Постанова

від 28.02.2017 по справі 911/1159/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 911/1159/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я., суддів:Панової І.Ю., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" на ухвалугосподарського суду Київської області від 13.07.2016 року (в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк") та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі№ 911/1159/14 господарського суду Київської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Расалес" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" пробанкрутство за участю представників сторін: арбітражний керуючий Сніжко О.Ю. посвідчення № 887 від 22.07.2013 року; від Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" - Алюніна О.О., дов. № 218 від 14.05.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2016 року у справі № 911/1159/14 (суддя - Лопатін А.В.) задоволено клопотання арбітражного керуючого Дворніченка Олександра Олексійовича від 21.07.2015 року про затвердження розміру грошової винагороди, нарахованої за період виконання останнім повноважень розпорядника майна боржника на загальну суму 33068,40 грн. та стягнення з заявника - ТОВ "Расалес" вказаної винагороди; затверджено розмір грошової винагороди арбітражного керуючого Дворніченка О.О. за період виконання останнім повноважень розпорядника майна ТОВ "Ольвита" з 30.04.2014 року по 16.06.2015 року на загальну суму 33068,40 грн.; стягнуто з ТОВ "Расалес" на користь арбітражного керуючого Дворніченка О.О. грошову винагороду у розмірі 33 068,40 грн., в рахунок оплати послуг за період виконання останнім повноважень розпорядника майна ТОВ "Ольвита" з 30.04.2014 року по 16.06.2015 року; визнано кредиторами ТОВ "Ольвіта": ПАТ "ВТБ Банк" з грошовими вимогами у розмірі 27655077,59 грн., з яких: 1218,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 24290085,90 грн. - в четверту чергу, 3363773,69 грн. - в шосту чергу; ПАТ по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" з грошовими вимогами у розмірі 28514,94 грн., з яких: 27296,94 грн. підлягають задоволенню в четверту чергу, 1218,00 грн. - в першу чергу; ПАТ Акціонерно-комерційного банку "Львів" з грошовими вимогами у розмірі 1778632,07 грн., з яких 1218,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу; 1645835,18 грн. - в четверту чергу та 131578,89 грн. - в шосту чергу; Бориспільську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з грошовими вимогами у розмірі 54844,01 грн., з яких: 45107,83 грн. підлягають задоволенню в другу чергу, 9104,11 грн. - в третю чергу, 632,07 грн. - в шосту чергу; ТОВ "Расалес" з грошовими вимогами у розмірі 448093,57 грн., з яких: 6090,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 442003,57 грн. - в четверту чергу; Щасливську сільську раду Бориспільського району Київської області з грошовими вимогами у розмірі 2011681,07 грн., які підлягають задоволенню у четверту чергу; ПП "Українська рибна компанія Центр" з грошовими вимогами у розмірі 141130,05 грн., з яких: 1218,00 грн. підлягають задоволенню у першу чергу, а 139912,05 грн. підлягають погашенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; ПАТ "Банк "Київська Русь" з грошовими вимогами у розмірі 139550972,12 грн., з яких: 1218,00 грн. - підлягають задоволенню в першу чергу, 124704950,77 грн. - в четверту чергу, 14844803,35 грн. - в шосту чергу; вирішено інші процесуальні питання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі № 911/1159/14 (головуючий суддя - Доманська М.Л., суддя - Пантелієнко В.О., суддя - Остапенко О.М.) апеляційну скаргу ТОВ "Ольвита" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 13.07.2016 у справі № 911/1159/14 в частині задоволення клопотання арбітражного керуючого Дворніченка О.О. від 21.07.2015 року про затвердження розміру грошової винагороди, нарахованої за період виконання повноважень розпорядника майна боржника на загальну суму 33 068,40 гривень; затвердження розміру грошової винагороди арбітражного керуючого Дворніченка О.О. за період виконання останнім повноважень розпорядника майна ТОВ "Ольвита" з 30.04.2014 року по 16.06.2015 року на загальну суму 33 068,40 гривень; стягнення з ТОВ "Расалес" на користь арбітражного керуючого Дворніченка О.О. грошової винагороди у розмірі 33 068,40 гривень, в рахунок оплати послуг за період виконання останнім повноважень розпорядника майна ТОВ "Ольвита" з 30.04.2014 року по 16.06.2015 року; визнання кредиторами з грошовими вимогами до ТОВ "Ольвита": ПАТ "ВТБ Банк" на суму 52 757 478,59 грн., ПАТ "Банк "Київська Русь" на суму 170 822 924,12 грн., ТОВ "Расалес" на суму 448 093,57 грн., ПАТ "Київоблгаз" на суму 1 218,00 грн., ПП "Українська рибна компанія центр" на суму 141 130,05 грн.; окремого внесення до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Ольвита" вимог ПАТ "Банк "Київська Русь" у розмірі 31 271 952,00 гривень, як забезпечені майном ТОВ "Ольвита" - без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі № 911/1159/14, ТОВ "Ольвита" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі № 911/1159/14 в частині залишення без змін ухвали господарського суду Київської області від 13.07.2016 року у справі № 911/1159/14 щодо визнання вимог ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Ольвита" на загальну суму 52757478,59 грн. скасувати. Ухвалу господарського суду Київської області від 13.07.2016 року у справі № 911/1159/14 скасувати в частині визнання вимог ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Ольвита" на загальну суму 52757478,59 грн. Справу передати до суду першої інстанції для нового розгляду в цій частині.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 35, 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1159/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білошкап О.В., суддя - Панова І.Ю. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.01.2017 року в матеріалах справи).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 23.01.2017 року № 08.03-04/323 відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з перебуванням судді Білошкап О.В. на лікарняному призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 911/1159/14 (розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України в матеріалах справи).

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суду колегії суддів від 23.01.2017 року у судовій справі № 911/1159/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я. (доповідач), суддя - ОСОБА_7, суддя - Панова І.Ю. (протокол автоматичної зміни складу суду колегії суддів в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.01.2017 року у справі № 911/1159/14 касаційну скаргу ТОВ "Ольвита" про відновлення пропущеного процесуального строку задоволено. Відновлено ТОВ "Ольвита" строк для подачі касаційної скарги. Прийнято касаційну скаргу ТОВ "Ольвита" на ухвалу господарського суду Київської області від 13.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі № 911/1159/14 до провадження. Призначено розгляд касаційної скарги у засіданні колегії суддів Вищого господарського суду України на 07.02.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 03.02.2017 року № 08.03-04/508 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 911/1159/14, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_7 з посади судді Вищого господарського суду України згідно рішення Вищої ради правосуддя від 31.01.2017 року (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1159/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Панова І.Ю., суддя - Короткевич О.Є. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.02.2017 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.02.2017 року у справі № 911/1159/14 продовжено строк розгляду касаційної скарги ТОВ "Ольвита". Відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Ольвита" на 28.02.2017 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Провадження у справі № 911/1159/14 здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 30.04.2014 року порушено провадження у справі № 911/1159/14 про банкрутство ТОВ "Ольвита", визнано ТОВ "Расалес" кредитором ТОВ "Ольвита" з безспірними грошовими вимогами у розмірі 403908,33 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Ольвита", призначено у справі розпорядником майна арбітражного керуючого Дворніченка О.О., встановлено розпоряднику майна ТОВ "Ольвита" заробітну плату в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень, зобов'язано розпорядника майна боржника подати до господарського суду реєстр вимог кредиторів у термін до 16.06.2014 року та вирішено інші процесуальні питання.

05.05.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення (повідомлення) про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ольвита".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року апеляційні скарги ТОВ "Ольвита" та ТОВ "Расалес" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 30.04.2014 року без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2015 у справі № 911/1159/14 касаційну скаргу ТОВ "Ольвита" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 30.04.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Виходячи зі змісту ст. 25 Закону про банкрутство, за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені ч. 2 ст. 22 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області представником ПАТ "ВТБ Банк" подано заяву з грошовими вимогами до боржника.

За результатами попереднього засідання судом першої інстанції, винесено оскаржувану ухвалу, якою, крім іншого, визнано ПАТ "ВТБ Банк" кредитором з грошовими вимогами до ТОВ "Ольвита" на суму 52 757 478,59 грн.

Вказана ухвала в частині кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" залишена без змін судом апеляційної інстанції.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

07.09.2006 року між ЗАТ "ВНЄШТОРГБАНК (УКРАЇНА)", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ БАНК" (банк, кредитор) та ТОВ "Ольвита" (позичальник, боржник) укладено Договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/378к (далі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язувався надати ТОВ "ОЛЬВИТА" грошові кошти у тимчасове користування в межах максимального ліміту заборгованості 3 600 000 доларів США. Надання кредиту здійснювалось поетапно, окремими частинами (траншами) з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 06.09.2010 року, зі сплатою 13,5 % відсотків річних за користування кредитом.

В подальшому, до Кредитного договору були внесені зміни та доповнення шляхом підписання договорів про внесення змін. Вказані договори про внесення змін є невід'ємними частинами Кредитного договору. На виконання п. 7.1. Кредитного договору, усі додатки, зміни та доповнення до Договору мають бути вчиненні в письмовій формі, скріплені печатками та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов'язковим посиланням на цей Договір.

Так, у Договорі від 15.05.2012 року № 7 про внесення змін до договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 07.09.2006 року № 10-0604/378к (далі - договір № 7) сторони дійшли згоди про наступне: ПАТ "ВТБ БАНК" зобов'язувався на умовах Кредитного договору надати ТОВ "ОЛЬВИТА" кредит в сумі 2 955 000 доларів США та 3 758 000 грн., а ТОВ "ОЛЬВИТА" зобов'язалось прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит не пізніше 28.12.2012 року, а також сплатити плату за Кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним Договором. Валютою кредитування за цим Договором вважаються долари США та гривня.

У відповідності до п. 3.1.2. Договору № 7 проценти за користування кредитом, розмір яких є базовим, встановлюється у розмірі 10 % процентів річних в доларах США та 18 % процентів річних в гривнях.

Кредитор та позичальник домовились, що базовий розмір процентів за користування кредитом збільшується у випадках та на умовах встановлених п. 3.1.3. Договору № 7.

Банком належним чином виконано умови вищевказаного договору, в той час як, боржник взяті на себе зобов'язання не виконав, що було встановлено під час розгляду справи № 911/406/13-г, а тому, згідно з приписами ст. 35 ГПК України, не потребує доказування.

Зокрема, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 18.04.2013 року у справі № 911/406/13-г стягнуто з ТОВ "ОЛЬВИТА" на користь ПАТ "ВТБ БАНК" заборгованість за кредитом та штрафні санкції в сумі 3 091 560,03 доларів США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 18.01.2013 року становить 24 710 839,32 грн.) та 3 998 295,33 грн., 68 820 грн. витрат по сплаті судового збору.

Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 04.03.2014 року у справі № 911/404/13-г задоволено позовні вимоги ПАТ "ВТБ БАНК", в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Ольвита" перед ПАТ "ВТБ Банк" за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 07.09.2006 року № 10-0604/378к в розмірі 3 091 560,03 долари США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 18.01.2013 року, становить 24710839,32 грн.) та 3 998 295,33 грн., з яких: 2 955 000,00 долари США заборгованості за кредитом у доларах США, 3 758 000,00 грн. заборгованості за кредитом у гривнях, 103 975,47 долари США заборгованості по відсоткам за користування кредитом у доларах США, 197 129,36 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом у гривнях, 25 502,05 долари США пені за несвоєчасну сплату кредиту в доларах США, 32 432,05 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту в гривнях, 1589,05 долари США пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в доларах США, 2 815,19 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в гривнях,3% річних в сумі 5 171,25 долари США за прострочення сплати кредиту в доларах США, 3% річних в сумі 6 486,41 грн. за прострочення сплати кредиту в гривнях, 3% річних в сумі 322,21 долари США за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в доларах США, 3% річних в сумі 563,02 грн. за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в гривнях, звернути стягнення на передане в іпотеку за Іпотечним договором від 07.09.2006 року із змінами та доповненнями до нього нерухоме майно: 1) 1-а черга реконструкції з розширення існуючого овочесховища під комплекс по зберіганню овочів, ягід та фруктів (холодильник), літ. А, загальною площею 2 672,5 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, та належить ТОВ "Ольвита" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.08.2006 року №905, виданого Щасливською сільською радою, зареєстрованого Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації 17.08.2006 року в реєстровій книзі 8 (№ запису 901) за реєстраційним №15750662; 2) земельна ділянка, загальною площею 0,109 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Щасливська сільська рада, с. Щасливе, кадастровий номер земельної ділянки 3220888000:01:006:0014 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка належить ТОВ "Ольвита" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №778370, виданого 03.02.2006 року та зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632300004; 3) овочесховище, інвентаризаційний №117, літ. А-1, загальною площею 973,1 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, та належить ТОВ "Ольвита" на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій за реєстровим номером №1253, зареєстрованого в Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації 12.05.2004 року в реєстровій книзі №2 (номер запису 74) за реєстраційним № 4905400;. 4) будівля стаціонарних автомобільних ваг, інвентаризаційний №263, літ. Б, загальною площею 68,8 кв. м., що розташовані на земельній ділянці за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, та належать ТОВ "Ольвита" на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А.В. за реєстровим №1251, зареєстрованого в Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації 12.05.2004 року в реєстровій книзі №6 (номер запису 491) за реєстраційним № 4905058, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за визначеною сторонами початковою ціною реалізації в розмірі 20 947 400,00 грн.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012 року у справі № 37/64).

Таким чином, враховуючи, що боржником ні в добровільному, ні в примусовому порядку вищезазначені рішення суду не були виконані, заборгованість боржника збільшилась і становить 52756260,59 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в доларах США - 2955000,00 доларів США, що еквівалентно 33691671,86 грн.; заборгованість по тілу кредиту в гривнях - 3758000,00 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в доларах США - 739875,08 доларів США, що еквівалентно 8435745,66 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в гривнях - 1315595,51 грн.; пені за прострочення виконання грошового зобов'язання на загальну суму - 3363773,69 грн.; 3% річних на загальну суму - 1722502,01 грн.; інфляційні витрати на загальну суму - 331331,86 грн.; понесених витрат на сплату судового збору за подання позовів - 137640,00 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених банком вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідний розрахунок здійснений заявником вірно.

З метою забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/378к між позичальником та банком було укладено наступні договори:

- іпотечний договір від 07.09.2006 року, відповідно до умов якого, боржником передано в іпотеку: 1) 1-а черга реконструкції з розширення існуючого овочесховища під комплекс по зберіганню овочів, ягід та фруктів (холодильник), літ. А, загальною площею 2 672,5 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, та належить ТОВ "Ольвита" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.08.2006 року №905, виданого Щасливською сільською радою, зареєстрованого Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації 17.08.2006 року в реєстровій книзі 8 (№ запису 901) за реєстраційним №15750662; 2) земельна ділянка, загальною площею 0,109 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Щасливська сільська рада, с. Щасливе, кадастровий номер земельної ділянки 3220888000:01:006:0014 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка належить ТОВ "Ольвита" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №778370, виданого 03.02.2006 року та зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632300004; 3) овочесховище, інвентаризаційний №117, літ. А-1, загальною площею 973,1 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, та належить ТОВ "Ольвита" на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А.В. за реєстровим номером №1253, зареєстрованого в Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації 12.05.2004 року в реєстровій книзі №2 (номер запису 74) за реєстраційним № 4905400;. 4) будівля стаціонарних автомобільних ваг, інвентаризаційний №263, літ. Б, загальною площею 68,8 кв. м., що розташовані на земельній ділянці за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, та належать ТОВ "Ольвита" на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А.В. за реєстровим №1251, зареєстрованого в Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації 12.05.2004 року в реєстровій книзі №6 (номер запису 491) за реєстраційним № 4905058. Вартість предмету іпотеки сторонами оцінено в 20947400,00 грн. (додатковий договір № 1), що було встановлено під час розгляду справи № 911/404/13-г та вказано в тексті рішення суду від 04.03.2014 року, крім того, підтвердженням цього є долучена банком до матеріалів справи копія договору від 14.02.2007 року про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А. від 07.09.2006 року за реєстровим № 6589;

- договір застави № 10.0604/466з від 09.11.2006 року, відповідно до умов якого, боржником передано в заставу основні засоби (обладнання) згідно додатку № 1 до цього договору). Вартість предмету застави сторонами оцінено в 4155000,00 грн.;

- договір застави обладнання № 100.2.3.-13/128з-11 від 24.06.2011 року, відповідно до умов якого, боржником передано в заставу обладнання (холодильне обладнання) згідно додатку № 1 до цього договору). Вартість предмету застави сторонами оцінено в 1,00 грн.

Таким чином, визначена сторонами загальна заставна вартість майна, переданого боржником в іпотеку та заставу банку, становить 25102401,00 грн., тоді як, заявником в кредиторській заяві зазначено 23617701,00 грн., проте при здійсненні аналізу документів долучених до кредиторської заяви, судами попередніх інстанцій встановлено, що банком під час здійснення розрахунків заставної вартості майна за вищевказаними договорами, не було враховано, що сторонами договору іпотеки від 07.09.2006 року було змінено заставну вартість предметів іпотеки, про що вказано в рішенні суду від 04.03.2014 року у справі № 911/404/13-г.

Згідно з положеннями ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 та ч. 7 ст. 193 ГК України (далі - ГК України), відповідно до яких суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "ВТБ Банк" належними та допустимими доказами доведено факт неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за вищевказаним договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/378к та, відповідно, наявність у боржника перед банком заборгованості на суму 52 756 260,59 грн. (з урахуванням понесених витрат за подання до суду позовів).

За таких обставин, судами попередніх інстанцій правомірно визнано ПАТ "ВТБ Банк" кредитором ТОВ "Ольвита" з грошовими вимогами, сума яких, з урахуванням понесених витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви, становить 52 757 478,59 грн. і які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника, наступним чином:

- 25 102 401,00 грн. підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Ольвита", як забезпечені заставою та іпотекою майна боржника;

- 1 218,00 грн. (судовий збір) - підлягають включенню в першу чергу задоволення;

- 24 290 085,90 грн. (тіло кредиту, відсотки за користування кредитом, інфляційні втрати, 3% річних) - підлягають включенню в четверту чергу задоволення;

- 3 363 773,69 грн. (пеня) - підлягають включенню в шосту чергу.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Згідно зі ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції (в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк") та постанова суду апеляційної інстанції (у відповідній частині) ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Київської області від 13.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року (в частині визнання кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк") у справі № 911/1159/14 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Панова І.Ю. Короткевич О.Є.