Постанова

від 01.03.2017 по справі 2а-12317/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 01 березня 2017 року                                    № 2а-12317/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від                    31 жовтня 2012 року в адміністративній справі №2а-12317/12/2670 (далі - справа) задоволено повністю позов дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 23 травня 2012 року №0003411510 (далі - оскаржуване рішення). Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року постанову суду першої інстанції від 31 жовтня 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від 31 жовтня 2012 року та постанову суду апеляційної інстанції від 21 лютого 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом касаційної інстанції допущено заміну сторін їх процесуальними правонаступниками, а саме позивача - публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - позивач), відповідача - Сумською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач). Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення справу передано іншому судді. Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та призначено її до нового розгляду у судовому засіданні. Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах. Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона відповідача повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.   Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. У ході судового розгляду справи у порядку письмового провадження до суду через канцелярію від відповідача надійшли письмові пояснення по суті позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті. Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд - ВСТАНОВИВ: Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2016 року вбачається, що порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема,  при вирішенні справи суди повинні були встановити обставини щодо періоду виникнення податкового боргу, у рахунок погашення якого податковий орган спрямував сплачені позивачем податкові зобов'язання з рентної плати за нафту за жовтень, листопад та грудень 2011 року, та щодо періоду виникнення узгоджених податкових зобов'язань, з яких складається такий податковий борг. У ході нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуюся позовні вимоги та заперечення, та якими доводами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.           Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 30 травня                  2016 року, на новому розгляді справи судом першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовано наступі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. 15 травня 2012 року відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, за результатами якої складено акт №89/15/30019775, згідно з висновками якого, позивачем порушено п. 260.7 ст. 260 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме несвоєчасно сплачено рентну плату за нафту, що видобувається в Україні, за жовтень 2011 року - на 29 днів, за листопад 2011 року - на 28 днів, за грудень 2011 року - на 30 днів. На підставі акту перевірки, 23 травня 2012 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання у сумі 887,03 грн. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та підтверджується позицією Вищого адміністративного суду України, позивачем до відповідача подані податкові розрахунки з рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат, що видобувається в Україні: -          за жовтень 2011 року, в якому самостійно визначено податкове зобов'язання з рентної плати за нафту в сумі 9737277,67 грн.; граничний строк подання розрахунку - 21 листопада 2011 року; граничний строк сплати - 01 грудня 2011 року; позивач сплатив податкове зобов'язання 30 листопада 2011 року; - за листопад 2011 року, в якому самостійно визначено податкове зобов'язання з рентної плати за нафту в сумі 8756346,48 грн.; граничний строк подання розрахунку - 20 грудня               2011 року; граничний строк сплати - 30 грудня 2011 року; позивач сплатив податкове зобов'язання 29 грудня 2011 року; - за грудень 2011 року, в якому самостійно визначено податкове зобов'язання з рентної плати за нафту в сумі 6037365,73 грн.; граничний строк подання розрахунку - 20 січня                 2012 року; граничний строк сплати - 30 січня 2012 року; позивач сплатив податкове зобов'язання 27 січня 2012 року.           Своєчасно сплачені позивачем податкові зобов'язання з рентної плати за нафту податковим органом зараховано в погашення податкового боргу попередніх періодів. Відповідно до п. 87.9. ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, суд зазначає, що згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. ПК України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, не має зворотної дії в часі, а тому дія норм ПК України, у тому числі п. 87.9. ст. 87, починається із 01 січня 2011 року і може бути застосована лише до тих податкових зобов'язань, які виникли після 01 січня 2011 року. Отже, повноваження контролюючого органу за п. 87.9. ст. 87 ПК України можуть поширюватися на ті платежі (податкові зобов'язання, у тому числі несплачені у встановлений законом строк), які виникають з підстав, визначених в цьому Кодексі. Тобто, податковий орган має повноваження зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення лише того податкового боргу, який складається з несплачених узгоджених грошових зобов'язань, що виникли після 01 січня 2011 року.   Підстави застосовувати до правовідносин зі сплати податкових зобов'язань, виникнення та строк сплати яких регулювалися Законом України №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положення п. 87.9. ст. 87 ПК України, відсутні. Враховуючи наведене, при вирішенні даної справи, як зазначено судом касаційної інстанції, необхідно встановити обставини щодо періоду виникнення податкового боргу, у рахунок погашення якого податковий орган спрямував сплачені позивачем податкові зобов'язання з рентної плати за нафту за жовтень, листопад та грудень 2011 року, та щодо періоду виникнення узгоджених податкових зобов'язань, з яких складається такий податковий борг. Так, приймаючи до уваги зазначене вище, у ході нового судового розгляду справи судом з'ясовано, що податковий борг, у рахунок погашення якого відповідач спрямував сплачені позивачем податкові зобов'язання з рентної плати за нафту за жовтень, листопад та грудень 2011 року, виник, на думку відповідача, вже після набрання чинності ПК України чинності. Зокрема, як зазначено у письмових поясненнях відповідача по суті позову, податковий борг виник починаючи із 30 листопада 2011 року внаслідок несвоєчасної сплати позивачем узгоджених грошових зобов'язань з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, за жовтень, листопад та грудень 2011 року. Разом з тим, суд вважає твердження відповідача безпідставними, оскільки у ході нового розгляду справи судом з'ясовано, що податкові зобов'язання з рентної плати за нафту за жовтень-грудень 2011 року позивачем сплачено своєчасно, а тому у нього не виник податковий борг внаслідок несвоєчасної сплати грошових зобов'язань з рентної плати за нафту, що видобувається  в Україні, за жовтень, листопад та грудень 2011 року. Відповідно до п. 260.4, п. 260.5, п. 260.7 ст. 260 ПК України, податковий розрахунок подається платником починаючи з календарного місяця, що настає за місяцем, у якому такий платник отримав передбачене ст.ст.  35 та 36 Закону України "Про нафту і газ" рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання державного регулювання нафтогазової галузі, про введення родовища або окремого покладу в дослідно-промислову або у промислову розробку. Платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби. Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.   Суд ще раз зазначає, що: - граничний строк подання податкового розрахунку за жовтень 2011 року - 21 листопада 2011 року, граничний строк сплати - 01 грудня 2011 року; податкове зобов'язання сплачено позивачем 30 листопада 2011 року; - граничний строк подання податкового розрахунку за листопад 2011 року - 20 грудня 2011 року; граничний строк сплати - 30 грудня 2011 року; податкове зобов'язання сплачено позивачем 29 грудня 2011 року; - граничний строк подання податкового розрахунку за грудень 2011 року - 20 січня              2012 року; граничний строк сплати - 30 січня 2012 року; податкове зобов'язання сплачено позивачем 27 січня 2012 року. Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення. Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 69-71,    86,    94, 128,    158-163,    167 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 23 травня 2012 року №0003411510. 3. Присудити на користь публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 23697280) судовий збір у розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень тридцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (код ЄДРПОУ 39505309). Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України. Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Суддя                                                                                                    В.І. Келеберда