Постанова

від 30.05.2017 по справі 910/20388/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р. Справа№ 910/20388/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

за участі представників:

від позивача: Кіча В.В. - представник

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: ОСОБА_3 - представник

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 року по справі № 910/20388/16 (суддя - Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Каір-1

до 1)Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_5

про стягнення 202 805,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 року у справі № 910/20388/16 позовні вимоги ТОВ Каір-1 задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ТОВ Страхове товариство Домінанта на користь ТОВ Каір-1 суму страхового відшкодування у розмірі 49 000,00 грн.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Каір-1 збитки у розмірі 96 934,31 грн. А також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФОП - ОСОБА_4 звернувсь до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2017 року у справі № 910/20388/16 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ТОВ Каір-1 збитки у розмірі 96 934 грн., судового збору у розмір 1454, 01 грн., витрат на послуги адвоката в розмірі 4 000 грн. та в цій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим - підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.04.2017.

26.04.2017 розгляд справи відкладено на 24.05.2017

10.05.2017 від третьої особи надійшло клопотання, в якому ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги та просив розглянути справу за відсутністю третьої особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2015 розгляд справи відкладено на 30.05.2017.

У судове засідання 30.05.2017 представники відповідача-1 та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Заслухавши думку присутніх представників, враховуючи клопотання третьої особи про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників відповідача-1 та третьої особи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

19.09.2015 близько 06 год. 30 хв. на 54 км + 150 м автодороги Київ - Харків , поблизу села Бзів Баришівського району Київської області, сталася ДТП за участю автомобіля Renault Premium, державний номер НОМЕР_1, із напівпричепом General Trailers, державний номер НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3, із напівпричепом Acerbi, державний номер НОМЕР_4.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, що підтверджується вироком Баришівського районного суду Київської області від 03.03.2016 у справі №355/129/16-к, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Транспортні засоби - автомобіль Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3, та напівпричеп Acerbi, державний номер НОМЕР_4, належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Каір-1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 03.10.2006 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 19.04.2012 відповідно.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в результаті ДТП було пошкоджено належні йому транспортні засоби (автомобіль Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3, та напівпричеп Acerbi, державний номер НОМЕР_4), а також знищено частину вантажу, який перевозився на виконання укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиції Бізнес Менеджмент за охорону довкілля договору перевезення від 01.01.2015. Крім того, позивачем було понесено витрати на проведення автотоварознавчого дослідження. Так, за твердженням позивача, загальна сума збитків, понесена ним в результаті ДТП, складає 202805,27 грн, з яких:

- 44779,75 грн. - вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3;

- 101154,56 грн. - вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження напівпричепа Acerbi, державний номер НОМЕР_4;

- 54370,96 грн. - вартість знищеного вантажу;

- 2500,00 грн. - вартість проведеного автотоварознавчого дослідження.

Позивач зазначає, що оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Renault Premium, державний номер НОМЕР_1, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3744505, то обов'язок з відшкодування збитків у розмірі 49000,00 грн. (ліміт відповідальності страховика з урахуванням франшизи за полісом) покладається на відповідача-1. При цьому, за твердженням позивача, на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 працював водієм у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на умовах трудового договору і керував належним ОСОБА_4 на праві власності транспортним засобом, а тому в силу положень ст.ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України обов'язок по відшкодуванню решти заявленої до стягнення суми збитків покладається на відповідача-2 - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Renault Premium, державний номер НОМЕР_1, - ОСОБА_5 встановлена у судовому порядку, а тому не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про страхування страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Власниками транспортних засобів в даному випадку вважаються юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Renault Premium, державний номер НОМЕР_1, на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3744505, у свою чергу страховиком за відповідним Договором є ОСОБА_4.

Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3744505 передбачено, що франшиза становить 1000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З наявного в матеріалах справи висновку №055/16 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 25.05.2016 суб'єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_6, вбачається, що вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу), завданого власнику автомобіля Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3, в результаті пошкодження транспортного засобу у ДТП, що сталася 19.09.2015, становить 44779,75 грн.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику напівпричепа Acerbi, державний номер НОМЕР_4, становить 101154,56 грн, що підтверджується висновком №053/16 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 25.05.2016 суб'єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_6.

Докази на підтвердження кваліфікації оцінювача долучено позивачем до позовної заяви, а саме: копії Свідоцтва Міністерства юстиції України НОМЕР_7, сертифікату суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_8, виданого Фондом державного майна України від 11.12.2015, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_9 від 25.09.2015.

Оскільки відповідачами не доведено, а судом не встановлено невідповідності вказаних висновків експертного автотоварознавчого дослідження вимогам законодавства, а також враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження кваліфікації оцінювача, дані висновки правомірно прийняті судом першої інстанції, як належні та допустимі докази розміру збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження належних йому транспортних засобів.

Отже, загальна вартість матеріального збитку, завданого позивачу в результаті ДТП, належних йому транспортних засобів, становить 145934,31 грн.

За змістом ст. 35 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Відповідно до ст. 12.1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як свідчать матеріали справи, листом від 01.06.2016 позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта із заявою, в якій просив відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкоджених у ДТП транспортних засобів (автомобіля Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3 напівпричепа Acerbi, державний номер НОМЕР_4) та виплатити страхове відшкодування у розмірі 49000,00 грн. (ліміт відповідальності страховика з вирахуванням франшизи за полісом).

Листом №1284/1 від 10.06.2016 Товариство з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта звернулось до позивача із проханням надати для огляду пошкоджені транспортні засоби для визнання причин настання страхового випадку та розміру збитків. При цьому, будь-яких зауважень щодо переліку та змісту поданих заявником документів страховою компанією надано не було.

Листом від 24.06.2016 позивач повідомив відповідача-1 про готовність надати для огляду відповідні транспортні засоби, однак, як пояснив позивач, представники страхової компанії для огляду пошкоджених транспортних засобів так і не з'явилися.

За приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Враховуючи визначені полісом №АЕ/3744505 розміри лімітів відповідальності та франшизи, вартість відновлювального ремонту пошкоджених транспортних засобів з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, відповідач-1 - Товариство з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта зобов'язаний був виплатити позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 49000,00 грн. (50000 грн. (ліміт відповідальності страховика) мінус 1000,00 грн. франшизи за полісом).

Заява позивача про виплату страхового відшкодування за спірним страховим випадком була отримана Товариством з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта 06.06.2016, про що відповідач-1 безпосередньо вказує у адресованому позивачу листі №1284/1 від 10.06.2016.

Відтак, з огляду на положення п. 36.2 ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , відповідач-1 зобов'язаний був здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 49000,00 грн. до 05.09.2016 включно.

Однак, відповідачем-1 свого зобов'язання щодо виплати на користь позивача суми страхового відшкодування виконано не було.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта суми страхового відшкодування у розмірі 49000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку із пошкодженням належних позивачу транспортних засобів (автомобіля Renault Magnum, державний номер НОМЕР_3, та напівпричепа Acerbi, державний номер НОМЕР_4) Товариству з обмеженою відповідальністю Каір-1 було завдано матеріальний збиток у загальному розмірі 145934,31 грн.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортних засобів позивача, і сумою страхового відшкодування, яке підлягає виплаті відповідачем-1 на підставі полісу №АЕ/3744505, становить 96934,31 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє механізмом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, за приписами ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Суд відзначає, що в матеріалах справи наявна копія трудової угоди від 01.09.2015, укладеної між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 вказаної угоди замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): перевезення грузів автомобільним транспортом Renault Premium440 НОМЕР_1, напівпричіп НОМЕР_2 в строк з 01.09.2015 до 30.09.2015. Підрядник виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Замовник забезпечує підрядника усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором.

Отже, за своїм змістом вказана трудова угода не є трудовим договором, а є цивільно-правовою угодою, а саме: договором підряду, факт чого відповідачем-2 визнається.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали місце підрядні відносини (що підтверджується відповідним договором), а також те, що під час спірної ДТП ОСОБА_5 діяв саме за завданням замовника з метою виконання укладеного між ними та відповідачем-2 договору підряду.

За таких обставин, обов'язок з відшкодування позивачу різниці між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності відповідача-1 за полісом №АЕ/3744505 покладається саме на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, як замовника робіт при виконанні яких було завдано матеріальні збитки позивачу та власника джерела підвищеної небезпеки яким було завдано збитків.

Отже, з огляду на положення ч. 2 ст. 1172, ст. 1194 Цивільного кодексу України, враховуючи розмір завданої внаслідок пошкодження транспортних засобів позивача шкоди та суму страхового відшкодування, яке підлягає виплаті за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/3744505, вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 шкоди, завданої внаслідок пошкодження належних позивачу транспортних засобів у розмірі 96934,31 грн. є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача-2 шкоди у розмірі 54370,96 грн., яка, за твердженням позивача, становить вартість знищеного вантажу, суд відзначає таке.

У висновку експертного автотоварознавчого дослідження №053/16 було встановлено, що внаслідок зіткнення автомобіля з напівпричепом-автоцистерною остання отримала складну деформацію - остання ємність (5 секція) - V-7010 л зі зміщенням контрольних точок на 450-650 мм з розривом панелі бокової лівої, створенням гострих складок металу в районі з'єднання бокової лівої та задньої стінок, розгерметизацією в декількох місцях по зварювальним швам, при цьому порушилися у вигляді тріщин місця кріплення автоцистерни до шасі напівпричепа.

Як зазначає позивач, в напівпричепі-автоцистерні перевозився вантаж на виконання умов укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиції Бізнес Менеджмент за охорону довкілля договору перевезення від 01.01.2015, а саме: конденсат газовий стабільний. Позивач стверджує, що внаслідок пошкодження автоцистерни відбулося повне витікання вантажу з останньої ємності (5 секції), в якій містилося 7010 л вантажу. Тому, оскільки вартість 1 л конденсату газового стабільного згідно відомості про вантаж складає 7,7562 грн. без ПДВ, позивач зазначає, що загальна вартість знищеного вантажу становить 54370,96 грн. (7010 л (місткість 5 секції цистерни) х 7,7562 грн).

Однак, суд відзначає, що відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту знищення вантажу у заявленому позивачем розмірі. Висновок автотоварознавчої експертизи, на який посилається позивач, таким доказом не є, оскільки у ньому встановлено лише факт пошкодження автоцистерни. Документів на підтвердження як власне факту наявності у відповідній ємності автоцистерни (5 секція) названого позивачем вантажу саме на момент ДТП, а також доказів того, що в результаті пошкодження мало місце знищення вантажу у заявленому позивачем розмірі позивачем не надано.

У зв'язку з цим обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позивачем в цій частині не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: факту завдання збитків і їх розміру та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 шкоди у розмірі 54370,96 грн., є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 2500,00 грн, що становить собою вартість проведеного автотоварознавчого дослідження, оскільки вказані витрати здійснені позивачем в результаті своєї господарської діяльності та не є збитками в розумінні положень законодавства.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 року по справі № 910/20388/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/20388/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова