Рішення

від 01.03.2017 по справі 922/4368/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р.Справа № 922/4368/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків до 1) Кегичівської районної державної адміністрації, смт.Кегичівка , 2) Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Рояківка", с. Рояківка про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

прокурора - Чирика В.Г. службове посвідчення №036688 від 11.12.2015р.;

позивача - ОСОБА_2 довіреність №32-20-14-74/0/19-17 від 13.01.2017р.;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - ОСОБА_1 керівника; ОСОБА_3 довіреність №789 від 20.01.2017р.;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, до відповідачів: 1) Кегичівської районної державної адміністрації; 2) Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Рояківка", в якій прокурор просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений між першим та другим відповідачами, зареєстрованим у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсам України у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.08.2008р. №040869600011. Судові витрати прокурор просить покласти на відповідачів.

Присутній представник прокуратури позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник позивача у судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги прокуратури підтримує та просить позов задовольнити.

Представник 1-го відповідача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 14.02.2017р. заперечення на позовну заяву за вх.№5173, в яких проти позову прокурора заперечував та просив у його задоволенні відмовити, оскільки орендар ПОСП "Рояківка" замовив та виготовив технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки визнання недійсним спірного договору призведе до значних змін у роботі сільськогосподарського підприємства 2-го відповідача. Також, 1-ий відповідач зазначив, що укладення договору між відповідачами не порушує права Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оскільки вказаного органу на момент укладання спірного договору не існувало. Також, 1-ий відповідач просив справу розглядати за його відсутності.

Суд, розглянувши клопотання про розгляд справи за відсутності представника 1-го відповідача визнав за необхідне задовольнити його, як таке, що не суперечить інтересам сторін та чинному законодавству.

Присутній представник 2-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, оскільки спірний договір оренди укладений строком на 20 років, у 2-го відповідача, як орендаря за договором відсутня заборгованість по сплаті орендної плати, про що 2-им відповідачем надано до суду довідки: Красноградської сільської ради та акт Красноградської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Харківській області. За умовами договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське виробництво, договір набув чинності після підписання сторонами та його державній реєстрації. Договір оренди було укладено на підставі розпорядження заступника голови Кегичівської державної адміністрації №78 від 22.02.2007р., яким 2-му відповідачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розпорядженням голови Кегичівської районної державної адміністрації від 06.11.2007р. №454 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку на правах оренди 2-му відповідачу. На думку 2-го відповідача не може бути підставою для розірвання договору оренди вказане прокурором відсутність нормативно грошової оцінки земельної ділянки при укладенні договору відсутність порушень останнім умов договору. Також, представником 2-го відповідача надані через канцелярію суду 01.03.2017р. додаткові письмові пояснення до заперечення на позовну заяву за вх.№7128, в яких 2-ий відповідач зазначив, що ним виготовлено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка в подальшому була затверджена рішенням Кегичівської раіонної ради від 24.11.2016р. №152-VII. Крім того, 2-ий відповідач зазначив, що між позивачем та 2-им відповідачем було укладено додаткову угоду від 23.02.2017р., якою було внесено зміни до спірного договору оренди в частині визначення орендодавцем - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, визначення нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка погоджена органом місцевого самоврядування та визначенням збільшеного розміру орендної плати.

Під час розгляду справи 2-им відповідачем було надано заяву про застосування строку позовної давності, оскільки у разі подання позовної заяви прокурором позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися позивач, а не прокурор. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012р., який набрав чинності 01.01.2013р. наділив центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи повноваженнями по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність та користування, в тому числі й спірною земельною ділянкою, відповідно до цього строк позовної давності починає сплив з дня надання повноважень позивачу щодо розпорядження земельними ділянками з 01.01.2013р. та спливає 01.01.2016р. За таких обставин, 2-ий відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розпорядженням заступника голови Кегичівської районної державної адміністрації від 22.02.2007р. №78 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки 44,1054 га на території Рояківської сільської ради Кегичівського району (кадастровий номер №6323184800:05:000:0299).

Розпорядженням голови Кегичівської районної державної адміністрації від 06.11.2007р. №454 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують користування на земельну ділянку на правах оренди ПОСП «Рояківка» .

На підставі вищевказаного розпорядження 01.08.2008 року між Кегичівською районною державною адміністрацією та ПОСП «Рояківка» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 20 років. Так, вказаним договором оренди, зареєстрованим у Кегичівському відділі Харківській філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 27.08.2008р. за №040869600011, ПОСП «Рояківка» надано в строкове платне користування земельну ділянку державної власності за рахунок земель запасу площею 44,1054 га, кадастровий номер 6323184800:05:000:0299, яка розташована на території Рояківської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05.10.2016р. земельна ділянка з кадастровим №6323184800:05:000:0299 перебуває в користуванні на умовах оренди в ПОСП «Рояківка» .

Відповідно до інформаційного довідки з Державного реєстру речових прав на рухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 26.10.2016 відомості про внесення змін до вищевказаного договору або його розірвання до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого щодо об'єкта нерухомого майна не вносились.

Відповідно до інформації Кегичівського районної державної адміністрації від 24.10.2016р. №01-25/3414 вказаний вище договір оренди землі є чинним.

Первомайською місцевою прокуратурою при проведенні перевірки встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 44,1054 га землі, кадастровий номер 323184800:05:000:0299, як на момент укладення спірного договору оренди, так і на момент проведення вивчення додержання вимог діючого законодавства, не проводилась та при визначенні розміру орендної плати не застосовувалась.

Позовні вимоги прокуратури обґрунтовуються відсутністю на момент укладання договору оренди в серпні 2008 року нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у зв'язку з чим спірний договір оренди не відповідає нормам Закону України «Про оцінку земель» , Закону України «Про оренду землі, ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» , що на думку прокуратури є підставою для визнання спірного договору недійсним на підставі положень ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В абз. 4. п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акту, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, тому обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Зокрема, підставою для визнання договору оренди недійсним прокурор вказує те, що у спірного договору орендну плату було визначено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду.

Однак таке твердження не ґрунтується на нормах діючого на момент укладення договору оренди землі законодавства України.

Правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 Цивільного кодексу України тощо.

Згідно частин 1, 2, 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області рішення про проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Рояківка", не приймалося, що підтверджується листом Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області від 17.10.2016р. №02-18/418.

Відтак, під час укладення спірного договору оренди застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724 "Деякі питання оренди земель", а саме додаток 1 "розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена" та Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213.

Суд не погоджується із твердженнями позивача щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди з причин відсутності у даному договорі істотної умови договору нормативно-грошової оцінки, як основи для нарахування орендної плати.

Згідно із частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог статті 15 Закону України "Про оренду землі" підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним є саме відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, а не невідповідність даної істотної вимоги вимогам законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що сторони спірного договору оренди землі дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, встановлених ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Суд звертає увагу на те, що пунктом 13 спірного договору зазначено, що розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, змін коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

У цьому випадку суд зазначає, що відсутність належно проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути підставою не для визнання договору оренди недійсним в цілому, а підставою для внесення відповідних змін до таких договорів та спонукання орендаря до вчинення відповідних дій. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом.

Так, відповідно до п. 2. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом. Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі.

Судом береться до уваги та обставина, що 2-им відповідачем - ПОСП "Рояківка" було замовлено та виготовлено технічну документацію про нормативну оцінку земельної ділянки у ПП "Регіонземпроект" за договором від 22.07.2016р.

Рішенням Кегичівської районної ради від 24.11.2016р. №152-VII було затверджено розрахунки розроблені "Регіонземпроект" технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державна власність) на 44,1054 га (кадастровий номер 6323184800:05:000:0299).

Відповідно витягу з нормативно - грошової оцінки Відділу Держжгеокадастру у Кегичівському районі Харківської області від 21.12.2016р. за №97-20.22-0.3-1055/14-16, нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні 2-го відповідача з кадастровим номером: 6323184800:05:000:0299 становить: 1247953,17грн.

Як вбачається з матеріалів справи між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та 2-им відповідачем ПОСП "Рояківка" було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 01.08.2008р. від 23.02.2017р., яким зокрема були внесені зміни до спірного договору, а саме:

"2.1. Преамбулу договору викласти в такій редакції: «Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822), в особі начальника Головного управління ОСОБА_4, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. №308, як "ОРЕНДОДАВЕЦЬ", а з іншої сторони - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "РОЯКІВКА" (код ЄДРПОУ 31440805), в особі директора ОСОБА_5 надалі "ОРЕНДАР", уклали цей договір про таке.

2.2. Пункт 2 договору викласти в такій редакції: «В оренду передається земельна ділянка державної власності з кадастровим номером 6323184800:05:000:0299, площею 44,1054 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля)» .

2.3. Пункт 5 договору викласти в такій редакції; «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки складає 1247953,17 грн. (один мільйон двісті сорок сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні 17 копійок)» .

2.4. Пункт 9 договору викласти в такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем на рахунки місцевих бюджетів, відповідно до вимог Податкового та Бюджетного кодексу України, у грошовій формі, в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та складає 99836,25 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот тридцять шість гривень 25 копійок) на рік".

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції (надалі Конвенція).

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998 р., "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р., "Прессос Компанія ОСОБА_6 та інші проти Бельгії" від 28.10.1995 р., "ОСОБА_7 Девелопментс Лтд." та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 р. визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999 р., заява №311107/96, п.54).

Отже, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно статті 1 Першого протоколу до зазначеної вище Конвенції та національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003 року, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначав, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Так, за змістом пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року, майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Зазначеним вище рішенням Європейського суду з прав людини також встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

На підставі викладеного можна зробити висновок про те, що самі по собі допущені органом публічної влади порушення при вирішенні питання про передачу комунального майна у користування особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна, якщо вони не були допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача.

2-ий відповідач, укладаючи договір оренди земель сільськогосподарського призначення, не лише мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але і можливість користування об'єктом оренди протягом всього терміну дії договору оренди. Укладення договору оренди землі було важливим елементом його підприємницької діяльності, так як землі сільськогосподарського призначення надавалися для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що порушення вимог щодо встановлення в спірному договорі оренди землі без належного визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки відбулося не з вини 2-го відповідача та на даний час нормативно - грошова оцінка на спірну земельну ділянку ним виготовлена та до спірного договору внесено зміни щодо розміру орендної плати, суд зазначає, що визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2008р. є не вірним.

Вказаної позиції дотримується також Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.03.2016р. у справі №918/31033/15.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, матеріали справи, врахувавши практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що спірні договори оренди землі між Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області та Селянським (Фермерським) господарством ОСОБА_8, були укладені з дотриманням вимог чинного на той час законодавства України, розмір орендної плати, що є суттєвою умовою договору, був встановлений виходячи з нормативної грошової оцінки земель, проведеної станом на 01.07.1995 року (з урахуванням індексації грошової оцінки земель), що відповідало положенням ст. 21 Закону країни "Про оренду землі" та ст. 11 Закону України "Про плату за землю", зміст договору відповідає положенням актів цивільного законодавства, яке діяло на час укладення договору, а тому твердження прокурора про неправомірність встановлення орендної плати без проведення нормативної грошової оцінки - є безпідставним.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсними договорів оренди землі задоволенню не підлягають.

Щодо заявленого 2-им відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні виходячи з наступного.

У відповідності до частини 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Отже, враховуючи те, що суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог прокурора, а тим самим встановивши відсутність порушеного права, заява про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову судові витрати у даній справі покладаються на прокурора, який звернувся до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 06.03.2017 р.

Суддя ОСОБА_9