Постанова

від 15.05.2017 по справі 911/3680/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року Справа № 911/3680/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інпак" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 р. (судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М., Сітайло Л.Г.) у справі№911/3680/16 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віардо" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інпак" простягнення 70 112 грн. 47 коп. за участю представників: від позивача Москович А.Я., договір про надання правової допомоги №01-04/2017 від 01.04.2017 р. від відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віардо" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпак" (далі - відповідач) про стягнення 70 112 грн. 47 коп.

Із змісту позовної заяви та доданого до неї розрахунку суми позову вбачається, що позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати одержаного за договором поставки товару. За твердженнями позивача, вказане є підставою для стягнення з відповідача 64 385 грн. 00 коп. основного боргу, 5 235 грн. 47 коп. пені та 492 грн. 00 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.01.2017 р. у справі №911/3680/16 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що у даному випадку на підставі приписів ст. 268 Господарського кодексу Україна відповідач відмовився від прийняття відповідного товару, у зв'язку з виявленими недоліками якості цього товару.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 р. рішення господарського суду Київської області від 17.01.2017 р. скасовано, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 64 385 грн. 00 коп. заборгованості, 5 235 грн. 47 коп. пені, 492 грн. 00 коп. 3% річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що відповідачем порушено порядок прийняття товару за якістю, викладений в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання за якістю, затвердженій постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966 р. (далі - Інструкція П-7), а, отже, відповідачем не доведено факт поставки йому товару неналежної якості.

Не погодившись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 р. та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 17.01.2017 р.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник стверджує, що ним належним чином було повідомлено позивача про відмову від зобов'язання, у зв'язку з недоліками товару, а тому, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави вимагати оплати такого товару.

Поряд з цим, скаржник вважає, що, стягуючи з відповідача основний борг, пеню та 3% річних, апеляційний господарський суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем заявлено позов про стягнення саме заборгованості за поставлений товар у розмірі 70 112 грн. 40 коп.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 15.05.2017 р.

В судове засідання 15.05.2017 р. з'явився представник позивача, який заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи, викладені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2015 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №07/09-ЗП, відповідно до якого на умовах та в порядку, визначеному даним договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 6.1 вказаного договору ціни та вартість товару визначаються, а розрахунки здійснюються сторонами у грошовій одиниці України - гривні на умовах 100% передоплати повної вартості товару.

Проте, під час судового розгляду сторони не заперечували, що між ними склалась практика ділового обороту, яка полягає в оплаті за товар після його поставки. Вказане підтверджується додатком до довідки №487/40-6 від 19.09.2016 р. з обслуговуючого банку.

Разом з цим, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору №07/09-ЗП від 09.07.2015 р. постачальник поставив відповідачу товар, в тому числі плівку стретч ПВХ 9/350 та ПВХ 8/400 вартістю 64 386 грн. 83 коп. за видатковою накладною №В-12/02-03 від 02.12.2015 р.

Позивач стверджує, що відповідач повністю не розрахувався за поставлений на підставі вказаної накладної товар (не оплатив 3 рулони плівки стретч ПВХ 9/350 та 204 рулонів плівки стретч ПВХ 8/400) внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 64 385 грн. 00 коп.

За таких обставин, позивач 07.06.2016 р. надіслав відповідачу вимогу №2005/16 від 20.05.2016 р., яка була залишена відповідачем без задоволення.

Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом, що розглядається в межах даної справи.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 вказаного кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одночасно з чим, в ч.ч. 1,2 ст. 678 Цивільного кодексу України закріплено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: - пропорційного зменшення ціни; - безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; - відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: - відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; - вимагати заміни товару.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначив, що відповідно до акту приймання продукції (товарів) за якістю від 07.12.2015 р. уся партія плівки стретч визнана неякісною та такою, що має недоліки які не можливо усунути без її повернення позивачу.

У зв'язку з цим, відповідач звернувся до позивача з претензією від 10.12.2015 р. (надіслана позивачу 04.03.2016 р.), якою серед іншого повідомив останнього про відмову від прийняття отриманої партії товару як такої, що є неприйнятою за якістю.

З викладеного вбачається, що вирішуючи спір, який виник між сторонами даної справи, суди мали встановити, чи доведено відповідачем належними та допустимими доказами факт поставки йому товару неналежної якості.

Відповідно до п. 16 Інструкції П-7, під час виявлення невідповідності якості отриманої продукції договору або даним, вказаним у супровідних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання товару та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених під час приймання дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, які попереджають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника іногороднього виробника (постачальника), якщо це передбачено в основних та особистих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі.

Пунктом 27 Інструкції П-7 визначено порядок складання акта відбору проб та обов'язкові відомості, які повинні бути відображені в такому акті.

Поряд з цим, за умовами укладеного між сторонами договору, якщо постачальник передав покупцю товар неналежної якості, покупець протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару має право за своїм вибором звернутися до постачальника і вимагати заміни товару неналежної якості або прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, та відмовитись від решти товару неналежної якості та його оплати, а якщо він вже оплачений у повному обсязі - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми у розмірі товару неналежної якості. У випадку спливу строку протягом якого покупець має право звернення до постачальника, товар вважається таким, що належним чином відповідає якості (п.п. 4.9, 4.10 договору поставки №07/09-ЗП від 09.07.2015 р.).

Тобто, приймаючи поставлений товар за якістю покупець мав дотримуватись передбачених Інструкцією П-7 та договором порядку та строків.

Отже, враховуючи те, що акт приймання продукції (товарів) за якістю від 07.12.2015 р. складено без участі представника позивача, а претензію від 10.12.2015 р. було надіслано позивачу майже через три місяці після її складення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про порушення відповідачем порядку прийому товару за якістю, що свідчить про недоведеність факту поставки позивачем товару неналежної якості.

Таким чином, в силу приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України господарським судом апеляційної інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 64 385 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар.

В свою чергу, стосовно вимог позивача про стягнення пені та 3% річних судова колегія Вищого господарського суду України вбачає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з приписами ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В п 8.5 укладеного між сторонами договору зазначено, що у разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати (недоплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання щодо оплати.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з огляду на зміст наведеного та враховуючи зроблений апеляційним господарським судом висновок про доведеність факту існування заборгованості відповідача перед позивачем у відповідному розмірі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає законною постанову суду апеляційної інстанції і в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені та 3% річних.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпак" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 р. у справі №911/3680/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк