Постанова

від 27.02.2017 по справі 911/3680/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа№ 911/3680/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Романовський О.В. (довір. від 01.09.16);

від відповідача: Дубінін С.В. (довір. №2016128/1 від 28.11.16);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віардо"

на рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2017р.

у справі №911/3680/16 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віардо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпак"

про стягнення 70112, 47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.01.2017р. у справі №911/3680/16 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що оскільки станом на день розгляду справи товар не оплачений і відповідачем заявлено про відмову від зобов'язання у зв'язку з недоліками товару, які виявлені в процесі споживання, про що позивача повідомлено в березні 2016 року до подання позову, така відмова є правомірною з огляду на ст. 268 Господарського кодексу України, тому, на думку суду відсутні підстави для вимоги про оплату товару від якого відповідач відмовився і позивач має розпорядитись таким товаром.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2017р. повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що належних дій зі сторони відповідача, що відповідали порядку, передбаченому Інструкцією П-7 відповідачем вчинено не було, позивача не було повідомлено та залучено до участі в складанні акту, третіх осіб залучено не було, тобто відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт поставки неякісної продукції по договору.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віардо" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інпак" (покупець, відповідач) 09.07.2015 року було укладено Договір поставки № 07/09-ЗП (надалі - Договір), за яким на умовах та в порядку, визначеному даним Договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач зазначає, що належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та поставив Покупцю товар на суму 210 992, 60 грн. згідно з накладними:

Видаткова накладна №В-07/15-05 від 15.07.2015 року;

Видаткова накладна №В-08/19-02 від 19.08.2015 року;

Видаткова накладна №В-08/19-03 від 19.08.2015року;

Видаткова накладна №В-09/04-01 від 04.09.2015 року;

Видаткова накладна №В-09/09-01 від 09.09.2015 року;

Видаткова накладна №В-09/17-01 від 17.09.2015 року;

Видаткова накладна №В-09/24-04 від 24.09.2015 року;

Видаткова накладна №В-12/02-03 від 02.12.2015 року.

Відповідно до п. 6.1. Договору ціни та вартість Товару визначаються, а розрахунки здійснюються Сторонами у грошовій одиниці України - гривні на умовах 100% передоплати повної вартості товару.

Однак, між позивачем та відповідачем склалась практика ділового обороту, яка полягає в оплаті за товар після його поставки, що підтверджується Додатком до Довідки № 487/40-6 від 19.09.2016 року з обслуговуючого банку.

Згідно з Додатком до Довідки № 487/40-6 від 19.09.2016 року з обслуговуючого банку, на рахунки якого мала бути здійснена оплата згідно даного Договору, загальна сума сплачених відповідачем коштів за період з 01.07.2015 року до 31.07.2016 року становить 146 607,60грн.

Таким чином, позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, за товар розрахувався частково в сумі 146 607,60 грн., у зв'язку з чим товар на суму 64 385грн. не оплачено, що відповідає сумі останньої поставки за накладною №В-12/02-03 від 02.12.2015 року (на суму 64386,83 грн.). Тобто, неоплаченою залишилась поставка за останньою накладною на суму 64385,00 грн. щодо поставлених 3 рулонів плівки стретч ПВХ 9/350 та 204 рулонів плівки стретч ПВХ 8/400.

Позивач зазначає, що 07.06.2016 року надсилав відповідачу Вимогу №2005/16 від 20.05.2016 року про сплату 64 386,83 грн. боргу, яка залишена відповідачем без задоволення.

Місцевим господарським судом, при прийнятті оскаржуваного рішення покладено в основу висновок про те, що склавши Акт приймання продукції (товарів) за якістю від 07.12.2015 року, яким уся партія плівки стретч визнана неякісною та такою, що має недоліки які не можливо усунути без її повернення позивачу, та повідомивши про це позивача, відповідач довів до відома позивача про свою відмову від прийняття отриманої партії товару як такої, що є неприйнятою за якістю, отже на думку суду, оскільки, станом на день розгляду справи товар не оплачений і відповідачем заявлено про відмову від зобов'язання у зв'язку з недоліками товару, які виявлені в процесі споживання, про що позивача повідомлено в березні 2016 року до подання позову, така відмова є правомірної з огляду на ст. 268 Господарського кодексу України, тому відсутні підстави для вимоги про оплату товару від якого відповідач відмовився і позивач має розпорядитись таким товаром.

Крім того, як зазначає суд та вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано видаткову накладну № В-12/02-03 від 02.12.2015 року, що свідчить про прийняття товару, однак питання щодо врегулювання розбіжностей по якості врегульовано п.4.9. договору, який передбачає надіслання постачальнику відповідного повідомлення про неналежну якість товару протягом 30 календарних днів.

Разом з тим, судова колегія зазначає про те, що приймання продукції по якості повинно здійснюватись у відповідності з Інструкцією № П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 (далі Інструкція П-7).

Згідно пункту 6 Інструкції приймання продукції по якості здійснюється на складі покупця під час іногородньої поставки -не пізніше 20 днів.

Відповідно до пункту 16 Інструкції П-7, під час виявлення невідповідності якості отриманої продукції договору або даним, вказаним у супровідних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання товару та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених під час приймання дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, які попереджають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника іногороднього виробника (постачальника), якщо це передбачено в Основних та особистих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі.

Пунктом 27 Інструкції П-7 також визначено порядок складання акта відбору проб та обов'язкові відомості, які повинні бути відображені в такому акті.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог судом не досліджено, що відповідач вищевказаного порядку приймання продукції не дотримався та належними доказами не довів факт поставки позивачем товару неналежної якості.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Дана норма кореспондує з приписами статті 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Господарським судом Київської області встановлено та не заперечується сторонами у справі, що товар на суму 64 385,00 грн. не оплачено, що відповідає сумі останньої поставки за накладною №В-12/02-03 від 02.12.2015 року (на суму 64386,83 грн.). Тобто, неоплаченою залишилась поставка за останньою накладною на суму 64 385,00 грн. щодо поставлених 3 рулонів плівки стретч ПВХ 9/350 та 204 рулонів плівки стретч ПВХ 8/400.

Оскільки як встановлено вище, відповідачем належними доказами не доведено, що поставлений товар за накладною №В-12/02-03 від 02.12.2015 виявився неналежної якості, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 64 385,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних від простроченої суми, що відповідного складає - 5235,47 грн. та 492,00 грн.

Відповідно до п 8.5 договору у разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати (недоплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання щодо оплати.

Згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до положень ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, судова колегія вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 235, 47 грн. пені та 492,00 грн. 3% річних за порушення покупцем строків оплати поставленого товару.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2017р. підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віардо" задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2017р. у справі №911/3680/16 скасувати .

3. Позовні вимоги задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпак" (08130, Київська обл., Києво - Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Білоцерківська, буд.3; код ЄДРПОУ 25268212, поточний рахунок №26009101360330 ПАТ ОТП Банк , МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віардо" ( юридична адреса: 79019, Львівська обл.., місто Львів, вул.. Заводська, буд. 13 кв.4; поштова адреса 79071, м. Львів, а/с 3520; код ЄДРПОУ 30275880; р/р 26001001000358 у ПАТ Апекс-банк м. Київ; МФО 380720) - 64 385,00 грн. заборгованості, 5 235, 47 грн. пені, 492,00 грн. 3% річних, 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віардо" 1515,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

7. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3680/16.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло