Постанова

від 01.03.2017 по справі 914/2080/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Справа № 914/2080/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства Львівський ліхтар , б/н від 27.12.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/85/17 від 10.01.2017 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2016 року

у справі № 914/2080/16 (головуючий суддя Щигельська О.І., судді: Мороз Н.В., Петрашко М.М.),

порушеній за позовом

позивача: Львівського комунального підприємства Львівський ліхтар , м. Львів,

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго , м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство Галтехбізнесресурс , м. Львів,

про: внесення змін до додатку №1 договору №1584/Ф від 03.10.2013р. про постачання теплової енергії в гарячій воді (обсяги споживання теплової енергії), укладеного між Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго та Львівським комунальним підприємством Львівський ліхтар шляхом викладення додатку №1 до договору №1584/Ф від 03.10.2013р. в наступній редакції: 1.1. Максимальним тепловим навантаженням 0,013000 Гкал/годину, в тому числі: Назва об'єкта - нежитлові приміщення, ОСОБА_2 - №1 ОСОБА_3, 37, Опалення - 0,00600, Наявність обліку опалення (так, ні) - так, гаряче водопостачання (ГВП) - 0,00000, Наявність обліку на ГВП (так, ні) - ні, Загальне максимальне теплове навантаження об'єкта, Гкал/добу 0,006000, ГВП за середньодобовим тепловим навантаженням Гкал/добу, зима - 0,00000, літо - 0,00000, Загальна опалювальна площа будинку, м.кв. - опалення 160,80, Кількість та назва споживачів або одиниці норм споживання гар. води., Об'єм споживання гарячої води у метрах кубічних на місяць - 0,00 (з урахуванням заяви вх. № 5655/16 від 28.11.2016 р.) та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ОСОБА_2 - п/к за довіреністю б/н від 06.02.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_4 - п/к за довіреністю б/н від 20.09.2016 р.;

від третьої особи: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України учасникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представниками сторін подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового засідання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2017 р., справу № 914/2080/16 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства Львівський ліхтар , б/н від 27.12.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/85/17 від 10.01.2017 р.) до провадження, та розгляд скарги призначено на 08.02.2017 року, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

Також вищезазначеною ухвалою Львівського апеляційного господарського суду Львівському комунальному підприємству Львівський ліхтар відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття судом відповідного процесуального документа (п. 2 резолютивної частини ухвали ) (а. с. 187-188).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 01.03.2017 р., про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України (а. с. 205-206/зворот).

В судове засідання (01.03.2017 р.) представник апелянта/позивача прибув, подав через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду заяву б/н від 28.02.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/969/17 від 28.02.2017 р.) про відстрочення сплати судового збору, просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 р. у справі № 914/2080/16 за позовом Львівського комунального підприємства Львівський ліхтар до Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про внесення змін до додатку № 1 договору № 1584/Ф від 03.10.2013 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді до ухвалення рішення по суті справи, також до заяви представником долучено інформаційну довідку № 49 від 28.02.2017 р.

Щодо суті апеляційної скарги представником апелянта викладене в апеляційній скарзі підтримано в повному обсязі, надано пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, заперечив проти викладеного у відзиві відповідача на апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 року у справі № 914/2080/16 за позовом Львівського комунального підприємства Львівський ліхтар до Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про внесення змін до додатку №1 договору №1584/Ф від 03.10.2013р. про постачання теплової енергії в гарячій воді та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив, викладене у відзиві на апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, надав пояснення по суті спору, просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 року у справі № 914/2080/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Від третьої особи в судове засідання представник, повторно, не прибув, вимог ухвали суду повторно не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та наступною рекомендованою кореспонденцією, відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, однак, станом на час розгляду справи поштова кореспонденція поштовим відділенням повернута з відміткою за терміном зберігання .

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року прийнято апеляційну Львівського комунального підприємства Львівський ліхтар , б/н від 27.12.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/85/17 від 10.01.2017 р.) до провадження, та з підстав зазначених в ухвалі суду від 08.02.2017 р. розгляд скарги було відкладено на 01.03.2017 року, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (а. с. 189-190).

Однак, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повноважного представника у судове засідання не направила, а поштова кореспонденція повернута поштовим відділенням з відміткою за терміном зберігання .

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. п.3.9.1 роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника третьої особи бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду апеляційної інстанції від 08.02.2017 р. участь повноважних представників судом обов'язковою не визнавалася (а. с. 205-206).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 р. (пункт 7 резолютивної частини ухвали) зобов'язано третю особу (ПП Галтехбізнесресурс ) подати: копію довідки з ЄДРПОУ; письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу; докази в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, однак, вимоги ухвали суду третьою особою виконано не було.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Щодо поданого представником апелянта/позивача через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду заяви б/н від 28.02.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/969/17 від 28.02.2017 р.) про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.01.2017 р. аналогічну заяву (а. с. 196/зворот) задоволено та відстрочено Львівському комунальному підприємству Львівський ліхтар сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду до прийняття судом відповідного процесуального документа (п. 2 резолютивної частини ухвали).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи № 914/2080/16 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 року у справі № 914/2080/16 (головуючий суддя Щигельська О.І., судді: Мороз Н.В., Петрашко М.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю (а. с. 172, 173-182).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/позивач (Львівське комунальне підприємство Львівський ліхтар ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 191-193), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 року у справі № 914/2080/16 за позовом Львівського комунального підприємства Львівський ліхтар до Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про внесення змін до додатку №1 договору №1584/Ф від 03.10.2013р. про постачання теплової енергії в гарячій воді та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, неправильному дослідженні доказів та оцінці доказів, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом під час розгляду справи було встановлено, що сторонами у справі було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов даного договору, постачання теплової енергії в гарячій воді здійснювалось до двох нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою згідно додаткової угоди №1 до договору, однак, як було встановлено місцевим судом частина нежитлового приміщення орендується ПП Галтехбізнесресурс , який не укладав договору із відповідачем на постачання теплової енергії в гарячій воді, хоча на думку скаржника повинен був укласти такий договір.

Також апелянт покликається, зокрема, на ту обставину, що він є балансоутримувачем, а ПП Галтехбізнесресурс є орендарем, який користується нежитловим приміщенням, а відтак зобов'язаний сплачувати обов'язкові платежі, а балансоутримувачу лише здійснює утримання будинку в технічно-справному стані відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги , відтак, в повноваження балансоутримувача жодним чином не входить сплата житлово-комунальних послуг за кінцевого споживача, коли останній уникає укладення угоди з теплопостачальною установою.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що апелянтом виставлялись рахунки ПП Галтехбізнесресурс , який є орендарем спірного приміщення, однак, останній категорично відмовляється їх сплачувати, що є порушенням прав балансоутримувача, який єдиний дохід отримує від сплати мешканцями будинку квартирної плати, яка повинна використовуватись для технічного обслуговування будинків, здійснення поточних робіт, вивезення побутових відходів, тощо.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що апелянт та Франківська районна державна адміністрація Львівської міської ради неодноразово зверталися до відповідача стосовно допомоги у вирішенні даного питання, однак, такі звернення відповідачем залишені поза увагою.

Відповідно до на наведеного, апелянтом було направлено на адресу пропозицію, щодо внесення змін до договору, однак жодної відповіді не отримало, що слугувало підставою звернення позивача до суду.

Як вбачається з матеріалів даної справи, до Господарського суду Львівської області 10.08.2016 р. за вх. № 2161 поступив позов Львівського комунального підприємства Львівський ліхтар заявлений до Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про розірвання договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №1584/Ф від 03.10.2013 р., укладеного між Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго та Львівським комунальним підприємством Львівський ліхтар в частині виключення опалювальної площі нежитлових приміщень цокольного поверху будинку № 37 на вул. ОСОБА_3, які орендує ПП Галтехбізнесресурс та стягнення судових витрат, який ухвалою суду першої інстанції від 12.08.2016 р. було прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 29.08.2016 р.

Ухвалою суду першої інстанції від 29.08.2016 р. за клопотанням позивача судом продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 12.10.2016 р. (а. с. 52-53). Ухвалою суду від 12.10.2016 р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Ухвалою суду від 17.10.2016р. вказаною колегією суддів справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.11.2016 р., однак, судове засідання не відбулося у зв'язку із повідомленням про замінування приміщення суду, що підтверджується актом перевірки об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів № 655/16 від 07.11.2016р. Ухвалою суду від 07.11.2016р. судове засідання призначено на 16.11.2016 р. та перерву до 30.11.2016 р.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем 16.11.2016 року, через канцелярію місцевого суду, подано заяву про зміну предмету позову (а. с. 93-94), в якій просив суд внести зміни до додаткової угоди № 1 (обсяги споживання теплової енергії), котра є невід'ємною частиною договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1584/Ф від 03.10.2013 р. в частині виключення нежитлового приміщення № 2 (площею 217,20 кв. м.) та нежитлового приміщення № 1 (площею 160,80 кв. м.) з опалювальної площі та стягнення судового збору.

Також в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем подано іншу заяву (вх. № 5655/16 від 28.11.2016 р.) про зміну предмета спору, в якій позивач просив внесення змін до додатку №1 договору №1584/Ф від 03.10.2013р. про постачання теплової енергії в гарячій воді (обсяги споживання теплової енергії), укладеного між Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго та Львівським комунальним підприємством Львівський ліхтар шляхом викладення додатку №1 до договору №1584/Ф від 03.10.2013р. в наступній редакції: 1.1. Максимальним тепловим навантаженням 0,013000 Гкал/годину, в тому числі: Назва об'єкта - нежитлові приміщення, ОСОБА_2 - №1 ОСОБА_3, 37, Опалення - 0,00600, Наявність обліку опалення (так, ні) - так, гаряче водопостачання (ГВП) - 0,00000, Наявність обліку на ГВП (так, ні) - ні, Загальне максимальне теплове навантаження об'єкта, Гкал/добу 0,006000, ГВП за середньодобовим тепловим навантаженням Гкал/добу, зима - 0,00000, літо - 0,00000, Загальна опалювальна площа будинку, м.кв. - опалення 160,80, Кількість та назва споживачів або одиниці норм споживання гар. води., Об'єм споживання гарячої води у метрах кубічних на місяць - 0,00 та стягнення судових витрат, яку місцевим господарським судом ухвалою від 30.11.2016 р. прийнято до розгляду у та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ПП Галтехбізнесресурс .

З огляду на викладене колегія суддів зазначає наступне.

Передбачені частиною 4 статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Слід також зазначити, що ГПК України, зокрема, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи із змісту, а також із змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог; чи об'єднання позовних вимог; чи зміну предмета або підстав позову.

З поданої позивачем заяви про зміну предмету позову (вх. № 5655/16 від 28.11.2016 р.) випливає, що позивач просить суд внести зміни до додатку №1 договору №1584/Ф від 03.10.2013р. про постачання теплової енергії в гарячій воді (обсяги споживання теплової енергії), укладеного між Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго та Львівським комунальним підприємством Львівський ліхтар шляхом викладення додатку №1 до договору №1584/Ф від 03.10.2013р. в наступній редакції: 1.1. Максимальним тепловим навантаженням 0,013000 Гкал/годину, в тому числі: Назва об'єкта - нежитлові приміщення, ОСОБА_2 - №1 ОСОБА_3, 37, Опалення - 0,00600, Наявність обліку опалення (так, ні) - так, гаряче водопостачання (ГВП) - 0,00000, Наявність обліку на ГВП (так, ні) - ні, Загальне максимальне теплове навантаження об'єкта, Гкал/добу 0,006000, ГВП за середньодобовим тепловим навантаженням Гкал/добу, зима - 0,00000, літо - 0,00000, Загальна опалювальна площа будинку, м.кв. - опалення 160,80, Кількість та назва споживачів або одиниці норм споживання гар. води., Об'єм споживання гарячої води у метрах кубічних на місяць - 0,00 та стягнення судових витрат.

Відповідно до наведеного вбачається, що подана позивачем заява (вх. № 5655/16 від 28.11.2016 р.) є по суті заявою про уточнення позовних вимог, відтак, у даному конкретному випадку, місцевий суд прийшов до правомірного висновку про те, що заява позивача (а. с. 117-118), по суті уточнює позовні вимоги, відтак, правомірно прийняв таку заяву до розгляду.

Щодо суті спору, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 03.10.2013 р. між Львівським міським комунальним підприємством Львівський ліхтар (споживач за договором, позивач по справі) та Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго (теплопостачальна організація за договором, відповідач по справі) було укладено договір № 1584/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі договір) (а. с. 16-22, 131-143). Також до договору між сторонами у справі було укладено додаток № 1 (обсяги постачання теплової енергії) (а. с. 23, 126, 144).

Колегією суддів встановлено, що вказаний вище правочин з додатком до нього укладені між сторонами у письмовій формі, підписані представниками двох сторін договору, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, оскільки перед судом не доведено зворотнього.

За своїми основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений вище правочин є договором енергопостачання.

Відповідно до умов договору, теплопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач - отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені вищевказаним договором (п.1 договору).

Згідно п.2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до нього у вигляді гарячої води.

Так, у додатку №1 до вказаного договору визначено обсяги постачання теплової енергії в гарячій воді до таких об'єктів споживача за адресою: вул. Єфремова, 37: нежитлове приміщення № 1 (загальна опалювальна площа 160,80 кв.м.) та нежитлове приміщення № 2 (загальна опалювальна площа 217,20 кв.м.).

Місцевим судом встановлено з чим погоджується колегія суддів, що будинок № 37 по вулиці Академіка ОСОБА_3 знаходиться на балансі ЛКП Львівський ліхтар відповідно до рішення Львівської міської ради № 887 від 30.09.2011р., відтак, позивач є балансоутримувачем.

З додатку № 1 до вищезазначеного договору (обсяги постачання теплової енергії) вбачається, що даний договір з ЛМКП Львівтеплоенерго укладений на постачання теплової енергії на весь будинок № 37 по вул. Академіка ОСОБА_3 у м. Львові, включно із нежитловими приміщеннями № 1 та № 2,

Однак, позивач/апелянт покликається на те, що частина вказаних нежитлових приміщень перебуває у постійному користуванні Приватного підприємства Галтехбізнесресурс , відтак ЛКП Львівський ліхтар зобов'язане оплачувати за послуги постачання теплової енергії, які фактично не споживає.

Вищезазначені обставини також підтверджуються рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2015 р. по справі № 914/3544/15 за позовом Львівського міського комунального підприємства Львівський ліхтар , м. Львів до Приватного підприємства Галтехбізнесресурс , м. Львів, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів та Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго , м. Львів про стягнення 15598,02 грн., яким встановлено, що ПП Галтехбізнесресурс є орендарем нежитлових приміщень загальною площею 374,1 кв. м, а саме: нежитлових приміщень на цокольному поверсі, що позначені в технічній документації під літерами 85-1, 85-2, 85-3, 85-4, 85-5, 85-6, 85-7, 85-8, 85-9, 85-10, 85-11, 85-12, 85-13, площею 251,4 кв. м, приміщення під літерою I у спільному користуванні площею 3,7 кв. м, (загальною площею па цокольному поверсі 255,1 кв. м), та приміщень в підвалі, що позначені в технічній документації під літерами I, II, III, IV, V, VI, площею 119,0 кв. м, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Єфремова, 37, на підставі договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ф-4849-6 від 20.11.2006р., укладеного між Управлінням комунального майна Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-канадське підприємство Акан , а також договору №Ф-4849-6 (Д-10) від 05.02.2010р. про внесення змін до договору оренди №Ф-4849-6 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: м. Львів, вул. Академіка ОСОБА_3, буд.37, укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Приватним підприємством Галтехбізнесресурс (утвореним за результатами реорганізації ТзОВ Спільне українсько-канадське підприємство Акан ) (а. с. 79-87, 128-136).

Крім того, в матеріалах справи наявний договір оренди № Ф-4849-6 від 20.11.2006 р. нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (а. с. 24-28) та договір № Ф-4849-6 (Д-10) про внесення змін до договору оренди № Ф-4849-6 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень, за адресою: м. Львів, вул. Єфремова, буд. 37, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 20.11.2006 р. за № 2416 (а. с. 29-30).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, як встановлено місцевим судом, договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ф-4849-6 від 20.11.2006 р. станом на день розгляду справи є чинним, доказів припинення договору та передачі об'єкта оренди орендодавцю або приватизації об'єкта оренди (актів здачі - приймання) суду не надано, відтак, місцевий суд правомірно прийшов до висновку, що нежитлові приміщенні згідно договору №Ф-4849-6 від 20.11.2006р. станом на день розгляду справи перебувають в оренді ПП Галтехбізнесресурс .

Слід зазначити, що сторонами, зокрема апелянтом, факт користування вищезазначеними приміщеннями ПП Галтехбізнесресурс протягом всього часу з моменту укладення договору оренди (20.11.2006 р.) не заперечується, що підтверджується також актом ЛКП Львівський ліхтар від 02.12.2015 р., що складено комісією в складі головного інженера ОСОБА_6, майстра з експлуатації житлового фонду ОСОБА_7, менеджера - економіста ОСОБА_8 в присутності мешканців житлового будинку № 37 на вул. Академіка ОСОБА_3 про нежитлові приміщення ПП Галтехбізнесресурс (а. с. 32, 34).

Як уже було вище зазначено у цій постанові, спірний договір з ЛМКП Львівтеплоенерго на постачання теплової енергії на весь будинок № 37 по вул. Академіка ОСОБА_3 у м. Львові, включно із нежитловими приміщеннями, що використовуються ПП Галтехбізнесресурс .

Однак, позивач/апелянт у зв'язку з не оплатою ПП Галтехбізнесресурс послуг за постачання теплової енергії в гарячій воді звернувся до ЛМКП Львівтеплоенерго з листом/пропозицією № 195 від 20.07.2016 р. (а. с. 71) внести зміни до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1584/Ф від 03.10.2013 року, в частині зменшення обсягів постачання теплової енергії на нежитлове приміщення № 2 площею 217,20 кв. м. за рахунок зменшення опалювальної площі шляхом відключення вищевказаного приміщення від центрального опалення (Додаток № 1 до договору). Даний лист скерований позивачем на адресу відповідача 20.07.2016 р., що підтверджується фіскальним чеком (а. с. 70).

Як вбачається з матеріалів справи, на вказаний лист позивача, відповідачем надано відповідь (листом № 18-6281 від 17.08.2015 р. ЛМКП Львівтеплоенерго ), яким повідомило позивача проте, що надання дозволів на відключення від системи централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання - не входить до його повноважень (а. с. 40-41).

Відповідно до наведених вище обставин, апелянт/позивач звернувся до суду з позовною заявою про внесення змін до додатку № 1 договору № 1584/Ф від 03.10.2013 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді (обсяги споживання теплової енергії), укладеного між Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго та Львівським комунальним підприємством Львівський ліхтар шляхом викладення додатку №1 до договору №1584/Ф від 03.10.2013р. в наступній редакції: « 1.1. Максимальним тепловим навантаженням 0,013000 Гкал/годину, в тому числі: Назва об'єкта - нежитлові приміщення, ОСОБА_2 - №1 ОСОБА_3, 37, Опалення - 0,00600, Наявність обліку опалення (так. ні) - так, гаряче водопостачання (ГВП) - 0,00000, Наявність обліку на ГВП (так, ні) - ні, Загальне максимальне теплове навантаження об'єкта, Гкал/добу 0,006000, ГВП за середньодобовим тепловим навантаженням Гкал/добу, зима - 0,00000, літо - 0,00000, Загальна опалювальна площа будинку, м. кв. - опалення 160,80, Кількість та назва споживачів або одиниці норм споживання гар. води., Об'єм споживання гарячої води у метрах кубічних на місяць - 0,00» , оскільки вважає, що відповідач безпідставно ухиляється від внесення змін у додаток № 1 до вказаного договору, які є необхідними, оскільки дозволять позивачу здійснювати оплату лише за фактично спожиті послуги із постачання теплової енергії, що зменшить фінансове навантаження на підприємство й позитивно вплине на якість житлово-комунальних послуг, що ним надаються споживачам.

При вирішенні спору колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Постачання гарячої води та опалення за змістом ст.1 та ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги є одним із видів комунальних послуг. А згідно з ч.1 ст.19 вказаного Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Так, відповідно до п.4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (далі - Правила), користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Статтями 24 та 25 Закону України Про теплопостачання встановлено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, а також теплогенеруючої, теплотранспортної та теплопостачальної організацій.

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Схоже за змістом визначення надано й у ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , де споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. У розумінні Закону України Про теплопостачання , балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами (ст.1).

Водночас, у ч. 6 ст.19 Закону України Про житлово-комунальні послуги зазначено, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

В контексті вищенаведеного, колегія суддів звертає увагу на роз'яснення, надані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у листі № 3295/15/61-15 від 08.04.2015р. У ньому, зокрема, зазначається що ст.1 Закону України Про теплопостачання визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками приміщень ОСББ), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві). Також, ст.1 Закону України Про теплопостачання визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача. Тобто, зазначеною нормою визначена ще одна обов'язкова ознака споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може буди особа (зокрема, ОСББ), теплоспоживче обладнання якого (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування, тощо) через тепловий ввод приєднане, або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі. Враховуючи зазначене вище, до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/ балансоутримувачі/ управителі будинків (споруд), в тому числі ОСББ, будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ЛКП Львівський ліхтар , як балансоутримувач приміщень, що знаходить у м. Львові по вул. Академіка ОСОБА_3, 37, будучи особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, може бути споживачем послуг із постачання теплової енергії в гарячій воді, та не позбавлене можливості укласти договори на надання житлово-комунальних послуг (в тому числі й теплопостачання) з кінцевими споживачами.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір, згідно зі ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.188 ГК України, норми якої кореспондують ст.525 ЦК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як уже було вище встановлено, між сторонами у справі не було досягнуто згоди на внесення змін до чинного договору №1584/Ф від 03.10.2013р. про постачання теплової енергії в гарячій воді, що слугувало підставою звернення позивача до суду.

Однак, відповідно до ч. 2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід зазначити, що Верховним Судом України 18.09.2013 р. ухвалено постанову у справі № 6-75цс13, при розгляді якої зроблено правовий висновок щодо істотності порушення умов договору, відтак, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Згідно з ч.1 ст.111-28 ГПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до наведеного, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено перед судом про порушення відповідачем істотних умов договору №1584/Ф від 03.10.2013р. про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Слід зазначити, що нежитлові приміщення, як об'єкти теплопостачання у додатку №1 (обсяги споживання теплової енергії) до договору №1584/Ф від 03.10.2013р. про постачання теплової енергії в гарячій воді, на момент його укладення вже перебували у користуванні ПП Галтехбізнесресурс протягом тривалого часу (починаючи з листопада 2006 року), а ЛКП Львівський ліхтар , як балансоутримувач зазначеного майна, не міг не знати про такі обставини.

Крім того, позивач (ЛКП Львівський ліхтар ), як балансоутримувач нерухомого майна, не позбавлений можливості, у відповідності до Закону України Про теплопостачання , надавати житлово-комунальні послуги кінцевим споживачам, в тому числі й послуги теплопостачання ПП Галтехбізнесресурс , що і вірно зазначено місцевим господарським судом у оскаржуваному рішенні. Тим більше п.7.1 договору оренди № Ф-4849-6 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 20.11.2006р., встановлено обов'язок орендаря укласти угоду з балансоутримувачем на відшкодування експлуатаційних витрат. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ПП Галтехбізнесресурс укладено окремий договір із ЛМКП Львівтеплоенерго про постачання теплової енергії до займаних ним нежитлових приміщень в будинку № 37 по вул. Академіка ОСОБА_3 у м. Львові, чи договір із ЛКП Львівський ліхтар , як балансоутримувачем зазначеного майна, на відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг чи на відшкодування експлуатаційних витрат, хоч вбачається, що відповідні послуги із теплопостачання йому надаються та ним споживаються. Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що хоча б однією зі сторін вживались заходи, спрямовані на укладення таких договорів.

Відповідно до наведеного в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що з моменту укладення договору № 1584/Ф від 03.10.2013 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді та підписання додатку №1 (обсяги споживання теплової енергії) до вказаного договору, Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго допущено істотні порушення його умов.

Інші твердження апелянта/позивача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Також слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року прийнято апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства Львівський ліхтар , б/н від 27.12.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/85/17 від 10.01.2017 р.) до провадження та п. 2 резолютивної частини ухвали відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття судом відповідного процесуального документа (а. с. 187-188).

Станом на час прийняття постанови по справі № 914/2080/16 скаржником не було сплачено судового збору в сумі 1515,80 грн. за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку стягнути з Львівського комунального підприємства Львівський ліхтар (79013, м. Львів, вул. Коновальця, 27, код ЄДРПОУ 20807029) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 331216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 1515,80 грн. за подання апеляційної скарги.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 27, 32 - 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 року у справі № 914/2080/16 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства Львівський ліхтар (79013, м. Львів, вул. Коновальця, 27, код ЄДРПОУ 20807029) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 331216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 1515,80 грн. за подання апеляційної скарги.

3. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

01.03.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 03.03.2017 р.