Постанова

від 02.03.2017 по справі 813/4271/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року справа № 813/4271/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Булавко О.З.

з участю представників:

від позивача - Тимощук О.І.;

від відповідача - Холявка І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) Сатурн Біо-Енергія до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі Городоцька ОДПІ) Головного управління ДФС у Львівській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області, про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення - рішення та стягнення бюджетного відшкодування, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ Сатурн Біо-Енергія звернулося в суд з позовом до Городоцької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про, з урахуванням уточнених позовних вимог, скасування податкового повідомлення - рішення від 26.07.2016 року за №0003081200; скасування податкової вимоги від 10.10.2016 року за №49913-13 та зобов'язання подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми в розмірі 146241 грн. 70 коп., що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Позивач в позовній заяві стверджує, що контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін за договором №3 від 10.06.2014 року мети, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, наявність умислу та виконання правочину обома сторонами чи лише однією стороною. А тому, продовжує позивач, прийняте за результатом перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених в позовній заяві міркувань, просить позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначає, що при дослідженні господарських відносин позивача з ПП Стельмах була використана узагальнена податкова інформація за №1833/7/08-22-22-02-14 від 21.12.2015 року, якою встановлено, що у підприємства відсутні трудові, матеріальні ресурси, сировина, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення та будь-які можливості здійснювати діяльність, в тому числі і стосовно постачання позивачу товарно-матеріальних цінностей. А тому, на думку контролюючого органу, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно та з дотриманням необхідного справедливого балансу.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Третя особа в письмових поясненнях на позов зазначає, що до Управління Державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області не надходили відповідні документи на здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а тому воно, виконуючи свої законодавчо визначені повноваження, не вступало у жодні правові відносини з позивачем та не здійснювало будь-яких протиправних дій щодо нього.

Третя особа просить розгляд справи проводити без участі її представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатом камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ Сатурн Біо-Енергія щодо суми бюджетного відшкодування, Городоцькою ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області було складено акт від 11.07.2016 року за №266/12-00/39181403 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2016 року за №0003081200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 146242 грн. 00 коп., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 36551 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах , здійснених ТзОВ Сатурн Біо-Енергія при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та ст.656 ЦК України, ч.2 ст. 228, ст.216 ЦК України, ст.185, ст.188, ст.198 ПК України завищено податковий кредит за червень-листопад 2014 року на суму 146242 грн. 00 коп., що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2015 року на суму 146242 грн. 00 коп.

Також, на адресу платника податків було надіслано податкову вимогу від 10.10.2016 року за №49913-13 на суму 36561 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що відсутність за юридичною адресою контрагента позивача ПП Сельмах обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента ПП Сельмах .

Між ПП Сельмах (продавець) та ТзОВ Сатурн Біо-Енергія (покупець) 10.06.2014 року був укладений договір купівлі-продажу біомаси за №3 відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати і передати покупцеві у власність, а покупець - оплатити і прийняти на умовах даного Договору, паливні гранули (пеллети) з лушпиння соняшника.

Позивачем на підтвердження реального виконання вищенаведеного договору купівлі-продажу біомаси представлено до суду відповідні податкові накладні, картку рахунку, виписки з банківського рахунку, видаткові накладні, рахунки-фактури.

Транспортування вищенаведеного товару підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Що стосується посилань контролюючого органу в акті перевірки на податкову інформацію Бердянської ОДПІ за №1833/7/08-22-22-02-14 від 21.12.2015 року, то дані обставини не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки перевіряючими не досліджувались обставини реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Сельмах , а лише зазначено про неможливість провести зустрічної звірки останнього.

Відтак, наведені обставини є нічим іншим як припущенням, а тому не беруться судом до уваги.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагентів, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні витяг та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також витяг з реєстру платників податків на додану вартість з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та являвся платником податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

Також, суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що контролюючий орган при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано обставин завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 146242 грн. 00 коп. за результатами господарських операцій з ПП Сельмах , а тому висновки в цій частині є необґрунтованими, і як наслідок протиправним є податкове повідомлення-рішення від 26.07.2016 року за №0003081200.

Як наслідок, протиправною є податкова вимога від 10.10.2016 року за №49913-13, яка надіслана платнику податків на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 36561 грн. 00 коп., визначених вищезгаданим податковим повідомлення-рішенням.

Що вимоги позивача про зобов'язання подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми в розмірі 146241 грн. 70 коп., що підлягає відшкодуванню з бюджету, то суд зазначає наступне.

Алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість врегульовано у статті 200 ПК України. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 20 ПК України).

Кабінет Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (надалі Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії.

Правомірність суми бюджетного відшкодування підтверджується викладеними вище обставинами.

Відповідно до абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК України, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом пункту 9 Порядку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

Наведені норми вказують на те, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Застосування вищенаведених правових норм відповідає висновкам, викладеним у Постанов Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №2а/0570/17001/2012. При цьому, суд не вбачає підстав для відступлення від наведеної позиції.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги в частині спонукання до вчинення дій також підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 26.07.2016 року за №0003081200, скасування податкової вимоги від 10.10.2016 року за №49913-13 та зобов'язання подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми в розмірі 146241 грн. 70 коп., що підлягає відшкодуванню з бюджету є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Крім того, суд, у відповідності до ч.2 ст.162 КАС України, у резолютивній частині постанови вважає за необхідне зазначити про протиправність та скасування оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 26.07.2016 року за №0003081200.

3. Визнати протиправною та скасувати, прийняту Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області, податкову вимогу від 10.10.2016 року за №49913-13.

4. Зобов'язати Городоцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області подати Управлінню Державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Сатурн Біо-Енергія в розмірі 146241 грн. 70 коп.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сатурн Біо-Енергія (код ЄДРПОУ 39181403), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Яворів, вул.Маковея, 50, 5497 (п'ять тисяч дев'яносто сім ) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 березня 2017 року.

Суддя В.Я.Мартинюк