Постанова

від 28.02.2017 по справі 911/219/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа№ 911/219/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Чорної Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на ухвалу господарського суду Київської області від 23.01.2017

по справі № 911/219/17 (суддя - Конюх О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсерівсгруп"

2) фермерського господарства "Христина"

про стягнення 262,86 грн.

представники сторін у судове засідання не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2017 у справі №911/219/17 позовну заяву від 19.01.2017 № 19-19/01 товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", разом з доданими до неї матеріалами направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Львівської області.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 23.01.2017 у справі №911/219/17 скасувати та направити справу до господарського суду Київської області для подальшого розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Чорна Л.В., розгляд справи № 911/219/17 призначено на 14.02.2017. При цьому, Київським апеляційним господарським судом направлено на електронну та поштову адресу господарського суду Львівської області запит про витребування матеріалів позовної заяви № 19-19/01 від 19.01.2017 з доданими до неї документами та термінове направлення їх до Київського апеляційного господарського суду.

13.02.2017 через канцелярію суду, на виконання вимог ухвали суду, від представника позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 14.02.2017 з'явився уповноважений представник позивача. Уповноважені представники відповідачів-1,-2 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

При цьому, на час проведення судового засідання 14.02.2017 матеріали (оригінал позовної заяви та додані до неї документи), витребувані з господарського суду Львівської області ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 до Київського апеляційного господарського суду не надійшли.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017, за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі на п'ятнадцять календарних днів та відкладено розгляд справи №911/219/17 на 28.02.2017.

Представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" у судовому засіданні 14.02.2017 надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів, зазначених у ній та просив скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду Київської області від 23.01.2017 у справі №911/219/17 скасувати та направити справу до господарського суду Київської області для подальшого розгляду. При цьому, у судове засідання 28.02.2017 уповноважений представник позивача не з'явився.

Представники відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсерівсгруп" та фермерського господарства "Христина" у судові засідання 14.02.2017 та 28.02.2017 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи всі сторони були повідомлені належним чином.

16.02.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від господарського суду Львівської області надійшли матеріали справи № 911/219/17.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін та за наявними в ній матеріалами, оскільки, учасники процесу про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників, що не з'явилися, у судовому засіданні 28.02.2017, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування додаткових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 по справі 910/21819/15.

До того ж, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення солідарно з відповідачів - ТОВ "ПК "Трейдсервісгруп" та ФГ "Христина" 80,92 грн. пені, 87,60 грн. штрафу, 46,28 грн. інфляційних втрат , 48,06 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку з простроченням відповідачем-2 ФГ "Христина" сплати боргу за договором №ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008, укладеного ФГ "Христина" з продавцем - ТОВ "Тридента Агро".

Як на підставу солідарного стягнення вказаних сум з обох відповідачів, тобто, і підставу подання позову до господарського суду Київської області позивач посилається на договір поруки №07-04-2014-5 від 07.04.2014, відповідно до якого відповідач-1 ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" зобов'язався солідарно з боржником ФГ "Христина" відповідати перед позивачем за зобов'язаннями по сплаті курсової різниці (дооцінки вартості товару) в сумі 5000,00 грн.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що саме зазначення без належного обгрунтування у позовній заяві другого відповідача без надання доказів того, що зазначена особа є зобов'язаною за заявленими в позові вимогами, не є достатнім підставою для порушення провадження господарської справи за місцезнаходженням зазначеної особи.

На переконання колегії суддів, приписи ч. 2 ст. 15 ГПК України, яка регламентує, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача - встановлює правила загальної територіальної підсудності, яка має здійснюватись в інтересах відповідача, якому зручніше підготуватись до захисту за місцем свого перебування.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" територіально не підсудний господарському суду Київської області та має бути направлений за місцезнаходженням відповідача-2 - фермерського господарства "Христина" до господарського суду Львівської області. А тому місцевим господарським судом правомірно було направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Львівської області позовну заяву від 19.01.2017 № 19-19/01 товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", разом з доданими до неї матеріалами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, в суді апеляційної інстанції товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження своїх доводів. Судова колегія звертає увагу, що обставини, викладені у апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" щодо необхідності скасування ухвали суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" слід відмовити, а оскаржувану ухвалу господарського суду Київської області від 23.01.2017 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу господарського суду Київської області від 23.01.2017 у справі № 911/219/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 23.01.2017 у справі № 911/219/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/219/17 повернути до господарського суду Львівської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

Л.В. Чорна