Рішення

від 03.03.2017 по справі 444/233/17

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/233/17

Провадження № 2/444/350/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2017 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Оприск З. Л.,

секретар судового засідання Будзан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом фермерського господарства ОСОБА_1 до Жовківського РВ ГУМВСУ у Львівській області, правонаступник Ліквідаційна комісія ГУМВС у Львівській області, держави Україна в особі казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Жовківського РВ ГУМВСУ у Львівській області, правонаступник Ліквідаційна комісія ГУМВС у Львівській області, держави Україна в особі казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 29.04.2013 року в адресу прокурора Львівської області ним було направлено заяву про вчинений злочин, в якій було в тому числі було вказано: 12.11.2016 року з ГУ НП у Львівській області Кам'янка - Бузький відділ поліції Жовківське відділеня поліції простим листом він отримав постанову про закриття кримінального провадження винесену слідчим слідчого відділення Жовківського РВ ГУ МВС України у Львівській області ст. лейтенантом міліції Нестерак П.П. На думку позивача ст. лейтенант міліції Нестерак П.П. був зобов'язаний вказати у постанові: які докази фермерським господарством були вказана та надані в заяві про вчинений злочин за вих.№203 від 29.04.2013 року щодо події та вини посадових осіб Львівської ОДА та ТзОВ Агронафтопродукт; які докази спростовують докази надані фермерським господарством в заяві про вчинений злочин за вих.№203 від 29.04.2013 року щодо події та вини посадових осіб Львівської ОДА та ТзОВ Агронафтопродукт; що СГОК Агроторговий дім Сокаль , фермерське господарство не має право володіти користуватись і розпоряджатися дизпаливом; що СГОК Агроторговий дім Сокаль фермерське господарство позбавлено судом права володіти, користуватися і розпоряджатися дизпаливом; що право володіти, користуватися і розпоряджатися дизпаливом від СГОК Агроторговий дім Сокаль фермерського господарства перейшло до Львівської ОДА і ТзОВ Агронафтопродукт; а також зобов'язаний був виконати рішення господарського суду Львівської області від 02.08.2005 року по справі № 1/1639-11/180; окрім цього зобов'язаний був в постанові вказати, що в його заяві про злочин відсутні ознаки злочину передбаченого ст.364 КК України, які ознаки злочину ним встановлені а які спростовані і якими доказами це підтверджено; також зобов'язаний був в постанові вказати докази, що посадові особи Львівської ОДА і ТзОВ Агронафтопродукт при реалізації без попередньої оплати дизпаливо, яке було придбано за кошти СГОК Агроторговий дім Сокаль , фермерського господарства, іншим суб'єктам господарювання не усвідомлювали суспільно небезпечний характер свого діяння, не передбачали його суспільно небезпечних наслідків і не бажали їх настання; окрім цього зобов'язаний був в постанові вказати докази, що дії посадових осіб Львівської ОДА, ТзОВ Агронафтопродукт при реалізації дизпалива, яке було придбано в тому числі і за кошти фермерського господарства, не мають ознак ч.2 ст. 364 КК України. Зазначає, що на підставі ч.2 ст.55 КПК України з моменту подання ним заяви про вчинений злочин до прокуратури Львівської області, а саме 29.04.2013 року фермерське господарство набуло статусу потерпілої сторони і слідчий слідчого відділення Жовківського РВ ГУ МВС України у Львівській області ст. лейтенант міліції Нестерак П.П. зобов'язаний був в постанові вказати докази, які підтверджують що кримінального правопорушення щодо фермерського господарства не було і що не було порушено права фермерського господарства гарантовані Конституцією України, не було нанесено шкоди фермерському господарству, а також зобов'язаний був в постанові вказати що фермерське господарство визнано потерпілою стороною або вказати докази, які підтверджують що кримінального правопорушення щодо фермерського господарства не було і що не порушено права гарантовані Конституцією України, однак ст. лейтенант міліції Нестерак П.П. надав завідомо неправдиву інформацію тому, що в постанові не вказано ні єдиного доказу, які підтверджують дані покликання. Зазначає, що 22.11.2016 року виконуючий обов'язків керівника Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області радник юстиції Шокало Я.Г., розглянувши матеріали кримінального провадження №12013150310000388 від 23.05.2013, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.364 КК України постановив: постанову слідчого СВ Жовківського РВ ГУМВС України у Львівській області Нестерака П.П. від 28.05.2014 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12013150310000388 від 23.05.2013- скасувати; матеріали кримінального проваджена направити начальнику СВ Жовківського Кам'янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області для організації проведення подальшого досудового розслідування та усунення недоліків вказаних у постанові. Позивач обґрунтував розрахунок матеріальної шкоди, виходячи з мінімальної суми прибутків, яка могла бути отримана фермерським господарством при поміщенні коштів на депозитний рахунок в банк, в розмірі 24967,48 грн. за період з 01.06.2014 року по 01.01.2017 рік. Також позивач стверджує, що йому завдано моральної шкоди, яка полягає в наступному. Грубе порушення норми ст.40 Конституції України та норми КПК України з боку Жовкіського РВ ГУМВСУ У Львівській області, це свідоме глузування органів державної влади України тому, що в короткі терміни він не зміг захистити права фермерського господарства в результаті чого фермерському господарству було спричинено моральну шкоду яка полягала у приниженні ділової репутації, його, як представника фермерського господарства, моральних переживань у зв'язку з порушенням прав, було порушено нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активної підприємницької діяльності для забезпечення діяльності фермерського господарства, порушено нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушено стосунки з оточуючими людьми так як всі родичі та знайомі глузують з нього повторюючи, як стверджуючи, що живе та діє в межах закону не може доказати свою правоту в правоохоронних органах, адже кожне рішення правоохоронного органу, яке відмовляє в задоволенні його вимог говорить, що його вимоги незаконні. Тому для відновлення попереднього стану позивач вимагає стягнути з Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, в користь фермерського господарства ОСОБА_1 кошти в сумі 1024000 гривень на відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій посадових осіб Жовківського РВ ГУМВСУ при розгляді його заяви про кримінальне правопорушення за вих. № 203 від 29.04.2013 року, з яких 24000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, 1000000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Сторони в судове засідання не прибули, представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, представник ГУ МВС у Львівській області надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, від представника держави Україна в особі казначейської служби України та від представника відповідача Жовківського РВ ГУМВСУ заяв чи клопотань судом не отримано.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 28.05.2014 року старшим слідчим слідчого відділення Жовківського РВ ГУ МВС України у Львівській області старшим лейтенантом міліції Нестерак П.П. винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013150310000388 від 23 травня 2013 року, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, що підтверджується копією постанови.

Судом встановлено, що 22.11.2016 року виконувач обов'язків керівника Червоноградської місцевої прокуратури радник юстиції Шокало Я.Г., розглянувши матеріали кримінального провадження №12013150310000388 від 23.05.2013, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України постановив: постанову слідчого СВ Жовківського РВ ГУМВС України у Львівській області Нестерака П.П. від 28.05.2014 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12013150310000388 від 23.05.2013 - скасувати; матеріали кримінального проваджена направити начальнику СВ Жовківського Кам'янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області для організації проведення подальшого досудового розслідування та усунення недоліків вказаних у постанові, що підтверджується копією постанови.

Як вбачається з копії рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2005 року у справі № 1/1639-11/180 позов задоволено частково, стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронафтопродукт", с.Гряда, Жовківського району, (код ЄДРПОУ 13797922) на користь СГОК "Агроторгового дому "Сокаль", с.м.т. Жвирка, Сокальського району, Львівської області (код ЄДРПОУ 32323218) 49602,63грн. основного боргу, 6018,2 грн. Інфляційних втрат, 6251,92 грн. пені, 1009,81 грн. річних, 628,83 грн. державного мита та 118 грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; в рештій частині позову відмовлено.

Як вбачається з копії договору про відступлення права вимоги від 30.06.2009 року Первісний кредитор СГОК Агро торговий дім Сокаль та новий кредитор Фермерське господарство ОСОБА_1 , уклали договір, згідно якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором № 2/6 від "13" жовтня 2004 та рішення Господарського суду від 02.08.2005 року по справі №1/1639-13/180 (далі Основний Договір), а Новий кредитор приймає право вимоги що належне Первісному кредитору за Основним Договором. З цього Договору випливає, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору. За передане право вимоги до Боржника за Основним договором Новий кредитор зобов'язується сплатити Первісному кредитору суму коштів отриманих від боржника за вичитом боргів по договору №7/3 від 20.10.2004 року.

Згідно ст.ст. 10,11,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 57-59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1 та 4 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК України, передбачають спеціальні підстави і умови відповідності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди у позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності у цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб'єктів та характері їх дій (владно-адміністративний, юридично-обов'язковий, односторонній).

Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.1995року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п.5 вказаної постанови № 4 від 31.03.1995року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювачата вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом з'ясовано, чи було порушення цивільного права позивача, чи було позивачу завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до частини 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували наявність порушення цивільного права саме позивача, яке призвело до матеріальних збитків та наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Також суду не надано достатніх належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували наявність завданої позивачу моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що в позові слід відмовити.

Інших фактичних даних, які мають значення для справи, немає.

Керуючись статтями 22, 23, 1166, 1174 ЦК України, статтями 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209 ч. 3, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову фермерського господарства ОСОБА_1 до Жовківського РВ ГУМВСУ у Львівській області, правонаступник Ліквідаційна комісія ГУМВС у Львівській області, держави Україна в особі казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий Оприск З. Л.