Рішення

від 15.02.2017 по справі 910/20388/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2017Справа №910/20388/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Каір-1 до 1)Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта , 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 простягнення 202805,27 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачане з'явився від відповідача 1не з'явився від відповідача 2ОСОБА_3 - представник від третьої особине з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Каір-1 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 202805,27 грн майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті ДТП, яке сталося з вини водія ОСОБА_2, позивачу було завдано майнової шкоди у загальному розмірі 202805,27 грн. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Renault Premium, державний номер НОМЕР_1, водієм якого скоєно ДТП, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3744505, а також враховуючи, що на момент ДТП ОСОБА_2 керував транспортним засобом у зв'язку з виконанням ним своїх трудових обов'язків на підставі укладеної між ним та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 трудової угоди, позивач просить суд:

- стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта майнову шкоду у розмірі 49000,00 грн;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 153805,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/20388/16, залучено до участі у справі ОСОБА_2 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів та призначено розгляд справи на 06.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 за клопотанням відповідача 2 продовжено строк вирішення спору у справі №910/20388/16 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 12.01.2017.

В судовому засіданні 12.01.2017 оголошено перерву до 01.02.2017.

Судове засідання, призначене на 01.02.2017, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 розгляд справи було призначено на 15.02.2017.

15.02.2017 через канцелярію суду від третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких третя особа проти задоволення позову по відношенню до відповідача-2 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заперечує.

В судове засідання, призначене на 15.02.2017, з'явився представник відповідача 2, який проти позовних вимог, заявлених до відповідача 2, заперечував, вказуючи на відсутність між ним та третьою особою трудових відносин. Відповідач 2 стверджує, що під час ДТП ОСОБА_2 виконував умови договору підряду (а не трудового договору), яким не передбачено контролю замовника за відповідністю виконуваних підрядником робіт існуючим нормам і правилам, а тому вказує на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Відповідач 1 представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Як зазначено в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01032, м.Київ, вулиця Саксаганського, будинок 119, на яку було направлено ухвали суду, підтверджується відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вказано у позові.

Таким чином, про час і місце розгляду справи відповідача 1 повідомлено належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 1 був належним чином повідомлений, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.09.2015 близько 06 год. 30 хв. на 54 км + 150 м автодороги Київ - Харків , поблизу села Бзів Баришівського району Київської області, сталася ДТП за участю автомобіля Renault Premium, державний номер НОМЕР_1, із напівпричепом General Trailers, державний номер НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3, із напівпричепом Acerbi, державний номер НОМЕР_4.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, що підтверджується вироком Баришівського районного суду Київської області від 03.03.2016 у справі №355/129/16-к, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Транспортні засоби - автомобіль Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3, та напівпричеп Acerbi, державний номер НОМЕР_4, належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Каір-1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 03.10.2006 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 19.04.2012 відповідно.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в результаті ДТП було пошкоджено належні йому транспортні засоби (автомобіль Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3, та напівпричеп Acerbi, державний номер НОМЕР_4), а також знищено частину вантажу, який перевозився на виконання укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиції Бізнес Менеджмент за охорону довкілля договору перевезення від 01.01.2015. Крім того, позивачем було понесено витрати на проведення автотоварознавчого дослідження. Так, за твердженням позивача, загальна сума збитків, понесена ним в результаті ДТП, складає 202805,27 грн, з яких:

- 44779,75 грн - вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3;

- 101154,56 грн - вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження напівпричепа Acerbi, державний номер НОМЕР_4;

- 54370,96 грн - вартість знищеного вантажу;

- 2500,00 грн - вартість проведеного автотоварознавчого дослідження.

Позивач зазначає, що оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Renault Premium, державний номер НОМЕР_1, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3744505, то обов'язок з відшкодування збитків у розмірі 49000,00 грн (ліміт відповідальності страховика з урахуванням франшизи за полісом) покладається на відповідача 1. При цьому, за твердженням позивача, на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 працював водієм у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на умовах трудового договору і керував належним ОСОБА_1 на праві власності транспортним засобом, а тому в силу положень ст.ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України обов'язок по відшкодуванню решти заявленої до стягнення суми збитків покладається на відповідача 2 - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Renault Premium, державний номер НОМЕР_1, - ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про страхування страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Власниками транспортних засобів в даному випадку вважаються юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Renault Premium, державний номер НОМЕР_1, на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3744505.

Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3744505 передбачено, що франшиза становить 1000,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З наявного в матеріалах справи висновку №055/16 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 25.05.2016 суб'єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_4, вбачається, що вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу), завданого власнику автомобіля Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3, в результаті пошкодження транспортного засобу у ДТП, що сталася 19.09.2015, становить 44779,75 грн .

Вартість матеріального збитку, завданого власнику напівпричепа Acerbi, державний номер НОМЕР_4, становить 101154,56 грн , що підтверджується висновком №053/16 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 25.05.2016 суб'єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_4.

Докази на підтвердження кваліфікації оцінювача долучено позивачем до позовної заяви, а саме: копії Свідоцтва Міністерства юстиції України НОМЕР_8, сертифікату суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_9, виданого Фондом державного майна України від 11.12.2015, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_10 від 25.09.2015.

Оскільки відповідачами не доведено, а судом не встановлено невідповідності вказаних висновків експертного автотоварознавчого дослідження вимогам законодавства, а також враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження кваліфікації оцінювача, дані висновки приймаються судом як належні та допустимі докази розміру збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження належних йому транспортних засобів.

Отже, загальна вартість матеріального збитку, завданого позивачу в результаті пошкодження при ДТП, належних йому транспортних засобів, становить 145934,31 грн.

За змістом ст. 35 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Відповідно до ст. 12.1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як свідчать матеріали справи, листом від 01.06.2016 позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта із заявою, в якій просив відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкоджених у ДТП транспортних засобів (автомобіля Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3 напівпричепа Acerbi, державний номер НОМЕР_4) та виплатити страхове відшкодування у розмірі 49000,00 грн (ліміт відповідальності страховика з вирахуванням франшизи за полісом).

Листом №1284/1 від 10.06.2016 Товариство з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта звернулось до позивача із проханням надати для огляду пошкоджені транспортні засоби для визнання причин настання страхового випадку та розміру збитків. При цьому, будь-яких зауважень щодо переліку та змісту поданих заявником документів страховою компанією надано не було.

Листом від 24.06.2016 позивач повідомив відповідача 1 про готовність надати для огляду відповідні транспортні засоби, однак, як пояснив позивач, представники страхової компанії для огляду пошкоджених транспортних засобів так і не з'явилися.

За приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Враховуючи визначені полісом №АЕ/3744505 розміри лімітів відповідальності та франшизи, вартість відновлювального ремонту пошкоджених транспортних засобів з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, відповідач 1 - Товариство з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта зобов'язаний був виплатити позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 49000,00 грн (50000 грн (ліміт відповідальності страховика) мінус 1000,00 грн франшизи за полісом).

Заява позивача про виплату страхового відшкодування за спірним страховим випадком була отримана Товариством з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта 06.06.2016, про що відповідач 1 безпосередньо вказує у адресованому позивачу листі №1284/1 від 10.06.2016.

Відтак, з огляду на положення п. 36.2 ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , відповідач 1 зобов'язаний був здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 49000,00 грн до 05.09.2016 включно.

Однак, відповідачем 1 свого зобов'язання щодо виплати на користь позивача суми страхового відшкодування виконано не було.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта суми страхового відшкодування у розмірі 49000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку із пошкодженням належних позивачу транспортних засобів (автомобіля Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3, та напівпричепа Acerbi, державний номер НОМЕР_4) Товариству з обмеженою відповідальністю Каір-1 було завдано матеріальний збиток у загальному розмірі 145934,31 грн.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортних засобів позивача, і сумою страхового відшкодування, яке підлягає виплаті відповідачем 1 на підставі полісу №АЕ/3744505, становить 96934,31 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє механізмом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, за приписами ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника .

Суд відзначає, що в матеріалах справи наявна копія трудової угоди від 01.09.2015, укладеної між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 вказаної угоди замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): перевезення грузів автомобільним транспортом Renault Premium440 НОМЕР_1, напівпричіп НОМЕР_2 в строк з 01.09.2015 до 30.09.2015. Підрядник виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Замовник забезпечує підрядника усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором.

Отже, за своїм змістом вказана трудова угода не є трудовим договором, а є цивільно-правовою угодою, а саме: договором підряду, факт чого відповідачем 2 визнається.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали місце підрядні відносини (що підтверджується відповідним договором), а також те, що під час спірної ДТП ОСОБА_2 діяв саме за завданням замовника з метою виконання укладеного між ними та відповідачем 2 договору підряду.

За таких обставин, в силу положень ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України обов'язок з відшкодування позивачу різниці між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності відповідача-1 за полісом №АЕ/3744505 покладається саме на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Отже, з огляду на положення ч. 2 ст. 1172, ст. 1194 Цивільного кодексу України, враховуючи розмір завданої внаслідок пошкодження транспортних засобів позивача шкоди та суму страхового відшкодування, яке підлягає виплаті за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3744505, вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шкоди, завданої внаслідок пошкодження належних позивачу транспортних засобів у розмірі 96934,31 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задооволенню.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача 2 шкоди у розмірі 54370,96 грн, яка, за твердженням позивача, становить вартість знищеного вантажу, суд відзначає таке.

У висновку експертного автотоварознавчого дослідження №053/16 було встановлено, що внаслідок зіткнення автомобіля з напівпричепом-автоцистерною остання отримала складну деформацію - остання ємність (5 секція) - V-7010 л зі зміщенням контрольних точок на 450-650 мм з розривом панелі бокової лівої, створенням гострих складок металу в районі з'єднання бокової лівої та задньої стінок, розгерметизацією в декількох місцях по зварювальним швам, при цьому порушилися у вигляді тріщин місця кріплення автоцистерни до шасі напівпричепа.

Як зазначає позивач, в напівпричепі-автоцистерні перевозився вантаж на виконання умов укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиції Бізнес Менеджмент за охорону довкілля договору перевезення від 01.01.2015, а саме: конденсат газовий стабільний. Позивач стверджує, що внаслідок пошкодження автоцистерни відбулося повне витікання вантажу з останньої ємності (5 секції), в якій містилося 7010 л вантажу. Тому, оскільки вартість 1 л конденсату газового стабільного згідно відомості про вантаж складає 7,7562 грн без ПДВ, позивач зазначає, що загальна вартість знищеного вантажу становить 54370,96 грн (7010 л (місткість 5 секції цистерни) х 7,7562 грн).

Однак, суд відзначає, що відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту знищення вантажу у заявленому позивачем розмірі. Висновок автотоварознавчої експертизи, на який посилається позивач, таким доказом не є, оскільки у ньому встановлено лише факт пошкодження автоцистерни. Документів на підтвердження як власне факту наявності у відповідній ємності автоцистерни (5 секція) названого позивачем вантажу саме на момент ДТП, а також доказів того, що в результаті пошкодження мало місце знищення вантажу у заявленому позивачем розмірі позивачем не надано.

У зв'язку з цим суд дійшов висновку про те, що позивачем в цій частині не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: факту завдання збитків ї їх розміру та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 шкоди у розмірі 54370,96 грн, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 2500,00 грн, що становить собою вартість проведеного автотоварознавчого дослідження, оскільки вказані витрати здійснені позивачем в результаті своєї господарської діяльності та не є збитками в розумінні положень законодавства.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати на послуги адвоката у розмірі 20280,53 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Позивачем було надано суду на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката: договір про надання адвокатських послуг №89/1 від 28.10.2016, свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання від 21.09.2004 №432, платіжне доручення №2989 від 05.12.2016 на суму 20280,53 грн.

Вирішуючи питання про розподіл сум судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, надані позивачем на підтвердження витрат на послуги адвоката, суд вважає за необхідне обмежити заявлену до стягнення суму витрат на послуги адвоката та стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на послуги адвоката у загальному розмірі 6000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта (01032, м.Київ, вулиця Саксаганського, будинок 119, ідентифікаційний код 35265086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Каір-1 (17500, Чернігівська обл., місто Прилуки, вулиця Пирятинська, будинок 129, корпус А, ідентифікаційний код 31360128) суму страхового відшкодування у розмірі 49000 (сорок дев'ять тисяч) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 734 (сімсот тридцять чотири) грн 77 коп., витрати на послуги адвоката у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Каір-1 (17500, Чернігівська обл., місто Прилуки, вулиця Пирятинська, будинок 129, корпус А, ідентифікаційний код 31360128) збитки у розмірі 96934 (дев'яносто шість тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн 31 коп., судовий збір у розмірі 1454 (одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири) грн 01 коп., витрати на послуги адвоката у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.03.2017

Суддя Ю.М. Смирнова