Ухвала

від 02.03.2017 по справі 917/527/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"02" березня 2017 р. Справа № 917/527/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестхілл", м. Київ, (вх.№695 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.05.2015р. у справі №917/527/15

за позовом: прокурора Глобинського району Полтавської області в інтересах держави в особі Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, Полтавська область, Глобинський район, с.Святилівка, Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство", Полтавська область, м. Кременчук,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестхілл", м. Київ,

про стягнення 8 375,40грн., розірвання договору та повернення лісової ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.05.2015р. у справі №917/527/15 (суддя Кульбабко М.М.) позов задоволено; розірвано договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №50, укладений 11.04.2011р. між Державним підприємством "Кременчуцьке лісове господарство та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рестхілл"; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Рестхілл" повернути Державному підприємству "Кременчуцьке лісове господарство" лісову ділянку площею 3,0 га, розташовану у виділі 11,12,17 кварталу 1 Градизького лісництва в адміністративних межах Святилівської сільської рад Глобинського району за межами населених пунктів; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестхілл" на користь Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області заборгованість по оплаті за тимчасове довгострокове користування лісами в сумі 8 375,40 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестхілл" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 263,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рестхілл" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.05.2015р. у справі №917/527/15 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Одночасно апелянт звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 94 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів , а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Відповідно до матеріалів справи, оскаржуване рішення було прийнято місцевим господарським судом 19 .05.2015р., тобто кінцевим строком подання апеляційної скарги є 29.05.2015р.

Частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд вирішує господарські спори, зокрема, на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, законність та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою встановлено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

В обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного строку апелянт посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рестхілл" не мало змоги прийняти участі у судовому провадженні у даній справі та реалізувати свої процесуальні права, в тому числі і на апеляційне оскарження, оскільки ані ухвала про порушення провадження у справі від 19.03.2015р. (т.1 а.с.1), ані ухвала про відкладення розгляду справи від 28.04.2015р. (т.1 а.с.75), ані оскаржуване рішення (т.1 а.с.101-103) апелянтом отримано не було, зі змісту вказаних процесуальних документів вбачається, що всі ухвали були повернуті до суду з відміткою поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання" та відміткою, що свідчить про відсутність адресата за вказаною адресою.Отже, як стверджує апелянт, про наявність оскаржуваного рішення він дізнався лише 21.02.2017р. з Єдиного державного реєстру судових рішень. Крім того, зазначає, що лише з 21.06.2016р. на підставі власної заяви та протоколу загальних зборів засновників від 16.06.2016р. обов'язки директора ТОВ "Рестхілл" виконує ОСОБА_1, однак попереднім директором ОСОБА_2 не було ознайомлено належним чином з господарською ситуацією підприємства ані кінцевого вигодонабувача підприємства ані нового директора. На думку скаржника, вищевказані обставини є підставою для відновлення пропущеного строку на подання апеляційного скарги.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

З правового контексту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Колегія суддів зазначає, що як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Колегія суддів зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій . При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.03.2015р. було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №917/527/15 за позовом прокурора Глобинського району Полтавської області, в інтересах держави в особі Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестхілл", про стягнення 8 375,40 грн., розірвання договору та повернення лісової ділянки (вказану ухвалу було надіслано сторонам (у тому числі Товариству з обмеженою відповідальністю "Рестхілл") 23.03.2015р. за вих. № 917/527/15/2073/15 (т.1 а.с. 1 на звороті).

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 09.04.2015р. про відкладення розгляду справи (т.1 а.с.75) та оскаржуване рішення від 19.05.2015р. (т.1 а.с.101-103) також було надіслано сторонам (у тому числі Товариству з обмеженою відповідальністю "Рестхілл") 14.04.2015р. за вих. № 917/527/15/2891/15 (т.1 а.с. 75 на звороті), 29.06.2016р. за вих. № 917/527/15/4164/15 (т.1 а.с. 103 на звороті)

Зазначені процесуальні документи були надіслані на юридичну адресу апелянта, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КОД ЄДРПОУ 35745907, а саме: 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд.25/2.

Проте, поштові відправлення не були отримані апелянтом, про що свідчать довідки відділення поштового зв'язку форми 20 з відміткою: «не значиться» та «організація не зареєстрована за розміщенням» (а.с.67,79).

Судова колегія зазначає, що пунктом 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова) встановлено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до підпункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, як місцезнаходження юридичної особи .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, які у відповідності до частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань» , є достовірними, в державному реєстрі було внесено данні про місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестхілл": 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд.25/2.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апелянт, як юридична особа, яка відповідно до положень частини першої статті 96 Цивільного кодексу України має самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями та нести ризики настання негативних наслідків, зокрема у вигляді несвоєчасного отримання інформації щодо прийнятих стосовного нього рішень державними та іншими органами та пропуску строків на їх оскарження.

Судова колегія також зазначає, що оскільки позов було подано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестхілл", а не безпосередньо до директора товариства ОСОБА_1, то зміна керівництва не є підставою для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Крім того, Єдиний державний реєстр судових рішень працює у відкритому доступі, а отже товариство мало можливість ознайомитись з оскаржуваним рішенням.

Отже, можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 19.05.2015р. залежала виключно від волевиявлення самого апелянта (як юридичної особи), тобто мала суб'єктивний характер.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], №28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006р., пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010р.) .

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, поважність обставин, які стали причиною пропуску встановленого законом процесуального строку повинна доводити та сторона, яка на такі обставини посилається.

Враховуючи, що апелянтом у клопотанні про поновлення строку не наведено обґрунтованих доводів поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, а вказані ним обставини, а саме зміна керівництва підприємства, не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання апелянта про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 19.05.2015р. та повернення апеляційної скарги заявнику.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Керуючись ст.86, п.4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рестхілл" у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 19.05.2015р.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Рестхілл" апеляційну скаргу та додані до неї документи.

Додаток: заявнику - апеляційна скарга з додатками, всього на 28арк., у тому числі квитанція ПАТ «Сбербанк« від 21.02.2017р. №14545089 про сплату судового збору у сумі 4 689,31грн. та поштовий конверт, в якому апеляційна скарга надійшла до господарського суду Полтавської області 23.02.2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.