Постанова

від 07.12.2016 по справі 810/2647/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року 810/2647/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом до Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 02.07.2016 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2016 № Ф - НОМЕР_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта від 14.06.2016 № 388/1703/НОМЕР_5 Про результати планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_5 за період з 23.02.2015 по 31.12.2015 (далі - Акт перевірки), висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги і вважає висновки зазначеного Акта необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивач зазначив, що відповідачем зроблено хибні висновки в Акті перевірки, які зводяться до припущень посадових осіб податкового органу щодо включення до витратної частини 2015 року, витрат не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності та витрат по операціям, які на думку контролюючого органу здійснювались з порушенням чинного законодавства.

Крім того, позивач зазначив, що господарські операції, які виконувалися між ним та ПП Торгівля та Дистрибьюція , ПАТ Тетіс та ТОВ Епіцентр-К , протягом перевіряємого періоду є реальними та правомірність відповідних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами.

Також, позивач зазначає, що ним до перевірки були надані всі первинні документи бухгалтерського обліку за перевіряємий період, на підставі яких були визначені суми витрат та податкового кредиту, однак дані документи не були прийняті до уваги.

За наведених обставин, позивач вважає, що ФОП ОСОБА_1 при здійсненні господарських операцій з контрагентами, було дотримано всіх передбачених чинним податковим законодавством вимог та правомірно сформовано витрати та податковий кредит.

19.10.2016 через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача про заміну відповідача (Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області) на належного відповідача у справі Києво - Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області у зв'язку з реорганізацією Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області шляхом приєднання до Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Позивач проти задоволення вказаного клопотання відповідача не заперечував у зв'язку з чим судом було задоволено клопотання відповідача та замінено Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області на Києво - Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

В судове засідання призначене на 07.12.2016 належним чином повідомлені про дату, час, та місце розгляду справи представники позивача та відповідача не з'явилися.

Водночас 07.12.2016 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він підтримував позовні вимоги у повному обсязі та просив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У свою чергу від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження для надання часу на підготовку витребовуваних судом документів.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене та той факт, що розгляд справи неодноразово зупинявся для того, щоб сторони мали можливість надати суду необхідні на їх думку документи (ухвали суду від 19.10.2016, 09.11.2016), однак відповідач цього не робив, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення вказаного клопотання відповідача відсутні, а справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа - підприємець Фастівським МУЮ Київської області 20.02.2015 (номер запису про державну реєстрацію 23610000000008378) та як платник податків перебуває на обліку в Васильківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Як встановлено судом, з 29.04.2015 по 31.05.2016 посадовою особою відповідача проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_5 за період з 23.02.2015 по 31.12.2015.

За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки від 14.06.2016 № 388/1703/НОМЕР_5 (а.с. 11-38 Том I).

У висновках зазначеного Акта перевірки зафіксовано порушення позивачем норм діючого законодавства, а саме:

- підпункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2015 рік в сумі 228 771,69 грн., яка підлягає сплаті до бюджету;

- пункти 198.1, 198.2, статті 198, пункти 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 донараховано ПДВ у розмірі 201 644,16 грн., в т.ч. в квітні 2015р. - 42 655,71 грн., в травні 2015р. - 34 954,78 грн., в червні 2015р. - 504,58 грн., в липні 2015р. - 118 286,18 грн., в серпні 2015р. - 1 253,33 грн., в вересні 2015р. - 664,99 грн., в жовтні 2015р. - 781,66 грн., в листопаді 2015р. - 734,99 грн., в грудні 2015р. - 807,94 грн., яка підлягає сплаті до бюджету;

- підпункт 1 пункту 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого ФОП ОСОБА_1 не нарахувала та не перерахувала суму ЄСВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 68 440,18 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 68 440,18 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем включено до витратної частини 2015 року, витрат не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності з виду - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, а саме з ФОП ОСОБА_2 код НОМЕР_6 (ролети захисні); ПП Сенат КФ код 32270690 (полімерне покриття); ТОВ Юніверсум - 2000 код 30637601 (послуги с ведення обліку за період за 05-12.2015); ТОВ Ганул код 34603623 (послуги зберігання за листопад грудень 2015 року); ФОП ОСОБА_3. код НОМЕР_7 (послуги кур'єрської доставки документів та кореспонденції за квітень - червень 2015 року); ФОП ОСОБА_4 код НОМЕР_8 (переобладнання та модернізація тимчасової споруди); ТОВ Компента код 30969356 (сборка і тестування обладнання); ФОП ОСОБА_5 код НОМЕР_9 (послуги мерчандайзингу за квітень -червень 015 року); ФОп ОСОБА_6 код НОМЕР_10 (юридичні послуги за період квітень - червень 2015 року); ТОВ ОСОБА_4 - Сістем (комплектуючі для ролетів); ТОВ Епіцентр-К (покриття для підлоги ПВХ Гренада 4/4); ТОВ Торговий дім систем відео нагляд (відеокамера); ТОВ ВСМК (меблеві заготовки); ТОВ Алюміній Україна ЛТД (меблева фурнітура); ТОВ Профіль (профіль); ТОВ Євро-прокат (лист оценкований).

Відповідачем встановлено завищення позивачем витрат в квітні 2015р. на суму - 212 768,20 грн., в травні 2015р. на суму 173 126,00 грн., в липні 2015р. на суму - 588 718,50 грн., всього на загальну суму в 2015р. - 974 612,70 грн.

За результатами перевірки чистого оподаткованого доходу в 2015 році, відповідачем встановлено розбіжність між даними декларації (277 992,39 грн.) та даними перевірки (1 397 490,76 грн.) у сумі 1 119 498,37 грн., у зв'язку з чим відповідачем донараховано позивачу 278 889,16 грн. ПДФО за 2015 рік.

Також, перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. встановлено завищення сум податкового кредиту на загальну суму 201 644,16 грн. в квітні 2015р. - 42 655,71 грн. в травні 2015р. - 34 954,78 грн., в червні 2015р. - 504,58 грн., в липні 2015р. - 118 286,18 грн., в серпні 2015р. - 1 253,33 грн., в вересні 2015р. - 664,99 грн., в жовтні 2015р. - 781,66 грн., в листопаді 2015р. - 734,99 грн., в грудні 2015р. - 807,94 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з отриманої інформації за результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача на рівні ДФС України, а саме відхилення розмірів ПДВ по господарським операціям з ПАТ Тетіс (в квітні 205р. - 102,7 грн., в травні 2015р. - 329,58 грн., в червні 2015р. - 504,58 грн., в липні 2015р. - 542,48 грн., в серпні 2015р. - 560 грн., в вересні 2015р. - 664,99 грн., в жовтні 2015р. - 781,66 грн., в листопаді 2015р. - 734,99 грн., в грудні 2015р. - 807,94 грн.) та з ТОВ Епіцентр-К (в серпні 2015р. - 693,33 грн.).

Крім того, як вбачається з Акта перевірки, в спірний період позивач здійснював господарські операції з ПП Торгівля та Дистрибьюція , а саме у квітні 2015р. на суму ПДВ - 42 553,64 грн., у травні 2015р. на суму ПДВ - 34 625,20 грн., у липні 2015р. на суму ПДВ - 117 743,70 грн.

В той же час, в Акті перевірки зазначено, що Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від ГУ ДФС у м. Києві на підставі пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України отримано податкову інформацію від 22.02.2016 № 211/26-15-14-04-03 щодо ПП Торгівля та Дистрибьюція (код 39270131) за звітний період декларування ПДВ з 01.08.2014 по 31.08.2015 з питань проведення фінансово - господарських операцій з платниками податків.

Так відповідно до вказаної інформації, ПП Торгівля та Дистрибьюція при формуванні податкових зобов'язань за період з 01.08.2014 по 31.08.2015 порушено пункт 185.1. статті 185 та пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

Враховуючи дані податкової інформації, відповідач зробив висновки про не підтвердження сум ПДВ по господарським операціям позивача з ПП Торгівля та Дистрибьюція на загальну суму 195 922,54 грн.

Наслідком встановлення відповідачем заниження позивачем сум оприбуткованого доходу, відповідачем донараховано ПДФО на загальну суму 68 440,18 грн. та військовий збір на загальну суму 16 440, 18 грн.

Також на підставі висновків Акта перевірки податковим органом було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2016 № Ф-0008411702, відповідно до якої відповідачу потрібно сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне страхування в сумі 68 440,18 грн.

Не погоджуючись з висновками відповідача, прийнятими рішеннями та податковою вимогою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Основним законодавчим актом, який врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Згідно з підпунктом 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України резиденти - це: фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (підпункт 177.4.1 вказаного пункту); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2 вказаного пункту); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3 вказаного пункту); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4 вказаного пункту).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Судом встановлено, що висновки відповідача про заниження доходу за 2015 рік грунтуються на тому, що позивачем до витратної частини 2015 року включено витрати не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності з виду - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01.08.2015 між ТДВ Агенство Союздрук (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди № 7.

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне користування (оренду) кіоск № 542 площею 8,2 (вісім цілих дві десятих) кв.м., який розташований за адресою: вулиця Кібальчича, 9 у Дніпровському районі м. Києва.

Стан об'єкту оренди на момент його передачі зазначається в Акті прийому - передачі приміщення (пункт 1.3 договору).

Строк оренди: з 01.08.2015 по 31.07.2016 (пункт 1.4 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору, об'єкт оренди передається орендареві для здійснення ним підприємницької діяльності (роздрібна торгівля).

Відповідно до Акта приймання - передачі об'єкта оренди від 15.08.2015 (Додаток 1 до вказаного договору), разом з об'єктом оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв: лічильник НІК 2102 (№ 1223609), решітка на двері 1 шт., щит ПУ-1/1-2 у зборі - 1 шт., ящик металевий - 1 шт.

Під час судового розгляду справи, позивачем були надані пояснення, що у зв'язку з тим, що кіоск № 542 (за адресою: вулиця Кібальчича, 9 у Дніпровському районі м. Києва), не був обладнаний захисним ролетом, позивачем за власний кошт було встановлено такі ролети.

Для виконання робіт по встановленню захисних ролетів виконував ФОП ОСОБА_2, що підтверджується Актом здачі - прийняття робіт від 23.12.2015 № РН-019 (ролети захисні - три штуки) на загальну суму 1 440 грн. (а.с. 49 Том I).

Оплата за надані послуги підтверджується платіжним дорученням від 24.12.2015 № 1456 (а.с. 50 Том I).

В той же час, позивач зазначив, що роботи по обладнанню ролетами кіоску були виконані з матеріалів, які позивач придбав у ТОВ ОСОБА_4 - Сістем , що підтверджується видатковою накладною від 15.12.2015 № РН-0001750 на загальну суму з ПДВ 3077,89 грн. (а.с. 95 Том I).

Оплата за надані послуги підтверджується платіжним дорученням від 14.12.2015 № 1385 (а.с. 96 Том I).

Також, позивачем зазначено, що ПП Сенат КФ було пофарбовано ролети встановлені на кіоску за адресою: вул. Кібальчича, 9, м. Київ, що підтверджується Актом від 30.12.2015 № ОУ-0000184 та платіжним дорученням від 30.12.2015 № 1493.

04.05.2015 між позивачем (замовник) та ТОВ Юніверсум-2000 (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 12-БП/15 (а.с. 53-56 Том I).

Відповідно до пункту 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник дає завдання, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню передбачених цим договором послуг з ведення обліку документації (який зазначено в пункті 2.1 договору, а саме бухгалтерського обліку) за плату.

Надання вказаних послуг підтверджується Актами наданих послуг від 31.12.2015 № 212, від 30.11.2015 № 194, від 31.10.2015 № 176, від 30.09.2015 № 152, від 31.08.2015 № 134 від 31.07.2015 № 117, від 30.06.2015 № 98, від 31.05.2015 № 80 та платіжними доручення від 07.09.2015 № 789, від 09.11.2015 № 1154, від 25.12.2015 № 1465, від 09.06.2015 № 393 (а.с. 56-68 Том I).

02.04.2015 ТОВ Ганул (зберігач) та позивачем (поклажодавець) було укладено договір зберігання без номеру (а.с. 69-70 Том I).

Відповідно до пункту 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору товар в кількості і асортименті згідно додатку № 1.

17.04.2015 між ТОВ Ганул (орендар) та позивачем (суборендар) було укладено договір суборенди № 1/17-04/15, предметом якого є оренда частини прміщення загальною площею 7 кв.м., що розташоване за адресою: провулок Бородянський, 3, м. Київ.

Позивачем було зазначено, що ТОВ Ганул надавало послуги по зберіганню тютюнових виробів, які позивач отримував від постачальників, що підтверджується довідкою ГУ ДФС у м. Києві про внесення місця зберігання до ЄДР Серія АП № 095336 (про внесення місця зберігання роздрібних партій тютюнових виробів площею 7 кв.м., що знаходиться за адресою: провулок Бородянський, 3, м. Київ).

Надання вказаних послуг підтверджується Актами наданих послуг від 30.11.2015 № 5098, від 31.12.2015 № 5635 та платіжними дорученнями від 22.01.2016 № 80, від 04.12.2015 № 1317 (а.с. 71-74 Том I).

01.04.15 між ФОП ОСОБА_3 (виконавець) та позивачем (клієнт) було укладено договір надання послуг кур'єрської доставки № 2-К (а.с. 75 - 78 Том I).

Відповідно до договору, кур'єрські послуги - надання виконавцем послуг кур'єрської доставки документів та кореспонденції для вирішення виробничих питань клієнта.

Позивачем були надані пояснення стосовно використання вказаних послуг у своїй господарській діяльності, так ФОП ОСОБА_3 здійснював щоденний об'їзд торгових точок позивача та збирав документи від постачальників на поставлений товар. В подальшому ці документи передавалися позивачеві, після чого позивач передавав їх на ТОВ Юніверсум-2000 для ведення бухгалтерського обліку.

Надання вказаних послуг підтверджується Актом наданих послуг від 30.06.2015 № 51 та платіжним дорученням від 05.08.2015 № 573 (а.с. 79-80 Том I).

12.08.2015 між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) було укладено договір № 01-08, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується з матеріалів замовника в порядку і на умовах цього договору провести переобладнання та модернізацію 2 тимчасових споруд, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та провести оплату на умовах цього договору (пункт 1 вказаного договору).

Договірна вартість робіт по цьому договоруу складає 19 264 грн. (пункт 2 вказаного договору).

Надання вказаних послуг підтверджується Актом передачі матеріалів по договору від 12.08.2015 № 01-08, Технічним завданням на переобладнання та модернізацію тимчасової споруди, Актом виконаних робіт від 02.09.2015 № РН-0000003 на загальну суму 19 264,00 грн. та платіжним дорученням від 02.09.2015 № 752 (а.с. 81-82 Том I).

Також позивачем були надані пояснення, що матеріал для переобладнання та модернізації тимчасових споруд від придбавав у ТОВ Алюміл Україна ЛТД (що підтверджується видатковою накладною від 14.08.2015 № 604 на загальну суму 13 705,50 грн., платіжним дорученням від 13.08.2015 № 632) у ТОВ Профіль (що підтверджується видатковою накладною від 14.08.2015 № 5677 на загальну суму 2 332,80 грн. та платіжним дорученням від 13.08.2016 № 631) та ТОВ Євро-прокат (що підтверджується видатковою накладна від 14.08.2015 № РН-490 на загальну суму 1 472 грн. та платіжним дорученням від 13.08.2015 № 630) (а.с. 110 - 115 Том I).

Стосовно господарських операцій з ТОВ Компента позивач зазначив, що їх змістом було надання послуг ТОВ Компента позивачу по зборці та тестуванню обладнання, а саме системного блоку для встановлення на касовому місці в торговій точці. До даного системного блоку підключається монітор та реєстратор розрахункових операцій. В зібраному вигляді це все складає касове місце продавця. Позивачем надано суду фотокопії вказаного обладнання.

На підтвердження надання вказаних послуг, позивач надав Акт наданих послуг від 16.07.2015 № 23 на загальну суму 4 800 грн. та платіжне доручення від 16.07.2015 № 437 (а.с. 83 - 84 Том I).

01.04.2015 між позивачем та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір на надання послуг з мерчандайзингу товарів № 2МР (а.с. 85 - 87 Том I).

Відповідно до умов договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги з мерчандайзингу товару.

Під мерчандайзингом сторони мають на увазі систему маркетингових послуг та рекламних заходів, спрямованих на залучення інтересу покупця до конкретної мережі торгових об'єктів з метою збільшення обсягів продажу товарів.

Послуги з мерчандайзингу товару надаються виконавцем у місцях здійснення торгівельної діяльності.

На підтвердження надання вказаних послуг, позивач надав Акт наданих послуг від 30.06.2015 № 81 на загальну суму 18 000 грн. та платіжне доручення від 05.08.2015 № 571 (а.с. 88 - 89 Том I).

Крім того, позивачем було пояснено, що відповідно до маркетингових контрактів позивача на вітрині має бути розміщено продукцію відповідно до вимог замовників. За розміщення продукції Позивач отримує грошову винагороду. ФО-П ОСОБА_5 в період с квітня по червень 2015 року оформлював вітрину позивача у відповідності до укладених позивачем маркетингових договорів.

01.04.2015 між ФОП ОСОБА_6 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір про надання юридичних послуг № 3-ЮР (а.с. 90 - 92 Том I).

Позивачем було зазначено ФОП ОСОБА_6 надавав йому послуги із оформлення договорів із контрагентами на поставку продукції, надання маркетингових послуг, по оформленню ліцензій, реєстрації реєстраторів розрахункових операцій для здійснення підприємницької діяльності.

На підтвердження надання вказаних послуг, позивач надав Акт наданих послуг від 30.06.2015 № 64 на загальну суму 18 000 грн. та платіжне доручення від 05.08.2015 № 572 (а.с. 93 - 94 Том I).

Також в спірний період у позивач здійснював господарські операції з ТОВ Епіцентр-К , які полягали в тому, що позивач придбав у ТОВ Епіцентр-К покриття для підлоги для заміни її в торговій точці по вул. Лагерна, 46/48, м. Київ.

На підтвердження надання вказаних послуг, позивач надав видаткову накладну від 16.11.2015 № Рнк/02-0042968, платіжне доручення від 25.08.2015 № 701 та податкову накладну від 25.08.2015 № 74875 на загальну суму 4 160 грн. в т.ч. 693,33 грн. ПДВ.

У спірний період, позивач також придбав у ТОВ Торговий дім систем відео нагляду ССТВ Трейд відеокамери, які в подальшому були встановлені на торгових точках позивача, що підтверджується видатковою накладною від 07.09.2015 № 1153 на загальну суму 6 300 грн. та платіжним дорученням від 04.09.2015 № 776.

Для того, щоб обладнати свої торгові точки тумбами під кавовий апарат, позивач придбав у ТОВ ВСМК необхідні для цього матеріали, що підтверджується, наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 25.08.2015 № В-00026084 на загальну суму 1 253,78 грн., від 25.08.2015 № В-00026058 на загальну суму 3 455,63 грн., від 25.08.2015 № В-00026060 на загальну суму 3 894,37 грн., від 25.08.2015 № В-00026059 на загальну суму 3 206,04 грн. та платіжними дорученнями від 14.08.2015 № 643, від 14.08.2015 № 644 Платіжне доручення № 642 від 14.08.2015, від 14.08.2015 № 641 (а.с. 102 - 109 Том I).

27.04.2015 між позивачем (покупець) та ПП Торгівля та Дистрибьюція (постачальник) було укладено договір поставки товарів від 27.04.2015 № At15/ТД-000031 (а.с. 118 Том I).

Відповідно до умов договору, постачальник здійснює поставки товару постачає покупцю, а покупець сплачує за товар на умовах цього договору.

Обсяг та асортимент товару по кожній поставці визначається по замовленню покупця. Фактична кількість і ціна товару у поставці визначається у відповідній накладній постачальника.

На підтвердження надання вказаних послуг, позивач надав суду видаткові накладні від 29.04.2015 № At15\ДТ-000519, від 25.05.2015 № At15\ДТ-000805, від 08.07.2015 № At15\ДТ-001122, від 13.07.2015 № At15\ДТ-001169, від 14.07.2015 № At15\ДТ-001176, від 20.07.2015 № At15\ДТ-001203; податкові накладні від 29.04.2015 № 52 на загальну суму 255 321,84 грн. в т.ч. 42 553,64 грн. ПДВ, від 25.05.2015 № 275 на загальну суму 207 751,20 грн. в т.ч. 34 625,20 грн. ПДВ, від 08.07.2015 № 46 на загальну суму 201 945 грн. в т.ч. 33 657,50 грн. ПДВ, від 13.07.2015 № 93 на загальну суму 145 859,40 грн. в т.ч. 24 309,90 грн. ПДВ, від 14.07.2015 № 100 на загальну суму 201 801,60 грн. в т.ч. 33 633,60 грн. ПДВ, від 20.07.2015 № 128 на загальну суму 156 856,20 грн. в т.ч. 26 142,70 грн. ПДВ, платіжні доручення від 30.04.2015 № 22, від 26.05.2015 № 126, від 09.07.2015 № 400, від 14.07.2015 № 425, від 15.07.2015 № 436, від 21.07.2015 № 477 (а.с. 119-144 Том I).

16.04.2015 між позивачем (покупець) та ТОВ Тетіс (постачальник) було укладено договір № ДВ-374/04/15 (а.с. 116 - 117 Том I).

Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується систематично на підставі заявки покупця здійснювати поставку питної води торгівельної марки аквабаланс в 18,9 - літрових бутлях, а покупець зобов'язується своєчасно приймати її та в повному обсязі здійснювати оплату її вартості на умовах даного договору. Мінімальна партія замовлення 2 (два) бутеля питної води.

Покупець отримує в тимчасове користування від постачальника бутелі (тару), яка знаходиться в покупця в період від поставки до поставки, але не довше ніж 15 календарних днів. Бутелі є оборотною тарою, робота з ними полягає в заміні порожніх бутелів на повні.

Позивач зазначив, що вказана вода використовувалася ним в господарській діяльності, для виготовлення кави кавовими апаратами, що знаходилися в торгових точках позивача.

В той же час, відповідач роблячи висновок про завищення позивачем чистого доходу, не ставив під сумнів первинні документи, що були надані позивачем при перевірці, а виходив з того, що вказані господарські операції позивача з контрагентами - постачальниками товарів (послуг) не відносяться до господарської діяльності позивача, з даного приводу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з пункту 2.6 Акта перевірки, видами діяльності позивача є надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (КВЕД 82.99); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11); роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.24); роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.25); (основний) роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.26- основний); надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у. (КВЕД 63.99); рекламні агентства (КВЕД 73.11); дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки (КВЕД 73.20).

Також в Акті перевірки зазначено, що фактично ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність щодо роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що і не заперечує позивач.

Враховуючи викладене та положення статті 177 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що вказані господарські операції позивача з зазначеними контрагентами були здійсненні позивачем в межах своєї господарської діяльності і для здобуття економічної вигоди.

Щодо господарських операцій позивача з ПАТ Тетіс , ТОВ Епіцентр-К та з ПП Торгівля та Дистрибьюція , суд зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7. статті 201 Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

У свою чергу, формування податкового кредиту дає право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, позивач ставить під сумнів господарські операції позивача з ПАТ Тетіс , ТОВ Епіцентр-К та з ПП Торгівля та Дистрибьюція .

В той же час, судом встановлено, що вказані операції підтверджені бухгалтерськими документами, які складені у відповідності до чинного законодавства та про існування яких не заперечує відповідач.

Водночас, відповідач в Акті перевірки посилається не на первинні документи, як на підставу для визнання господарських операцій такими, що не відбулись, а на отриману від ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію від 22.02.2016 № 211/26-15-14-04-03 щодо ПП Торгівля та Дистрибьюція (код 39270131), в якій зазначено, що ПП Торгівля та Дистрибьюція порушило пункт 185.1 статті 185 та пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України при формуванні податкових зобов'язань за період з 01.08.2014 по 31.08.2015.

З даного приводу суд зазначає наступне, враховуючи той факт, що підставою для висновків відповідача стосовно господарських операцій позивача з ПП Торгівля та Дистрибьюція стала отримана податкова інформація, ухвалою суду від 29.09.2016 було витребувано у відповідача всі документи на підставі яких відповідачем прийнято Акт перевірки.

В той же час, відповідач в судове засідання призначене 19.10.2016 не прибув, вказаних документів надано не було, водночас, через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження для надання часу на підготовку письмових заперечень та підготовки витребуваних судом документів.

Ухвалою суду від 19.10.2016 вказане клопотання відповідача було задоволено судом, провадження було зупинено, повторно зобов'язано відповідача надати вказані документи в судове засідання призначене на 09.11.2016.

У судове засідання призначене на 09.11.2016 відповідачем надані письмові заперечення на позов, однак, суд зазначає, що вказані заперечення є аналогічними змісту Акта перевірки, відповідачем у запереченнях не надано правової оцінки обставинам викладеним в позовній заяві та не спростовано їх.

Крім того, відповідачем повторно проігноровано вимогу суду щодо надання документів на підставі яких було прийнято Акт перевірки.

В той же час, в судовому засіданні 09.11.2016 для повного з'ясування обставин справи та всебічного розгляду справи було допитано в якості свідка директора ПП Торгівля та Дистрибьюція ОСОБА_7, яка займала вказану посаду у період, який перевірявся податковим органом.

У своїх поясненнях ОСОБА_7 зазначила, що в той період коли вона була директором ПП Торгівля та Дистрибьюція , підприємство займалося придбанням та реалізацією (оптовою торгівлею) тютюнових виробів - сигарет, на підтвердження чого було надано суду копію ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами серії АЕ № 259692 та Відомості з ЄДРПОУ, в якому зазначено, що ПП Торгівля та Дистрибьюція має право здійснювати такий вид діяльності, як оптова торгівля тютюновими виробами (КВЕД 46.35).

Свідок зазначив, що ПП Торгівля та Дистрибьюція виконувало складські операції, а саме отримання зберігання та відвантаження клієнтам тютюнових виробів зі складів (місць зберігання).

Також свідок підтвердив реальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та зазначив, що ПП Торгівля та Дистрибьюція на підставі укладеного договору з ФОП ОСОБА_1 реалізувало останньому тютюнових виробів на загальну суму 1 175 535,24 грн. з урахуванням ПДВ у сумі 195 922,54 грн.

Під час судового засідання, представником позивача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі проти якого представник відповідача не заперечував.

Ухвалою суду від 09.11.2016 провадження у справі зупинено до 07.12.2016.

У судове засідання призначене на 07.12.2016 представник відповідача не прибув, додаткових заперечень проти позову з урахуванням пояснень свідка не надав, документів на підставі яких був складений Акт перевірки також суду не надав.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів при укладанні і виконанні господарських договорів, що прямо не пов'язані з досліджуваними господарськими операціями, не може бути єдиною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такі висновки суду відповідають рішенню Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", в якому зазначено: якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10 дійшов висновку, що «у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту» .

Європейський суд, Верховний суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

У свою чергу, судом встановлено, що ПП Торгівля та Дистрибьюція на час оформлення та проведення господарських операцій з позивачем, мало цивільну правоздатність, було платником податку на додану вартість та одними із основних видів діяльності контрагента позиваяа є оптова торгівля тютюновими виробами (КВЕД 46.35), що підтверджується наявним в матеріалах справи документом, а саме: витягом з ЄДРПОУ.

Суд наголошує на важливості правової позиції, висловленої Європейським судом з прав людини у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» .

Тобто, у даному випадку, недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Проте, як вбачається з Акта перевірки і позивач і його контрагент на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані, як юридичні особи у відповідності до чинного законодавства та були платниками податку на додану вартість.

Відповідачем в Акті перевірки та під час розгляду справи не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ФОП ОСОБА_8, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента.

Суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємець який є сумлінним платником податків і виконував усі вимоги, з якими закон пов'язує право на зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму податкового кредиту та витрат, не повинен нести відповідальність за своїх контрагентів.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив:

« 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1» .

Таким чином, враховуючи наявність всіх первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України, по господарським операціям з ПП Торгівля та Дистрибьюція , а також наявність цивільної правоздатності ПП Торгівля та Дистрибьюція суд дійшов висновку, що податковий кредит та витрати по господарським операціям з ПП Торгівля та Дистрибьюція позивачем сформовано відповідно до вимог законодавства України.

Аналогічної думки, суд дійшов і стосовно господарських операцій позивача з ПАТ Тетіс , ТОВ Епіцентр-К .

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» . Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління » .

Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірних рішень не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів заниження позивачем чистого доходу та завищення суми податкового кредиту.

Будь-яких спростовуючих доводи позивача доказів відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийняття спірних рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 02.07.2016 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 підлягають задоволенню.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.07.2016 № НОМЕР_3 суд зазначає наступне.

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи до ПК України, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, а саме:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як встановлено вище, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_1 було занижено суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015 рік у сумі 1 119 498,37 грн., що у свою чергу призвело до заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 16 792,47 грн.

На підставі такого висновку відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2016 № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 20 990,59 грн., в т.ч. 16 792,47 грн. - податкове зобов'язання та 4 198,12 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Отже, підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення був висновок податкового органу про заниження позивачем суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015 рік у сумі 1 119 498,37 грн., і на основі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2016 № НОМЕР_3.

Враховуючи спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за 2015 рік, неправомірним є також донарахування позивачу суми військового збору на вказану суму доходу, що є також підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.07.2016 № НОМЕР_3.

Щодо позовних вимог позивача про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2016 № Ф - НОМЕР_4, суд зазначає наступне.

Оскільки, судом встановлено, що податковим органом неправомірно визначено позивачу заниження суми доходу у 2015 році, на яку відповідачем було визначено суму боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, суд дійшов висновку, що це є підставою для визнання протиправною та скасування вимоги від 02.07.2016 № Ф - НОМЕР_4.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа за рахунок бюджетних асигнувань

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 6 342 грн. 95 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 02.07.2016 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2016 № Ф - НОМЕР_4

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській област на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у сумі 6 342 (шість тисяч триста сорок дві) грн. 95 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.