповідно до укладених умов гарантійні зобов'язання Дистрибютора втрачають силу у випадку порушення правил експлуатації автомобіля і вимог виробника, що викладені в посібнику з експлуатації, в тому числі при використанні палива та інших експлуатаційних матеріалів, які не входять до переліку зазначених у сервісній документації і не дозволених для використання на цьому автомобілі.

Фахівцями ПП Аеліта на підставі протоколу випробувань пального та огляду діагностики автомобіля встановлено, що автомобіль експлуатувався на неякісному пальному, вихід з ладу паливної системи не є виробничим дефектом, є результатом порушень споживачем умов експлуатації автомобіля.

Вважають, що посилання позивача на несправедливі умови договору є суб'єктивною думкою позивача, умови договору нею викладаються і трактуються невірно з метою визнання випадку з автомобілем гарантійним, в той час як саме вона допустила використання неналежного палива всупереч правил експлуатації.

Звертають увагу на те, що головним спеціалістом Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області ОСОБА_8 та провідним фахівцем Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області ОСОБА_9 здійснювалась перевірка за зверненням споживача ОСОБА_1 про нібито порушення її прав з боку відповідача з підстав, зазначених в позовних вимогах, складено відповідний акт перевірки № 000252, згідно якого порушень прав споживачів з боку відповідача не встановлено.

Представник третьої особи- Товариства з обмеженою відповідальністю ФАЛЬКОН-АВТО в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вважав їх безпідставними, та такими, що ґрунтуються на домислах та припущеннях.

Зазначив, що позивачка допустила використання неякісного пального всупереч технічним вимогам, з якими вона була ознайомлена, підтвердила своїм підписом в Посібнику з експлуатації автомобіля. Вимога позивача в проведенні гарантійного ремонту автомобіля є незаконною, оскільки споживач не забезпечив експлуатацію транспортного засобу згідно з вимогами експлуатаційної документації. Вимога позивачки про визнання умов договору купівлі-продажу автомобіля недійсним безпідставна, вона невірно трактує зміст пунктів договору, з яким вона належним чином була ознайомлена, підписала його та отримала технічно справний автомобіль для належної експлуатації. Представаник третьої особи також звертає увагу, що Акт №000252 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 13.01.2017 року, складений Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, підтверджує, що під час перевірки перевірки, порушень вимог законодавства України про захист прав споживачів зі сторони відповідача не встановлено.

Представник третьої особи- Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕЙТ ОІЛ в судових засіданнях вказував, що позивачем не надано доказів кількості палива в паливному баку на момент заправки 17.05.2016р. на АЗС ТОВ СТЕЙТ ОІЛ під знаком БРСМ-Нафта, наведеними в позовній заяві обставинами не встановлено та не доведено, що автомобіль позивачки після заправки 17.05.2016р., як і протягом всього попереднього періоду, не заправлявся на інших АЗС, крім БРСМ. Відсутні докази того, що дизельне пальне, вилучене з автомобіля позивачки, має походження саме з АЗС БРСМ. В той же час підтверджено згоду з позовними вимогами про визнання умов договору купівлі-продажу недійсними.

В подальшому представник третьої особи- ТОВ СТЕЙТ ОІЛ в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву від 01.02.2017р., в якій просив розглядати справу за відсутності представника ТОВ СТЕЙТ ОІЛ , підтвердив згоду з позовом.

Суд, заслухав учасників процесу, свідка ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

19 вересня 2015 року сторони уклали договір № 025 купівлі-продажу автомобіля (а.с.9-11), відповідно до якого, та додатку до нього (а.с.11 об.) продавець ПП Аеліта зобов'язався передати позивачці у власність автомобіль КІА Sorentо 2.2D кузов KNAKU 81DЕ5514642, рік випуску 2014, державний реєстраційний № НОМЕР_1. Позивачка вказаний автомобіль отримала відповідно до акту прийому-передачі та стала ним користуватися (а.с.91).

20 травня 2016 року автомобіль було доставлено до станції технічного обслуговування відповідача евакуатором, оскільки він перестав заводитись. 23 травня 2016 року позивачу було надіслано повідомлення про необхідність прибути до ПП Аеліта для надання письмової згоди на відібрання зразків палива для проведення експертизи та складання рекламаційного акту. 24 травня 2016 року комісією ПП Аеліта було складено рекламаційний акт (а.с.13), в якому зазначено, що вал двигуна не провертається ані стартером, ані вручну та виявлено помилку у блоці двигуна Р0088.

24 травня 2016 року позивачка підписала згоду на проведення експертизи експериментальних зразків палива, було відібрано зразки палива, складено акт опечатування відібраних зразків, які були відібрані у три пластикові ємкості по 1 літру.

31 травня 2016 року випробувальною лабораторією нафтопродуктів ДВНЗ УДХТУ було складено протокол випробувань № 121/1 з висновком про те, що зразок який випробувався не відповідає нормам ДСТУ 7688-2015 на паливо дизельне ДПЛ (а.с.12).

01 червня 2016 року комісією ПП Аеліта було складено рекламаційний акт № 7/1 (а.с.14), прийнятий з урахуванням акту №7 від 24 травня 2016 року, в якому зазначено, що за узгодженням з власником автомобіля здійснено відбір та експертиза (дослідження) палива автомобіля. Експертиза (дослідження) здійснено в лабораторії досліджень нафтопродуктів ДВНЗ УДТХТ м. Дніпропетровська, пр.Гагаріна, (атестат акредитації №2 Н769, результатами встановлено, що вал двигуна не повертається, виявлено помилку у блоці управління двигуна, після зняття паливного насосу виявлено, що він знаходиться у заклиненому стані, що і є причиною відсутності нормального обертання колінчатого валу двигуна, виявлено наявність продуктів зносу у вигляді металевих часток на регуляторі тиску у паливній рейці. В акті вказано перелік необхідних запасних частин для ремонту. Позивачці, як споживачу, було відмовлено відповідачем у проведенні гарантійного ремонту автомобіля на підставі порушень п.10.6 договору купівлі-продажу, у зв'язку з використанням палива, що не відповідає нормам ДСТУ.

24 червня 2016 року представником позивачки складено заяву-претензію, де вказана незгода з висновками вищенаведених актів та підтвердив згоду позивачки на проведення експертизи транспортного засобу з вимаганням поставлення перед експертом переліку питань, вказав, що в разі проведення експертизи без попередження споживача або його представника, експертиза буде оскаржена, провести зазначену експертизу просив у Полтавському відділенні Харківського НДІСЕ Мінюсту.

Відповідач на вказану заяву-претензію надав відповідь за вих.№ 273 від 08 липня 2016 року (а.с.18), в якій навів обставини спірного питання, отримання зразків палива, дослідження зразків, обґрунтування відмови у здійсненні гарантійного ремонту. Відповідач у відповіді звернув увагу, що 23 травня 2016 року та 09 червня 2016 року , а також у двох особистих зустрічах, представники відповідача пропонували позивачці надати згоду на проведення експертизи належного їй автомобіля в експертній установі, яка була раніше погоджена сторонами у Київському НДІСЕ, та зауважено, що позивачка по незрозумілій причині дала згоду на проведення експертизи, але у Полтавському відділенні Харківського НДІСЕ Мінюсту. Просили гарантувати, що у випадку встановлення у висновках експертизи, що недоліки виникли внаслідок порушення встановлених правил використання, зберігання чи транспортування, або дій третіх осіб, споживач зобов'язується відшкодувати відповідачу витрати на проведення експертизи, також просили припинити дії, що затягують можливість організації проведення експертизи.

Після цього, 22 липня 2016 року позивачка звернулась через свого представника до суду з вищевказаним позовом.

Визнається, що умови договору купівлі-продажу № 025 від 19 вересня 2015 року, викладені в п.4.1.7, 4.5, 5.5, 7.1, 10.5, 10.6, 10.7 не є такими, що істотно порушують права споживача, як вважає позивачка. Умови договору викладені конкретно, та підтверджують засвідчення обопільної згоди сторін.

Так, вимога позивача про визнати недійсним п.4.1.7. договору обґрунтовується тим, що нібито він передбачає можливість змінити істотні умови договору в частині гарантійних зобов'язань шляхом одностороннього внесення вимог, що вносить істотний дисбаланс у права та обов'язки продавця та покупця. Однак, в цьому пункті не йдеться про внесення змін щодо гарантійних зобов'язань в односторонньому порядку, а передбачено внесення змін шляхом укладення додаткової угоди або додатку до договору, що є двохстороннім актом та для набуття чинності потребує згоди обох сторін та їх підписів.

Вимога про визнання недійсним п.4.5. договору обґрунтовується позивачем що він нібито, надає продавцю можливість обумовити письмово такі умови договору, що порушують імперативні норми чинного законодавства. Вказане є помилковим, даний пункт договору спрямований на розширення взаємних прав та обов'язків сторін, передбачених чинним законодавством України, не обмежуючись виключно умовами договору. Питання щодо можливості звільнення сторони від відповідальності або виконання обов'язків в натурі, може бути передбачено сторонами письмово (тобто за взаємною згодою) або визначено законодавством України. Текст даного пункту не містить можливості впливу на дисбаланс відносин між покупцем та продавцем.

Вимога про визнання недійсним п.5.5. договору не підлягає задоволенню, оскільки незважаючи на те, що строк виконання гарантійного ремонту визначений Законом України Про захист прав споживачів і складає 14 днів, але цей строк може бути змінений за згодою сторін. А позивач під час укладання договору надав свою згоду у визначенні строку здійснення гарантійного ремонту в редакції за договором. Щодо відсутності зазначеного в договорі строку виконання гарантійного ремонту у зв'язку з відсутністю запасних частин, то враховується, що запасні частини до автомобілів марки КІА є імпортним товаром, який постачається з-за кордону, тому в таких випадках, строк проведення гарантійного ремонту узгоджується сторонами додатково. Подовження строку гарантійного ремонту вимагає згоди покупця, що у свою не порушує чинне законодавство України.

Вимога визнання недійсним п. 7.1. договору у зв'язку з обмеженням доступу позивача до правосуддя безпідставна, оскільки права позивача не порушуються, сторони підтвердили конфіденційний характер щодо інформації за договором, при цьому передбачено, що виключенням за вказаним пунктом, є випадки, передбачені діючим законодавством України.

Вимога позивача про визнання недійсним п. 10.5. договору не підлягає задоволенню, оскільки вказаний пункт передбачає право покупця звернутися або до продавця, або до дистриб'ютора, або до обох одночасно для розірвання договору. Таким чином, цей пункт складено саме на користь позивача, він передбачає можливість використати один з декількох варіантів розірвання договору, тобто розширюючи можливості безпосередньо знову ж позивача.

Вимога про визнання недійсним п. 10.6. договору, є помилковою. В будь-якому випадку, продавцем не може бути безпідставно відмовлено в здійсненні гарантійного ремонту автомобіля при виявленні істотних недоліків останнього. Гарантійні зобов'язання регламентується сервісною книжкою на автомобіль. Використання неякісного пального дійсно є підставою для припинення гарантійних зобов'язань відповідно до умов викладених в сервісній книжці (п.1.9.1.) та посібнику з експлуатації автомобіля (сторінка 6 розділу 1).

Вимога визнання недійсним п. 10.7 договору аргументується позивачем тим, що в даному пункті, аналогічно як і в інших вищезазначених пунктах, має місце дисбаланс відносин та порушення власних прав. Однак, зміст пункту договору не виходить за межі випадків зняття гарантії на автомобіль відповідно до умов сервісної книжки. Акцентується, що автомобіль повинен використовуватися виключно за призначенням. Під визначенням пошкодження автомобіля внаслідок впливу інших суб'єктивних чи об'єктивних факторів треба розуміти використання автомобіля у автомобільних гонках чи інших спортивних змаганнях; в учбових цілях; пошкодження автомобіля в ДТП у випадках, коли потрібна заміна одного з основних агрегатів або ремонт з заміною базової деталі цих агрегатів чи, якщо потрібна заміна або рихтування незйомних силових елементів кузова; використання у підприємницькій діяльності; тощо.

В той же час, глава 9 Третейське застереження договору № 025 передбачає третейське застереження, відповідно до якого зазначається, що усі спори, які можуть виникнути між сторонами з цього договору або у зв'язку з ним, будуть передаватись для остаточного врегулювання до Третейського суду Захист прав . Вказане суперечить вимогам Закону України Про третейський суд № 2983-VІ в редакції від 03 лютого 2011 року, де ст.6 передбачає, що третейські суди не мають права розглядати справи у спорах про захист прав споживачів. А тому у вказаній частині позов підлягає задоволенню.

ОСОБА_11 глави 9 договору № 025 не є при цьому обставиною, що передбачає можливість визнання договору № 025 від 19 вересня 2015 року недійсним, застосування наслідків визнання умов договору купівлі-продажу автомобіля недійсними.

Суд враховує, що згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Визнаються помилковими посилання сторони позивача на те, що докази, надані відповідачем, висновки, що зроблені на підставі цих доказів, суперечать положенням ч.2 ст. 59 ЦПК України про допустимість доказів.

Сторони не заперечують, що 19 вересня 2015 року сторони уклали договір № 025 купівлі-продажу автомобіля, відповідно до якого продавець ПП Аеліта продав позивачці автомобіль КІА Sorentо 2.2D кузов KNAKU 81DЕ5514642, рік випуску 2014, державний реєстраційний № НОМЕР_1, який вона отримала відповідно до акту прийому-передачі та стала ним користуватися, що дійсно 20 травня 2016 року автомобіль позивачки було доставлено до станції технічного обслуговування відповідача евакуатором, що

24 травня 2016 року за участю сторін було складено рекламаційний акт із зазначенням, що вал двигуна не провертається ані стартером, ані вручну та виявлено помилку у блоці двигуна Р0088, а також тоді 24 травня 2016 року позивачка підписала згоду на проведення експертизи експериментальних зразків палива, було відібрано зразки палива, складено акт опечатування відібраних зразків, які були відібрані у три пластикові ємкості по 1 літру, а 31 травня 2016 року випробувальною лабораторією нафтопродуктів ДРНЗ УДХТУ було складено протокол випробувань № 121/1 з висновком про те, що зразок, який випробувався не відповідає нормам ДСТУ 7688-2015 на паливо дизельне ДПЛ .

Не заперечується, що при розгляді категорії справ про захист прав споживача обов'язок доказування покладається на продавця.

Сукупність вищевказаних доказів та наданих інформації для споживача в договорі № 025, технічній/сервісній книжці з експлуатації автомобіля про заборону використання неякісного пального, протоколу випробувань № 121/1 від 31 травня 2016 року випробувальною лабораторією нафтопродуктів ДВНЗ УДХТУ, що викладаються відповідачем в якості таких, достатньо аргументовано підтверджує позицію відповідача щодо безпідставності вимог позивача про визнання випадку, що стався з автомобілем позивачки гарантійним.

Відсутні будь які підтвердження про можливість втручання сторонньою особою до автомобіля позивачки після доставляння його евакуатором на територію СТО відповідача, який залишався власником у закритому стані. Заперечень щодо самої процедури отримання зразків палива з системи автомобіля у учасників процесу не існувало.

Позивач помилково вказує про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між встановленими в рекламаційному акті №7/1 від 01 червні 2016 року дефектами автомобіля позивачки та невідповідністю

відібраного для випробування зразка дизельного палива з бака автомобіля нормам ДСТУ 7688-2015 на Паливо дизельне ДП-Л. Фактично в даному випадку вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок між вищевказаними фактами, оскільки неякісне пальне безпосередньо згубно впливає на всю паливну систему автомобіля та спричиняє систематичне зношення та руйнування елементів паливної системи. Застереження про недопущення використання неякісного пального зазначено в Посібнику з експлуатації автомобіля марки KIA Sorentо 2.2D XM, а саме на сторінці 6 розділу 1, вказаний посібник з експлуатації отримувався позивачем під час придбання автомобіля, що стороною позивача не заперечується.

Відмова відповідача від зобов'язання нести фінансові втрати, проведенні гарантійного ремонту автомобіля внаслідок використання позивачем неякісного пального передбачена в посібнику з експлуатації та умовами Договору № 025 купівлі-продажу від 19 вересня 2015 року, з умовами договору позивачка була ознайомлена належним чином, укладено договір нею цілком добровільно.

Відповідно до п. 11 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України №721 від 29.12.2004 року, споживач забезпечує експлуатацію ДТЗ згідно з вимогами експлуатаційної документації. У разі виходу ДТЗ з ладу внаслідок порушення споживачем вимог експлуатаційної документації на ДТЗ, проведення модернізації ДТЗ, його технічного обслуговування чи ремонту поза сервісними пунктами, вказаними в сервісній книжці, а також у разі відсутності передбачених виробником пломб на ньому споживач втрачає право вимагати виконання виробником (продавцем) гарантійних зобов'язань щодо його ДТЗ . Відповідно до п.3 ч.3 ст.4 Закону України Про захист прав споживачів від 12.05.1991 року №1023-XII споживач зобов'язаний користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації.

Сервісна книжка на автомобіль позивача містить перелік підстав (п.1.9.1.), за яких споживач втрачає право на проведення гарантійного обслуговування, серед яких, зокрема й використання пального, якість якого не відповідає вимогам викладеним в посібнику з експлуатації, тобто Європейському стандарту EN 590, який у свою чергу відповідає ДСТУ 7688-2015.

Використання позивачем неякісного пального підтверджується протоколом випробувальної лабораторії нафтопродуктів ДВНЗ УДХТУ №121/1 від 31.05.2016 року з висновком про те, що зразок, який випробовувався не відповідає нормам ДСТУ 7688-2015 на Паливо дизельне ДП-Л, тобто й Європейському стандарту EN 590. Даний протокол без сумніву є належним доказом, так як він складений та підписаний уповноваженою особою зазначеної офіційної спеціалізованої установи- провідним інженером ОСОБА_12, містить всі реквізити офіційного документа, а акредитація лабораторії підтверджується атестатом акредитації №2Н769.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України Про захист прав споживачів у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця. Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Суд визнає, що відповідач не порушив прав споживача після отримання ним заяви-претензії від 24 червня 2016 року. Відповідач у своїй відповіді (а.с.18) акцентував, що вказана заява отримана ним 04 липня 2016 року (вихідний день субота), в передбачений триденний строк 08 липня 2016 року надано письмову відповідь, в якій викладені обставини випадку з автомобілем, вказано, що своїми листами № 206 від 23 травня 2016 року (вперше більше календарного місяця тому) та № 234 від 09 червня 2016 року та у двох особистих зустрічах, представники відповідача пропонували їй надати згоду на проведення експертизи автомобіля в порядку, визначеному ними добровільно при укладанні договору № 025 в експертній установі- Київському НДІСЕ. Позивачка згоди на проведення експертизи не надавала. Відповідач підкреслив, що лише через 41 день позивачка через свого представника надала згоду на проведення експертизи, але з незрозумілих причин в Полтавському відділенні Харківського НДІСЕ, що регіонально не обслуговує м.Дніпропетровськ. Згоди позивача на проведення експертизи в раніше обопільно обумовленій експертній установі або в м.Дніпропетровську не було надано, і в подальшому в судових засіданнях також сторона позивача наполягала на тому, що вона не згодна з проведенням експертизи в обумовленій експертній установі- Кіївський НДІСЕ. Відповідач, не ухиляючись від організації проведення експертизи,, яка повинна здійснити дослідження. А пропозиція щодо проведення експертизи була одразу саме від відповідача.

Вказане стороною позивача не заперечується.

Дійсно, у заяві-претензії від 24 червня 2016 року відсутня будь-яка аргументація надання згоди на проведення експертизи у Полтавському відділенні Харківського НДІСЕ, яке ніяким чином не відноситься до регіонального обслуговування м.Дніпропетровська, будь-яких інших домовленостей сторін на звернення щодо проведення експертиз саме до вказаної установи не існувало і не існує.

Сторони не заперечують, що при укладанні договору № 025 сторони взаємно домовились щодо можливості проведення експертиз саме у Київському НДІСЕ. Визначається, що в даному випадку можливість проведення експертизи вирішувалась без звернень до будь-якого суду, тобто за згодою сторін.

Приймаються до уваги, як логічні, зауваження сторони відповідача, третьої особи ТОВ ФАЛЬКОН-АВТО , що відповідач не уникав таким чином від організації проведення експертизи та що поведінка позивача свідчить про фактичне не надання згоди на проведення експертизи, подальше бажання її провести експертизу в Полтавському відділенні Харківського НДІСЕ абсолютно нічим не аргументувалось і не може розцінюватись як згода на проведення експертизи.

Суд сприяв позивачу у призначенні експертизи в судовому порядку. Призначалась експертиза з постановленням питання, визначеного сторонами в судовому засіданні, проведення експертизи доручалось експерту Дніпропетровського НДІСЕ. Експерт визначив, що поставлене експерту питання не відповідає переліку питань, передбачених Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень №53/5 (із змінами та доповненнями).

В подальшому повторно вирішувалось питання про призначення судової експертизи з постановленнями скорегованих питань. Сторона позивача відмовилась від оплати вказаної експертизи, у зв'язку з чим експертиза не призначена, у відповідності до ч.2 ст. 86 ЦПК України кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи.

Визнаються переконливими зауваження відповідача, представників третіх осіб, що позивач не надав доказів кількості палива в паливному баку на момент заправки 17 травня 2016 року на АЗС БРСМ-Нафта, наведеними в позовній заяві обставинами не встановлено та не доведено, що автомобіль позивачки після заправки 17 травня 2016 року, як і протягом всього попереднього періоду, не заправлявся на інших АЗС, крім БРСМ, що відсутні докази того, що дизельне пальне, вилучене з автомобіля позивачки, має походження саме з АЗС БРСМ.

Пояснення в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 стосуються підтвердження того, що він був очевидцем здійснення заправки чоловіком позивачки палива в автомобіль на АЗС БРСМ 17 травня 2016 року. В той час як свідок не зміг підтвердити, чи заправлявся автомобіль позивачки в інших АЗС, чи були заправки палива в автомобіль після 17 травня 2017 року. Також приймається до уваги заперечення відповідача щодо посилань позивача на наявність іншого висновку лабораторії фірми БРСМ про нібито відповідність відібраного з автомобіля позивачки пального затвердженим стандартам. Такого належно оформленого з відповідними реквізитами висновку з суду не надано.

Позивач не зверталась з претензіями, позовами до виробника чи реалізатора палива.

Приймаються до уваги висновки Акту №000252 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 13 січня 2017 року, складений Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області. Перевірка здійснювалась саме за позивачки з питання порушень її прав відповідачем з підстав, зазначених в позовних вимогах. Даним актом підтверджено, що на момент перевірки, порушень вимог законодавства України про захист прав споживачів зі сторони відповідача - не встановлено.

Суд таким чином визнає, що відповідач надав достатніх доказів, які визнаються належними і які спростовують вимоги позивача щодо визнання випадку з автомобілем гарантійним. взаємовідносини, які склалися між Позивачем та Відповідачем, здійснювалися в правових рамках згідно вимог чинного законодавства України про захист прав споживача. Споживач порушив правила експлуатації автомобіля, які прямо передбачені в Посібнику з експлуатації автомобіля - про це свідчить сам факт використання неякісного пального. Тому, споживач втратив своє право на гарантійний ремонт автомобіля.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України,

Законом України Про захист прав споживачів від 12.05.1991 № 1023-XII , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Аеліта про захист прав споживача, визнання умов договору купівлі-продажу недійсним, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

ОСОБА_11 9 (Порядок розв'язання спорів. Третейське застереження) договору № 025 від 19 вересня 2015 року купівлі-продажу автомобіля КІА Sorentо 2.2D кузов KNAKU 81DЕ5514642, державний реєстраційний № НОМЕР_1, укладеного між продавцем Приватне підприємство Аеліта та покупцем ОСОБА_13, недійсною.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Аеліта (49019 м.Дніпро, вул.Івана Езау,1, код ЄДРПОУ 14287324) на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Карпенко С.Ф.