Постанова

від 28.02.2017 по справі 911/1510/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа№ 911/1510/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Дмитренко Г.В. - представник за довіреністю від 18.01.2017 року;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Білоцерківелектроремонт

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 року про відстрочення виконання рішення

у справі № 911/1510/16 (суддя Кошик А.Ю.)

за заявою Приватного підприємства Прогресор про відстрочення виконання рішення

за позовом Приватного акціонерного товариства Білоцерківелектроремонт

до Приватного підприємства Прогресор

про стягнення 93 600, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Білоцерківелектроремонт звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства Прогресор про стягнення 93 600, 00 грн. неустойки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.07.2016 року в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Білоцерківелектроремонт" до Приватного підприємства "Прогресор" про стягнення 93600,00 грн. відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2016 року у справі № 911/1510/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства "Білоцерківелектроремонт" до Приватного підприємства "Прогресор" про стягнення 93 600,00 грн. задоволено.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 20.12.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року залишено без змін.

10.01.2017 року до Господарського суду Київської області надійшла заява Приватного підприємства "Прогресор" від 10.01.2017 року про відстрочення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року до 10.03.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 року задоволено заяву про відстрочення виконання рішення.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що посилання боржника на відсутність коштів не звільняє його від обов'язку по оплаті, оскільки підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, відтак відповідні обставини не є винятковими в розумінні ст. 121 ГПК України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківелектроремонт" по справі № 911/1510/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 року апеляційну Приватного акціонерного товариства "Білоцерківелектроремонт" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 13.02.2017 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Руденко М. А., яка не є головуючою суддею, справу № 911/1510/16 передано на повторний атоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 13.02.2017 року, справу № 911/1510/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Смірнова Л. Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківелектроремонт" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Смірнова Л. Г.

У судове засідання 13.02.2017 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2017 року підтримав доводи апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року розгляд справи відкладено до 28.02.2017 року.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 28.02.2017 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що в якості виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення у даній справі, боржник посилається на скрутне фінансове становище. На даний момент своєчасне виконання рішення суду ПП Прогресор вкрай ускладнене, оскільки виробництво, яким займається ПП Прогресор призупинено у зв'язку з необхідністю оренди іншого приміщення, замість орендованого у позивача. Боржник зазначив, що зазнав збитків у зв'язку з пожежею, яка сталась в орендованому у позивача приміщенні і на даний час ним укладений новий договір оренди приміщення з іншим орендодавцем, але потрібен час для переїзду та облаштування виробництва.

За приписами частин 1, 3 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відтак, застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке. Зокрема, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка означає виконання рішення часками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, заявник має довести викладені у заяві обставини щодо неможливості чи утруднення виконання рішення саме належними і допустимими доказами, надавши такі докази суду.

п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Вказаної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.06.2016 року № 908/4247/14, від 25.05.2016 року № 904/8884/15, від 27.10.2015 року № 910/13383/14.

Так, з наданого боржником Фінансового звіту та балансу станом на 30.09.2016 року вбачається значне погіршення фінансового стану боржника.

Крім того, колегією суддів встановлено, що з огляду на обставини спору у справі № 911/1510/16, заборгованість складається з неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням після закінчення договору оренди за 12 місяців.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 30.07.2014 року (через декілька місяців після початку оренди, строк якої тривав до 30.04.2015 року) в орендованому приміщенні сталася пожежа. Відповідно до висновку 1-ДПРЗ (м. Біла Церква) ГУ ДСНС України у Київській області від 30.07.2014 року орієнтовна причина пожежі - коротке замкнення електричної мережі.

При цьому, відповідач зазначив, що ним було здійснено ремонт орендованого приміщення та сплачено орендну плату за час дії договору. Однак, винних у виникненні пожежі ще не встановлено.

В той же час, стягувач, заперечуючи про відстрочки судового рішення, не навів обґрунтованих доводів, що відстрочення судового рішення на декілька місяців призведе до негативних для нього наслідків та порушить його майнові інтереси. Позивач не зазначив які інтереси і в чому будуть порушені. Також враховуючи, що заборгованість складається з неустойки у вигляді подвійної орендної плати, на яку позивач не міг розраховувати укладаючи договір оренди, відсутні підстави про значне порушення його матеріальних інтересів в порівнянні з матеріальним станом боржника.

Крім того, термін відстрочення судового рішення, який просить боржник, є не значним і об'єктивно необхідний для сплати боргу з найменшими негативними наслідками для фінансового стану боржника.

Таким чином, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що примусове виконання судового рішення призведе до значного погіршення фінансового стану боржника, в той час, як стягувач не обґрунтував такого ж ступеня незадовільності свого фінансового стану та співрозмірних негативних наслідків тимчасовим відстроченням виконання рішення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви Приватного підприємства Прогресор від 10.01.2017 року про відстрочення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року до 10.03.2017 року.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду Київської області від 24.01.2017 року по справі № 911/1510/16, прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Білоцерківелектроремонт задоволенню не підлягає.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Білоцерківелектроремонт залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 24.01.2017 року у справі № 911/1510/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/1510/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.Г. Смірнова