Ухвала

від 28.02.2017 по справі 826/6333/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року м. Київ К/800/16911/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року по справі №826/6333/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амерікан фліт до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у міста Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Амерікан фліт звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у міста Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2015 року №0001961702.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем порушено вимоги підпунктів 14.1.54, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 164.2.3, 164.2.19 пункту 164.2 статті 164, пунктів 167.1, 167.2 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту а пункту 171.2 статті 171, пункту 173.3 статті 173, підпункту а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язань податку на доходи фізичних осіб на суму 65507,79 грн.; Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1020 та наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року №49.

Із врахуванням заперечень позивача вих.№8 від 18.03.2015 року до акту перевірки від 10.03.2015 року №18/26-50-17-02-19/35910679, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2015 року №0001961702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 95330,13 грн., у тому числі за основним платежем - 59507,79 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35822,34 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Положеннями пунктів 171.1, 171.2 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Підпунктами а та б пункту 176.2 статті 176 Кодексу визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

Положеннями пункту 173.3 статті 173 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому, податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

У разі, якщо об'єкт рухомого майна продається (обмінюється) за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця, такий посередник виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладення договору зобов'язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна.

Отже, лише при укладенні договору купівлі-продажу рухомого майна, стороною якого є юридична особа або фізична особа-підприємець, останні є податковим агентом по відношенню до платника податку, на якого покладається обов'язок утримання податку за ставками, визначеними податковим законодавством України.

Зі змісту акта перевірки від 10.03.2015 року №18/26-50-17-02-19/35910679 вбачається, що податковим органом встановлено, що згідно з умовами договору комісії від 04.10.2012 року №0410/3 з додатками 1, 2, укладеного між фізичною особою ОСОБА_3 та позивачем, останній прийняв автомобіль (Opel Combo, 2006 р.в.) для реалізації.

Згідно видаткового касового ордеру від 05.10.2012 року №96, позивачем на підставі договору від 04.10.2012 року №0410/3 виплачено фізичній особі ОСОБА_3_77899,23 грн. При цьому, вартість автомобіля становить 95817,00 грн., з яких 18,7% (17917,77 грн.) винагорода комісіонера.

З врахуванням вказаних обставин, відповідачем зроблено висновок, що якщо комітент - фізична особа - продає своє майно за посередництвом юридичної особи - комісійного магазину (комісіонера), то такий комісіонер є податковим агентом, на якого покладено функції щодо нарахування, утримання та сплати податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, ведення податкового обліку та подання звітності податковим органом, відповідно до Податкового кодексу України, а також нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства.

Також, у акті перевірки контролюючим органом зазначено, що згідно з договором про надання посередницьких послуг від 26.07.2012 року №8/К, позивач надавав послуги з організації проведення експертної оцінки транспортного засобу (Mercedes-Benz ML350), інші супутні послуги при купівлі-продажу транспортного засобу між фізичними особами. Розрахунки між фізичними особами здійснювались через Товариство з обмеженою відповідальністю Амерікан фліт шляхом внесення (виплату) коштів через касу підприємства або на розрахунковий рахунок.

Податковим органом встановлено, що продавцем легкового автомобіля є ОСОБА_4, від імені якої діє ОСОБА_5 за довіреністю. У той же час, у довіреності ВТР №170821 від 21.06.2012 року ОСОБА_5 уповноважений представляти інтереси щодо автомобіля Mercedes-Benz ML350 від імені ОСОБА_4, що зареєстрована за іншою адресою. Згідно з державним реєстром фізичних осіб, відомості щодо ОСОБА_4 за реєстраційним номером та адресою проживання, які вказані у договорі від 26.07.2012 року №8/К, відсутні.

З урахуванням наведеного, контролюючий орган вважає що порушення полягає в тому, що фізична особа ОСОБА_5 не є власником рухомого майна, зазначеного в договорі від 26.07.2012 року №8/К та немає правових підстав (довіреності, тощо) представляти чи діяти від імені сторін (фізичних чи юридичних осіб) з реквізитами, які зазначені у договорі, в тому числі від імені ОСОБА_4

Колегія суддів звертає увагу, що наявність дефектів у документах, на підставі яких відбулася досліджувана фінансово-господарська операція, не є підставою стверджувати про недійсність останньої, оскільки дослідженню у таких спорах підлягає дійсний рух активів за результатами вчинення фінансової операції.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо визнання недійсним договору про надання посередницьких послуг від 26.07.2012 року №8/К.

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що позивачем не надано до перевірки документів, які підтверджують внесення покупцем ОСОБА_6 сум коштів за автомобіль, відповідно до договору від 26.07.2012 року №8/К, що у подальшому виплачені позивачем на користь ОСОБА_5, як представнику ОСОБА_4, на загальну суму 228046,00 грн.

Поряд з цим, в матеріалах справи містяться копії прибуткових касових ордерів від 31.07.2012 року №123 та від 08.08.2012 року №129, згідно з якими від гр. ОСОБА_6 позивачем на виконання умов договору від 26.07.2012 року №8/К прийнято грошові кошти у розмірі 118046,00 грн. та 117000,00 грн., відповідно.

Відповідачем в акті перевірки також зазначено, що відповідно до податкового розрахунку за формою №1-ДФ за ІІ кв. 2012 року, позивачем нараховано та виплачено дохід фізичній особі ОСОБА_7 за ознакою доходу 105 (частина доходів від операцій із продажу або обміну об'єктів рухомого майна згідно статті 173 Податкового кодексу України) без нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб. Документів, які стосуються купівлі-продажу рухомого майна гр. ОСОБА_7, відповідно до запиту про надання копій документів, до перевірки не надано.

Між тим, з наявної у матеріалах справи копії договору про надання посередницьких послуг від 04.05.2012 року №4/5/К вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Амерікан фліт надавало послуги з організації проведення експертної оцінки транспортного засобу (VW Pointer 2006 vin:), інші супутні послуги при купівлі-продажу транспортного засобу та номерних агрегатів відповідно до законодавства, включаючи видачу довідки-рахунку.

До вказаного договору позивачем додано копію видаткового касового ордеру від 04.05.2012 року, що підтверджує видачу ОСОБА_7 52500,00 грн. за договором від 04.05.2012 року №4/5/К.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не дотримано передбаченого Податковим кодексом України порядку в частині неутримання податку на доходи фізичних осіб з доходу платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна, як податковим агентом, а саме: за договором комісії від 04.10.2012 року №0410/3 у розмірі 958,17 грн.; за договором про надання посередницьких послуг від 26.07.2012 року №8/К у розмірі 38338,62 грн.; за договором про надання посередницьких послуг від 04.05.2012 року №4/5/К у розмірі 8710,40 грн.

Так, в матеріалах справи наявні наступні договори: договір про надання посередницьких послуг №4/5К від 04 травня 2012 року; договір поворотної фінансової допомоги №1 від 07 грудня 2012 року; договір комісії №0410/3 від 04 жовтня 2012 року; договір про надання посередницьких послуг №8/К від 26 липня 202 року.

З вказаних договорів вбачається, що останні поіменовані як договір комісії та договори про надання посередницьких послуг та за своїм змістом відповідають назві вказаних договорів.

Предметом таких договорів є надання послуг при реалізації транспортних засобів, тобто, об'єкту рухомого майна.

При цьому, змістом вказаних договорів безпосередньо не врегульовано правовідносин щодо купівлі-продажу транспортних засобів (рухомого майна), а, відтак, позивач у досліджуваних контролюючим органом під час проведення перевірки правовідносинах не виступає в якості сторони договору купівлі-продажу об'єктів рухомого майна.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач не виступає як податковий агент в досліджуваних правовідносинах, на якого покладається законодавчо обумовлений обов'язок з утримання податку на прибуток з доходу фізичних осіб.

Також, слід зазначити, що акт перевірки не містить інформації щодо несплати відповідного податку фізичними особами, які безпосередньо виступали стороною договорів купівлі-продажу рухомого майна.

Отже, питання надходження до бюджету сум відповідного податку контролюючим органом не досліджувалось, проте, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідне грошове зобов'язання визначено позивачу.

Крім того, під час перевірки відповідачем встановлено, що відповідно до видаткового касового ордеру від 12.08.2013 року №92 позивачем видано гр. ОСОБА_8 69000,00 грн. на підставі повернення поворотної фінансової допомоги, відповідно до договору від 07.12.2012 року №1.

Відповідачем зроблено висновок, що на момент виплати по даному видатковому касовому ордеру, між позивачем та ОСОБА_8 договору поворотної фінансової допомоги укладено не було, отже, сума 69000,00 грн. не підтверджена договором, іншими первинними документами (господарськими операціями) і підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

Такі висновки контролюючого органу спростовуються наявною в матеріалах справи належним чином завіреною копією договору поворотної фінансової допомоги від 07.12.2012 року №1, яка підтверджує дату його укладання та свідчить про належність документа у підтвердження суми виплачених коштів. Також, відповідає інформації, викладеній у видатковому косовому ордері.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає висновки контролюючого органу про донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб в сумі 11500,60 грн. безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, контролюючий орган частково погодився із запереченнями від 30.03.2015 року №5144/10/26-50-17-02-11 та змінив висновки акту перевірки в частині донарахування сум податку на доходи фізичних осіб на суму 6000,00 грн., тобто, в частині донарахувань за договором купівлі-продажу від 23.07.2013 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року по справі №826/6333/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підпис Бухтіярова І.О. підпис Юрченко В.П.