Постанова

від 20.02.2017 по справі 906/280/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"20" лютого 2017 р. Справа № 906/280/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В. ,

за участю представників:

позивача- не з'явився;

відповідача- Бондар М.М. (довіреність від 23.06.2016р);

третьої особи 1- не з'явився;

третьої особи 2- не з'явився;

третьої особи 3- не з'явився;

третьої особи 4- не з'явився;

нового стягувача- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Приватного акціо-нерного товариства Ружинський Райагрохім на ухвалу господарського суду Житомирської області від 16.01.2017 року у справі №906/280/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний

промислово-інвестиційний банк м.Київ

до Приватного акціонерного товариства Ружинський Райагрохім

смт.Ружин Житомирської області

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача -

1. Підприємство Тасман Товариства з обмеженою відповідальністю Маріс-2005

2. Товариство з обмеженою відповідальністю Шакур

3. Приватне акціонерне товариство Баранівський райагрохім

4. ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 1 801 713 грн. 48 коп.,-

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського про-цесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.01.2017р. у справі №906/280/ 14 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) відмовлено в задоволенні заяви Відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу від 22.10.2015р., який видано на виконання рішення від 20.07. 2015р. у справі №906/280/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комер-ційний промислово-інвестиційний банк (надалі в тексті - Банк) до Приватного акціонерного това-риства Ружинський Райагрохім (надалі в тексті - Товариство), за участю третіх осіб, які не заяв-ляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Підприємства Тасман Това-риства з обмеженою відповідальністю Маріс-2005 (надалі в тексті - Підприємство), Товариства з обмеженою відповідальністю Шакур (надалі в тексті - ТзОВ Шакур ), Приватного акціонерно-го товариства Баранівський райагрохім (надалі в тексті - ПрАТ Баранівський райагрохім ) та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 1 801 713 грн. 48 коп.(т.12, арк.справи 211-213).

Відхиляючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що добровільне виконання обов'яз-ку боржника ПрАТ Ружинський Райагрохім по виконанню рішення господарського суду про звернення стягнення на майно не відбулось, а тому відсутні підстави для застосування ч.4 ст.117 ГПК України.(т.12, арк.справи 212).

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 16.01.2017р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву про виз-нання наказу від 22.10.2015р. №906/280/14 таким, що не підлягає виконанню.(арк.матеріалів ос-карження 41-47).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Скаржник зазначає, що оскаржувану ухвалу суд виніс за невірного застосування норм матеріального та процесуального права і неповним з'ясуванням обс-тавин справи, що призвело до невірних висновків. На думку апелянта, суд не врахував, що зобов'-язання за основним договором припинилося внаслідок укладення договорів з новим стягувачем про розірвання іпотечних договорів, за якими проводилося стягнення, тому наказ належить визна-ти таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2017р. прийнято до про-вадження апеляційну скаргу Відповідача, справу призначено до слухання на 20.02.2017р.(арк. ма-теріалів оскарження 40).

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Скаржника підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Позивач, новий стягувач та треті особи не забезпечили явку своїх представників в призначе-не на 20.02.2017р. судове засідання, причини неявки суду не повідомили, хоч про час та місце роз-гляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.(арк.матеріалів оскарження 67-78).

Проте, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 03.02.2017р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та з врахуванням 15-ти ден-ного строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.(арк.матеріалів оскарження 40).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 20.07.2015р. у справі №906/280/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2016р. задоволено позов ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк до ПрАТ Ружинський Райагрохім , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Підприємство Тасман ТзОВ Маріс-2005 , ТзОВ Ша-кур , ПрАТ Баранівський райагрохім та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпо-теки на суму 1 801 713 грн. 48 коп.(т.6, арк.справи 49-53; т.7, арк.справи 131-135; т.8, арк.справи 132-141).

В рахунок погашення заборгованості Підприємства за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №09-1459/2-1 від 13.07.2007р. перед Банком на загальну суму 232 255,15дол.США, з яких: 182 370,88дол.США борг по тілу кредиту, 48 832,88дол.США борг по про-центах, 1 051,39дол.США пені за простроченим кредитом - звернуто стягнення на предмети іпоте-ки за Іпотечними договорами №09-1461/3-1 та №09-1460/3-1 від 13.07.2007р., належні майновому поручителю іпотекодавцю-ПрАТ Ружинський Райагрохім , а саме: цілісний майновий комплекс, загальною площею 2 072,8 м 2 , що знаходиться за адресою: Житомирська область, смт. Ружин, вул. Свердлова, 61 та комплекс - п'ять об'єктів згідно переліку, визначеного в Додатку до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, загальною площею 1 515,1 м 2 , що знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, село Зарудинці, вул.Залізнична, 3-Б.

Рішенням визначено спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом продажу зазначеного май-на на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом Ук-раїни Про виконавче провадження , за початковою ціною предмета іпотеки (згідно висновку екс-пертна оцінка станом на 29.04.2015): - комплексу нежилих приміщень загальною площею 1 515,10 м 2 , що знаходяться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с.Зарудинці, вул.Заліз-нична, 3-Б, яка становить 402 426 грн., в тому числі ПДВ 80 485,20 грн.; - комплексу нежилих при-міщень, загальною площею 2 072,80 м 2 , що знаходяться за адресою: Житомирська область, Ружин-ський район, смт.Ружин, вул.Свердлова, 61, яка становить 711 564 грн., в тому числі ПДВ 142 312 грн. 80 коп.

Крім того, з Товариства на користь Банку стягнуто 39 669 грн. 86 коп. судового збору та 11840 грн. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Матеріалами справи стверджено, що на виконання рішення від 20.07.2015р. місцевий гос-подарський суд видав відповідні накази від 22.10.2016р. №906/280/14.(т.7, арк.справи 161, 162), а ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.12.2016р. замінено стягувача у даній справі - Банк на його правонаступника - ТзОВ Фінансова компанія Даліз-Експрес ; яке надалі також замінено його правонаступником - ОСОБА_3.(т.12, арк.справи 112-114).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2017р. боржник-Товариство звернулось до місце-вого суду із заявою про визнання наказу господарського суду Житомирської області №906/280/14 від 22.10.2015р. про звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не підлягає виконанню. (т.12, арк.справи 163-168).

Обґрунтовуючи заяву, Відповідач зазначає, що 23.12.2016р. уклав з ОСОБА_3-новим іпотекодержателем договори про розірвання (припинення) іпотечних договорів №09-1460/3-1 та №09-1461/3-1 від 13.07.2007р. Вказані договори посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. та зареєстровано за номерами №4538 та №4539.(т.12, арк.справи 169-170, 171-172). Таким чином, на думку Товариства, його зобов'язання як боржника за іпотечними договорами - на день звернення до суду із даною заявою відсутні, тому існують під-стави для визнання господарським судом Житомирської області наказу №906/280/14 від 22.10.2015 року таким, що не підлягає виконанню.

Як вже зазначалось, у задоволенні даної заяви відмовлено, про що 16.01.2017р. винесено ухвалу.(т.12, арк.справи 211-213).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при винесенні ос-каржуваної ухвали, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає за-доволенню, з огляду на таке:

Згідно ст.4 5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обо-в'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, ус-тановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, право позивача (стягувача) на стягнення, а обов'язок відповідача (боржни-ка) сплатити суму, встановлену рішенням суду, що набрало законної сили, - є обов'язковим на всій території України (ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК України).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.(ст.116 ГПК України).

При цьому, наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Зако-ном України Про виконавче провадження (надалі в тексті - Закон). Господарський суд, який ви-дав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його офор-мленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.(ч.ч. 1, 2 ст.117 ГПК України).

Матеріали справи свідчать, що і в заяві від 27.12.2016р., і в апеляційній скарзі Товариство зазначає про припинення, на час звернення до суду, його зобов'язання як боржника за іпотечними договорами №09-1460/3-1 та №09-1461/3-1 від 13.07.2007р., в силу ч.2, ч.4 ст.117 ГПК України, ч.1 ст.598 та ч.1 ст.604 ЦК України, у зв'язку із укладенням договорів про припинення (розірвання) іпотечних договорів.(т.12, арк.справи 164-168; арк.матеріалів оскарження 41-47).

Розглядаючи дану апеляційну скаргу, колегія суддів приймає до уваги, що ч.4 ст.117 ГПК України встановлює вичерпний перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконан-ню, а саме: у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній пов-ністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин - господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Іншими причинами є, зокрема, скасування чи зміна в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд Украї-ни, що знайшло відображення у п.3.3 постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012р. №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України . Крім того, аналогічна позиція Вищого господарського суду України висвітлена у постановах від 05.06.2012 року №5004/526/11; 06.06.2012р. №5/14; 25.07.2012р. №6/154; 19.12.2012р. №25/229-10; 24.04.2013 року №29/280; 10.06.2013р. №51/148; 18.06.2013р. №5011-16/8365-2012; 31.07.2013р. №47/510; 15.10.2013р. №24/35-09-1409; 22.10.2013р. №6/187/17/12; 10.12.2013р. №5019/2452/11; 19.02.2014 року №910/3234/13; 26.06.2014р. №917/717/13; 12.11.2015р. №9/19-11; 03.02.2016р. №5024/882/ 2012.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що виконавче провадження №49181839 на вико-нання наказу від 22.10.2016р. №906/280/14 - не закрито. Тобто, зобов'язання Товариства як борж-жника за основним зобов'язанням згідно кредитного договору №09-1459/2-1 від 13.07.2007р. не виконано ні самим боржником, ні іпотекодавцем.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіс-тавляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведе-ним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним. Такої ж думки дотримується Верховний суд України, що знайшло відображення у постановах від 10.02.2016р. у справі №6-84цс15; від 10.02.2016р. у справі №6-216цс14; від 17.02. 2016р. у справі №6-245цс14.

Відповідно до ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'я-зання, забезпеченого заставою, втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави, реалізації предмета застави, набуття заставодержателем права власності на предмет зас-тави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. Аналогічно врегульовано підстави припинення іпотеки у статті 11 Закону України Про іпотеку , коли іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного до-говору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) пере-даної в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) бу-дівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим За-коном.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вимоги процесуального законодавства передбачають визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, лише у випадках, якщо його ви-дано помилково, якщо зобов'язання виконано та, в тому числі, у разі скасування рішення, на підс-таві якого його було видано.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та стверджується матеріалами справи, відсутні докази того, що наказ був виданий господарським судом помилково, а також докази, які б свідчили про припинення обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його добровільним виконанням боржником, поручителем або іншою особою. Не містять матеріали справи і доказів скасування судових рішень у даній справі, на підставі яких видано наказ від 22.10.2015р.

Разом з цим, наведена заявником обставина укладення договорів від 23.12.2016р. про розір-вання (припинення) іпотечних договорів №09-1460/3-1 та №09-1461/3-1 від 13.07.2007р. не є підс-тавою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у даній справі. Така ж правова пози-ція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2015р. у справі №927/ 1632/13.

За таких обставин, визнання наказу у даній справі таким, що не підлягає виконанню супе-речитиме конституційному принципу обов'язковості і безстроковості судового рішення, винесено-го іменем України, яке набрало законної сили (ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК України).

З огляду на обставини набрання рішенням законної сили, колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки висновків суду першої інстанції.

Матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків су-ду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту і обсягу зобов'язань Відповідача, рівно як і невмотивованості твердження про безпідставність відмови в задоволенні заяви.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді заяви судом першої інстанції, судовою колегією не встанов-лено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ви-несеної у справі ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 106, 117 Господарського процесуально-го кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Ружинський Райагрохім на ух-валу господарського суду Житомирської області від 16.01.2017р. у справі №906/280/14 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3 . Справу №906/280/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.