Рішення

від 27.02.2017 по справі 920/1276/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.2017 Справа № 920/1276/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська будівельна база-2011", м. Суми,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м. Суми,

про стягнення 147 018 грн. 39 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_4 (довіреність від 26.10.2016 № 3453);

Від відповідача - не з'явився;

Від третьої особи - ОСОБА_5 (довіреність від 27.02.2017);

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь відповідно до укладеної між сторонами угоди б/н від 31.03.2016 про погашення заборгованості в сумі 147 018 грн. 39 коп., яка виникла на підставі договорів про надання поворотної фінансової допомоги.

Позивач подав супровідний лист (вх. № 1451 від 13.02.2017) про долучення до матеріалів справи копій договорів про надання поворотної фінансової допомоги, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ "Сумська будівельна база-2011", а також квитанцій до прибуткових касових ордерів на підтвердження надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 1452 від 13.02.2017), в якому визнає суму заборгованості перед позивачем.

Відповідач подав заяву (вх. № 375к від 13.02.2017), в якій просить суд затвердити укладену між сторонами мирову угоду та припинити провадження у справі № 920/1276/16.

Позивач подав заяву (№ 440к від 20.02.2017) про затвердження мирової угоди, укладеної між позивачем та відповідачем, в якій просить суд припинити провадження у справі, а також долучити до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 01.06.2011, копію витягу з державного реєстру правочинів, копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

Від третьої особи письмових пояснень щодо своєї позиції по справі не надійшло.

Третя особа подала клопотання (вх. № 2019 від 27.02.2017), в якому просить суд перенести розгляд справи у зв'язку з хворобою ОСОБА_3 та необхідністю часу для пошуку адвоката.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З урахуванням приписів зазначених норм, оскільки строк розгляду спору по справі № 920/1276/16 спливає 27.02.2017, суд залишає без задоволення клопотання третьої особи (вх. № 2019 від 27.02.2017) про перенесення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2016 між сторонами укладено угоду про погашення заборгованості, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо наявності, розміру та порядку погашення заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла на підставі та підтверджується договорами про надання поворотної фінансової допомоги та квитанціями до прибуткових касових ордерів на загальну суму 147018 грн. 39 коп.

За умовами п. 3 угоди, відповідач зобов'язується в термін до 30 квітня 2016 року погасити вказану в даній угоді заборгованість перед позивачем шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеної між сторонами угоди не повернув грошові кошти, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 147018 грн. 39 коп.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що матеріалами справи, а саме договорами про надання поворотної фінансової допомоги, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ "Сумська будівельна база-2011" № 1 від 27.10.2014, № 2 від 07.11.2014, № 3 від 10.11.2014, № 4 від 21.11.2014, № 5 від 05.12.2014, № 6 від 23.12.2014, № 7 від 31.12.2014, № 1 від 06.01.2015, № 2 від 23.01.2015, № 3 від 06.02.2015, № 4 від 23.02.2015, № 5 від 06.03.2015, № 6 від 23.03.2015, № 7 від 07.04.2015, № 8 від 23.04.2015, № 9 від 30.04.2015, № 10 від 07.05.2015, № 11 від 23.05.2015, № 12 від 29.05.2015, № 13 від 08.06.2015, № 14 від 23.06.2015, № 15 від 30.06.2015, № 16 від 07.07.2015, № 17 від 23.07.2015, № 18 від 31.07.2015, № 19 від 06.08.2015, № 20 від 21.08.2015, № 21 від 31.08.2015, № 22 від 07.09.2015, № 23 від 23.09.2015, № 24 від 30.09.2015, № 25 від 07.10.2015, № 26 від 23.10.2015, № 27 від 30.10.2015, № 28 від 06.11.2015, № 29 від 23.11.2015, № 30 від 30.11.2015, № 31 від 07.12.2015, № 32 від 23.12.2015, № 33 від 30.12.2015, № 1 від 06.01.2016, № 2 від 21.01.2016, № 3 від 29.01.2016, № 4 від 08.02.2016, № 5 від 23.02.2016, № 6 від 29.02.2016, № 7 від 07.03.2016, № 8 від 23.03.2016, № 9 від 25.03.2016 та квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с. 84-92) підтверджується факт надання позивачем відповідачу поворотної фінансової допомоги на загальну суму 147018 грн. 39 коп.

При цьому, відповідач грошові кошти у термін передбачений угодою від 31.03.2016 не повернув, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952p., гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Європейський суд розширено тлумачить поняття майна . Так, в постанові по справі Бейелер проти Італії (5 січня 2000 р.) зазначено, що …поняття майно в ст. 1 має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, можуть розглядатися як право власності і, таким чином, як майно в контексті цього положення .

Слід враховувати, що до майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпорядження майном (наприклад права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором).

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву від 10.02.2017, визнає заборгованість перед позивачем в сумі 147 018 грн. 39 коп.

Статтями 22, 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Разом з цим, у справі подано мирову угоду від 11.02.2017, яку сторони, згідно з заявами вх. № 375к від 13.02.2017, вх. № 440к від 20.02.2017, просять суд затвердити. За умовами вказаної мирової угоди відповідач визнає, що його заборгованість перед позивачем за угодою про погашення заборгованості від 31 березня 2016 року становить 147 018 грн. 39 коп. Відповідач зобов'язується погасити заборгованість перед позивачем за угодою про погашення заборгованості від 31 березня 2016 року, що становить 147 018 грн. 39 коп. шляхом передачі у власність позивачу за актом приймання-передачі наступного нерухомого майна: незавершене будівництво, нежиле приміщення, столярний цех (готовністю 92 %) літ. А, площею 461,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці території Сумської міської ради (кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,5816га).

Порядок затвердження мирової угоди передбачений статтею 78 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини третьої якої, мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

При цьому, господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спір чи може призвести до виникнення нового спору.

Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди.

Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета.

З огляду на викладене, оскільки мирова угода від 11.02.2017 стосується нерухомого майна, яке не має відношення до предмета позову в даній справі, затвердження підписаної у простій письмовій формі угоди з відчуження нерухомого майна не узгоджується з положеннями статті 657 Цивільного кодексу України, суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, укладеної між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумська будівельна база-2011" від 11.02.2017.

Разом з цим, враховуючи встановлений судом факт надання позивачем відповідачу поворотної фінансової допомоги на загальну суму 147 018 грн. 39 коп., факт неналежного виконання останнім зобов'язань стосовно повернення грошових коштів, факт визнання відповідачем позову, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська будівельна база-2011" 147 018 грн. 39 коп. заборгованості.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в сумі 2205 грн. 28 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська будівельна база-2011" про затвердження мирової угоди (вх. № 375к від 13.02.2017) - відмовити.

2. У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди (вх. № 440к від 20.02.2017) - відмовити.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська будівельна база-2011" (вул. Менжинського, 15, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 37524576) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40030, іден. номер НОМЕР_1) 147018 грн. 39 коп. заборгованості, 2205 грн. 28 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.03.2017

Суддя Є.А. Жерьобкіна