Постанова

від 20.02.2017 по справі 826/7432/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2017 року 11:29 № 826/7432/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Якименка О.В.,

представника відповідача - Олексюк А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю МедІнвест Груп до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №0039501706 від 03.11.2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю МедІнвест Груп до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №0039501706 від 03.11.2015 року, мотивуючи позовні вимоги тим, що в оскаржуваному рішенні не зазначено в чому саме полягає порушення підприємства з несплати чи несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; у період з 21.01.2015 року до 11.03.2015 року до підприємства застосовують штрафні санкції у розмірі 10 % та 20 % одночасно; в порушення вимог пп. 2, 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перевірка щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органом ДФС не проводилось, будь-яких актів перевірки підприємству не надавалась. При цьому, позивач зазначає. що ним сплачено усі необхідні платежі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

У позовній заяві позивач просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 03.11.2015 року №0039501706 та рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.12.2015 року №19159/10/26-15-10-08-16.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав того, що у результаті звірки картки особового рахунку ТОВ МедІнвест Груп виявлено сплату єдиного внеску у розмірі 3695,72 грн. на неналежний рахунок, а саме замість рахунка, на який сплачується єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суму заробітної плати (в тому числі суми допомоги у зв'язку з вагітність та пологами), сплачено на рахунок, на який сплачується ЄСВ, нарахований на суми грошового забезпечення батьків - вихователів або добровільна участь у пенсійному страхуванні. Крім того, представник податкового органу зазначив, що з даними АІС Податковий блок в картці особового рахунку ТОВ МедІнвест Груп протягом 2013-2015 років виникали випадки невчасної та не в повному обсязі сплати єдиного внеску.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представників третіх осіб, суд дійшов висновків про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2015 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення №0039501706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Вказаним рішенням застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю МедІнвест Груп штраф за період з 21.11.2015 року до 11.03.2013 року у розмірі 2343,57 грн., тобто 10%, та за період з 21.01.2015 року до 06.10.2015 року - 3682,50 грн., тобто 20%. Крім того, позивачу нараховано пеню у розмірі 2582,89 грн.

Незгода позивача із рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів, а саме органи доходів і зборів (пп. 19 1 .1.2 п. 19 1 .1 ст. 19 1 , п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6, абз. 1 і 2 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Також платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Частиною 7 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

У відповідності до положень ч.ч. 5, 6 і 10 ст. 9 Закону № 2464 (в редакції Закону України від 04.07.2013 № 406-VI), сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

В силу норми ч. 9 ст. 25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Як зазначає позивач, у звіті ЄСВ за жовтень 2013 року в рядку 5.6 даного звіту помилково була зазначена сума 2453,75 грн. як сума утримання 2% при виплаті сум особі, що перебуває у декретній відпустці, але у 2013 році згідно із законодавством, що діяло у той час такі нарахування не проводилось. При цьому, сума 2453,75 грн. - це 33,2 % від суми нарахованих декретних виплат 7390,80 грн., яка вказана у графі 3.4.1 даного звіту із ЄСВ.

Крім того, у звіті ЄСВ за грудень 2013 року у рядку 5.6 вказано подвійну суму 1241,97 грн. При цьому, 1241,97 грн. - це 33,2 % від суми нарахованих декретних виплат 3470,88 грн., яка зазначена у графі 3.4.1 вказаного звіту із ЄСВ.

Наведене, на думку позивача, загальна сума, яка була продубльована двічі у звітах за жовтень та грудень 2013 року, становить 3695,72 грн.

Додатково позивач зазначив, що у звіті із ЄСВ за листопад 2015 року вказані помилки були виправлені та вищезазначена сума була зазначена у рядку 7.3.5.

Факт надходження суми єдиного внеску 2453,75 грн. та 1241,97 грн. на діючий казначейський рахунок відповідачем під час розгляду справи в суді документально спростовано не було.

Водночас, матеріали справи містять докази сплати вказаної суми, зокрема, копії платіжних доручень №327 від 20.12.2013 року та №307 від 07.11.2013 року.

У відповідності до спільного наказу Міністерства фінансів України від 19.09.2013 № 493/815 Про затвердження Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (втратив чинність 25.03.2016), зазначено, що дане положення розроблено відповідно до статей 8, 9, 11, 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з метою регламентування руху коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються згідно із Законом, на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 2.1 розд. ІІ вказаного Положення передбачалось, що Міністерство доходів і зборів України та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції Міндоходів відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти).

Відкриття рахунків 3719 здійснюється на підставі заяв Міндоходів і територіальних органів Міндоходів та інших документів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

Згідно з п. 3.1 розд. ІІІ Положення, страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства.

Аналогічні положення містяться у чинному на даний час Положенні про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 № 54.

У відповідності до ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Приписами ч. 5 ст. 45 БК України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз норм цього Кодексу дає підстави суду зробити висновок, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття єдиний казначейський рахунок закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 (далі - Положення № 122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 цього Положення встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Таким чином, зі змісту пунктів Положення № 122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок.

Доводи податкового органу стосовно того, що у разі сплати єдиного внеску відповідною категорією платників на невідповідний рахунок в одній інтегрованій картці платника виникає заборгованість з моменту настання зобов'язань, а в іншій переплата, не підтверджені жодними належними доказами, як то витяги з інтегрованої картки.

Водночас, наявними матеріалами справи позивачем доведено своєчасність сплати ЄСВ та виправлення самостійно допущених помилок.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення від 03.11.2015 року №0039501706 є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

При цьому, протиправним, на думку суду, є і рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.12.2015 року №19159/10/26-15-10-08-16, яке з метою належного захисту прав та законних інтересів позивача у даній справі підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю МедІнвест Груп задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 03.11.2015 року №0039501706 та рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.12.2015 року №19159/10/26-15-10-08-16.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю МедІнвест Груп (код ЄДРПОУ 36824916) понесені ним судові витрати у розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39479227).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов