Постанова

від 13.02.2017 по справі 826/8018/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2017 року № 826/8018/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Равіторг до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Равіторг (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 21 жовтня 2015 року №18862/10/26-50-15-01 Про невизнання як податкової звітності та визнання податкової декларації позивача за вересень 2015 року з додатками такою, що подана у момент фактичного її отримання відповідачем, тобто 16 жовтня 2015 року;

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 16 грудня 2015 року №21847/10/26-50-11-01-10 Про невизнання як податкової звітності та визнання податкової декларації позивача за жовтень 2015 року з додатками такою, що подана у момент фактичного її отримання відповідачем, тобто 17 листопада 2015 року;

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29 квітня 2016 року №655/26-50-12-01-18 Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Равіторг ;

- зобов'язання відповідача вчинити дії по внесенню змін до Реєстру платників ПДВ шляхом відновлення запису про реєстрацію позивача як платника ПДВ з дати первинної реєстрації (01 квітня 2015 року).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для їх прийняття. Позивачем не допущено порушення норм законодавства, якими визначено порядок заповнення та подання податкової звітності.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/8018/16 (далі - справа) , яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У відповідне судове засідання представники сторін не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином. При цьому, у прохальній частині позову міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Аналогічні клопотання від позивача надходили також протягом судового розгляду справи. Заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У ході розгляду справи у порядку письмового провадження до суду через канцелярію від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем у судовому порядку оскаржуються рішення відповідача щодо невизнання поданих позивачем податкових декларацій як податкової звітності, а також рішення про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

23 вересня 2015 року між відповідачем та позивачем укладено договір №230920151 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

У межах дії договору, позивачем засобами електронного зв'язку подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2015 року разом із додатком 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) .

Квитанцією №2 підтверджується, що податкова звітність за вересень 2015 року доставлена до районного рівня 16 жовтня 2015 року, реєстраційний номер документу 9213410380.

Листом відповідача від 21 жовтня 2015 року №18862/10/26-50-15-01 позивача повідомлено, що податкова декларація з ПДВ за вересень 2015 року та додаток 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 16 жовтня 2015 року не вважаються податковою декларацією, оскільки така звітність складена із порушеннями.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова звітність за вересень 2015 року позивачем подавалася ще декілька разів, а саме 17 листопада, 26 листопада та 10 грудня 2015 року. Однак, листом від 16 грудня 2015 року №21848/10/26-50-11-01-10 позивача знову повідомлено про те, що подана ним податкова звітність за вересень 2015 року не вважається податковою декларацією.

Аналогічна ситуація склалася і з податковою звітністю за жовтень 2015 року, яка подавалася позивачем 17 листопада за №9235000138, 26 листопада 2015 року та 10 грудня 2015 року. Зокрема, листом від 16 грудня 2015 року №21847/10/26-50-11-01-10 позивача повідомлено, що подана ним податкова звітність за жовтень 2015 року не вважається податковою декларацією.

Факт неодноразового подання позивачем засобами електронного зв'язку податкових декларацій за вересень і жовтень 2015 року разом із додатками до таких декларацій підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій №2.

Суд зазначає, що податкову звітність позивача за вересень та жовтень 2015 року не прийнято у зв'язку із порушенням порядку її заповнення.

Так, відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п. 49.3 ст. 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається п.п. 49.8 та 49.9 ст. 49 ПК України.

Як передбачено нормою абзацу 1 п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з п. 49.8 ст. 49 ПК України, під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України. У такому разі, на підставі п. 49.11 ст. 49 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до п. 48.3 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Обґрунтовуючи відмову у прийнятті податкових декларацій позивача з ПДВ за вересень, жовтень 2015 року з додатками представником відповідача у письмових запереченнях проти позову зазначено про складення ним довідки форми 18-ОПП про не встановлення юридичної особи - позивача за місцезнаходженням.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У матеріалах справи містяться відомості з ЄДРПОУ та виписка є ЄДР, з яких вбачається, що на час подання позивачем засобами електронного зв'язку податкової звітності за вересень, жовтень 2015 року місцезнаходженням позивача була адреса: 03118, м. Київ, вул. Козацька, буд. 116, офіс 207. Вказана адреса також зазначена як місцезнаходження позивача у його статуті (п. 1.5 розділу І).

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З копій податкових декларацій з ПДВ за вересень, жовтень 2015 року, які долучені до матеріалів справи, вбачається, що у графі 06 податкова адреса зазначено вул. Козацька, буд. 116, оф. 207, м. Київ, 03118 .

Тобто, податкова адреса, зазначена у деклараціях, відповідає інформації, яка міститься в ЄДР.

Крім того, судом встановлено, що податкові декларації позивача з ПДВ за вересень, жовтень 2015 року містять всі реквізити, визначені п. 48.3 ст. 48 ПК України.

Відтак, позиція відповідача про невідповідність поданих позивачем декларацій з ПДВ за вересень, жовтень 2015 року вимогам ПК України є необґрунтованою і суперечить наданим позивачем доказам.

Зокрема, твердження відповідача про зазначення позивачем недостовірного обов'язкового реквізиту місцезнаходження платника податків не відповідають дійсності і є такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

До того ж, посилання представника відповідача на факт розірвання договору про визнання електронних документів є безпідставними, так як договір в односторонньому порядку розірвано з підстави незнаходження позивача за податковою адресою 16 грудня 2015 року, тобто після першого подання позивачем засобами електронного зв'язку податкової звітності за вересень, жовтень 2015 року.

Суд зазначає, що ним не надається правова оцінка рішенню відповідача про розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, оскільки дане рішення не є предметом спору.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про правильність оформлення позивачем податкових декларацій з ПДВ за вересень, жовтень 2015 року і відсутність підстав для їх неприйняття, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішень відповідача у формі листів від 21 жовтня 2015 року №18862/10/26-50-15-01 та 16 грудня 2015 року №21847/10/26-50-11-01-10.

Згідно з п. 49.13. ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкові декларації за вересень, жовтень 2015 року означає, що відповідні рішення не створили жодних правових наслідків, а тому зазначені податкові декларації та додатки до них вважаються поданими датою фактичного їх отримання відповідачем, тобто 16 жовтня 2015 року та 17 листопада 2015 року відповідно. Отже, обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової звітності є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2012 року №1503/12/13-12, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Враховуючи вищевикладене, податкові декларації з ПДВ за вересень, жовтень 2015 року та додатки до них вважаються прийнятими та зареєстрованими 16 жовтня та 17 листопада 2015 року відповідно, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Стосовно заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ та зобов'язання відповідача вчинити дії по внесенню змін до Реєстру платників ПДВ шляхом відновлення запису про реєстрацію позивача як платника ПДВ з дати первинної реєстрації (01 квітня 2015 року), суд зазначає наступне.

29 квітня 2016 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким анульовано реєстрацію позивача як платника ПДВ.

Підставою для прийняття відповідачем такого рішення стало те, що позивач, зареєстрований як платник податку, не подає податкові декларації з ПДВ протягом періоду із 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року з показниками, які свідчать про постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн.

Однак, як встановлено судом на підставі наявних у матеріалах справи копій податкових декларацій з ПДВ за вересень, жовтень та листопад 2015 року, викладені в оскаржуваному рішенні висновки є помилковими та спростовними, адже у деклараціях за вересень, жовтень та листопад 2015 року зазначені обсяги оподатковуваних операцій. Тобто, відсутній факт неподання протягом 12 послідовних місяців декларацій з ПДВ та/або подання декларацій, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що ПК України визначено виключний перелік підстав для скасування свідоцтва платника ПДВ.

З огляду на положення пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пп. г п. 184.1, п. 184.2 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у пп. "б" - "з" п. 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. При цьому анулювання реєстрації здійснюється на дату подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

Згідно з пп. г п. 5.1, п. 5.5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року №1130 (далі - Положення у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п. 184.1 ст. 184 розділу V Кодексу, якщо: особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Анулювання реєстрації за ініціативою відповідного контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у пп. "б" - "з" п. 184.1 ст. 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами, згідно пп. 2 п. 5.5 розділу V Положення, є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - пп. "г" п. 184.1 ст. 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

З аналізу викладених норм вбачається, що анулювання реєстрації як платника ПДВ за рішенням податкового органу на підставі пп. г п. 184.1 ст. 184 ПК України можливе лише за таких обставин: неподання платником ПДВ декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання декларацій з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

При цьому, такі обставини мають підтверджуватися самими деклараціями з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Разом з тим, як вже зазначено вище, відсутній факт неподання позивачем декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання ним декларацій з нульовими показниками.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ.

З метою повного та належного захисту прав та інтересів позивача, враховуючи протиправність рішення відповідача про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ та беручи до уваги, що позивач позбавлений можливості здійснювати свою господарську діяльність належним чином, обраховувати та сплачувати обов'язкові платежі тощо, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача поновити реєстрацію позивача як платника ПДВ із 01 квітня 2015 року.

При цьому, суд враховує, що згідно з п. 2.1 Положення, реєстр - автоматизований банк даних, створений відповідно до п. 183.12 статті 183 розділу V Кодексу для забезпечення: реєстрації та єдиного обліку платників ПДВ; єдиних принципів ідентифікації платників ПДВ; контролю за справлянням податку на додану вартість; організації суцільного й вибіркового аналізу.

Відповідно до п. 2.6 Положення, державні податкові інспекції здійснюють: приймання заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним документам; обробку даних заяв та документів щодо реєстрації (у тому числі як суб'єкта спеціального режиму оподаткування), перереєстрації, анулювання реєстрації платників ПДВ, виключення із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування; реєстрацію (у тому числі як суб'єкта спеціального режиму оподаткування), перереєстрацію, анулювання реєстрації платників ПДВ, виключення із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування; формування і надання витягів з Реєстру; підготовку та обробку документів щодо відміни анулювання реєстрації; моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру.

Приписами п. 5.10 Положення встановлено, що підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю Равіторг до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві у формі листа від 21 жовтня 2015 року №18862/10/26-50-15-01 Щодо відмови у прийнятті податкової звітності .

3. Вважати податкову декларацію з податку на додатну вартість за вересень 2015 року разом з додатками прийнятою та зареєстрованою державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві датою її фактичного подання товариством з обмеженою відповідальністю Равіторг - 16 жовтня 2015 року.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві у формі листа від 16 грудня 2015 року №21847/10/26-50-11-01-10 Щодо відмови у прийнятті податкової звітності .

5. Вважати податкову декларацію з податку на додатну вартість за жовтень 2015 року разом з додатками прийнятою та зареєстрованою державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві датою її фактичного подання товариством з обмеженою відповідальністю Равіторг - 17 листопада 2015 року.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 29 квітня 2016 року №655/26-50-12-01-18 Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Равіторг .

7. Зобов'язати державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві поновити реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю Равіторг (код ЄДРПОУ 39653705) як платника податку на додану вартість із 01 квітня 2015 року.

8. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Равіторг (код ЄДРПОУ 39653705) здійснений ним судовий збір у розмірі 5512,00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 38745056).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда