Постанова

від 01.03.2017 по справі 904/4597/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 904/4597/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - Борсука О.Г.,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016

у справі № 904/4597/16 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України

до Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк"

про вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України (далі - СДПІ) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк", в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила зобов'язати відповідача визнати та включити до реєстру у 7 чергу задоволення кредиторські вимоги СДПІ, які складаються з нарахованих та несплачених банківською установою податків на додану вартість та на прибуток банківських організацій а також за нарахованої пені у загальній сумі 6 127 692,08 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 (суддя Кеся Н.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 (колегія суддів у складі: суддя Євстигнеєв О.С. - головуючий, судді Євстигнеєв О.С., Вечірко І.О.), позов задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "Меліор Банк" визнати та включити до реєстру у 7 чергу задоволення кредиторські вимоги СДПІ, які складаються з нарахованих та несплачених банківською установою податків на додану вартість та на прибуток банківських організацій, а також нарахованої пені у загальній сумі 5 521 569,80 грн.. В решті позовних вимог, а саме щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 606 122,28 грн. відмовлено.

Приймаючи такі рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

У касаційній скарзі позивач просить змінити рішення апеляційного господарського суду від 18.10.2016 в частині невизнання кредиторських вимог у сумі 606 122,28 грн. та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 45, 46, 48, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вимоги Податкового кодексу України. Так, на думку скаржника, господарськими судами не враховано, що податкові повідомлення-рішення, за якими відповідачу нараховані штрафні санкції на суму 606 122,28 грн., винесені на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки банку від 05.08.2015 № 65/28-01-43-37987811 за результатами діяльності банку у період з 09.02.2012 до 10.02.2015, тобто до початку ліквідаційної процедури та опублікування в газеті "Голос України" 17.02.2015 відповідного оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України заявлено у судовому засіданні Вищого господарського суду України клопотання про заміну позивача на його правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби у зв'язку з реорганізацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на те, що питання про заміну сторони її правонаступником може бути вирішено на будь-якій стадії судового процесу, Вищий господарський суд України вважає за можливе задовольнити вказане клопотання та здійснити заміну позивача у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України на його правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого:

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 10.02.2015 правлінням Національного банку України прийнято постанову № 87 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Меліор Банк";

- на підставі зазначеної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.02.2015 № 27 прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Меліор Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з якою розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Меліор Банк" строком на 1 рік з 11.02.2015 по 10.02.2016 включно;

- 17.02.2015 в газеті "Голос України" № 28 надруковано оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку "Меліор Банк";

- на виконання ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги кредиторів приймались протягом 30 днів з дня опублікування в газеті, тобто до 18.03.2015 ;

- 08.10.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду № 185 з 12.10.2015 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Меліор Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлію Вікторівну;

- рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28.12.2015 № 242 процедуру ліквідації продовжено до 10.02.2017;

- у зв'язку із збільшенням податкового боргу до заявленої 12.03.2015 і включеної до реєстру кредиторів суми 75 037,00 грн., позивач листами № 7940/10/28-01-23-14 від 11.09.2015, № 11976/10/28-01-23-14 від 29.10.2015, № 2318/10/28-01-23-14 від 01.02.2016, № 7739/10/28-01-23 від 13.04.2016 та № 9969/10/28-01-17-14 від 17.05.2016, просив відповідача визнати і задовольнити додаткові кредиторські вимоги та включити їх до реєстру кредиторів банку;

- відповідач листами № 08-32-347 від 11.06.2015, № 08-32-452 від 28.09.2015, № 2199/11/2015 від 30.11.2015, № 2227/02/2016 від 10.02.2016 та № 597 від 24.05.2016 відмовив позивачу, посилаючись на те, що збільшення кредиторських вимог було заявлено після спливу строку, визначеного ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та, у зв'язку з цим вважаються погашеними.

Позивач звернувся до господарського суду про визнання наступних кредиторських вимог з податкового боргу (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.07.2016).

1) Самостійно задекларований банківською установою податок на додану вартість (14010100)згідно з:

а) податковими деклараціями з податку на додану вартість:

- № 9045144742 від 20.03.2015, термін сплати 30.03.2015, в сумі 219 933,00 грн.;

- № 9070136793 від 16.04.2015, термін сплати 30.04.2015, в сумі 1 475,00 грн.;

- № 9096704541 від 15.05.2015 термін сплати 30.05.2015, в сумі 1 395,00 грн.;

- № 9126741636 від 17.06.2015, термін сплати 30.06.2015, в сумі 1 233,00 грн.;

- № 9146132262 від 14.07.2015, термін сплати 30.07.2015, в сумі 100,00 грн.;

- № 9172718891 від 17.08.2015, термін сплати 30.08.2015, в сумі 29 433,00 грн.;

- № 9187535609 від 10.09.2015, термін сплати 30.09.2015, в сумі 24 984,00 грн.;

- № 9213400403 від 16.10.2015, термін сплати 30.10.2015, в сумі 156 382,00 грн.;

- № 9273679930 від 19.01.2016, термін сплати 30.01.2016 в сумі 44 485,00 грн.;

- № 9039785324 від 21.03.2016, термін сплати 30.03.2016 в сумі 2 825,00 грн.;

- № 9060065445 від 19.04.2016, термін сплати 30.04.2016 в сумі 75 463,00 грн.;

- № 9080443768 від 18.05.2016, термін сплати 30.05.2016 в сумі 1 557,00 грн.

б) уточнюючими розрахунками:

- до декларації ПДВ № 9224377307 від 03.11.2015 (за 01.08.2015) по строку сплати 03.11.2015 в сумі 41 026,00 грн., з самостійно нарахованими штрафними санкціями в сумі 1 231,00 грн.;

- до декларації ПДВ № 9224377513 від 03.11.2015 (за 01.07.2015) по строку сплати 03.11.2015 в сумі 26 629,00 грн. з самостійно нарахованими штрафними санкціями в сумі 799,00 грн.;

2) Податковий борг зі сплати ПДВ, визначений:

- податковим повідомленням-рішенням (форма "Р") від 21.08.2015 за № 0000224300 на загальну суму 105 731,61 грн.;

- податковим повідомленням-рішенням (форма "Р") № 0000224300 на підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016 про підтвердження донарахованих сум по справі № 804/14267/15 в розмірі 15 947,90 грн. за заниження податку на додану вартість із вироблених на території України товарів;

3) Податковий борг з податку на прибуток банківських організацій (11020600):

- за податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2015 № 0000234300 на загальну суму 1 003 704,93 грн., в т.ч. штрафні санкції на суму 334 568,31 грн. На момент нарахування з податку на прибуток нараховувалася переплата на суму 420 681,11 грн.;

- пені, нарахованої за податковим повідомлення-рішенням № 0000234300 на підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016 на суму 228 349,75 грн.;

- за податковою декларацією з податку на прибуток № 9073333300 від 10.05.2016, термін сплати 20.05.2016 в сумі 4 566 566,00 грн.

4) Адміністративні штрафи та інші санкції (21081103):

- за податковим повідомленням-рішенням № 0000244300 від 21.08.2015 на суму 680,00 грн.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного:

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації у банку, ліквідація банку регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У зв'язку з викладеним, посилання позивача у касаційній скарзі на те, що господарськими судами порушено вимоги Податкового кодексу України під час вирішення даного спору суперечать наведеним приписам Податкового кодексу.

Відповідно до пунктів 6, 16 ч.1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 35 Закону тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а також нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку (п. 3 ч. 5 ст. 36 вказаного Закону).

Частинами 1 і 2 ст. 45 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (в редакції від 28.12.2014 на день розміщення оголошення про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку).

Строк, за яким кредитори мають право заявити про свої вимогу до банку уповноваженій особі Фонду визначений у ч. 5 наведеної статті і складає 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 46 вказаного Закону (у редакції на час введення у банку тимчасової адміністрації) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Відповідно до з ч. 3 ст. 46 вказаного Закону під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури . Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону .

Згідно з ч. 4 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Аналогічне положення закріплено у п. 4.32 глави 4 Розділу 5 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2.

Згідно з п. 4.31 вказаного Положення, у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Господарськими судами враховано вказані вимоги закону і правомірно зазначено про те, що позивач не повинен був нараховувати і застосовувати до відповідача санкції, навіть і у тому разі, коли правопорушення були в період з часу введення тимчасової адміністрації і до прийняття рішення про ліквідацію банку.

Решта вимог позивача правомірно включена у сьому чергу відповідно до ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки з наведених положень Закону вбачається обов'язок банку сплачувати податки, які виникли під час ліквідаційної процедури банку за винятком додаткових зобов'язань з їх сплати, тобто штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно з ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 25, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Здійснити правонаступництво позивача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України на його правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 у справі № 904/4597/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Т. Барицька Н. Губенко