Рішення

від 27.02.2017 по справі 302/1149/15-ц

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1149/15-ц

№ 2/302/32/17

Номер рядка звіту 20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

27.02.2017 р. смт.Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді КривкаВ. П

секретар Гажук Н.В.,

з участю: позивач ОСОБА_1, її представник - ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3,

його представник ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в райсуді в смт.Міжгір'ї справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування: житлового будинку № 52 в смт.Міжгір'ї по вул.Хустській, Закарпатська область; земельних ділянок, розташованих у смт.Міжгір'ї Закарпатської області в ур."Біля житлового будинку" № 52 по вул. Хустській для обслуговування житлового будинку площею 0,1429 га, кадастровий № 212255100:01:014:0058; в ур."Рубань" площею 0,06 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2122455100:01:026:0122, - які укладені 18.10.2012 р. і посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстровими номерами 1248 і 1249,-

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом, свої вимоги обгрунтовуючи тим, що 18.10.2012 р. за спільною домовленістю між ОСОБА_1 та її племінником - відповідачем ОСОБА_3 останній здійснюватиме за нею довічний догляд, за що вона подарувала йому житловий будинок по вул.Хустській ,52, в смт.Міжгір'ї і земельні ділянки, згідно з договорами дарування від 18.10.2012 р. за реєстровими №№ 1248,1249.

Посилаючись на те, що на початку 2014 р. відповідач припинив забезпечувати її харчуванням , доглядом і піклуватись про неї, а також на те, що відповідач має намір продати вказаний будинок і земельні ділянки, що несе загрозу безповортної втрати, про що їй стало відомо на початку 2015 р., а також, що вона одна проживає у даному будинку та є інвалідом ІІ-ї групи, просила визнати ці договори дарування недійсними на підставі ч.2 ст.727 ЦК України.

На виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.11.2016 р., згідно з ст. 338 ч.4 ЦПК України, суд уточнив у сторони позивача підстави позову, за якими позивачка просить визнати недійсними договори дарування згідно з ст. 727 ч.2 ЦК України.

Позивачка та її представник заявлені позовні вимоги підтримали просять такі задовольнити.

Позивачка в судовому засіданні також пояснила, що відповідач її обманув, а нотаріус не роз'яснив суть договорів дарування, які вона підписала. Позивачка висловила припущення, що відповідач ймовірно змовився з нотаріусом, а тому вона помилилась щодо дарування майна племіннику, який припинив її навідувати і допомагати.

Відповідач та його представник позов заперечили, просять відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю з таких підстав. Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона пред'явила позов про визнання правочинів недійсними з підстав, визначених ст.727 ЦК України, яка передбачає підстави розірвання договору дарування на вимогу дарувальника. Суд касаційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції з тих підстав, що суд першої інстанції не роз'яснив позивачці її право уточнити підстави позову, з огляду на обраний нею спосіб захисту порушеного права порушивши норми процесуального права та застосував норми матеріального права, про які не було заявлено позивачем. При новому розгляді даної справи в суді І-ї інстанції судом позивачці було роз'яснено її право на уточнення підстав позову, а також про інші її права, як позивача, зокрема право змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Натомість позивачка та її представник категорично заперечили розгляд цієї справи за інших підстав і предмету позову , ніж ті , які зазначені в позовній заяві. Окрім цього, просять застосувати в справі строк позовної давності, який сплив 18.10.2015 р., відповідно до вимог ст. 267 ЦК України. За цих підстав та з врахуванням того, що позивачка бездоказово посилається на підстави розірвання вказаних у позовній заяві договорів дарування на вимогу дарувальника просять відмовити у задоволенні позову.

Оцінивши зміст позову, остаточну позицію сторони позивача щодо підстав позову, пояснення сторін, доводи їх представників, подані докази, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 належав на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями на вул.Хустській,52, в смт.Міжгір'ї, згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18.01.2012 року.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 030024 від 29.09.2000 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належали земельні ділянки, а саме: для обслуговування житлового будинку площею 0,1429 га в ур."Біля житлового будинку" в смт.Міжгір'я на вул. Хустській,52 (кадастровий номер 2122455100:01:014:0058) та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,0600 га в ур."Рубань" смт.Міжгір'я (кадастровий номер 2122452100:01:026:0122).

18.10.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (племінник позивачки) укладено договори дарування житлового будинку (реєстровий номер 1248) та земельних ділянок (реєстровий номер 1249).

12.12.2012 р. відповідачем ОСОБА_3 проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок № 52 на вул.Хустській в смт.Міжгір'я.

16.08.2013 року відповідачем ОСОБА_3 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1429 га відповідно до договору дарування від 18.10.2012 р..

Позивач ОСОБА_1 є особою похилого віку, з 2000 року є пенсіонером з інвалідності ІІ-ї групи, що підтверджується посвідченням серії ААА № 571062 виданим 19.09.2000 року. Інвалідність призначена за загальним захворюванням.

Позивач як до укладення договорів дарування так і після цього продовжує проживати ІНФОРМАЦІЯ_1 на вул. Хустській в смт.Міжгір'я, користуватися земельними ділянками.

Свідок ОСОБА_6, нотаріус, який посвідчував оспорювані договори, якого допитано за згодою сторін (ст.51 ЦПК України, ст.8 ЗУ "Про нотаріат") показав таке.

Позивачка у 2012 р. звернулась до нього з проханням нотаріально оформити дарування житла і земельних ділянок. Він надав позивачці перелік необхідних документів. Протягом 2-3 місяців позивачка приносила документи і повідомила, що бажає подарувати житловий будинок і земельні ділянки племіннику (відповідачу), який є священником. На призначену дату з'явились сторони договорів, із змістом яких їх було ознайомлено, зокрема надано можливість прочитати договори і ознайомитись з документами, які особисто подала позивачка і відповідач. Позивачка не повідомляла, що не розуміє змісту договорів, не вміє чи не бачить читати тощо. Сторони підписали договори і з того часу до нотаріуса не звертались.

Свідок ОСОБА_3 (позивач) показав суду, що відповідачка є його тіткою (сестрою батька). Покійний батько позивача за життя просив його допомагати тітці, але він відмовлявся, бо не має часу для цього. Задовго до укладення договорів дарування тітка повідомила йому, що складе заповіт або подарує йому земельні ділянки і житловий будинок. Він відразу ж повідомив тітці, що не зможе за браком часу утримувати її, а надаватиме допомогу періодично (накосить сіно, підвезе в бочці воду і т.п.) Восени 2012 року, після смерті батька, тітка повідомила йому, що виготовила документи для оформлення договорів дарування. У зв'язку з цим вона особисто зверталась в органи БТІ, земельних ресурсів, селищну раду і до нотаріуса. 18.10.2012 р. у нотаріуса ОСОБА_6 вони підписали договори дарування. У 2013 р. він здійснив державну реєстрацію одержаного у дар нерухомого майна . Свідок також показав, що оплатив особисто послуги геодезії та нотаріальні і ствердив, що між ним і тіткою була усна домовленість про те, що вона буде проживати до смерті в подарованому будинку.

Свідок ОСОБА_1 (позивачка) показала, що відповідач є її племінником. У жовтні 2012 р. вона вирішила подарувати відповідачу житловий будинок і земельні ділянки за умови, що він буде їй допомагати. У нотаріуса ОСОБА_6 вона підписала документи. Нотаріус пропонував їй прочитати, однак вона погано бачить і не знала, що підписує. Відповідач після укладення договорів допомагав їй : косив, різав дрова, а потім припинив це робити. Пропонував перейти проживати до нього, заявивши, що це його майно. Від знайомих ОСОБА_1 дізналась, що відповідач шукає покупця на будинок. Свідок ОСОБА_1 також ствердила, що здійснює офіційно догляд за нею гр. ОСОБА_7, а допомагає їй племінник ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_8 (племінник позивачки) показав, що позивачка є його тіткою і на її прохання він інколи допомагає їй занести воду з колодязя, дрова, занести сіно, подоїти козу. Цей свідок також повідомив, що тітка свариться з відповідачем з приводу того, що він хоче продати подароване йому майно ( з її слів) і заявив, що йому невідомо хто здійснює офіційно догляд за тіткою за рішенням органу соціального захисту.

Згідно відомостей управління соціального захисту Міжгірської РДА (лист від 09.02.2017 р. № 141), заяви ОСОБА_1 від 27.02.2015 р., підпис на якій посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_6 ( № в реєстрі 275) гр.ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешк. смт.Міжгір'я, вул.Локоти,40, здійснює догляд за ОСОБА_1 з 02.03.2015 року.

У судовому засіданні позивачка визнала, що всі підписи виконані від її імені на оспорюваних договорах , належать їй і здійснені в приватного нотаріуса ОСОБА_6 в присутності відповідача.

Оцінивши встановлені обставини, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Із змісту позову і уточненої позиції ОСОБА_1 вбачається, що вона пред'явила вимоги про визнання правочинів недійсними і підстав, визначених ст. 727 ч.2 ЦК України, яка передбачає право вимоги дарувальника розірвати договір дарування, якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

В справу не подано жодного належного доказу, що відповідач намагався чи намагається відчужити майно, одержане в дар. З обставин справи видно, що позивачка продовжує проживати в житловому будинку і користуватися земельними ділянками, які нею подаровані відповідачу, зареєстрована в цьому помешканні, вільно володіє і користується ним. Тому підстав для застосування ст. 727 ч.2 ЦК України не має.

Суд також не встановив обману, помилки позивачки щодо укладення договорів дарування, впливу примусу чи насильства стосовно неї щодо спонукання укладення оспорюваних правочинів. Пояснення і покази позивачки як свідка про те, що вона помилилася щодо укладення договорів, не розуміла їх значення, не читала зміст договорів і не була проінформована про це спростовані показами свідків.

З обставин справи видно, що фактично відповідач перед оформленням подарованого майна і після такого (укладення договорів) не здійснював повне утримання позивачки, постійний догляд, а зрідка надавав допомогу позивачці фізичною працею як близький родич. Натомість позивачка одержує послуги по догляду за нею як особою похилого віку від особи, призначеної за її письмовою згодою, органом соціального захисту. Окрім цього, періодичну допомогу позивачці надає за її усною згодою у вигляді побутових селянсько-господарських потреб інший племінник.

Оскільки відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності у справі, суд констатує таке.

Подання позовної заяви до суду мало місце після спливу трьохрічного строку для укладення оспорюваних договорів по день посвідчення правочинів (18.10.2012 р. - 02.11.2015 р. день звернення до суду із позовною заявою).

Ст. 257 ЦК України передбачено загальну позовну давність тривалістю у три роки, тобто строку у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст.258 ч.1 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Ст.728 ЦК України встановлено, що до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

Позивачка не вказала кокретної дати, з якої вона довідалася або могла довідатися про порушення свого права, обмежившись покликанням на термін " на початку 2014 р. відповідач припинив надавати допомогу".

Згідно з ст. 267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на те, що застосування позовної давності є самостійною правовою підставою для відмови в позові, суд ухвалює про відмову в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та недоведеністю належними доказами.

Судові витрати слід віднести на рахунок держави згідно з вимогами ст.88 ЦПК України, бо позивачка є інвалідом ІІ-ї групи і за пільгою в законі "Про судовий збір" не оплачувала позов, у задоволенні якого слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 212-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Закарпатської області через райсуд протягом десяти днів з дня проголошення .

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 223 ЦПК України.

Суддя: ОСОБА_9