Рішення

від 20.02.2017 по справі 910/5254/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017Справа №910/5254/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Житлово-будівельного кооперативу Дарницький-5

про стягнення 169 767,79 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача:Мануілова А.В.

від відповідача: Євдоченко К.Д., Демченко Г.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 (суддя Якименко М.М.) у справі № 910/5254/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал задоволено частково та присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Дарницький-5" 96 008, 45 грн. - основного боргу, 1 741,22 грн. - пені, 47 936,64 грн. - індекс інфляції, 4 145,48 грн. - 3% річних, 19 322,78 грн. - штрафу, 2 537,32 грн. 32 коп. - судового збору.

10.05.2016 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ № 910/5254/16 на виконання рішення суду від 20.04.2016 у даній справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 у справі № 910/5254/16 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству Акціонерна компанія Київводоканал відмовлено повністю та присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Дарницький -5" судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 2 801, 18 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016 у справі № 910/5254/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 скасовано та направлено дану справу до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

14.11.2016 матеріали справи № 910/5254/16 надійшли до Господарського суду міста Києва та відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 суддею Пригуновою А.Б. прийнято до свого провадження справу № 910/5254/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.12.2016.

15.12.2016 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав пояснення у даній справі.

21.12.2016 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав пояснення у даній справі, в яких заперечує проти позову.

У судовому засіданні 21.12.2016 оголошено перерву до 25.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

24.01.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал є єдиним підприємством в м. Києві, що має технічну можливість приймати стічні води з житлових будинків, тому у відповідача не може бути жодних договірних відносин щодо відведення гарячої води з іншою юридичною особою, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 96 088, 45 грн. основного боргу, 47 936, 64 грн. інфляційних втрат, 4 145, 48 грн. 3 % річних , 1 741, 22 грн. пені та 19 217, 69 грн. штрафу, а в частині стягнення 605, 44 грн. - припинити провадження.

24.01.2017 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав письмові пояснення, в яких зазначає, що на межі балансової належності між ПАТ Київенерго та ЖБК Дарницький-5 встановлені прилади обліку гарячої води.

У судовому засіданні 25.01.2017оголошено перерву до 20.02.2017.

Розглянувши подані позивачем письмові пояснення від 24.01.2017, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Господарським процесуальним кодексом, зокрема, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову (п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Враховуючи наведене, суд розцінює подані письмові пояснення, оскільки в останніх позивачем зменшено розмір нарахування інфляційних втрат, 3 % річних, пені та штрафу, як клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно визнає таким, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає його до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 169 734, 94 грн., яка складається з: 96 088, 45 грн. основного боргу, 47 936, 64 грн. інфляційних втрат, 4 145, 48 грн. 3 % річних , 1 741, 22 грн. пені та 19 217, 69 грн. штрафу за кодом 4-50202, та 605, 44 грн. - боргу за кодом 4-202.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.02.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.02.1997 між Державним комунальним об'єднанням Київводоканал , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Дарницький-5" (далі - абонент) укладено договір № 04231/4-10 на послуги водопостачання та водовідведення, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (далі - Правила).

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин; здійснює заміну, ремонт несправних водо лічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

Згідно п. 2.2. договору абонент, зокрема сплачує вартість наданих послуг за тарифами постачальника, узгодженими з власником водопровідно-комунальних споруд міста. В разі змін тарифів, діючих на час заключення договору, сплата абонентом послуг здійснюється згідно нових цін без зміни інших умов договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водо лічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Якщо водо лічильники відсутні, за узгодженням з постачальником, можливо застосувати інший засіб обліку використаної води, передбачений правилами (п. 3.3. договору).

Умовами п. 3.4. договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показниками водо лічильник, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

У відповідності до п. 3.6. договору, абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

Згідно п. 3.7. договору, абонент має право повністю або частково відмовитись від оплати платіжної вимоги, якщо постачальником пред'явлено платіжну вимогу на раніше оплачені послуги.

Абонент зобов'язаний письмово повідомити постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжку вимогу, а також додати обгрунтовуючі таку відмову документи у 3-денний строк.

Відповідно до п. 4.2. договору, за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % суми, від оплати якої він відмовився. Крім того, постачальник має право до сплати абонентом заборгованості припинити подачу води та приймання стоків.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючому законодавству від суми платіжу за кожний день прострочки.

Даний договір укладається строком на рік з 03.03.1997 по 31.12.1997 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк. Якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п. 5.1. та п. 5.2. договору).

Оскільки суду не надано жодного доказу наявності повідомлення про припинення дії договору № 04231/4-10 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.02.1997, суд приходить до висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у справі є чинним.

При укладанні договору № 04231/4-10 від 03.03.1997 року між сторонами було виконано умову про обладнання водопровідних вводів у будинках за адресами: м. Київ, вул. Юності, 2 та м. Київ, вул. Юності, 7А.

Як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором, внаслідок чого за кодом 4-202 за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 утворилась заборгованість у розмірі 605, 44 грн. (було нараховано 7 323, 98 грн. з яких сплачено 6 718, 54 грн.) та за кодом 4-50202 за період з 01.03.2013 по 31.01.2016 виникла заборгованість у сумі 96 008, 45 грн., на підтвердження чого позивачем надано акт про зняття показань з приладу обліку, розшифровки рахунків абонента.

Крім того, Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал просить суд стягнути з відповідача 47 936, 64 грн. - інфляційних втрат, 4 145, 48 грн. - 3 % річних, 1 741, 22 грн. - пені та 19 217, 69 грн. - штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 04231/4-10 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.03.1997, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Житлово-комунальними послугами, відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Частинами 1, 2 ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що при укладанні договору № 04231/4-10 від 03.03.1997 між сторонами було виконано умову про обладнання водопровідних вводів у будинках за адресами: м. Київ, вул. Юності, 2 та м. Київ, вул. Юності, 7А.

Так, відповідачу було присвоєно 2 (два) коди абонента:

1) 4-202 - на послуги з постачання питної води (холодної води) та відведення її стоків;

2) 4-50202 - на послуги з постачання питної води для підігріву (гаряче водопостачання) та відведення її стоків.

Нведені обставини не заперечується сторонами.

Отже, за твердженням позивача, за відповідачем внаслідок неналежного виконання умов договору № 04231/4-10 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.03.1997 утворилась заборгованість за кодом 4-202 за період з 01.03.2013 по 31.01.2016 у розмірі 605, 44 грн. та за кодом 4-50202 за період з 01.03.2013 по 31.01.2016 у сумі 96 008, 45 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі відповідач провів оплату наявної заборгованості у розмірі 605, 44 грн. за кодом 4-202 за послуги з постачання питної води (холодної води) та відведення її стоків, що підтверджується платіжним доручення № 1 від 04.03.2016 (копія у матеріалах справи).

Так, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 910/5254/16 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення боргу у розмірі 605, 44 грн. за кодом 4-202, які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день прийняття рішення у справі непогашеною залишилась заборгованість за кодом 4-50202 за період з 01.03.2013 по 31.01.2016 у сумі 96 008, 45 грн.

Як встановлено судом вище, абонентський код 4-50202 присвоєно відповідачу на послуги з постачання питної води для підігріву (гаряче водопостачання) та відведення її стоків.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Пунктом 1.1 передбачено, що Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до пункту 2.1 Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги", яким, згідно пунктом 2.2 Правил № 190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 1.4 Правил встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил № 37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7 Правил).

Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Пунктом 1.4 Правил № 37 передбачено, що: абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до пункту 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ч.7 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) з іншим виконавцем. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Судом встановлено, що позивач є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільчих водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом).

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 (далі - Правила), регулюються відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а у відповідності до положень пункту 8 Правил вказані вище послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Вищезазначеними нормативно-правовими актами визначено, що правовідносини які виникають у сфері дії Закону №1198 та які пов'язані з виконанням позивачем функцій виконавця послуг регулюються виключно договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Так, водопостачання води, яка йде на потреби гарячого водопостачання (на підігрів), у спірний період здійснювалося від виносних теплових пунктів (бойлерів), які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Бойченка, 9 та м. Київ, вул. Шалетт, 10.

На підтвердження надання послуг з постачання питної води для підігріву (гаряче водопостачання) та відведення її стоків за кодом 4-50202 у спірний період позивачем надано акти про зняття показань з приладу обліку та розшифровки рахунків абонента.

Разом з тим, вказані акти не можуть бути прийняті судом в якості належного доказу обсягів отриманих відповідачем послуг, оскільки з аналізу відповідних актів, суд доходить висновку, що у спірний період послуги з постачання води на потреби гарячого водопостачання подавалося абонента з особами рахунками № 4-311-15 та № 4-311-47 (в залежності від періоду абоненти з кодом 4-3307 - ПАТ Київенерго , 4-50171 - ЖРЕО 404 КП УЖГ Дніпровського району м. Києва, 4-50184- ЖРЕО 411 КП УЖГ Дніпровського району м. Києва).

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази укладення Житлово-будівельним кооперативом Дарницький-5 з позивачем договорів на постачання води на підігрів.

При цьому, суд відзначає, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру, яким є ПАТ "Київенерго", що додатково підтверджується схемою розподілу балансової належності та актом розмежування балансової належності.

На підтвердження відсутності договірних відносин між сторонами щодо постачання води на потреби гарячого водопостачання (на підігрів) до матеріалів справи додано лист відповідача від 22.09.2014 року № 29-09, яким відповідач повідомляв позивача про те, що буде отримувати послугу з холодного водопостачання та водовідведення як колективний споживач, при цьому, відповідач не брав на себе зобов'язань колективного споживача щодо постачання води на потреби гарячого водопостачання.

Так, відповідно до умов договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод, а останній зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами договору.

Кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, згідно п.п. 3.1 договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача.

Згідно п. 3.4. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

У відповідності до п. 3.6. договору відповідач розраховується за надані послуги у порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

Отже, позивач здійснює водопостачання до будинків та водовідведення від будинків за адресами м. Київ, вул. Юності, 2 та м. Київ, вул. Юності, 7А, обслуговування яких здійснює ЖБК Дарницький-5 .

Згідно пунктів 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Крім цього, відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як "питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води".

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Договір № 04231/4-10 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.03.1997 не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, при цьому й інші договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

Таким чином, позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Таким чином, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Отже, позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була ним поставлена на теплові пункти, що не перебувають на балансі відповідача, для підігріву, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води.

Між тим, відповідно до додатку 12 до договору № 620887гр.1371 від 01.10.1999 укладеного ПАТ Київенерго з ЖБК Дарницький-5 , на межі балансової належності між ПАТ Київенерго та відповідачем встановлені прилади обліку гарячої води, дані приладі обліку обліковують як обсяг теплової енергії, так і обсяг гарячого водопостачання у куб.м., що подається безпосередньо до будинків відповідача.

Разом з тим, суд відзначає, що надані позивачем акти про зняття показників водолічильників, розшифровки рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування та вартість наданих послуг, а також розгорнуті розрахунком з виокремленням помісячної заборгованості за приймання стоків гарячої води є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавста та договору, укладеного між позивачем та відповідачем, як такі не можуть вважатися належними доказами спожитої води відповідачем, оскільки містять інформацію про зняття показань з приладів обліку за кодами 4-3307 - ПАТ Київенерго , 4-50171 - ЖРЕО 404 КП УЖГ Дніпровського району м. Києва та 4-50184 - ЖРЕО 411 КП УЖГ Дніпровського району м. Києва, відповідно саме ці абоненти підписали акти та є учасниками господарської операції.

Тобто, у матеріалах справи відсутні первинні документи, які б фіксували факт постачання гарячої води та водовідведення ЖБК "Дарницький-5". Методи визначення обсягів спожитої гарячої води не погоджені сторонами та були обрані на власний розсуд позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередьо після її закінчення. Згідно ст.1 цього ж закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назва документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого укладено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, осади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господаоської операції.

Зазначені документи, як підстава нарахування заборгованості за спожиті послуги, у матеріалах справи відсутні.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами в господарському процесі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Фактичні дані, точніше відомості про певні обставини, відображають, віддзеркалюють факти реальної дійсності. Особливістю судових доказів є наявність процесуальної форми, встановлені вимоги щодо порядку отримання відомостей про обставини. Відомості про факти можуть бути отримані судом лише за допомогою передбачених законом засобів доказування (письмові, речові докази та інші).

Таким чином, судовими доказами в господарському процесі є відомості, які можуть підтвердити наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи та отримані у встановленому законом порядку передбаченими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, відповідно задоволенню не підлягають.

Відповідно, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Дарницький-5 47 936, 64 грн. - інфляційних втрат, 4 145, 48 грн. - 3 % річних, 1 741, 22 грн. - пені та 19 217, 69 грн. - штрафу відповідно до п.п. 4.2 та 4.3. договору № 04231/4-10 на послуги водопостачання та водовідведення від 03.03.1997 та ст.ст. 611, 625 ЦК України також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги від основного зобов'язання, у задоволенні якого судом відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Провадження у справі № 910/5254/16 припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині стягнення 605, 44 грн. боргу за кодом 4-202 за відсутністю предмету спору.

2. У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 27.02.2017.

Суддя Пригунова А.Б.