Ухвала

від 02.03.2017 по справі 818/1530/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р.Справа № 818/1530/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. по справі № 818/1530/16

за позовом Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник"

про призначення перевірки,

ВСТАНОВИЛА:

Охтирська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Сумській області (далі по тексту - позивач, Охтирська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Плодорозсадник (далі по тексту - відповідач, ТОВ Плодорозсадник ), в якому просить суд призначити позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник", код ЄДРПОУ 31623076, що знаходиться за адресою: 42600, Сумська область, Охтирський район, с. Довжик, вул. Адміністративна, буд.1, з питань правильності визначення повноти нарахування, своєчасності сплати податку на додану вартість та заявленого бюджетного відшкодування за період з 01.04.2016 року по 30.09.2016 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року по справі № 818/1530/16 в задоволенні адміністративного позову Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Плодорозсадник" про призначення перевірки відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року по справі № 818/1530/16 та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що з метою дослідження господарських операцій виникла необхідність проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліків відповідача. Невідповідність даних щодо номенклатури товару при придбанні ТОВ "Плодорозсадник" від контрагентів, цінових позицій при реалізації за межі митної території, без дослідження документів первинного бухгалтерського обліку (договорів, накладних, сертифікатів якості, документів складського обліку, товарно-транспортних накладних та ін.), без дослідження фактичного руху продукції на стадіях вирощування, реалізації, зберігання транспортування, - ставить під сумнів формування висновку щодо ідентичності товару (зерна пшениці), придбаного у ТОВ "Кириківське", ТОВ "Зоря 2014", ФГ "ОСОБА_1В.", та реалізованого ТОВ "Плодорозсадник" на експорт, та, як наслідок, відображення податкового кредиту у відповідних податкових періодах та заявлення до відшкодування сум податку на додану вартість саме від вказаних господарських операцій. Вказує, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" встановлено, що в 2015-2016 роках перевірки підприємств з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначає, що процедуру попереднього направлення запиту на адресу платника податків, встановлену ст. 73 Податкового кодексу України, відповідачем дотримано. Посилаючись на положення підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, вказує на розмежування проведення перевірки за рішенням суду та в порядку Кримінально-процесуального кодексу. Відтак єдиним способом призначення та проведення перевірки відповідача вважає призначення перевірки на підставі рішення суду.

Представник відповідача, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, посилаючись на те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу доходів і зборів звертатися до адміністративного суду з позовом про призначення документальної позапланової виїзної перевірки. Крім того, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" встановлено, що обмеження щодо перевірок не поширюється з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість. Вказана в пункті 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України підстава для проведення документальних позапланових перевірок передбачає отримання судового рішення суду про призначення перевірки в межах кримінального провадження, а не в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи наведене, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Плодорозсадник" перебуває на податковому обліку в Охтирській ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області. Основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

19.10.2016 року ТОВ Плодорозсадник подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року № НОМЕР_1, в якій задекларовано від'ємне значення в сумі 1 132 500 грн. (а.с. 13) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2016 року в сумі 900 000 грн. (а.с. 17).

При здійсненні аналізу даних податкової звітності ТОВ "Плодорозсадник" у позивача виникла необхідність дослідження господарських операцій шляхом перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

У зв'язку із накладенням мораторію на проведення перевірок та з метою проведення перевірки відповідача по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.04.2016 року по 30.09.2016 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про призначення перевірки.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що запитів про факти, які б вказували на порушення відповідачем податкового законодавства Охтирською ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області не надано, а отже суд не вбачає підстав для висновку про існування фактів, які свідчать про порушення платником податкового законодавства або про недостовірність даних податкової звітності, поданої відповідачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 вказаної статті).

Відповідно до приписів ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом спору є призначення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

З аналізу вищезазначених процесуальних норм слідує, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися з позовом до відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, виключно у випадках, які прямо передбачені законом.

Право для звернення до суду органів доходів і зборів передбачено ст. 20 Податкового кодексу України.

Однак, жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Податковим кодексом України, не передбачено право органу доходів і зборів звертатися до адміністративного суду з позовом про призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

У відповідності до вимог п.п.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, платежів.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Водночас, п. 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що наведені норми Закону є спеціальними порівняно із вимогами викладеними у Податковому кодексу України та направлені на гарантування дотримання прав платників податків, звуження підстав для проведення перевірки, усунення можливості зловживання правом на перевірку, і обмежені в часі.

Слід зазначити, що вищевказані положення Закону стосуються перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень, контролюючими органами у 2015 та 2016 роках за період: попередній календарний рік, тобто 2015 рік.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у 2015 році мав обсяг доходу менший, ніж 20 мільйонів гривень, що не заперечується сторонами.

Так, норма пункту 3 Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року № 71-VIII передбачає надання дозволу на перевірку підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців лише Кабінетом Міністрів України, та не наділяє суд повноваженнями на надання дозволу.

Передбачена у нормі пункту 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року № 71-VIII можливість проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців згідно з рішенням суду узгоджується з положенням пп.78.1.11 п.78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Таким чином, судові рішення про призначення перевірки приймаються в межах кримінального провадження, а не в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що правова природа мораторію (заборони) на проведення перевірки в системному зв'язку з можливістю отримати дозвіл на її проведення передбачає обов'язок податкового органу довести той факт, що для проведення такої перевірки (за наявності підстав, визначених ст.78 ПК України) є саме ті виключні обставини, про які вказано вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про надання дозволу на проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Плодорозсадник .

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року по справі № 818/1530/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. по справі № 818/1530/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 07.03.2017 р.