Постанова

від 28.02.2017 по справі 909/837/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа № 909/837/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 Державної служби охорони при ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 02.02.2017

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2017 про заміну сторони у виконавчому провадженні

у справі № 909/837/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь , м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 Державної служби охорони при ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості за договором №01-15/1 про надання овердрафту за поточним рахунком від 19.01.2015 в сумі 241011,55 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Заяв про відвід суддів не поступало.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2017 у справі №909/837/17 (суддя Фанда О.М.) задоволено заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) Банк Київська Русь про заміну сторони у виконавчому провадженні, замінено боржника - ОСОБА_2 Державної служби охорони при ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (надалі - УДСО при УМВС в Івано-Франківській області) у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №635, що виданий 24.06.2016 на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2015 у справі №909/837/15 на правонаступника боржника - ОСОБА_2 поліції охорони в Івано-Франківській області.

Здійснюючи заміну сторони у виконавчому провадженні, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, а також даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 поліції охорони в Івано-Франківській області (надалі - УПО в Івано-Франківській області) є правонаступником УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області.

З огляду на положення ст. ст. 25, 121-4 ГПК України, ч. 5 ст. 8 Закону України Про виконавче провадження та на ту обставину, що рішення суду у даній справі не може бути виконане через закриття рахунків відповідача, пов'язане з його ліквідацією, враховуючи преюдиційну практику Європейського суду з прав людини, Господарський суд Івано-Франківської області дійшов висновку про необхідність задоволити заяву позивача та замінити боржника у виконавчому провадженні його правонаступником.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, УДСО при УМВС в Івано-Франківській області оскаржило її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що при винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд не врахував того, що з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач у даній справі знаходиться в стадії припинення і докази того, що УПО в Івано-Франківській області створено та є повним правонаступником відповідача - відсутні. Крім того, відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1399 прийнято рішення про ліквідацію особи, яка є відповідачем у даній справі, а не про її реорганізацію.

Позивач не виконав вимог ухвали суду від 17.02.2017 та не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони не забезпечили в судове засідання явку своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду. Зважаючи на те, що в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, на завершення процесуального строку для розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду та на відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представників сторін.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2015 року у даній справі (а.с. 44-45, том 1 ) задоволено позов ПАТ Банк Київська Русь , стягнуто з УДСО при УМВС в Івано-Франківській області на користь позивача 241011,55 грн. заборгованості за договором №01-15/1 від 19.01.2015 про надання овердрафту за поточним рахунком.

На виконання зазначеного рішення, місцевим господарським судом було видано наказ №1010 від 29.09.2015 (а.с. 54, том 1 ).

Постановою ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції від 05.11.2015 у виконавчому провадженні №49171002 вказаний вище виконавчий документ було повернуто на адресу Господарського суду Івано-Франківської області у зв'язку із поданням апеляційної скарги та прийняття її Львівським апеляційним господарським судом до свого провадження (а.с.168-171, том 1 ).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 рішення суду першої інстанції у даній справі було залишено без змін (а.с. 158-166, том 1 ).

На виконання рішення судів першої та апеляційної інстанції у даній справі, Господарським судом Івано-Франківської області було видано наказ №635 від 24.06.2016 (а.с. 171, том 1 ).

З листа ОСОБА_2 державної виконавчої служби ГТУЮ у Івано-Франківській області №3144 від 12.10.2016 (а.с. 9, том 2 ) вбачається, що на підставі вказаного наказу, 13.07.2016 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 25.07.2016 - постанову про арешт коштів боржника, що містяться на його рахунках в ПАТ Ощадбанк та ПАТ ОСОБА_3 Аваль . Однак, в подальшому державний виконавець отримав відповіді від ПАТ Ощадбанк про те, що кошти на рахунку боржника відсутні, а від ПАТ ОСОБА_3 Аваль - про те, що поточні рахунки боржника закриті, кошти на них відсутні. Також орган державної виконавчої служби у вказаному листі повідомив стягувачу інформацію про ліквідацію УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1399.

Зважаючи на це, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Київська Русь звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою № 5809/42 від 17.11.2016 про заміну сторони у виконавчому провадженні (а.с. 3, том 2 ). Як підставу для задоволення заяви позивач наводить факт припинення діяльності підрозділів ДСО при МВС України та створення Департаменту поліції охорони, управлінь і відділів поліції охорони в областях, як територіальних органів, які є правонаступниками ліквідованих підрозділів ДСО при МВС України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваної ухвали відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України Про виконавче провадження .

Оскільки, виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України Про виконавче провадження .

Порядок та підстави заміни сторони за правилами господарського судочинства передбачено ст. 25 ГПК України, за якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ст. 121-4 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження , у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Статтею 104 ЦК України передбачено припинення юридичної особи у разі передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам, або в результаті ліквідації. Таким чином, вищенаведена норма матеріального закону встановлює два способи припинення юридичної особи: перший спосіб відбувається в порядку правонаступництва, тобто коли цивільні права та обов'язки юридичної особи, що припиняється, переходять до інших юридичних осіб (правонаступників), які найчастіше є новоутвореними організаціями; другий спосіб припинення юридичної особи відбувається за відсутності правонаступництва і є ліквідацією.

З наданих сторонами доказів вбачається наступне:

1) у зв'язку з прийняттям Закону України Про Національну поліцію та відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1399 (долучений до апеляційної скарги) та постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 834 (а.с. 12, том 1 ), було прийнято рішення припинити діяльність підрозділів ДСО при МВС України; створено ДПО, а також управління і відділи поліції охорони в областях, як територіальні органи Національної поліції та встановлено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції є правонаступниками Департаменту ДСО при МВС України та відповідних державних установ ДСО при МВС, що ліквідуються в установленому законодавством порядку;

2) наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2016 № 51/64, затверджено перелік органів поліції охорони, що є правонаступниками ДСО при МВС України. Відповідно до даного наказу та додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 834 було створено УПО в Івано-Франківській області як орган охорони, що утворений як територіальний орган Національної поліції;

3) відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області станом на 17.11.2015 перебуває в стані припинення, а 07.11.2015 проведено державну реєстрацію ОСОБА_2 поліції охорони в Івано-Франківській області (номер реєстраційної дії №11191020000013721).

Зважаючи на це, вірним є висновок місцевого господарського суду про те, що УПО в Івано-Франківській області є правонаступником УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що хоча в наказі Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1399 і зазначено про ліквідацію УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області, фактично останнє є реорганізованим, оскільки новостворене УПО в Івано-Франківській області визначене його правонаступником.

Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Як зазначалось вище, статтею 115 ГПК України також передбачено принцип обов'язковості виконання рішень господарського суду, що набрали законної сили, на всій території України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду. Аналогічна правова позиція викладена і в рішенні Європейського суду, прийнятому у справі Сорінг проти Сполученого королівства , де зазначалося, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд).

У справі Півень проти України , Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п.1 ст.6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.10.2009 у справі ОСОБА_4 проти України (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного, вказав, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Одночасно Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення , винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою виконувалися відповідно до вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції.

Беручи до уваги наступне: 1) закріплений в Конституції України та в ГПК України принцип обов'язковості виконання судового рішення; 2) неможливість примусового виконання рішення в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження у зв'язку із ліквідацією боржника - УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області; 3) перехід прав та обов'язків боржника до УПО в Івано-Франківській області в порядку правонаступництва, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні по виконанню рішення у даній справі його правонаступником.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали, як такої, що прийнята відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку в порядку ст. 49 ГПК України слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2017 у справі №909/837/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 Державної служби охорони при ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко