Рішення

від 22.02.2017 по справі 495/6320/15-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/6320/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Левченко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідачів: не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/6320/15-ц

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське в особі Одеської філії

до Страхової компанії ОСОБА_1 гарант та ОСОБА_2

про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу

В С Т А Н О В И В:

01.09.2015 року Приватне акціонерне товариство Страхове товариство Іллічівське в особі Одеської філії (далі по тексту - позивач) звернулося до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Страхової компанії ОСОБА_1 гарант (далі по тексту - відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач-2) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (а.с.1-2).

Так, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідачів у солідарному порядку:

- 8 872,88 грн. - суму завданої матеріальної шкоди;

- 243,60 грн. - судовий збір.

У судове засідання представник позивача не з'явився, але подав до суду заяву, згідно якої просив розглянути справу за його відсутності та зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.60).

Представник відповідача-1 (ТДВ СК Альфа-Гарант ) - ОСОБА_3, в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву, згідно якої просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ СТ Іллічівське в особі Одеської філії та розглянути справу за його відсутності. Крім того, зазначив, що у зв'язку із визнанням у судовому порядку полісу № АІ/0569767 недійсним, ТДВ СК Альфа-Гарант не має жодних правових підстав для сплати страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу Рено, д/н НОМЕР_1 (а.с.74-81).

Відповідач-2 - ОСОБА_2, відзив або заперечення на позов ПрАТ СТ Іллічівське в особі Одеської філіїдо суду не надав та в судове засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання .

Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було надіслано запит щодо доступу до персональних даних ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.55).

Згідно відповіді, що надійшла від Білгород-Дністровського РВ ГУДМС України в Одеській області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 01.03.2004 року за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, вулиця Шкільна, 4/80 (а.с.56-57).

Відповідно до ч.5 ст.74 Цивільного процесуального кодексу України, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну місця свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про місце проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Так, ухвала суду про призначення слухання справи, судові повістки, а також копія позовної заяви ПрАТ СТ Іллічівське в особі Одеської філії з додатками до неї були надіслані на адресу ОСОБА_2 (Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, вулиця Шкільна, будинок 4/80), яка наявна в матеріалах справи та за якою він зареєстрований. Між тим, усі документи з зазначеної адреси були повернуті до суду без вручення адресату за не запитом (а.с.94-148).

Згідно із ч.2 ст.77 Цивільного процесуального кодексу, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.169 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними. Як було вище зазначено, відповідач був оповіщений у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, але він не повідомив про причини неявки в судове засідання та будь-яких клопотань не заявляв.

Згідно із ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає за можливе, у відповідності до ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України, розглянути справу без участі сторін або їх представників, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.

У відповідності до ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 11 жовтня 2014 року на автодорозі Одеса-Рені, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів автомобіля НОМЕР_2, власник ОСОБА_4 Юрієвич, та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.11.2014 року по справі № 495/8166/14-п визнано ОСОБА_2 винним в здійсненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на користь держави (а.с.35) .

Як було вище зазначено, винним у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 11.10.2014 року, визнано ОСОБА_2 .

Факт та обставини дорожньо-транспортної пригоди підтверджує довідка №9449385 від 17.10.2014 року (а.с.8-10).

Автомобіль Renault Dokker , д/н НОМЕР_4, застрахований ПрАТ Страхове товариство Іллічівське на умовах договору добровільного страхування засобу наземного транспорту №00-05-1-002200 від 27.12.2013 року (а.с.4-7).

Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_4 нанесений збиток на загальну суму 10 353,70 грн., що підтверджується Звітом ФОП ОСОБА_5 №153/14 (а.с.11-33).

На підставі договору добровільного страхування та страхового акту №ОФ-0000267 від 11.12.2014 року ОФ ПрАТ СТ Іллічівське виплатило на користь страхувальника ОСОБА_4 страхове відшкодування на загальну суму 8 872,88 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №316 від 12.12.2014 року (а.с.41).

Станом на 11.10.2014 року цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу Nissan Urvan , д/н НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_2, застрахована в СК ОСОБА_1 -Гарант - поліс №АІ/0569767.

До СК Альфа-Гарант направлена Претензія щодо відшкодування збитків заподіяних в результаті ДТП №498 від 08.05.2015року (а.с.36-37).

Проте, 10.08.2015 року СК Альфа-Гарант страхове відшкодування не сплатило та надала відповідь на Претензію щодо відшкодування збитків заподіяних в результаті ДТП №498 від 08.05.2015року, що бланк поліс №АІ/0569767 є втраченим (а.с.38).

Так, 09.10.2015 року представником відповідача-1 - ОСОБА_1, було подано до суду клопотання про зупинення провадження по даній справі. Таке клопотання було мотивоване тим, що в провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться справа № 495/2891/15-ц за позовною заявою ТОВ СК Альфа Гарант до ОСОБА_2 про визнання договору страхування недійсним (а.с.61-63, 67-69).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2015 року клопотання Страхової компанії ОСОБА_1 гарант про зупинення провадження по справі №495/6320/15-ц задоволено. Провадження у справі № 495/6320/15-ц за позовом Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське в особі Одеської філії до Страхової компанії ОСОБА_1 гарант , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу зупинено до закінчення розгляду Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області адміністративної справи №495/2891/15-ц за позовною заявою ТОВ СК Альфа Гарант до ОСОБА_2 про визнання договору страхування недійсним (а.с.65-66).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.12.2016 року провадження по справі №495/6320/15-ц за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське в особі Одеської філії до Страхової компанії ОСОБА_1 гарант , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу було відновлено, оскільки рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.05.2016 року (справа №495/2891/15-ц) позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант до ОСОБА_2 про визнання полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - недійсним задоволено. Справу призначено до розгляду (а.с.82-83).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.05.2016 року (справа №495/2891/15-ц) позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант до ОСОБА_2 про визнання полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - недійсним задоволено. Визнано поліс АІ/0569767 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів недійсним (а.с.75-79).

Отже, у зв'язку із визнанням у судовому порядку полісу №АІ/0569767 недійсним відповідач-1 - ТДВ СК Альфа-Гарант , не має жодних правових підстав для сплати страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу Renault Dokker , д/н НОМЕР_4, так як відповідно до положень статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, фактичні витрати страхової компанії, пов'язані з цим страховим випадком складають 8 872,88 грн. та підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське в особі Одеської філії.

Згідно із ст.22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , Приватне акціонерне товариство Страхове товариство Іллічівське в особі Одеської філіївідшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом даної статті завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

- вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди, про що висловив свою правову позицію Верховний Суд України (судова колегія з цивільних справ) в ухвалі від 21.12.2005 року.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особливість механізму полягає в тому, що шкода завдається потерпілому не будь-якими діями, а саме діяльністю, яка підпадає під характеристику джерела підвищеної небезпеки. Відповідно під джерелом підвищеної небезпеки треба розуміти діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Отже для віднесення тої чи іншої діяльності до джерела підвищеної небезпеки треба, щоб така діяльність створювала підвищену небезпеку для самої особи, яка її проводить, а також для інших осіб.

Підвищена небезпека в розумінні даної статті є об'єктивною категорією, не пов'язаною з психологічним поняттям страху, та означає більшу вірогідність настання негативних, шкідливих наслідків, ніж при проведенні будь-якої іншої діяльності. Причиною підвищеної небезпеки є такі властивості об'єктів, з якими проводиться діяльність, які обумовлюють неможливість повного контролю за такою діяльністю з боку людини на даному етапі розвитку науки та технологій. Тому, незважаючи на дотримання правил техніки безпеки, існує підвищена вірогідність завдання шкоди внаслідок проведення такої діяльності.

Особливі правила цієї статті діють тільки тоді, коли шкода завдана тими шкідливими властивостями об'єкту, завдяки яким діяльність з ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Так шкода, завдана автомобілем, буде відшкодовуватися за правилами даної статті тільки тоді, коли автомобіль знаходився в русі, а не тоді, коли він стояв в гаражі або на стоянці. Суб'єктом відповідальності за статтею, що коментується, є володілець об'єкта, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, під яким слід розуміти особу, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за цією статтею треба визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об'єктів. Як правило, обидві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки повинні мати місце, крім випадків, передбачених в законі.

Частиною 1 статті 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки самим їх володільцям, її відшкодування відбувається за правилами частини 1 вказаної статті. Так шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Тобто у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Під правом регресу розуміється право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди. Зазначена стаття застосовується у випадках, коли фігура завдавача шкоди та фігура особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не співпадають. За загальним правилом на боржника за регресною вимогою покладається обов'язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі. Виключення з цього положення можуть бути встановлені законом. Право звернення з регресною вимогою виникає у кредитора з моменту здійснення ним виплат потерпілому, з цього ж моменту обчислюється строк для пред'явлення регресного позову.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із ст.27 Закону України Про страхування , до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страховик або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено матеріалами справи, 11 жовтня 2014 року на автодорозі Одеса-Рені, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів автомобіля НОМЕР_2, та автомобіля НОМЕР_3. Винним у скоєні ДТП визнано водія автомобіля НОМЕР_3- ОСОБА_2 (постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.11.2014 року по справі № 495/8166/14-п).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.05.2016 року (справа №495/2891/15-ц) поліс АІ/0569767 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визнано недійсним.

Оскільки ОСОБА_2 є винним у скоєні зазначеної вище ДТП, то саме він, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1166, ч.ч. 1, 2 ст.1187, ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України, повинен був відшкодовувати заподіяну матеріальну шкоду ОСОБА_4

Таким чином, на даний час Приватне акціонерне товариство Страхове товариство Іллічівське в особі Одеської філії , відповідно до п.п. 38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, має право на регресне відшкодування з ОСОБА_2 понесених витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування, у розмірі 8 872,88 грн.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.1 Цивільного процесуального кодексу України , завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 10 , 11 Цивільного процесуального кодексу України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу , тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 57-58 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.212 Цивільного процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.213 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість, правомірність та законність позовних вимог Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське в особі Одеської філії , у зв'язку з чим позовна заява Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське в особі Одеської філії до Страхової компанії ОСОБА_1 гарант , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресупідлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 79, 88 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати понесені Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське в особі Одеської філіїпри розгляді справи підлягають стягненню з відповідача-2 на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 79, 88, 157, 169, 197, 208, 209, 212-215, 218, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське в особі Одеської філії до Страхової компанії ОСОБА_1 гарант та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (67700, Одеська область, смт. Сергіївка місто Білгород-Дністровський, вулиця Шкільна, 4/80, ідентифікаційний номер відсутній) на користь Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське в особі Одеської філії (п/р 26508001011038 в ПАТ КБ ПРЕМІУМ , МФО 339555, код ЄДРПОУ 37165243):

- суму страхового відшкодування у розмірі 8 872 (вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 88 (вісімдесят вісім) копійок;

- сплачений судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське в особі Одеської філії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.В. Мишко