Ухвала

від 01.03.2017 по справі 826/14672/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/14672/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Паллада-Україна Товариства з обмеженою відповідальністю Юнілівер України до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції не з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 28.03.2016 по 15.04.2016 на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві від 28.03.2016 №833/26-15-14-03-04, №834/26-15-14-03-04, №836/26-15-14-04-06, №839/26-15-14-03-03, №835/26-15-14-04-01, №838/26-15-14-04-01, 837/26-15-14-06-04, від 14.04.2016 №220/26-15-14-04-01, №221/26-15-14-04-01, згідно з пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, наказу ГУ ДФС у м. Києві №1789 від 28.03.2016, у зв'язку з надходженням відомостей від державного реєстратора про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо реорганізації діяльності ДП Паллада-Україна ТОВ Юнілівер України шляхом приєднання до ТОВ Юнілівер Україна від 04.12.2015 №10741270019042109, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Паллада-Україна ТОВ Юнілівер України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 15.04.2016.

За результатами перевірки складено акт №77/1-26-15-14-03-04 від 22.04.2016.

У ході адміністративного оскарження висновків зазначеного акту, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ДП Паллада-Україна ТОВ Юнілівер України за результатами якої складено акт від 24.06.2016 № 134/1-26-15-14-0304/30554253 (далі - акт перевірки), згідно висновків якого за позивачем, окрім іншого, встановлено порушення:

- ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94 (далі - Закон №185/94) зі змінами та доповненнями, а саме: ненадходження товару ДП Паллада Україна Юнілівер Україна на суму 911 876,39 руб. (еквів. 349 613,41 грн.) від ООО КОНЦЕРН КАЛИНА (Росія) за контрактом від 11.2005 №277; ненадходження товару ДП Паллада Україна Юнілівер Україна на суму 4 404 100,00 руб. (еквів. 1 688 531,94 грн.) від ООО КОНЦЕРН КАЛИНА (Росія) за контрактом від №1 та від 30.12.2010 №2; ненадходження товару ДП Паллада Україна Юнілівер Україна на суму 4 347 511,16 руб. (еквів. 1 666 835.78 грн.) від ООО КОНЦЕРН КАЛИНА (Росія) за контрактом від №2;

- п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю , а саме порушення термінів декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 07.07.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0011671406, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД у розмірі 1 909 659,76 грн.

- №0011711406, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - неподаткова штрафна санкція у розмірі 510,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно здійснив оплату за поставлений товар ООО Концерн Калина (Росія) по вантажно-митним деклараціям, визначеним сторонами в додаткових угодах до контрактів №1 від 31.12.2009, №2 від 30.12.2010 та №277 від 21.11.2005, а відтак не допустив порушень законодавства України в сфері дотримання строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 2 Закону №185/94 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 4 Закону №185/94 порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Зазначеною статтею також передбачено, що органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що умовою для нарахування податковими органами пені за порушення строків, передбачених ст. 2 Закону №185/94 або встановлених Національним банком України відповідно до цієї статті, є наявність таких обов'язкових умов:

- здійснення імпортної операції на умовах відстрочення поставки;

- перевищення строку відстрочення поставки на 180 календарних днів (або збільшеного Національним банком України строку) з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується;

- відсутність позитивного висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач стверджує про порушення позивачем строку, передбаченого ст. 2 Закону №185/94 при виконанні контрактів, укладених з ООО Концерн Калина (Росія) від 21.11.2005 № 277, від 31.12.2009 №1, від 30.12.2010 № 2.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що згідно зазначених контрактів оплата здійснюється після отримання покупцем товару, тобто імпортна операція не здійснюється на умовах відстрочення поставки, що, як зазначалося, унеможливлює застосування до позивача відповідальності за порушення строків, передбачених ст. 2 Закону №185/94.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач стверджував, що товари, згідно наведених вище контрактів не були поставлені на митну територію України, а тому, враховуючи здійснену позивачем оплату на товари, у останнього виникла дебіторська заборгованість по ООО Концерн Калина (Росія). В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що єдиними доказами, які б могли спростувати висновки акту перевірки можуть бути митні декларації, які, за твердженням податкового органу, не було надано до суду.

Однак, апеляційний суд наголошує на тому, що митні декларації, за якими здійснювалося митне оформлення придбаного у ООО Концерн Калина (Росія) товару за спірними контрактами було надано позивачем разом із позовною заявою (т. 2 а.с. 16-31, 36-67, 92-98). Саме за вказаними деклараціями, згідно листа ПАТ Сітібанк позивачем 30.06.2015 було здійснено оплату (т. 3 а.с. 281), що також підтверджується банківською випискою (т. 3 а.с. 160).

Таким чином, наявність у позивача дебіторської заборгованості перед ООО Концерн Калина (Росія) за спірними контрактами та, відповідно порушення строків, передбачених ст. 2 Закону №185/94 спростовується наявними в матеріалах справи документами.

Слід відмітити, що дотримання позивачем строків, передбачених ст. 1 Закону №185/94 колегією суддів не перевіряється, оскільки порушення вимог цієї статті не було встановлено відповідачем під час перевірки та не слугувало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 07.07.2016 №0011671406.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю № 15-93 від 19.02.1993 (далі - Декрет) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Частиною 2 ст. 16 Декрету передбачено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Згідно п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49 невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Враховуючи, що придбаний позивачем товар було постановлено на митну територію України, то підстави для застосування до позивача санкцій за недекларування майна, яке перебуває за межами території України відсутні. З огляду на це, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 07.07.2016 №0011711406.

За таких обставин, апеляційний суд вважає правильним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.