Рішення

від 28.02.2017 по справі 916/4201/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2017 р.Справа № 916/4201/14

За позовом: Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України (м. Білгород-Дністровський, Одеської обл.) в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України (м. Київ); 2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) (м. Білгород-Дністровський, Одеської обл.);

за участю у справі третії осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України та Оперативного командування "Південь".

до відповідачів: 1. Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (смт. Тарутино, Одеської обл.); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" (смт. Тарутино, Одеської обл.);

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеської обласної державної адміністрації

про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Галісевич О.О. - довіреність від 20.11.2015р.

Від позивача Міністерства оборони України: Добров Ю.І. за довіреністю від 25.12.2015р.

Від позивача Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району: Драгоморецький А.А. за довіреністю від 10.01.2014р.

Від відповідача: Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області: не з`явився

Від відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати": Гусаров О.Л.- довіреність від 03.02.2016р.

Від третьої особи (Одеської обласної державної адміністрації): не з`явився

Від третьої особи (Кабінету Міністрів України): Нероденко М.М. за довіреністю від 22.02.2017р.

Від третьої особи (Оперативне командування "Південь"): не з`явився

СУТЬ СПОРУ: 15.10.2014р. Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2014р. порушено провадження у справі №916/4201/14 за позовом Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України; 2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району до відповідачів: 1. Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

10.11.2014р. від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області надійшло клопотання про припинення провадження по справі.

10.11.2014р. від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області надійшла заява про витребування додаткових доказів, що мають значення по справі у відповідності до ст. 38 ГПК України.

10.11.2014р. від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у запереченні.

10.11.2014р. від Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України надійшло клопотання про зупинення провадження по справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2014р. судом зобов`язано надати прокурора та позивачів перелік документів, який визначений в клопотанні представника Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України.

11.11.2014. від Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) району до господарського суду Одеської області надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України

11.11.2014. від представника Міністерства оборони України надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду господарським судом Одеської області пов`язаної з нею справи №916/983/13.

24.11.2014 року Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону подав до суду заяву про зміну підстав позову, згідно якої посилається на рішення господарського суду Одеської області, яким було скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №80/А-2007 від 26.03.07. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Карпати" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради" та постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/983/13., яким залишено зазначене рішення без змін.

В засіданні суду 26.11.2014. представником відповідача Тарутинської райдержадміністрації подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Одеську обласну державну адміністрацію.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2014 р. прийнято до розгляду заяву заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону про зміну підстав позову; відмовлено в задоволенні клопотання представника Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про припинення провадження у справі; ;адоволено клопотання прокурора та Міністерства оборони України про зупинення провадження у справі №916/4201/14 до вирішення справи №916/983/13.; зупинено провадження у справі №916/4201/14 до розгляду пов`язаної з нею справи господарським судом Одеської області №916/983/13.; залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України та на стороні відповідача: Одеську обласну державну адміністрацію.

У зв`язку із відрахуванням судді Брагіної Я.В. зі штату суддів Господарського суду Одеської області та відповідно до розпорядженням керівника апарату суду № 586 від 20.05.2015р. було проведено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого вказану справу № 916/4201/14 передано судді Оборотовій О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.05.2015р. суддею Оборотовою О.Ю. прийнято до свого провадження справу № 916/4201/14.

14.01.2014р. від Міністерства оборони України надійшло клопотання про поновлення розгляду справи, у зв`язку з тим, що усунуті обставини, які стали підставою для зупинення розгляду справи № 916/4201/14.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.01.2016р. задоволено клопотання про поновлення провадження по справі, провадження по справі № 916/4201/14 поновлено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

10.02.2016р. від Міністерства оборони України надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Оперативне командування „Південь.

02.03.2016р. від Кабінету Міністрів України надійшли пояснення на позовні вимоги військового прокурора.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.03.2016р. Оперативне командування „Південь залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

21.03.2016р. від Оперативного командування „Південь надійшли пояснення на позовні вимоги військового прокурора.

21.02.2016р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" надійшла заява про застосування позовної давності.

21.02.2016р. від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області надійшло клопотання про застосування позовної давності.

21.03.2016р. представник відповідача Тарутинської районної державної адміністрації Одеської звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження по даній справі до остаточного вирішення пов`язаною із нею справи № 5017/3706/2012, що перебуває в провадженні господарського суду Одеської області, за позовом заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, товариства з обмеженою відповідальністю „Мазур-Юг, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Кабінету Міністрів України, оперативного командування „Південь, про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельної ділянки, а також за зустрічним позовом Тарутинської районної державної адміністрації до Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про визнання припиненим права постійного користування.

05.04.2016р. від Міністерства оборони України надійшли заперечення на клопотання відповідачів про застосування позовної давності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2016р. справу зупинено, у зв`язку з неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

20.07.2016р. до канцелярії господарського суду надійшло клопотання про поновлення розгляду справи, у зв`язку з тим, що усунуті обставини, які були підставою для зупинення розгляду справи 916/4201/14.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.08.2016р. поновлено провадження у справі № 916/4201/14 з 07.09.2016р. розгляд справи призначено на 07.09.2016р. о 11:00.

07.09.2016р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення пов`язаної з нею справи №5017/3706/2012.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2016р. провадження у справі № 916/4201/14 зупинено до розгляду справи № 5017/3706/2012 в Одеському апеляційному господарському суді.

09.02.2017р. до канцелярії господарського суду надійшло клопотання про поновлення розгляду справи, у зв`язку з тим, що усунуті обставини, які були підставою для зупинення розгляду справи 916/4201/14.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2017р. поновлено провадження у справі № 916/4201/14; розгляд справи призначено на 01.03.2017р. о 12:20.

У судовому засіданні 01.03.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Постановою Ради народних комісарів УРСР від 18.12.1945 р. №2002/063 „Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов, Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах, кордонів: виключно, річка Чага, виключно село Гофнунгсталь, виключно село Семисотка, виключно висота 136,5 і 118,6, село Кантемир 1, висота 117,6 і 90,7 відповідно до наданої схеми.

При цьому, Ізмаїльський облвиконком було зобов`язано після затвердження Радою народних комісарів СРСР відводу під артполігон земельної ділянки площею 20000 га, встановити її межі в натурі.

12 лютого 1946 р. Ізмаїльським обласним виконавчим комітетом та Бюро обкому КП(б)У прийнято постанову №53/9-ОП О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу, для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 года за № 2002/063.

10 червня 1946 р. обласною комісією по передачі земель ОДВО складено Акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23600 га.

Згідно наведеного Акту земельну ділянку в натурі відведено за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів, встановлення меж оформлено відповідними актами.

Крім того, у Акті зазначено, що при відводі земель в натурі виявилося, що у зв`язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) площу артполігону необхідно збільшити, у зв`язку з чим фактично відведено під полігон на 3600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями. Схема фактичного відводу земель є додатком до Акту.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету № 7 від 10.06.1946р. Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу вирішено затвердити акт обласної комісії від 10.06.1946 р. про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу.

Як вбачається з рішення звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 22.04.1947р. №3, на підставі вказівки Ради Міністрів УРСР від 20.03.1947р. № 0293 та заявки командування Одеського військового округу про необхідність розширення Тарутинського артполігону, вирішено провести розширення існуючого Тарутинського артполігону в межах Бородинського, Старокозацького, Саратського та Тарутинського районів на загальній площі 9440 га за рахунок перелічених у рішенні землекористувачів.

Зі змісту акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Тарутинського району Одеської області та акту інвентаризації земель Тарутинського загальновійськового полігону та угідь військового радгоспу „Чорноморський встановлено, що членами комісії фіксувалась належність земельної ділянки площею 23943,8 га Тарутинському загальновійськовому полігону.

Згідно довідки Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району від 07.08.2012р. №1162, станом на 01.08.2012р. на картковому обліку Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району рахується земельна ділянка № 92 військового містечка 11 загальною площею 24229,5 га, з яких військовий радгосп „Чорноморський використовує земельну ділянку площею 689,83 га.

05.05.2005р. Тарутинською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №101/А-2005, яким вилучено земельну ділянку площею 23943 га, що була надана в користування військовій частині А-1366 для організації загально-військового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради, та переведено її у землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Розпорядженням Тарутинської райдержадміністрації Одеської області від 26.03.2007 р. № 80/А-2007 „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю „Карпати с.м.т. Тарутине, Одеська область на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю „Карпати с.м.т. Тарутине, Одеська область площею 160 га в довгострокову оренду строком на 49 років із земель запасу Веселодолинської сільської ради.

Між Тарутинською РДА та ТОВ «Карпати» укладено договір оренди землі № б/н від 28.04.2007 року (об`єкт оренди - земельна ділянка загальною площею 160,00 га), із земель загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району, які були надані військовій частині НОМЕР_1 для організації загальновійськового полігону.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Відділу Держкомзему у Тарутинському районі Одеської області Головного управління Держкомзему в Одеській області від 06.08.2012 р. № 23-01-32/1781 земельна ділянка площею 160 га, виділена Товариству з обмеженою відповідальністю „Карпати с.м.т. Тарутине, Одеська область, перебуває в межах земель колишнього загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. у справі №2-а-3436/08/1570, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області від 05.05.2005 р. №101/А-2005 „Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону та пункт 1 розпорядження №368/А-2005 від 14.12.2005р. „Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями.

Враховуючи викладені обставини, Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки для захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, оскільки об`єктом спірних відносин є земельні ділянки, до вказаних правовідносин підлягають першочерговому застосуванню норми саме земельного законодавства як спеціальні норми відповідної галузі права України.

Виходячи із змісту положень ст. 92 102-1 Земельного кодексу України законодавством виділяються наступні види землекористування:

-право власності на землю (ст. 78- 91 Земельного кодексу України); в разі належності землі до державної власності, відповідне право від імені держави здійснюють органи державної влади відповідно до визначеної ст. 122 Земельного кодексу України компетенції;

-право постійного користування землею (ст. 92 Земельного кодексу України);

-право оренди землі (ст. 93 Земельного кодексу України, Закон України „Про оренду землі);

-право земельного сервітуту (ст.ст. 98 102 Земельного кодексу України);

-право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови (ст. 102-1 Земельного кодексу України); при цьому, право використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб стосується виключно земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

При цьому, ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Особи, що здійснюють землекористування у визначені способи за законодавством відносяться до землевласників (землекористувачів). В силу свого правового статусу, визначеного Законом України „Про місцеві державні адміністрації, Тарутинська районна державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України у певних випадках наділений повноваженнями власника земельних ділянок державної власності. В той же час, захист прав держави в особі Тарутинської районної державної адміністрації на земельні ділянки оборони допускається виключно щодо земель, повноваження щодо розпорядження якими належить відповідній адміністрації.

Приймаючи судове рішення у даній справі, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що оскільки чинне на той час законодавство (Земельний кодекс УРСР 1992 року) не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, право постійного землекористування у Одеського військового округу виникло згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945р. та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946 р.

Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акту, що посвічує відповідне право. Але, з урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності, як Земельний кодекс УРСР 1970р., так і Земельний кодекс України 1990р. серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав.

Поряд з цим 05.05.2005р. Тарутинською районною державною адміністрацією відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 141, 149, пунктів 3, 5, 12 розділу Х Земельного кодексу України, згідно з директивою Міністерства оборони України №115/1/01 від 29.01.2004 р. та Наказом командувача військами Південного оперативного командування № 67 від 16.02.2004 р. "Про розформування військової частини А-1366" було прийнято розпорядження №101/А-2005 "Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради", яким з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", було припинено право користування земельною ділянкою площею 23253,17 га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Вказане розпорядження було предметом судового розгляду у адміністративній справі №2-а-3436/08/1570, за результатами розгляду якої постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р., яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано вищенаведене розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005р. "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та п. 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями"

Поряд з цим апеляційний адміністративний суд послався на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), в якому зазначено, що юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою з підстави не переоформлення права постійного землекористування на право власності або право користування землею.

Одеський апеляційний адміністративний суд у своїй постанові дійшов висновку про те, що, незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування вищезазначеними землями залишається за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності в особі Кабінету Міністрів України та закріплені за відповідними військовими формуваннями на праві постійного користування. Тому виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Оскільки судом встановлено, що земельна ділянка колишнього Тарутинського військового полігону на теперішній час перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України за категорією земель оборони, суд доходить висновку, що Тарутинська районна державна адміністрація не є особою, яка уповноважена від імені держави здійснювати будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі, вимагати судового захисту прав на неї.

Відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2015р. яке набрало законної сили 16.09.2015р.: «Передача Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області у користування ТОВ „Карпати земельної ділянки, що є складовою Тарутинського артполігону, згідно розпорядження №80/А-2007 від 26.03.2007р. без згоди Міністерства оборони України - є незаконною».

Відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2015р. «Згода Міністерства оборони України на передачу спірної земельної ділянки не надавалась, також відсутні звернення Міністерства оборони України з клопотанням про відмову від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону, яка станом на дату прийняття оскаржуваного розпорядження рахувалась як землі оборони. Отже, передача Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області у користування Товариству з обмеженою відповідальністю „Карпати с.м.т. Тарутине, Одеська область земельною ділянки без згоди Міністерства оборони України є незаконною.»

Згідно до положень пункту 9) частини 3 статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

В даному випадку питання обов`язкового виконання рішень суду узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі Горнсбі проти Греції (Case of Hornsby v. Greece) указаний суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Згідно з положеннями частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно до пункту 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Враховуючи викладене, законність передачі в оренду спірної земельної ділянки не вимагає доведення в даній справі рівною мірою, як і приналежність даної земельної ділянки до Тарутинського артполігону.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, у відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У п.п. 2.1, 2.5.2, 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Виходячи з положень ст.ст. 1, 4 Закону України „Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

У відповідності до ст.ст. 13, 14 Закону України „Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

В силу положень ст. 16 Закону України „Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Положеннями ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України також передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

При цьому, у п.п. 2.16, 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17 травня 2011 року N 6 зазначено наступне. Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з`ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Відтак, судом відхиляється клопотання відповідачів про пропуск позивачами та прокурором строку позовної давності на пред`явлення даного позову з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами четвертою та п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За твердженнями Тарутинської районної державної адміністрації, прокурор та позивачі брали участь у справі №2-а-3436/08/1570, а тому повинні були знати про факт укладення спірних договорів із ТОВ "Карпати", оскільки в судовому засіданні 28.05.2008 р. до участі у адміністративній справі були долучені усі особи, які є орендарями земельних ділянок, наданих в оренду за рахунок земель колишнього Тарутинського полігону. На підтвердження викладеного заявником було надано копію журналу судового засідання за 28.05.2008 по справі №2-а-3436/08/1570. Однак долучена до матеріалів справи зазначена копія журналу судового засідання не містить ніяких відміток про те, що прокурору та позивачам 28.05.2008р. стало відомо про факт укладення між відповідачами саме оспорюваних договорів. Таким чином, посилання Тарутинської районної державної адміністрації про те, що прокурору та позивачам стало відомо про порушення їх прав внаслідок укладення оспорюваних договорів саме 28.05.2008р. ґрунтується на припущеннях, які не підтверджуються належними доказами.

Відтак, відповідачами не доведено, що позивачами пропущений строк позовної давності та не доведено коли саме позивачам стало відомо про порушення їх прав.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову, а також у разі якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. Згідно ч. 3 зазначеної статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, судом з`ясовано, що лише після закінчення розгляду справи та набрання законної сили судовим рішенням постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. у справі № 2а-3436/08/1570 у зв`язку із відмовою Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області у добровільному порядку повернути земельні ділянки Міністерству оборони України, прокурором був поданий даний позов до господарського суду.

Таким чином, з огляду на недоведеність відповідачем пропуску прокурором та позивачами строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, останній вважається поданим в межах встановленого законом строку для захисту порушеного права власності держави на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, на застосуванні реституції має право наполягати виключно сторона правочину.

В той же час, відповідно ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно зі ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За таких обставин, у судовому порядку підлягає визнанню недійсним договір оренди землі № б/н від 28.04.2008 року - об`єкт оренди - земельна ділянка загальною площею 160,00 га(кадастрові номери 5124780700:01:002:0026; 512478700:01:002:0027; 5124780700:01:002:0028), укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпати" та як наслідок повернення Міністерству оборони України зі складенням акту прийому - передачі, земельної ділянки переданої Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області площею 160,00 га вартістю 2 962 981,68 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 45662,73грн. покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов- задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 28.04.2008 року - об`єкт оренди - земельна ділянка загальною площею 160,00 га (кадастрові номери 5124780700:01:002:0026; 512478700:01:002:0027; 5124780700:01:002:0028), укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (68500, Одеська область смт. Тарутино, вул. Котовського, 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпати" (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Гагаріна, 1 «А» код ЄДРПОУ: 30818163),

3. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Гагаріна, 1 «А» ЄДРПОУ: 30818163) та повернути Міністерству оборони України (ЄДРПОУ:00034022) зі складенням акту прийому - передачі, земельну ділянку передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (68500, Одеська область смт. Тарутино, вул. Котовського, 1) площею 160,00 га вартістю 2 962 981,68 грн. за договором оренди № б/н від 28.04.2008 року.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Гагаріна, 1 «А» код ЄДРПОУ: 30818163) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; стягувачем є Державна судова адміністрація України) 22831,37 грн. судового збору.

5. Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська область смт. Тарутино, вул. Котовського, 1 код ЄДРПОУ: 04056894) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; стягувачем є Державна судова адміністрація України) 22831,37 грн. судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2017р.

Суддя О.Ю.Оборотова