Постанова

від 27.02.2017 по справі 903/146/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року Справа № 903/146/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Малетича М.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 (головуючий суддя Гудак А.В., судді Олексюк Г.Є., Коломис В.В.) на рішенняГосподарського суду Волинської області від 19.04.2016 (суддя Філатова С.Т.) у справі№ 903/146/16 Господарського суду Волинської області за позовомОСОБА_4 доТовариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона №8" провизначення розміру вартості частки учасника товариства у статутному фонді, за участю представників: позивачане з'явились, відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.04.2016 у справі №903/146/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2016, відмовлено в позові ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона № 8" про визначення розміру вартості частки учасника товариства у статутному фонді.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 148, 190,ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", ст.ст. 54, 64 Закону України "Про господарські товариства". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди не призначили у справі судової експертизи за наявності для того відповідних підстав.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з п. п. 1, 2 передавального акта Відкритого акціонерного товариства "Волинська пересувна механізована колона №8" Товариству з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона № 8" від 11.02.2011 останнє є правонаступником всього майна, всіх майнових і немайнових прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Волинська пересувна механізована колона № 8", в тому числі права постійного користування земельною ділянкою розміром 3,7 га, призначеної для обслуговування адмінприміщень та виробничої бази відповідно до Державного акта на право постійного користування землею № 6 від 19.02.1996.

Розрахунок часток акціонерів ВАТ "Волинська пересувна механізована колона №8" у Статутному капіталі ТДВ "Волинська пересувна механізована колона № 8" після перетворення визначався пропорційно до їх часток у Статутному капіталі ВАТ "Волинська пересувна механізована колона № 8" до перетворення в ТДВ "Волинська пересувна механізована колона № 8".

Відповідно до протоколу № 1 установчих зборів засновників (учасників) Товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона №8" (далі - ТДВ "ВМПК-8") від 10.04.2011 засновником (учасником) є, зокрема, ОСОБА_4.

ОСОБА_4 був учасником Товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона № 8", що підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців, з розміром внеску до статутного фонду 26.945,00 грн., що складало 11,564% частки в статутному капіталі.

05.07.2013 Товариством з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона №8" за вх. №27 зареєстровано подану ОСОБА_4 нотаріально засвідчену заяву про вихід зі складу учасників (засновників) Товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна колона №8" з поверненням вкладу в натуральній формі з моменту вирішення даної заяви по суті на загальних зборах товариства.

Згідно з п. 3.1 Статуту Товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона № 8", із змінами і доповненнями, в редакції на момент подання заяви про вихід ОСОБА_4, товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації та є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Волинська пересувна механізована колона № 8", його майна та землі (державний акт на право постійного користування землею № 6 від 19.02.1996.

Протоколом загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона № 8" від 23.04.2014, зокрема п. 9 порядку денного, було передбачено розгляд питання про вихід учасників товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зі складу учасників (засновників) Товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона № 8" та виділ їм у приватну власність частини нерухомого майна товариства.

З даного питання зборами учасників товариства від 23.04.2014 вирішено: "З метою збереження цілісності майнового комплексу ТДВ "Волинська ПМК-8" та недопущення розпаду підприємства на частини, що забезпечить можливість пошуку інвестора для відновлення повноцінної виробничої діяльності підприємства, керуючись чинним законодавством України та установчими документами товариства, відмовити учасникам Товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна колона № 8" ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у виділенні їм у приватну власність частин нерухомого майна ТДВ "Волинська ПМК-8" в натуральній формі, вказаних ними у поданих до загальних зборів заявах про вихід зі складу учасників (засновників) товариства та надати згоду про вихід зі складу учасників (засновників) ТДВ "Волинська ПМК-8" учасників ОСОБА_4 та ОСОБА_8 з виплатою їм у грошовому виразі вартості частини майна товариства, пропорційній їхнім часткам у статутному капіталі ТДВ "Волинська ПМК-8" за наявності при бажання заявників ОСОБА_4 та ОСОБА_8;

- дозволити заявникам інший варіант виходу з складу учасників товариства: надати згоду на продаж часток у статутному капіталі ТДВ "Волинська ПМК-8" учасниками (засновниками) ТДВ "Волинська ПМК-8" ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у порядку, передбаченому Статутом товариства за результатами розгляду п. 8 порядку денного".

Також в реєстраційній справі наявний протокол загальних зборів учасників товариства, на яких прийняте рішення виплатити ОСОБА_4, котрий вибув зі складу учасників товариства ТДВ "Волинська ПМК-8", в повному обсязі вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі ТДВ "Волинська ПМК-8" - 11,5644 %, розраховану на дату отримання товариством заяви ОСОБА_4 про вихід з товариства (05.07.2013) з розміру чистих активів ТДВ "ПМК-8" згідно з фінансовим звітом за II-й квартал 2013 року в сумі 45.831,56 грн.

22.04.2015 платіжним дорученням № 29 ТДВ "Волинська ПМК-8" перерахувало ОСОБА_4 45.831,56 грн. з призначенням платежу "Повна вартість частки майна".

Відповідно до ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства, що кореспондується з нормами ст. 10 Закону України "Про господарські товариства". Аналогічні положення містяться у п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України, відповідно до якого учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.

Статтею 148 ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Згідно з ч. 3 ст. 65 Закону України "Про господарські товариства" до товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52 - 64 цього Закону (які регулюють діяльність товариства з обмеженою відповідальністю) з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже вихід особи зі складу учасників товариства з додатковою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства.

ОСОБА_4 звернувся до суду з вимогою визначення частки (11,564%) в грошовому еквіваленті з врахуванням індексу інфляції відповідною експертизою про оцінку вартості об'єктів: частини виробничо-лабораторного корпусу (кімнати колишньої бухгалтерії) площею 52.00 кв. м, частковою залишковою вартістю 8.600,00 грн.; розчинно-бетонного вузлу 15 куб. м/год з цехом з виготовлення стінових блоків загальною вартістю 31.064,00 грн.; частини доріг і площадок та асфальтно-бетонного покриття при частині об'єкта нерухомості загальною площею 3450 кв. м залишковою вартістю 26.484,00 грн. згідно з додатком № 1 до передавального Акта Відкритого акціонерного товариства Товариству з додатковою відповідальністю ("Волинська ПМК- 8") від 11.02.2011. Позивач також просив призначити та провести експертну оцінку ринкової вартості зазначених вище об'єктів станом на час розгляду справи.

Частиною 1 пункту 5.6 Статуту передбачено, що учасник товариства може вийти з нього з обов'язковим поданням до товариства нотаріально посвідченої заяви про вихід у строк, не пізніше ніж за три місяці до виходу з товариства.

Відповідно до ч. 1, 2 п. 5.6 Статуту при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Частина майна, що підлягає поверненню в натурі, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату виходу учасника або на дату його смерті (п. 5.7 Статуту).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, майнові права є неспоживною річчю, майнові права визнаються речовими правами.

В ч. 1 ст. 66 та у ст. 139 ГК України визначено, що майном визначається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008 при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Вищий господарський суд України у п. 4.19 Постанови Пленуму № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (далі - Постанова) роз'яснив, що під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно та зобов'язання підприємства обліковуються на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерела їх формування. Тому вартість частини майна товариства, пропорційної частці в статутному капіталі, що підлягає виплаті учаснику, за загальним правилом визначається на підставі балансу товариства, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку також здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

У п. 4.20 Постанови вказано, що учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунку на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику.

Таким чином вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Згідно з фінансовою звітністю Товариства з додатковою відповідальністю "Волинська пересувна механізована колона №8" за 2013, 2014, 2015 роки статутний капітал за 2013, 2014, 2015 роки становить 233.000,00 грн., додатковий капітал - 1.183.050,03 грн.

Відповідно до фінансового звіту за 2013 рік статутний капітал ТДВ "ВМПК-8" (рядок 300 фінансового звіту) складає 233.000,00 грн.; додатковий капітал (рядок 320 фінансового звіту) складає 1.183.050,03 грн.; збиток (рядок 350 фінансового звіту) складає 1.019.735,03 грн. Таким чином розмір чистих активів ТДВ "ВМПК-8" (рядок 380 фінансового звіту) станом на 01.07.2013 складає 396.315,95 грн.

Протоколом загальних зборів учасників товариства від 21.04.2015 прийнято рішення виплатити ОСОБА_4 в повному обсязі вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі ТДВ "Волинська ПМК-8" (11,5644 %), розрахованої на дату отримання товариством заяви ОСОБА_4 про вихід з товариства (05.07.2013) з розміру чистих активів ТДВ "ПМК-8" згідно з фінансовим звітом за II квартал 2013 в сумі 45.831,56 грн.

Таким чином відповідачем дотримані вимоги ст.ст. 116, 148 ЦК України, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" щодо виплати вартості частини майна товариства, пропорційній частці позивача у статутному капіталі (11,564%), що становить 45.831,56 грн.

При цьому колегія суддів відзначає, що посилання позивача на те, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить з товариства, визначається виключно із вартості частини майна товариства, зазначеною ним у позовній заяві, без урахування іншого майна товариства, є помилковими.

Тому вимога позивача оцінити конкретні об'єкти, одноосібно ним визначені, за відсутністю згоди товариства, є безпідставною, порушує інтереси інших (засновників) і задоволенню не підлягає.

Також колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для призначення у справі судової експертизи, оскільки предметом спору є вимога про визначення вартості частки шляхом оцінки одноосібно визначених позивачем об'єктів, що не потребує спеціальних знань, а вимагає надання судом правової оцінки діям сторони на відповідність чинним нормам законодавства та статуту товариства.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 19.04.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 у справі № 903/146/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець М.М. Малетич