Постанова

від 23.02.2017 по справі 911/2753/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2017 р. Справа№ 911/2753/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Куксова В.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Дмитруль Л.О. - посв. №016989 від 21.05.2013 року;

від позивача: Субота О.В. - представник за дов. №7/33/197 від 06.01.2017 року, Сінька А.А. - представник за дов. №7-5/452 від 16.02.2017 року;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1: Іванюк Н.В.- представник за дов.б/н від 06.01.2017 року;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокуратури Київської області

на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.11.2016 року

у справі № 911/2753/16 (суддя: Подоляк Ю.В.)

за позовом Першого заступника прокуратури Київської області в особі Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджик Україна"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Міністерство екології та природних ресурсів України

2. Національний природний парк "Голосіївський"

3. Коцюбинська селищна рада

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокуратури Київської області (далі - прокурор) в особі Кабінету Міністрів України (далі позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджик Україна" (далі - відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство екології та природних ресурсів України (далі - третя особа 1), Національний природний парк "Голосіївський" (третя особа 2) та Коцюбинська селищна рада (третя особа 3) про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що на підставі незаконного рішення Коцюбинськаої селищної ради "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Травневій, 53 в смт Коцюбинське" від 25.12.2008 року № 2108/25-5, яке було визнано недійним в судовому порядку, ОСОБА_8 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_1, для вказаних цілей. В подальшому ОСОБА_8, який безпідставно за вищезазначених обставин набув право власності на зазначену земельну ділянку, шляхом укладення договору купівлі-продажу відчужив її відповідачу. За наслідками вказаних неправомірних дій спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, у зв'язку з чим, на думку прокурора, незаконне перебування земельної ділянки у власності відповідача порушує майнове право власності держави на вказану земельну ділянку, яке підлягає захисту шляхом витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України, земельної ділянки площею 0,15 з кадастровим номером НОМЕР_1, на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України з незаконного володіння відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2016 року у справі № 911/2753/16 матеріали справи № 911/2753/16 було скеровано до Господарського суду міста Києва за встановленою виключною підсудністю на підставі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Перший заступник прокуратури Київської області подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 08.11.2016 року у справі № 911/2753/16.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, скаржник вказав, що межі селища Коцюбинське та міста Києва відповідно до положень глави 29 Земельного кодексу України до цього часу не встановлені, як і межі адміністративно-територіальних одиниць Київської міської та Коцюбинської селищної рад.

Також, скаржник зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неправомірно послався на лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києва №9-26-0.21-1246/2-16 від 06.10.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року апеляційну скаргу Першого заступника прокуратури Київської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 року у справі № 911/2753/16 було прийнято до провадження.

Розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 року розгляд справи було відкладено. Крім того, даною ухвалою розгляд справи було продовжено на 15 днів на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники прокуратури, позивача та третьої особи 1 в судовому засіданні 23.02.2017 року підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, а ухвалу Господарського суду Київської області скасувати.

23.02.2017 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від третьої особи 3 до суду надійшло пояснення, відповідно до яких остання підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, а ухвалу Господарського суду Київської області скасувати.

Представники відповідача та третіх осіб 2, 3 у судове засідання 23.02.2017 року не з'явились. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 31.01.2017 року на відповідні адреси.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач та третя особа 2, 3 не скористалися належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 23.02.2017 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача та третьої особи 2, 3 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 08.11.2016 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Першого заступника прокуратури Київської області - задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2016 року у справі № 911/2753/16 матеріали справи № 911/2753/16 було скеровано до Господарського суду міста Києва за встановленою виключною підсудністю на підставі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду була мотивована тим, що оскільки прокурором та Кабінетом Міністрів України доказів знаходження спірної земельної ділянки поза межами міста Києва, в межах території Київської області, не надано, суд прийняв в якості належного та допустимого доказу місцезнаходження спірної земельної ділянки інформацію Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 06.10.2016, згідно якої спірна земельна ділянка знаходиться на території міста Києва.

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 20.09.2016 щодо надання суду відомостей стосовно цільового призначення земельної ділянки загальною площею 0.1500га, кадастровий номер НОМЕР_1, а також щодо надання інформації стосовно місцезнаходження зазначеної земельної ділянки, зокрема, в межах міста Києва, чи в межах території Київської області від Головного управління Держгеокадастру у Київській області на адресу суду першої інстанції надійшов лист, в якому управління, зокрема, повідомляє, що у зв'язку з ти, що в Управлінні Держгеокадастру у м. Ірпені Київської області відсутні документальні та картографічні матеріали щодо затвердження у встановленому законодавством порядку меж селища Коцюбинське, надати інформацію стосовно місцезнаходження вказаної земельної ділянки (в межах міста Києва, чи в межах території Київської області) немає можливості.

Відповідно до ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. Водночас справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Судом при вирішенні питання про направлення справи за підсудністю до господарського суду міста Києва взято до уваги лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києва № 9-26-0.21-1246/2-16 від 06.10.2016 року, на підставі якого судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до території міста Києва згідно матеріалів індексно-кадастрової карти.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний земельний кадастр індексна кадастрова карта (план) - картографічний документ, що відображає місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів та використовується для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану).

Водночас, відповідно до ч. 8 ст. 21 вказаного Закону відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів землеустрою щодо встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць.

Так, судом при винесенні оскаржуваної ухвали не було враховано, що межі селища Коцюбинське та міста Києва відповідно до положень глави 29 Земельного кодексу України до цього часу не встановлені, як і межі адміністративно-територіальних одиниць - Київської міської та Коцюбинської селищної рад.

Відповідно до ст. 173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2011 року, яка була залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року у справі № 2а-6326/11/2670 за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю Прокуратури м. Києва, треті особи - Державне агентство земельних ресурсів України, КП Святошинське лісопаркове господарство , КП КОР Обласний лісгосп , Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії.

Суди, встановивши наявність Указу Президії Верховної Раді Міністрів Української PCP від 11.02.1941 року Про утворення селища міського типу ім. Коцюбинського , дійшли висновку, що селище міського типу ім. Коцюбинського відповідно до вказаного Указу створено з 2-х територіальних об'єктів смт Берковець та залізничної станції Біличі, і входило до складу Київського (Святошинського) району Київської області. В наступному, відповідно до Указів Президії Верховної Раді Міністрів Української PCP від 30.12.1962 року та від 04.01.1965 року смт Коцюбинське, відповідно, підпорядковано Ірпінській міській раді і разом із нею виключено зі складу Києво-Святошинського району Київської області і підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді, а також - перейменовано в селище Коцюбинське.

Зазначеними вище рішеннями судів було встановлено, що окрім зазначених рішень ВР УРСР, рішень щодо включення території селища Коцюбинське або його частин до меж м. Києва, або іншого населеного пункту немає.

Крім цього, суди дійшли висновку про відсутність доказів (рішень), які б свідчили, що у період 1937-1996 роки визначались межі території міста Києва на підставі відповідних Указів Президії Верховної Ради Міністрів Української PCP, а посилання Київської міської ради на встановлені судами рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09.06.1959 року за № 899 та від 30.09.1976 року за № ПОЗ врахуванню не підлягають. Крім того, рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09.06.1959 року не містить положень про встановлення або зміну меж міста Києва, а лише містить розпорядження розробити відповідну землевпорядну та іншу проектну документацію.

Також, в зазначених рішеннях встановлено, що відсутні документи та відповідні схеми, якими були б чітко визначені межі між містом та селищем Коцюбинське; в розмежуванні районів міста не існує межі між Святошинським районом міста Києва та адміністративними межами населеного пункту смт Коцюбинське.

За таких обставин індексно-кадастрові карти не є документацією, що встановлює чи змінює межі населеного пункту.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. А тому вищевказані обставини не підлягають доказуванню та мають преюдиційне значення для вирішення даного спору та питання його підсудності, адже до

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з доводами прокуратури, що вказаний лист Головного управління Держгеокадастру у місті Києва № 9-26-0.21-1246/2-16 від 06.10.2016 року не є в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України належним та допустимим доказом розташування спірної земельної ділянки в межах міста Києва.

З огляду на викладене та враховуючи, що межі селища Коцюбинське та міста Києва не затверджено, висновок суду першої інстанції про непідсудність даної справи Господарську суду київської області є передчасним.

Згідно пункту 4 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 08.11.2016 року №911/2753/16 підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права (ст. 17 Господарського процесуального кодексу України), оскільки таке порушення призвело до поставлення необґрунтованої ухвали.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до положень ч. ч. 5, 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 4.8 Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокуратури Київської області задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 08.11.2016 року у справі №911/2753/16 - скасувати та передати справу для подальшого розгляду до Господарського суду Київської області.

3. Матеріали справи №911/2753/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Куксов