Рішення

від 22.02.2017 по справі 916/3393/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2017 р.Справа № 916/3393/16

за позовом: Комунального підприємства „Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство»

до відповідача: Малого підприємства „ФЕНІКС-92» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 42618,04 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 05.12.2016, №272);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 16.01.2017, №7).

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.02.2017 № 36) 21930,91 грн. боргу по орендній платі, 8120,69 грн. компенсації земельного податку, 3395,84 грн. інфляційних втрат, 952,26 грн. 3% річних та 8218,34 грн. пені.

Підставою даного позову позивач визначив обставину повернення відповідачем майна за договором від 31.12.2003 № 96 лише 24.02.2016 та несплатою за час користування майном повної суми орендної плати та компенсації земельного податку.

Відповідач проти задоволення позову позивача заперечив, обґрунтовуючи це вчасним поверненням майна позивачу за договором від 31.12.2003 № 96, а саме негайно, після закінчення строку дії договору, а у зв'язку з цим невірним розрахунком позивачем заявлених до стягнення з відповідача сум.

Ухвалою суду від 12.12.2016 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 28.12.2016 о 14 год. 15 хв.

Ухвалою суду від 28.12.2016 розгляд справи був відкладений на 23.01.2017 о 16 год. 25 хв. у зв'язку з неподанням сторонами по справі витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 23.01.2017 судом було оголошено перерву до 06.02.2017 о 16 год. 00 хв. Ухвалою суду від 06.02.2017 за клопотанням позивача строк розгляду спору був продовжений на п'ятнадцять днів. У судовому засіданні 06.02.2017 судом було оголошено перерву до 15.02.2017 о 16 год. 30 хв. У судовому засіданні 15.02.2017 судом було оголошено перерву до 17.02.2017 о 10 год. 00 хв. У судовому засіданні 17.02.2017 судом було оголошено перерву до 22.02.2017 о 14 год. 00 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2003 між КП „Міські дороги» та відповідачем був укладений договір оренди № 96 (далі-договір), за яким КП „Міські дороги» зобов'язалось передати, а відповідач прийняти у строкове платне володіння та користування частину площі підземного пішохідного переходу № 1, 2, 3 на Привокзальній площі загальною площею 183,2 кв.м. з метою розміщення на ній торгових павільйонів та стендів, виготовлених за власний рахунок, а також експлуатації вже розміщених на ній торгових павільйонів, які є власністю відповідача та збудовані останнім в рамках дії попередніх договорів оренди.

30.06.2009 між КП „Міські дороги» та відповідачем була укладена додаткова угода до договору, якою контрагенти внесли зміни до договору та узгодили, що КП „Міські дороги» передає, а відповідач приймає у строкове платне володіння та користування частину площі підземного пішохідного переходу № 1, 2, 3 на Привокзальній площі загальною площею 305 кв.м. з метою розміщення на ній торгових павільйонів та стендів, виготовлених за власний рахунок, а також експлуатації вже розміщених на ній торгових павільйонів, які є власністю відповідача та збудовані останнім в рамках дії попередніх договорів оренди.

На виконання умов договору, 30.06.2009 КП „Міські дороги» передало, а відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування частину площі підземного пішохідного переходу № 1, 2, 3 на Привокзальній площі загальною площею 305 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі від 30.06.20109 та визнається сторонами.

01.08.2013 між сторонами та КП „Міські дороги» була укладена додаткова угода до договору, в якій контрагенти узгодили передачу прав та обов'язків за договором від КП „Міські дороги» до позивача.

Відповідно до п. 1.1. договору (в редакції додаткової угоди № 3 до договору) позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти у строкове платне володіння та користування частину площі підземного пішохідного переходу № 1,2,3 на Привокзальній площі, 2, загальною площею 330 кв.м. (далі-споруда), з метою розміщення на ній торгових павільйонів та стендів, виготовлених за власний рахунок, а також експлуатації вже розміщених на ній торгових павільйонів, які є власністю відповідача та збудовані останнім в рамках дії попередніх договорів оренди.

Згідно з п. 1.2 договору (в редакції додаткової угоди від 26.06.2015 до договору) строк дії договору до 31.01.2016 включно.

Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 26.06.2015 до договору) за орендовані приміщення підземних пішохідних переходів відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату з 01.07.2015 в розмірі 21093,22 грн., що розрахована на 01.07.2015 та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Відповідач здійснює компенсацію земельного податку згідно з чинним законодавством.

Згідно з п. 3.3 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується позивачем за весь період заборгованості з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

09.11.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № 152, в якому просив відповідача у триденний термін з моменту закінчення строку дії договору звільнити об'єкт оренди та передати його позивачу.

За час дії договору, а саме за період з вересня 2015 року по січень 2016 року , відповідач мав сплатити позивачу орендну плату та компенсацію земельного податку у загальному розмірі 143949,34 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками, розрахунками, іншими доказами та визнається сторонами.

Проте відповідач сплатив позивачу орендну плату та компенсацію земельного податку за вказаний період дії договору невчасно та не у повному розмірі, а саме лише 143221,15 грн., що підтверджується банківськими виписками, іншими доказами та визнається сторонами.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума боргу відповідача перед позивачем по орендній платі (компенсації земельного податку) за січень 2016 року становить 728,19 грн., з чим погодився представник відповідача в судовому засіданні 22.02.2017.

Спірним у даній справі є період з 01.02.2016 по 24.02.2016, оскільки сторони не можуть досягти згоди коли саме за спірним договором було повернуто об'єкт оренди відповідачем позивачу, позивач визначає дату - 24.02.2016, відповідач - негайно, після закінчення строку дії договору, тобто після 31.01.2016, у зв'язку з чим позивач нараховує за період з 01.02.2016 по 24.02.2016 орендну плату та компенсацію земельного податку у загальному розмірі 29323,41 грн. та здійснює на цю суму нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, а відповідач проти цього заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження обставини повернення відповідачем позивачу об'єкту оренди за договором сторонами подано суду один належний та допустимий доказ - акт прийому-передачі майна, датований 24.02.2016. Проте, у п. 3 цього акту зазначено, що дата фактичної передачі частини не житлового приміщення, зазначена у правому верхньому куті, тобто 24.02.2016 , може не співпадати з датою підписання даного акту.

За цих обставин, господарський суд вважає, що позивачем не доведено володіння та користування відповідачем об'єктом оренди за договором саме до 24.02.2016, в матеріалах справи відсутній інший належний та допустимий доказ коли саме 31.01.2016 чи після 31.01.2016 об'єкт оренди був повернутий відповідачем позивачу, при цьому сам факт повернення відповідачем позивачу об'єкту оренди сторонами визнається.

За цих підстав, господарський суд вважає, що позивачу слід відмовити у позові до відповідача про стягнення орендної плати та компенсації земельного податку у розмірі 29323,41 грн. за договором, нарахованих за період з 01.02.2016 по 24.02.2016, а також здійснених на цю суму нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.ст. 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.ст. 530, 629 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом перевірені розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо пені, підставою для її нарахування є п. 3.3. договору, а отже нарахування пені після 31.01.2016 (узгоджена сторонами дата закінчення договору) є неправомірним, оскільки умови договору щодо її застосування вже не діяли, а тому період, за який розрахована пеня, становить з 01.10.2015 по 31.01.2016, розмір якої складає 1191,13 грн.

Щодо 3% річних, розраховані за період з 01.09.2015 по 01.02.2017 без урахування орендної плати та компенсації земельного податку у розмірі 29323,41 грн. за договором, нарахованих за період з 01.02.2016 по 24.02.2016, розмір 3% річних складає 137,93 грн.

Щодо інфляційних втрат, розраховані за період березень 2016 року - січень 2017 року на суму боргу по орендній платі (компенсації земельного податку) за січень 2016 року у розмірі 728,19 грн., без урахування орендної плати та компенсації земельного податку у розмірі 29323,41 грн. за договором, нарахованих за період з 01.02.2016 по 24.02.2016,Є розмір інфляційних втрат складає 94,93 грн.

За цих обставин, позов позивача підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача належить стягнути 728,19 грн. орендної плати (компенсації земельного податку), 1191,13 грн. пені, 94,93 грн. інфляційних втрат та 137,93 грн. 3% річних.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1 , 4 , 4-3 , 22 , 32 , 33 , 34 , 43 , 44 , 49 , 82 , 82-1 , 84 , 85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого підприємства „ФЕНІКС-92» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Дідріхсона, 11, м. Одеса, 65079, код 13926609) на користь Комунального підприємства „Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство» (вул. 25-ї Чапаївської дівізії, 7-а, м. Одеса, 65070, код 23216145) 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 19 коп. боргу по орендній платі (компенсації земельного податку), 137 (сто тридцять сім) грн. 93 коп. 3% річних, 1191 (одну тисячу сто дев'яносто одну) грн. 13 коп. пені, 94 (дев'яносто чотири) грн. 93 коп. інфляційних нарахувань та 69 (шістдесят дев'ять) грн. 59 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 27 лютого 2017 р.

Суддя Д.О. Бездоля