Постанова

від 27.09.2017 по справі 916/4201/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року Справа № 916/4201/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.за участю представників:позивачаБарда С.Д. (дов. від 28.12.2016) Цицюра В.І. (дов. від 24.12.2016 №220/434/9)відповідачівГусаров О.Я. (дов. від 03.02.2016)третіх осіб не з`явились (про час та місце судового засідання повідомлено належно)прокуратуриЯговдік С.К. (посв. від 23.10.2014 №029909)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиЗаступника військового прокурора Південного регіону України та Міністерства оборони Українина постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017у справі №916/4201/14 Господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частинидо1)Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області; 2)ТОВ " Карпати"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: 1)Кабінету Міністрів України; 2)Оперативного командування "Південь"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:Одеської обласної державної адміністрації провизнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянкиВ С Т А Н О В И В :

Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

24.11.2014 до Господарського суду Одеської області від Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону надійшла заява про зміну підстав позову. Згідно даної заяви прокурор посилається на рішення Господарського суду Одеської області, яким було скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №80/А-2007 від 26.03.2007 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Карпати" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради" та постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/983/13, яким залишено зазначене рішення без змін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.11.2014 прийнято до розгляду заяву Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону про зміну підстав позову; залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України та на стороні відповідача - Одеську обласну державну адміністрацію.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2016 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Оперативне командування "Південь".

Під час розгляду справи в місцевому господарському суді від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області надійшло клопотання про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.03.2017 (суддя Оборотова О.Ю.), позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 28.04.2008 - об`єкт оренди - земельна ділянка загальною площею 160,00 га (кадастрові номери 5124780700:01:002:0026; 512478700:01:002:0027; 5124780700:01:002:0028), укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпати". Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" та повернуто Міністерству оборони України зі складенням акту прийому - передачі, земельну ділянку передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області площею 160,00 га вартістю 2962981,68 грн. за договором оренди № б/н від 28.04.2008. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" на користь Державного бюджету України 22831,37 грн. судового збору. Стягнуто з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області на користь Державного бюджету України 22831,37 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 (головуючий суддя Разюк Г.П., судді Головей В.М., Принцевська Н.М.), рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2017 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України та Міністерство оборони України не погоджуючись із зазначеною постановою, звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, у яких просять її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржників, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2017 визначено наступний склад суду: головуючий суддя Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.09.2017 касаційні скарги Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України та Міністерства оборони України прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У додаткових поясненнях від 20.09.2017 прокуратура вказує про обставини, які просить врахувати при вирішенні даного спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 28.09.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Ради народних комісарів УРСР за №2002/063 від 18.12.1945 відведено на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний Артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах згідно схеми. Ізмаїльський облвиконком зобов`язано встановити межі земельної ділянки, що відводиться в натурі.

12.02.1946 Ізмаїльським обласним виконавчим комітетом та Бюро обкому КП(б)У прийнято постанову №53/9-ОП "О порядке передачи в натуре земель Одесскому военному округу, для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 за №2002/063".

10.06.1946 обласною комісією по передачі земель Одеського військового округу складено акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу на площі 23600 га. Згідно акту земельну ділянку в натурі відведено за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів та відвід меж оформлено відповідними актами. У зазначеному акті значилось, що при відводі земель в натурі виявилося, що у зв`язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) площу артполігону необхідно збільшити, у зв`язку з чим фактично відведено під полігон на 3600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями. Схема фактичного відводу земель є додатком до акту.

Рішенням Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946 "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому военному округу" було затверджено вказаний акт обласної комісії від 10.06.1946 про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу.

Як вбачається з рішення звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 22.04.1947 №3, на підставі вказівки Ради Міністрів УРСР від 20.03.1947 № 0293 та заявки командування Одеського військового округу про необхідність розширення Тарутинського артполігону, вирішено провести розширення існуючого Тарутинського артполігону в межах Бородинського, Старокозацького, Саратського та Тарутинського районів на загальній площі 9440 га за рахунок перелічених у рішенні землекористувачів.

Зі змісту акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Тарутинського району Одеської області та акту інвентаризації земель Тарутинського загальновійськового полігону та угідь військового радгоспу "Чорноморський" встановлено, що членами комісії фіксувалась належність земельної ділянки площею 23943,8 га Тарутинському загальновійськовому полігону.

Згідно довідки Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району від 07.08.2012 №1162, станом на 01.08.2012 на картковому обліку Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району рахується земельна ділянка № 92 військового містечка 11 загальною площею 24229,5 га, з яких військовий радгосп "Чорноморський" використовує земельну ділянку площею 689,83 га.

05.05.2005 Тарутинською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №101/А-2005, яким вилучено земельну ділянку площею 23943 га, що була надана в користування військовій частині А-1366 для організації загально-військового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради, та переведено її у землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Розпорядженням Тарутинської райдержадміністрації Одеської області від 26.03.2007 № 80/А-2007 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпати" с.м.т. Тарутине, Одеська область на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпати" с.м.т. Тарутине, Одеська область площею 160 га в довгострокову оренду строком на 49 років із земель запасу Веселодолинської сільської ради.

28.04.2007 між Тарутинською райдержадміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпати" було укладено договір оренди землі № б/н (об`єкт оренди - земельна ділянка загальною площею 160,00 га), із земель загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району, які були надані військовій частині НОМЕР_1 для організації загальновійськового полігону.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Відділу Держкомзему у Тарутинському районі Одеської області Головного управління Держкомзему в Одеській області від 06.08.2012 № 23-01-32/1781 земельна ділянка площею 160 га, виділена Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпати" с.м.т. Тарутине, Одеська область, перебуває в межах земель колишнього загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі №2-а-3436/08/1570, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області від 05.05.2005 №101/А-2005 "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та пункт 1 розпорядження №368/А-2005 від 14.12.2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями".

Враховуючи викладені обставини, Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки для захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість доводів прокурора щодо укладення Тарутинською райдержадміністрації Одеської області договору від 28.04.2008 з перевищенням повноважень, разом з тим, в обґрунтування незаконності рішення першої інстанції зазначив про те, що місцевим судом помилково не застосовано до спірних правовідносин строки позовної давності.

Колегія суддів касаційної інстанції визнає такий висновок апеляційного господарського суду помилковими виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Тарутинська районна державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України у певних випадках наділений повноваженнями власника земельних ділянок державної власності. В той же час, захист прав держави в особі Тарутинської районної державної адміністрації на земельні ділянки оборони допускається виключно щодо земель, повноваження щодо розпорядження якими належить відповідній адміністрації.

Прийнятими Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акту, що посвічує відповідне право. Але, з урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності, як Земельний кодекс УРСР 1970 року, так і Земельний кодекс України 1990 року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.05.2005 Тарутинською районною державною адміністрацією відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 141, 149, пунктів 3, 5, 12 розділу Х Земельного кодексу України, згідно з директивою Міністерства оборони України №115/1/01 від 29.01.2004 та Наказом командувача військами Південного оперативного командування № 67 від 16.02.2004 "Про розформування військової частини А-1366" було прийнято розпорядження №101/А-2005 "Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради", яким з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", було припинено право користування земельною ділянкою площею 23253,17 га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Вказане розпорядження було предметом судового розгляду у адміністративній справі №2-а-3436/08/1570, за результатами розгляду якої постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 (набрала законної сили), визнано протиправним та скасовано вищенаведене розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005 "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та п. 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями".

Приймаючи рішення апеляційний адміністративний суд у своїй постанові посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), в якому зазначено, що юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою з підстави не переоформлення права постійного землекористування, дійшов висновку про те, що, незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування вищезазначеними землями залишається за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності в особі Кабінету Міністрів України та закріплені за відповідними військовими формуваннями на праві постійного користування. Тому виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2015 по справі № 916/983/13, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2015, встановлено те, що передача Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області у користування ТОВ "Карпати" земельної ділянки, що є складовою Тарутинського артполігону, згідно розпорядження №80/А-2007 від 26.03.2007 без згоди Міністерства оборони України - є незаконною. При цьому судами зазначено, що згода Міністерства оборони України на передачу спірної земельної ділянки не надавалась, також відсутні звернення Міністерства оборони України з клопотанням про відмову від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону, яка станом на дату прийняття оскаржуваного розпорядження рахувалась як землі оборони. Таким чином, суди дійшли висновку, що передача Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області у користування ТОВ "Карпати" с.м.т. Тарутине, Одеська область земельною ділянки без згоди Міністерства оборони України є незаконною.

Згідно з положеннями частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд обґрунтовано зауважив про те, що законність передачі в оренду спірної земельної ділянки не вимагає доведення в даній справі рівною мірою, як і приналежність даної земельної ділянки до Тарутинського артполігону.

Таким чином, враховуючи, що земельна ділянка колишнього Тарутинського військового полігону на теперішній час перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України за категорією земель оборони, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про те, що Тарутинська районна державна адміністрація не є особою, яка уповноважена від імені держави здійснювати будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі, вимагати судового захисту прав на неї.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Приписами статті 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як вже зазначалось, звертаючись до суду з позовом Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Тарутинською райдержадміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпати", та повернути спірну земельну ділянку Міністерству оборони України.

У відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, у відповідності до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У пунктах 2.1, 2.5.2, 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Виходячи з положень статей 1, 4 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

У відповідності до статей 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

В силу положень статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Положеннями частини 1 статті 124 Земельного кодексу України також передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з`ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на викладене, судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, Тарутинська районна державна адміністрація не є особою, яка уповноважена від імені держави здійснювати будь-які дії щодо спірної земельної ділянки, адже дана земельна ділянка колишнього Тарутинського військового полігону на теперішній час перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України за категорією земель оборони.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим та правомірним висновок місцевого господарського суду про визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 28.04.2008 року - об`єкт оренди - земельна ділянка загальною площею 160,00 га(кадастрові номери 5124780700:01:002:0026; 512478700:01:002:0027; 5124780700:01:002:0028), укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпати" та як наслідок повернення Міністерству оборони України зі складенням акту прийому - передачі, земельної ділянки переданої Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області площею 160,00 га вартістю 2962981,68 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується і з висновком місцевого господарського суду, який відхилив клопотання відповідачів про пропуск позивачами та прокурором строку позовної давності на пред`явлення даного позову з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 4 та 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За твердженнями Тарутинської районної державної адміністрації, прокурор та позивачі брали участь у справі №2-а-3436/08/1570, а тому повинні були знати про факт укладення спірних договорів із ТОВ "Карпати", оскільки в судовому засіданні 28.05.2008 до участі у адміністративній справі були долучені усі особи, які є орендарями земельних ділянок, наданих в оренду за рахунок земель колишнього Тарутинського полігону. На підтвердження викладеного заявником було надано копію журналу судового засідання за 28.05.2008 по справі №2-а-3436/08/1570. Однак долучена до матеріалів справи зазначена копія журналу судового засідання не містить ніяких відміток про те, що прокурору та позивачам 28.05.2008 стало відомо про факт укладення між відповідачами саме оспорюваних договорів. Таким чином, посилання Тарутинської районної державної адміністрації про те, що прокурору та позивачам стало відомо про порушення їх прав внаслідок укладення оспорюваних договорів саме 28.05.2008р. ґрунтується на припущеннях, які не підтверджуються належними доказами.

Відтак, відповідачами не доведено, що позивачами пропущений строк позовної давності та не доведено коли саме позивачам стало відомо про порушення їх прав.

Відповідно до частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову, а також у разі якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. Згідно частини 3 зазначеної статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, судом першої інстанції з`ясовано, що лише після закінчення розгляду справи та набрання законної сили судовим рішенням постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі № 2а-3436/08/1570 у зв`язку із відмовою Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області у добровільному порядку повернути земельні ділянки Міністерству оборони України, прокурором був поданий даний позов до господарського суду.

З огляду на недоведеність відповідачем пропуску прокурором та позивачами строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, останній вважається поданим в межах встановленого законом строку для захисту порушеного права власності держави на спірну земельну ділянку.

А отже, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про задоволення позовних вимог Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити і про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону -нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, принцип «пропорційності» передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Таким чином, колегія суддів, розглянувши дану справу у касаційному порядку, встановила, що рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи.

Натомість постанова апеляційного суду, на думку колегії суддів, прийнята при неналежному дослідженні всіх обставин справи всупереч норм процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, касаційна інстанція приймає до уваги доводи касаційних скарг та приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення, в зв`язку з чим оскаржувана постанова апеляційного суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись пунктом 6 статті 1119, статтями 1117, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України та Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі №916/4201/14 скасувати, рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2017 залишити в силі.

Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Котовського,1 код ЄДРПОУ 04056894) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11) 36286,58 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Гагаріна, 1А код ЄДРПОУ 30818163) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11) 36286,58 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Котовського,1 код ЄДРПОУ 04056894) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пров. Повітрофлотський, 6 код ЄДРПОУ 00034022) 36286,58 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" (68500, Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Гагаріна, 1А код ЄДРПОУ 30818163) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пров. Повітрофлотський, 6 код ЄДРПОУ 00034022) 36286,58 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Одеської області.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: В.Корсак

О.Сибіга