Рішення

від 02.03.2017 по справі 915/1406/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Справа № 915/1406/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом: Приватного акціоненрного товариства “Страхова компанія «ПРОВІДНА”,

           04050, м.Київ, вул.Герцена, 10

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Очаків Туртранс-Люкс”, 57500, АДРЕСА_1

про: стягнення 30912,85 грн.

за участю представників сторін

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: ОСОБА_1М, довіреність б/н від 10.02.2017

Позивач 21.12.2016 року звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом стягнути з відповідача затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 30912,85 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору полісу № АЕ/4165090 обов’язкового страхування; матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 01.08.2015 року, а саме довідки № 69539530 про дорожньо-транспортну пригоду від 07.08.2015 року, постанови Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.09.2015 року, заяви № НОМЕР_1 про виплату страхового відшкодування, дозволу на розміщення зовнішньої реклами від 04.09.2000 року № 444/26, повідомлення № НОМЕР_2 від 01.08.2015 року про настання випадку, страхового акту від 05.11.2015 року № НОМЕР_1, страхового акту від 09.06.2016 року № НОМЕР_1, платіжних доручень № 0046270 від 06.11.2015 року, № 0025502 від 10.06.2016 року; звіту № 15367/1015 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого майну; акту огляду від 10.08.2015 року; актів надання послуг від 16.12.2015 року № 435, від 15.02.2016 № 1109; норм ст. 27 Закону України «Про страхування», 22, ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 993 1191 Цивільного кодексу України, та мотивовані тим, що відповідно до постанови Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області 01.08.2015 року о 19 год. 30 хв. в м. Дніпропетровську на перехресті пр.. Калініна та пр.. Петровського, ОСОБА_2, керуючи автобусом «Кароса», номерний знак НОМЕР_3 під час руху не контролював технічний стан та не оцінив дорожню обстановку , не обрав безпечну швидкість для руху, в результаті чого не впорався з керуванням, виїхав за межі проїздної частини та скоїв наїзд намощення, рекламний щит на тротуарі та дерева. У результаті ДТП транспортний засіб та рекламний щит пошкоджено, зламано два дерева, потерпілі відсутні. Оскільки ОСОБА_2 під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ТОВ «Очаків Туртранс-Люкс» та виконував свої трудові, службові обов’язки, саме на ТОВ «Южная Очаків Туртранс-Люкс» покладається обов’язок відшкодування нанесеної його працівником шкоди.

Позивач жодного разу правом наданим йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу щодо участі представника у господарському засіданні не скористався. Про час та місце розгляду справи 02.03.2017 року позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 0304907961426.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, в задоволенні позову просить відмовити повністю. Заперечення обґрунтовує наступним:

03.08.2015          року, водій ОСОБА_2 з місця ДТП в м. Дніпропетровську, за телефоном гарячої лінії повідомив про ДТП ПАТ «Страхову компанію «Провідна». 03.08.2015 року транспортний засіб прибув до м. Очакова, де представники позивача здійснили фотографування автобусу. Ні представник позивача в м. Дніпропетровськ, ні в м. Очакові, не повідомили про те, що необхідно в письмовій формі скласти заяву про ДТП, тому ТОВ «Очаків Туртранс- Люкс» вважає, що повідомило належним чином позивача про ДТП.

Відповідач вказує, що шкода в розмірі 30912,85 гривень нарахована безпідставно. На обґрунтування зазначає, що необхідною умовою для відшкодування матеріального збитку особою, відповідальною за заподіяний збиток на підставі полісу обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є наявність оцінки завданої шкоди, проведеної у встановленому законом порядку. На підтвердження розміру позовних вимог позивачем додано акти виконаних робіт, які за своїм змістом не відповідають вимогам законодавства, а саме: акти виконаних робіт не мають деталізації, не вказано конкретні роботи, які проведені, не вказані деталі, які підлягають ремонту або заміні, що викликає сумніви у їх дійсності. При цьому висновок товарознавчого дослідження з визначенням розміру матеріального збитку, саме в сумі 30912,85 гривень, в матеріалах справи відсутній. Суми шкоди зазначені в актах виконаних робіт та звіті експерта різні: відповідно до звіту експерта сума завданих збитків становить 5845,36 грн, а згідно актів виконаних робіт сума збитків становить 30912,85 грн. на підставі наведеного, відповідач зазначає, що сума, яка була сплачена позивачем за ремонт пошкодженого майна значно збільшена та не відповідає дійсності.

02.03.2017 р. за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника відповідача, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -

встановив:

           17 квітня 2015 року між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія «ПРОВІДНА” та Товариством з додатковою відповідальністю «Очаків Туртранс-Люкс» було укладено договір, поліс № АЕ/4165090 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу KAROSA 734, реєстраційний номер № ВЕ 2406АА.

Матеріали справи свідчать, що 01.08.2015 року в м. Дніпропетровськ відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу KAROSA 734, реєстраційний номер № ВЕ 2406АА під керуванням ОСОБА_2

Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області 01.08.2015 року у справі № 483/1691/15-п суд встановив, що о 19 год. 30 хв. в м. Дніпропетровську на перехресті пр. Калініна та пр. Петровського, ОСОБА_2, керуючи автобусом «Кароса», номерний знак НОМЕР_3 під час руху не контролював технічний стан та не оцінив дорожню обстановку , не обрав безпечну швидкість для руху, в результаті чого не впорався з керуванням, виїхав за межі проїздної частини та скоїв наїзд намощення, рекламний щит на тротуарі та дерева. У результаті ДТП транспортний засіб та рекламний щит пошкоджено, зламано два дерева, потерпілі відсутні.

Наведеною постановою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн.

Постанова набрала законної сили 22 вересня 2015 року.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди Рекламне агентство «Зірка ЛТД» зазнало матеріальної шкоди: пошкодження належного йому на праві власності рекламного щита.

07.08.2015 року власник рекламного щита - Рекламне агентство «Зірка ЛТД», як потерпіла особа, звернулося до ПАТ “Страхова компанія «ПРОВІДНА” із заявою № 230008326 про виплату страхового відшкодування, що має ознаки страхового випадку.

Дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов наступного висновку.

Предметом даного спору виступила майнова вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 30912,85 грн.

Отже спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про страхування.

Згідно зі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного Кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач – ПрАТ «СК «Провідна» на підставі договору про надання оціночних послуг замовив незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого майну, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.-т Петровського/пр.-т Калініна.

У звіті «Про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого майну, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.-т Петровського /пр.-т Калініна» від 29.10.2015 року № 15367/1015 визначено, що загальна вартість майнового збитку завданого майну (рекламний щит), яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.-т Петровського /пр.-т Калініна становить 7614,44 грн., фізичний знос 1103,34 грн.

Зі звіту експерта вбачається, що майновий збиток розраховувався з врахуванням вартості ремонтно-будівельних робіт, вартості використаних будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, коефіцієнту фізичного зносу будівельних матеріалів, вартості експлуатації машин та механізмів.

На підставі вищенаведеної заяви Рекламного агентства «Зірка ЛТД», позивач на виконання вимог Закону України «Про обов’язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визнав подію страховою, про що було складено страховий акт № НОМЕР_1 від 05.11.2015 року. Сума відшкодування належного до сплати РА «Зірка ЛТД» склала 5845,36 грн.

Вказану суму було перераховано страховою компанією РА «Зірка ЛТД» за платіжним дорученням № 0046270 від 06.11.2015р.

05.07.2016 року позивач направив відповідачу претензію вих. № 1550 компенсувати в порядку регресу суму страхового відшкодування в розмірі 5845,36 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з позивача в порядку регресу витрат в сумі 5845,36 грн. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

В подальшому, 09.06.2016 року позивач склав другий страховий акт № НОМЕР_1 (підписаний 08.06.2016 року), за яким сума страхового відшкодування склала 25067,49 грн. Вказану суму було перераховано страховою компанією Рекламному агенству «Зірка ЛТД» за платіжним дорученням № 0025502 від 10.06.2016р.

З тексту даного страхового акту вбачається, що він був складений теж за подіями дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 01.08.2015 року.

За приписами ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

З письмових пояснень позивача (від 02.03.2017 вх. № 3295/17) вбачається, що страховий акт № 2 був складений на підставі актів надання послуг № 435 від 16 грудня 2015 року на суму 18200,00 грн. (найменування робіт, послуг: ремонт РДУ) та № 109 від 15 лютого 2016 року (найменування робіт, послуг: ремонт рекламної площини) на суму 13212,85 грн.

Разом із тим, позивач не надав безспірних доказів того, що акти надання послуг послуг № 435 від 16 грудня 2015 року, № 109 від 15 лютого 2016 року підтверджують витрати саме з відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків пошкодження об’єкту – рекламної площини, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, пр.-т Петровського/пр.-т Калініна.

Отже в частині вимог позивача щодо стягнення страхового відшкодування в розмірі 25067,49 грн. слід відмовити у зв’язку з їх недоведеністю.

Згідно з ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом: При цьому відповідно до ч.5 цієї статті особа, що здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо зона не доведе що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки з силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Пунктом 5 Пленуму передбачено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст.441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст.440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Матеріалами справи доведено, та не заперечується відповідачем у судовому засіданні, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_2 працював водієм на ТОВ «Очаків Туртранс-Люкс». Отже, саме на ТОВ «Очаків Туртранс-Люкс» покладається обов’язок відшкодування нанесеної його працівником шкоди.

Таким чином, дослідивши надані сторонами документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини суд, з урахуванням вищенаведеного, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Отже, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Очаків Туртранс-Люкс” (57500, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 38583480) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія «ПРОВІДНА” ( 04050, м.Київ, вул.Герцена, 10, ЄДРПОУ 23510137) 5845,36 грн. збитків в порядку регресу та судові витрати в сумі 260,57 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 07.03.2017 року.

Суддя О.Г.Смородінова