Постанова

від 02.03.2017 по справі 2а-10151/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року справа № 2а-10151/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Галичина до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

У провадженні суду перебуває адміністративна справа за позовом Приватного акціонерного товариства Галичина до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 20.06.2012 року №0000860801/4612, яким збільшено грошове зобов?язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами, на суму 278020,70 грн., у т.ч. за основним платежем - 223096,83 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 54923,87 грн.;

- від 20.06.2012 року №0000870801/4611, яким збільшено грошове зобов?язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 12249,35 грн., у т.ч. за основним платежем - 10392,97 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1856,38 грн.;

- від 03.09.2012 року №0001310801/8950, яким збільшено грошове зобов?язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами, на суму 2069,50 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 2069,50 грн.;

- від 03.09.2012 року №0001300801/8948, яким збільшено грошове зобов?язання з податку на додану вартість на суму 1521,51 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1521,51 грн.

Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки від 06.06.2012 року №254/08-10/25553579 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ Галичина з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєрозрахунках з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) за червень та липень 2011 року, ПП Фінансово-промислова компанія Каскад (ЄДРПОУ 35382611) за січень 2010 року, ТОВ ТД Онікс (ЄДРПОУ 37478844) за квітень 2011 року , висновки якого, на думку позивача, не відповідають дійсності та суперечать вимогам податкового законодавства. Зокрема, вважає хибними висновки щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості товарів та послуг, придбаних товариством у ФОП ОСОБА_3, ПП Фінансово-промислова компанія Каскад та ТОВ ТД Онікс , оскільки такі зроблені контролюючим органом виключно на актах перевірок спірних контрагентів-постачальників про неможливість здійснення ними господарської діяльності, які, як вважає позивач, не можуть бути підставою для висновку про порушення податкового законодавства ПрАТ Галичина . В той же час, зазначила, що відповідач не надав належної правової оцінки обставинам щодо здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, ПП Фінансово-промислова компанія Каскад та ТОВ ТД Онікс , дійсність яких підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Відсутність у спірних постачальників основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів сама по собі не є доказом безтоварності розглядуваних господарських операцій та не перешкоджає встановленню змісту цих операцій та їх учасників. Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних документів, вказала, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну як обов'язковий первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього. Стосовно відповідальності товариства за можливі протиправні дії його контрагентів, зазначила, що з огляду на передбачений чинним законодавством України принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. До того ж, звернула увагу, що на момент вчинення правочинів контрагенти позивача були належним чином включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та володіли свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому видача ними податкових накладних, на думку представника позивача, є правомірною. Оскільки товариство не порушувало вимог Закону України Про податок на додану вартість (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та Податкового кодексу України, вважає, що податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 року №0000860801/4612 та №0000870801/4611, а також від 03.09.2012 року №0001310801/8950 та №0001300801/8948, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та додаткових поясненнях, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, суть яких зводиться до наступного. Проведеною СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби документальною позаплановою виїзною перевіркою ПрАТ Галичина з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, результати якої оформлені актом від 06.06.2012 року №254/08-10/25553579, встановлено неправомірне відображення товариством у податковому обліку господарських операцій по придбанню у ФОП ОСОБА_3 (за червень та липень 2011 року), ПП Фінансово-промислова компанія Каскад (за січень 2010 року), ТОВ ТД Онікс (за квітень 2011 року) товарів та послуг. Зокрема, стверджує про нікчемність правочинів, укладених між ПрАТ Галичина та згаданими вище контрагентами, оскільки в таких немає необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. В якості підтвердження таких висновків посилається на акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 25.02.2011 року №214/23-2/35382611 Про результати документальної позапланової перевірки ПП Фінансово-промислова компанія Каскад з питань дотримання податкового та валютного законодавства з 01.01.2010 по 31.12.2010 року ; акт Луцької ОДПІ від 25.11.2011 року №9516/17-2/НОМЕР_1 Про результати документальної позапланової перевірки СГД ОСОБА_3 з питань з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Транс-Пак за червень, липень 2011 року ; акт ДПІ у м. Черкаси від 26.07.2011 року №1886/23-2/37478844 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ ТД Онікс з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань по податковому кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 року . Окрім того, зазначив, що позивачем не надано повний пакет документів, які б засвідчували кожну партію товару, а саме: товарно-транспортні накладні, залізничні або інші накладні на транспортування товару, акти прийому-передачі робіт (послуг, векселів), сертифікати якості, документи, які підтверджують оприбуткування товарів на складі, їх рух та подальше відображення в складському обліку, а також документи по взаєморозрахунках. Натомість, подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які відповідно до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, вважає такими, що не мають сили первинних документів. Наведене в сукупності з іншими виявленими податковим органом фактами свідчить про безтоварність господарських операцій, проведених між ПрАТ Галичина та спірними контрагентами ФОП ОСОБА_3, ПП Фінансово-промислова компанія Каскад та ТОВ ТД Онікс , що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача. За таких обставин, вважає, що викладені в акті перевірки від 06.06.2012 року №254/08-10/25553579 висновки щодо заниження ПрАТ Галичина податкових зобов'язань з податку на додану вартість є обґрунтованими, відповідно прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 року №0000860801/4612 та №0000870801/4611, а також від 03.09.2012 року №0001310801/8950 та №0001300801/8948, є правомірними і підстав для задоволення позову немає.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву та наданих суду поясненнях.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року, позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби №0000860801/4612 від 20.06.2012 року, №0000860801/4611 від 20.06.2012 року, №0001310801/8950 від 03.09.2012 року, №0001300801/8948 від 03.09.2012 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 року (справа №К/800/63608/13) скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі виданих СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби направлення №34/08-10 від 23.05.2012 року та наказу №62 від 22.05.2012 року, відповідачем згідно із підп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, підп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ Галичина з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) за червень та липень 2011 року, ПП Фінансово-промислова компанія Каскад (ЄДРПОУ 35382611) за січень 2010 року, ТОВ ТД Онікс (ЄДРПОУ 37478844) за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт від 06.06.2012 року №254/08-10/25553579 (далі - акт перевірки від 06.06.2012 року).

У висновках цього акта перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем підп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по періодах:

- січень 2010 року на суму 209597,01 грн.;

- квітень 2011 року на суму 4313,60 грн. та на суму 3639,20 грн.;

- червень 2011 року на суму 4138,99 грн. та на суму 3043,01 грн.;

- липень 2011 року на суму 3710,76 грн. та на суму 5047,24 грн.

Зазначених вище висновків податковий орган дійшов, зокрема, на підставі того, що в ході перевірки встановлено проведення господарських операцій між ПрАТ Галичина та ФОП ОСОБА_3, ПП Фінансово-промислова компанія Каскад та ТОВ ТД Онікс , які не мали реального товарного характеру. Відповідач вважає, що укладені між цими суб'єктами господарювання договори, відповідно до ч.1 ст.201, ч.ч.1-6 ст.203, ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В основу таких висновків покладено відомості бази даних АІС Аудит , АІС Бест Звіт , АІС Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів (звірка розбіжностей показників податкової звітності контрагентів, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДЩПА України), в т.ч.: акт ДПІ у м. Черкаси від 26.07.2011 року №1886/23-2/37478844 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ Торговий дім Онікс з питань дотримання вимог законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 року , акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 25.02.2011 року №214-232/35382611 Про результати документальної позапланової перевірки ПП Фінансово-промислової групи Каскад з питань дотримання податкового та валютного контролю з 01.01.2010 по 31.12.2010 року , акт Луцької ОДПІ від 25.11.2011 року №9516/17-2/НОМЕР_1 Про результати позапланової виїзної перевірки СГД ОСОБА_3 (ід.н.: НОМЕР_1) з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Транс-Пак (код ЄДРПОУ 33769931) за червень, липень 2011 року .

У вищевказаних актах перевірки зазначено про те, що контрагенти ПрАТ Галичина фактично не могли здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність у них майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), та у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутністю трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів.

За результатами зібраної при проведенні податкової перевірки інформації, відповідач дійшов висновку, що представлені ПрАТ Галичина документи не підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг), не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, ПП Фінансово-промислова компанія Каскад та ТОВ ТД Онікс . А тому, на думку СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, операції між ПрАТ Галичина та його контрагентами-постачальниками ФОП ОСОБА_3, ПП Фінансово-промислова компанія Каскад та ТОВ ТД Онікс є безтоварними, що призвело до неправомірного формування показників бухгалтерського податкового обліку, а в підсумку до заниження податкових зобов'язань перед бюджетом.

На підставі акта перевірки від 06.06.20212 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 року:

- №0000860801/4612, яким позивачу збільшено грошове зобов?язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами, на суму 278020,70 грн., у т.ч.: за основним платежем - 223096,83 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 54923,87 грн.;

- №0000870801/4611, яким позивачу збільшено грошове зобов?язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 12249,35 грн., у т.ч.: за основним платежем - 10392,97 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1856,38 грн.

ПрАТ Галичина скористалось правом адміністративного оскарження, однак за наслідками такого, названі акти індивідуальної дії рішенням Державної податкової служби у Львівській області від 28.08.2012 року залишено без змін. Окрім того, 03.09.2012 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001310801/8950, яким позивачу збільшено грошове зобов?язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами, на суму 2069,50 грн., у т.ч.: за штрафними (фінансовими) санкціями - 2069,50 грн.;

- №0001300801/8948, яким позивачу збільшено грошове зобов?язання з податку на додану вартість на суму 1521,51 грн., у т.ч.: за штрафними (фінансовими) санкціями - 1521,51 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.11.2012 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення Державної податкової служби у Львівській області від 28.08.2012 року, залишено без змін, а скаргу ПрАТ Галичина - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень від 20.06.2012 року №0000860801/4612 та №0000870801/4611, а також від 03.09.2012 року №0001310801/8950 та №0001300801/8948, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагентів.

Суд встановив, що ПрАТ Галичина (код ЄДРПОУ 25553579) зареєстроване, як юридична особа, 01.06.1998 року; основним видом економічної діяльності названого товариства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є перероблення молока та виробництво сиру. В охоплений перевіркою період ПрАТ Галичина мало правовідносини по придбанню товарів і послуг у ФОП ОСОБА_3, ПП Фінансово-промислова компанія Каскад та ТОВ ТД Онікс .

На спростування тверджень відповідача позивачем надано суду первинну документацію, яка була оформлена за наслідками фінансово-господарських відносин з його контрагентами-постачальниками за період, що перевірявся. Зокрема, на підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ ТД Онікс позивач представив суду наступні документи:

- договір купівлі-продажу №210301 від 21.03.2011 року, відповідно до якого продавець (ТОВ ТД Онікс ) зобов'язується передати у власність покупцеві (ПрАТ Галичина ) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно умов цього договору. Загальна сума цього договору - 47716,80 грн., в тому числі ПДВ - 7952,80 грн.;

- видаткову накладну №040702 від 07.04.2011 року, згідно з якою ТОВ Торговий дім Онікс поставило ПрАТ Галичина товарно-матеріальні цінності на суму 47716,80 грн., в тому числі ПДВ - 7952,80 грн.;

- податкову накладну №502 від 05.04.2011 року, яку ТОВ Торговий дім Онікс надало ПрАТ Галичина , у зв'язку з поставкою товару на суму 47716,80 грн., в тому числі ПДВ - 7952,80 грн.;

- виписку ПАТ ВТБ Банк за 05.04.2011 року, яка підтверджує розрахунок за придбані товарно-матеріальні цінності.

На підтвердження здійснення господарської операції з ПП Фінансово-промислова компанія Каскад позивач представив суду наступні документи:

- договір купівлі продажу №20/11/09 від 03.11.2009 року, згідно якого продавець (ПП Фінансово-промислова компанія Каскад ) продає, а покупець (ПрАТ Галичина ) купляє цідилки алюмінієві 1000 шт. та ящики пластмасові 2600 шт. у відповідності до заявок покупця, у яких вказується кількість товару, та оплачує його вартість відповідно до умов договору. Загальна вартість договору - 1257582,08 грн., в тому числі ПДВ - 209597,01 грн.;

- видаткову накладну №РН1-3100010 від 31.01.2010 року, згідно з якою ПП Фінансово-промислова компанія Каскад поставило ПрАТ Галичина товарно-матеріальні цінності на суму 1257582,03 грн., в тому числі ПДВ - 209597,01 грн.;

- податкову накладну №131000004 від 31.01.2010 року, яку ПП Фінансово-промислова компанія Каскад надало ПрАТ Галичина , у зв'язку з поставкою товару на суму 1257582,03 грн., в тому числі ПДВ - 209597,01 грн.

На підтвердження здійснення господарської операції з ФОП ОСОБА_3 позивач представив суду наступні документи:

- договір купівлі-продажу №19/05/10-1 від 19.05.2010 року, згідно з яким продавець (ФОП ОСОБА_3С.) зобов'язується продати та передати у власність покупця (ПрАТ Галичина ) картонно-паперову продукцію, мішки паперові, масло тару, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити загальну вартість на умовах цього договору;

- акт звірки, станом на 31.07.2011 року;

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року;

- видаткові накладні: №РН-0000722 від 28.07.2011 року, №РН-0000636 від 04.07.2011 року, №РН-0000623 від 24.06.2011 року, №РН-0000597 від 09.06.2011 року, №РН-0000615 від 17.06.2011 року, згідно з якими ФОП ОСОБА_3 поставив ПрАТ Галичина товарно-матеріальні цінності на суму 43092,00 грн., в тому числі ПДВ - 7182,00 грн.;

- податкові накладні: №597 від 09.06.2011 року, №615 від 17.06.2011 року, №624 від 24.06.2011 року №636 від 04.07.2011 року, №722 від 28.07.2011 року, які ФОП ОСОБА_3 виписав ПрАТ Галичина , у зв'язку з поставкою товару на суму 43092,00 грн., в тому числі ПДВ - 7182,00 грн.;

- виписки ПАТ ВТБ Банк за 03.06.2011 року, 09.06.2011 року, 14.06.2011 року, 23.06.2011 року, 01.07.2011 року, 07.07.2011 року, 08.07.2011 року, 19.07.2011 року та 20.07.2011 року, які підтверджують розрахунки за придбані товарно-матеріальні цінності.

Суми податку на додану вартість, включені в податкові накладні №131000004 від 31.01.2010 року, №502 від 05.04.2011 року, №597 від 09.06.2011 року, №615 від 17.06.2011 року, №624 від 24.06.2011 року №636 від 04.07.2011 року та №722 від 28.07.2011 року, були відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включені до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за відповідні періоди.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Правове регулювання відносин щодо визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України були встановлені Законом України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 якого, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені ст.7 Закону №168/97-ВР.

Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість (п.7.1 ст.7). Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну (пп.7.2.1 п.7.2 ст.7).

Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні за змістом положення містяться у Податковому кодексі України (дата набрання чинності - 01.01.2011 року), що свідчить про однаковий підхід законодавця до порядку та підстав формування платником податків податкового кредиту.

Так, згідно з пп.14.1.181. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст.198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до підп. а п.201.1, п.201.7 та п.201.10 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Водночас, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК України. Так, за змістом положення п.44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV).

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ має містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Визначальною ж ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності факту придбання робіт (послуг), відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів. Реальність, в свою чергу, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи (послуги) отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

А тому, з метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Скасовуючи рішення судів у даній справі, Вищий адміністративний суд України в ухвалі №К/800/63608/13 від 09.11.2016 року вказав, що висновки судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за операціями з ТОВ Торговий дім Онікс , ФОП ОСОБА_3 та ПП Фінансово-промислова група Каскад базуються виключно на наявності у позивача виданих контрагентами податкових накладних. Водночас суди не дослідили, чи спричинили господарські операції між позивачем та його контрагентами реальні зміни в майновому стані позивача. Крім того, вказав, що Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 року та не має зворотної дії в часі, а тому його положення можуть поширюватися лише на ті податкові зобов'язання, які виникають з підстав, визначених в цьому Кодексі. Однак зазначене не знайшло свого відображення в судових рішеннях при оцінці доводів відповідача щодо протиправного формування позивачем податкового кредиту за січень 2010 року .

Із урахуванням вказаних висновків, представник позивача, даючи пояснення, вказала, що реальність господарських операцій, вчинених між ПрАТ Галичина та ТОВ Торговий дім Онікс , ФОП ОСОБА_3 та ПП Фінансово-промислова група Каскад підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які стали підставою для формування показників сум податкового кредиту. Твердження контролюючого органу про нікчемність розглядуваних правочинів, з посиланням на відомості бази даних АІС Аудит , АІС Бест Звіт , АІС Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів та акти перевірок спірних контрагентів, є лише припущеннями, які не мають жодної доказової сили. До того ж, будь-яких доказів притягнення посадових осіб контрагентів до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів - до матеріалів справи не додано.

Щодо доводів відповідача про відсутність у ТОВ Торговий дім Онікс , ФОП ОСОБА_3 та ПП Фінансово-промислова група Каскад необхідних умов для ведення господарської діяльності, в т.ч. основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, то такі спростовуються рішеннями судів, які набрали законної сили. Так, взаємовідносини позивача зі спірними суб'єктами господарювання за той самий період уже були предметом оцінки адміністративними судами в інших справах, в яких суди, серед іншого, встановили реальність проведених господарських операцій та спростували нікчемність укладених ними правочинів.

Стосовно відсутності у позивача транспортних документів на придбані у контрагентів товарно-матеріальні цінності, вказала, що згідно умов договорів з ТОВ Торговий дім Онікс , ФОП ОСОБА_3 та ПП Фінансово-промислова група Каскад , обов'язок доставки товару покладений саме на контрагентів, а не на ПрАТ Галичина . Відтак, позивач не мав обов'язку укладати договори з перевізниками та формувати на перевезення відповідні документи. Окрім того, додала, що наслідком неправильного (неповного) складання та оформлення документів щодо транспортування товару може бути застосування передбаченої законом відповідальності до тієї особи, яка здійснює доставку, але аж ніяк не може бути підставою невключення покупцем (отримувачем) товару до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Щодо господарських операцій з ПП Фінансово-промислова група Каскад додатково пояснила таке. 30.01.2010 року від вказаного підприємства ПрАТ Галичина отримано цідилки для молока алюмінієві у кількості 1000 шт., а також ящики пластмасові у кількості 26000 шт. Звернула увагу, що поставлена продукція може бути використана переважно на підприємстві молочної промисловості, яка так і використовувалась позивачем, зокрема: цідилки - при заборі та прийманні-здаванні молока, ящики для упакування готової продукції - для подальшого зберігання на складах та доставки до покупця. В подальшому, а саме у березні 2010 року, цідилки були передані менеджерам по заготівлі сировини для передачі у підконтрольні їм приймальні пункти молока Бродівського, Радехівського, Сокальського районів Львівської області та Горохівського району Волинської області. Ящики пластмасові передані на виробництво та використані для пакування молочної продукції. На підтвердження вказаних обставин долучила акти приймання-передачі майна від 09.03.2010 року (*2) та від 16.03.2010 року, а також акти списання ТМЦ №ЗГ-0206456 від 31.12.2010 року та від 31.12.2011 року.

Щодо господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 зазначила, що у червні-липні 2010 року від вказаного суб'єкта господарювання товариство отримало мішки паперові у кількості 27500 шт. Вказані мішки були використані у виробництві для пакування, зберігання та переміщування допоміжних матеріалів, на підтвердження чого долучила звіти допоміжних матеріалів за вересень-жовтень 2011 року (*2), березень-квітень 2012 року (*2) та серпень 2012 року.

Щодо господарських операцій з ТОВ Торговий дім Онікс , від якого отримано преобразователи частоти OMRON 2,2 kw і 1,5 kw та ємкосний давач LC 800, пояснила, що ці елементи обладнання передано на виробництво і такі є складовою частиною промислового обладнання. А саме - складовою установки, яка використовується для процентного змішування основи йогурту та фруктових наповнювачів, згідно затверджених рецептур на виробництво по ДСТУ. В підтвердження викладеного долучила Схему електричну до установки змішування молочних продуктів з наповнювачем, затверджену 03.02.2011 року, та фотографії елементів обладнання (*3).

В той же час, відповідач жодних інших доказів, зокрема тих, які б вказували на безтоварність розглядуваних господарських операцій і виключали правомірність їх відображення у податковому обліку ПрАТ Галичина , не представив.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. Разом з тим, відповідно до ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з принципом змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Оцінюючи долучені до матеріалів справи первинні документи - в сукупності та кожен зокрема - суд вважає, що такі підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Подані документи, як слідує з їх змісту, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. При цьому, будь-яких заперечень з цього приводу відповідачем не надано та в судовому засіданні не наведено.

З акта перевірки від 06.06.2012 року вбачається, що основними мотивами для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій за період, що перевірявся, є податкова інформація, відображена в актах перевірок відносно контрагентів позивача - ТОВ Торговий дім Онікс , ФОП ОСОБА_3 та ПП Фінансово-промислова група Каскад , а також відсутність у позивача транспортних документів на придбані у контрагентів товарно-матеріальні цінності.

Так, контролюючим органом при проведенні перевірки ПрАТ Галичина використано акт ДПІ у м. Черкаси від 26.07.2011 року №1886/23-2/37478844 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ Торговий дім Онікс з питань дотримання вимог законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 року , акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 25.02.2011 року №214-232/35382611 Про результати документальної позапланової перевірки ПП Фінансово-промислової групи Каскад з питань дотримання податкового та валютного контролю з 01.01.2010 по 31.12.2010 року , акт Луцької ОДПІ від 25.11.2011 року №9516/17-2/НОМЕР_1 Про результати позапланової виїзної перевірки СГД ОСОБА_3 (ід.н.: НОМЕР_1) з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Транс-Пак (код ЄДРПОУ 33769931) за червень, липень 2011 року . Вказані акти долучені до матеріалів справи та у сукупності з іншими доказами підлягають оцінці судом, адже результати заходів податкового контролю, які стосуються одних і тих самих обставин та мають істотне значення для справи, повинні враховуватись незалежно від того, яким податковим органом вони встановлені.

Зміст цих актів зводиться до того, що контрагенти ПрАТ Галичина фактично не могли здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність у них майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), та у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутністю трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів.

Однак такі висновки відповідача суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Між тим, відсутність у спірного контрагента необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності, технічного, робітничого персоналу, власних складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, транспортних засобів, сама по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цих постачальників; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо). В той же час, для того, щоб здійснити поставку товару контрагентам не потрібно великого штату працівників, транспортних засобів та спеціальні складські приміщення.

Щодо відсутності у позивача сертифікатів якості на придбаний товар, то їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок. Адже сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів.

А покликання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами купівлі-продажу, які були укладені позивачем з його контрагентами ТОВ Торговий дім Онікс , ФОП ОСОБА_3 та ПП Фінансово-промислова група Каскад . Більше того, з аналізу змісту долучених договорів слідує, що обов'язок з транспортування придбаної продукції покладено на постачальників позивача. А тому, у таких відносинах позивач не виступав учасником договору перевезення. Враховуючи, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, відтак у даному випадку відсутність такої не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій з поставки товарів позивачеві, не перешкоджає встановленню змісту цих операцій та їх учасників.

Водночас суд встановив, що акт Луцької ОДПІ від 25.11.2011 року №9516/17-2/НОМЕР_1 Про результати позапланової виїзної перевірки СГД ОСОБА_3 (ід.н.: НОМЕР_1) з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Транс-Пак (код ЄДРПОУ 33769931) за червень, липень 2011 року , на який посилається відповідач, уже був предметом оцінки адміністративним судом в іншій справі. Так, у постанові Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року у справі №2а/0370/542/12, яка набрала законної сили, суд, зокрема, встановив, що ФОП ОСОБА_3 у червні та липні 2011 року закупляв у ТОВ Транс-Пак мішки паперові. Окрім цього, ФОП ОСОБА_3 з метою здійснення господарської діяльності орендує у іншої фізичної особи-підприємця нерухоме майно, що свідчить про наявність у нього складських приміщень та можливості зберігання товару на складах. Придбані у ТОВ Транс-Пак мішки паперові ФОП ОСОБА_3 реалізовував іншим контрагентам. Тобто і ПрАТ Галичина , що підтверджується долученою до матеріалів справи первинною документацією.

Таким чином, при проведенні перевірки позивача та формулювання порушень ним вимог ПК України, відповідач не провів аналіз суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся, а обмежився лише висновками інших податкових органів, викладеними в актах перевірки відносно контрагентів ПрАТ Галичина . Проте суд відзначає, що підставою для відмови у праві на податковий кредит може слугувати лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань. Втім, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

А тому, оцінюючи доводи контролюючого органу, описані вище, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує, що характер придбання послуг відповідає видам діяльності позивача та доказам щодо використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача. Разом з тим, досліджені у судовому засіданні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг мали реальний характер. До того ж положеннями ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відтак, викладені в акті перевірки від 06.06.2012 року висновки контролюючого органу, які ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними належними та допустимими доказами, не можуть бути взяті судом до уваги. Попри це, будь-яких інших доказів на обґрунтування правомірності вищезазначених висновків представник відповідача на надав та суд не встановив.

Щодо висновку Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі №К/800/63608/13 від 09.11.2016 року, про недослідження судами факту спричинення реальних змін в майновому стані позивача внаслідок проведених господарських операцій за період, що перевірявся, суд враховує таке.

Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарська діяльність, згідно з підп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

В свою чергу, як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 29.06.2016 року по справі №К/800/28251/15 та від 06.07.2016 року по справі №К/800/33144/15, мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Так, відповідно до підп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Водночас поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Не обов'язково навіть аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому або в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Зазначений висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 28.02.2011 року у справі №21-13а11.

В обґрунтування наміру отримати позитивний економічний ефект представник позивача послалась на те, що основним видом економічної діяльності товариства є перероблення молока та виробництво сиру. З метою здійснення цього виду діяльності та розширення кола покупців, товариство вимушене залучати контрагентів. В той же час, як свідчать матеріали справи, придбаний у ТОВ Торговий дім Онікс , ФОП ОСОБА_3 та ПП Фінансово-промислова група Каскад товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, тобто кінцевий результат за договорами відповідає діловій меті, як позивача так і його контрагентів. Кошти від реалізованого покупцям товару власне і приносили економічний ефект товариству у вигляді приросту та/чи збереження його активів.

Таким чином, суд приходить висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст.4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми). До того ж, суд враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, викладену у п.53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . На думку суду, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Торговий дім Онікс , ФОП ОСОБА_3 та ПП Фінансово-промислова група Каскад , факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, враховуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та достовірність задекларованих ПрАТ Галичина даних податкового обліку, суд дійшов висновку, що господарські операції з ТОВ Торговий дім Онікс , ФОП ОСОБА_3 та ПП Фінансово-промислова група Каскад за період, що перевірявся, є такими, що відбулись, а отже реально здійсненими. Наведене зумовлює хибність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 06.06.2012 року. Відтак, прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 року №0000860801/4612 та №0000870801/4611, а також від 03.09.2012 року №0001310801/8950 та №0001300801/8948 не відповідають критеріям, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають задоволенню. А тому, спірні рішення слід скасувати як протиправні.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Львові Державної податкової служби №0000870801/4611 від 20.06.2012 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 12249,35 грн., у т.ч. за основним платежем - 10392,97 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1856,38 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Львові Державної податкової служби №0000860801/4612 від 20.06.2012 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами на суму 278020,70 грн., у т.ч. за основним платежем - 223096,83 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 54923,87 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Львові Державної податкової служби №0001300801/8948 від 03.09.2012 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 1521,51 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1521,51 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Львові Державної податкової служби №0001310801/8950 від 03.09.2012 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами на суму 2069,50 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 2069,50 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі, до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту постанови складено в одному примірнику 06.03.2017 року.