Постанова

від 01.03.2017 по справі 902/604/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Справа № 902/604/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Гудак А.В. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

третіх осіб - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.16 р. у справі №902/604/16

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст", м.Київ

до Науково-технічного підприємства у формі ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю - фірма "ММ ХАЙТЕК" ЛТД, м. Вінниця

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю "ЖЛ", м.Житомир

Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі", м.Житомир

про стягнення 192 929,68 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.11.16 р. у справі №902/604/16 у задоволенні позову ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" до Науково-технічного підприємства у формі ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю - фірми "ММ "ХАЙТЕК" ЛТД про стягнення 192 929 грн 68 коп. заборгованості відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 09.11.16 р. у справі №902/604/16 позивач - ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.2016р. по справі №902/604/16 за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Ренесанс Траст до Науково-технічного підприємства у формі ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю - фірма ММ ХАЙТЕК ЛТД про стягнення 192 929,68 грн. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Ренесанс Траст про стягнення з Науково-технічного підприємства у формі ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю - фірма ММ ХАЙТЕК ЛТД 192 929,68 грн. задовольнити в повному обсязі.

Скаржник вважає рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.2016р. по справі № 902/604/16 незаконним та таким, що підлягає скасуванню в повному обсязі у відповідності до п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що під час розгляду справи судом не з'ясовано обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а висновки викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи. Так, суд першої інстанції вийшов за межі розгляду позовних вимог, відніс до предмету доказування в справі з'ясування фактичної кількості та вартості переданого ТДВ ЖЛ Відповідачу товару та встановлення дійсного розміру заборгованості Відповідача перед ТДВ ЖЛ на момент укладення Договорів про відступлення права вимоги.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно доказів повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки № 285 від 03.02.2014 р., яких на вимогу суду ні позивачем, ні третіми особами не було надано, тому проведення оплати відповідачем за період з 17.11.2015 р. по 17.12.2015 р. на рахунок ТДВ "ЖЛ" є належним виконанням його зобов'язань по договору поставки № 285 від 03.02.2014р.

Скаржник звертає увагу апеляційного суду, що після укладення кожного договору про відступлення права вимоги, ТДВ ЖЛ , а також ТОВ Ренесанс Траст повідомляли відповідача про відступлення права вимоги в телефонному режимі, а також шляхом надсилання поштового відправлення з офіційним повідомленням про відступлення права вимоги, проте в силу обставин, викладених вище, а саме рейдерського захоплення ТДВ ЖЛ та викрадення документів, позивач був позбавлений можливості надати суду такі докази. Єдиним доказом, який підтверджує таке повідомлення є перерахування грошових коштів відповідачем на рахунок відповідача, зокрема, з призначенням платежу: За товар згідно листа - повідомлення .

Отже, підставою для відмови в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції, стала недоведенність позивачем факту наявності заборгованості відповідача перед ТДВ "ЖЛ" в розмірі 3 234 808,03 грн. за договором поставки № 285 від 03.02.2014 р. на момент укладення договорів про відступлення права вимоги.

Позивач вважає таку позицію суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, а на спростування зазначеного твердження суду першої інстанції зазначає, що надання Новим кредитором у зобов'язанні документів, які підтверджують право вимоги згідно чинного законодавства є не обов'язковим, натомість обов'язком Нового кредитора є надання документів, на підставі яких відбулось відступлення права вимоги. Аналогічна позиція закріплена в Постанові Вищого господарського суду України від 02.07.2013р. по справі № 5015/5087/12.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.20116р. апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.16 р. у справі №902/604/16 прийнято до провадження.

Науково-технічне підприємство у формі ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю - фірма "ММ ХАЙТЕК" ЛТД надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Вінницької області без змін, а скаргу без задоволення.

На думку відповідача дане рішення є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону, не підтвердженні належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути задоволені судом.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_5 від 15.02.2017 р. у справі №902/604/16 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Маціщук А.В. та відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р, суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2017р. призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.2016 р. у справі №902/604/16 колегією суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2017р. розгляд справи відкладено. Зобов`язано сторони надати апеляційному суду письмові пояснення (думку), щодо доцільності проведення судово-економічної експертизи у справі №902/604/16, а також згоди на попередню оплату її вартості. У разі згоди на проведення судово-економічної експертизи у справі №902/604/16 надати пропозиції щодо вибору експертної установи, та питань, які необхідно поставити експерту.

На виконання вимоги ухвали надійшло письмове пояснення від Науково-технічного підприємства у формі ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю - фірма "ММ ХАЙТЕК" ЛТД в якому відповідач, розглянувши дане питання, вважає недоцільним проведення експертизи з викладених у поясненні підстав.

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" також подало апеляційному суду пояснення з поставленого питання, у якому висловило протилежну позицію, вважає доцільним проведення судово-економічної експертизи у справі та пропонує питання, які можуть бути поставлені на вирішення експерта. Просить проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6). Також зазначає, що у випадку призначення експертизи ТОВ Ренесанс Трас не заперечує щодо оплати її вартості.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_5 від 28.02.2017 р. у справі №902/604/16 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Василишина А.Р., та відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2017р. призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.2016 р. у справі №902/604/16 15 колегією суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є.

28.02.2017р. в судовому засіданні представник Науково-технічного підприємства у формі ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю - фірма "ММ ХАЙТЕК" ЛТД підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.16 р. у справі №902/604/16 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення.

Представник ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.16 р. у справі №902/604/16 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю "ЖЛ" та Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Стосовно відсутності представника третьої особи колегія суддів враховує наступне. Ухвали суду надсилаються сторонам за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала вручена їм належним чином. Аналогічна позиція викладена в п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Ухвали суду надсилались третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, апеляційний суд вважає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, була належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте, повноважних представників в судове засідання не направила, відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень по суті спору не подала.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 03.02.2014 р. між ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (Продавець) та Науково-технічним підприємством у формі ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю - фірми "ММ "ХАЙТЕК" ЛТД (Дистриб'ютор, Відповідач) було укладено Договір поставки № 285 від 03.02.2014 р.

Згідно з п.1.1 Продавець зобов'язується поставити відповідачу кондитерські вироби (товар), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

У відповідності до п.п.2.2, 2.3 Договору Асортимент, ціна, кількість кожної партії Товару зазначаються в товарно - транспортних накладних (ТТН) Продавця, які є невід'ємною частиною цього Договору, є взаємно погодженими і обов'язковими для сторін. Загальна кількість товару, що поставляється за цим Договором, визначається як сума всіх партій Товару поставлених за цим Договором.

Пунктом 3.4 визначено, що право власності на товар переходить до Дистриб'ютора з моменту підписання його уповноваженим представником товарно - транспортних накладних (ТТН) Продавця про отримання товару, а при доставці товару транспортом Продавця при отриманні Перевізником (передачі товару Перевізнику)

Пунктом 3.9 Договору передбачено, що товар передається Дистриб'ютору під розпис у видатковій товарно - транспортній накладній Продавця, на підставі і в обмін на виписану Дистриб'ютором довіреність, завірену печаткою та підписом уповноваженої особи Дистриб'ютора.

Згідно з п.4.6 Загальна сума Договору визначається як сукупна вартість Товару фактично переданого дистриб'ютору за ТТН в період дії цього Договору.

Відповідно до п.4.7 Договору оплата кожної поставленої партії Товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця, протягом строку, який встановлений в Додатку №1 (але не більше 26 календарних днів з моменту отримання товару). Відлік строку оплати починається з дати фактичного отримання товару на складі Покупця.

Розділом 5 Договору визначено права та обов'язки сторін.

Відповідно до п.9.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін.

Пунктами 9.2, 9.3 визначено, що строк Договору починає свій перебіг з 03.02.2014р. та закінчується 31.12.2014р. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Як вбачається із документів наявних в матеріалах справи, на виконання умов укладеного Договору поставки Продавцем було поставлено на адресу відповідача товар на умовах вищевказаного Договору на загальну суму 3 234 808,03 грн.

В подальшому на вказану суму - 3 234 808,03 грн - між ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (Первісний кредитор/Продавець) та позивачем (Новий кредитор) було укладено ряд договорів про відступлення права вимоги.

17.11.2015 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги № 644 на загальну суму 900 000,00 грн.

18.11.2015 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги № 573 на загальну суму 900 000,00 грн.

19.11.2015 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги № 642 на загальну суму 900 000,00 грн.

20.11.2015 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги № 643 на загальну суму 534 808,03 грн.

Судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції підтверджено, що договори про відступлення права вимоги № 644, № 573, № 642, № 643 своїм змістом є ідентичними.

Згідно п.1.1 Договорів про відступлення права вимоги, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору і стає кредитором за Договором № 285 від 03.02.2014 р., укладеного між Первісним кредитором та відповідачем.

Відповідно до п.1.2 Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.

Пунктами 2.1 Договорів про відступлення права вимоги визначено, що Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає грошові зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого Первісним кредитором відповідачу за Договором поставки № 285 від 03.02.2014 р., укладеного між Первісним кредитором та відповідачем на загальну суму по всіх Договорах 3 234 808,03 грн. (900 000,00+ 900 000,00+900 000,00+534 808,03).

У відповідності до п.2.2 Одночасно з укладанням даного Договору Первісний кредитор передав Новому кредитору оригінали всіх документів, на підставі яких утворилась заборгованість Боржника перед Первісним кредитором по Основному договору загалом у розмірі 3 234 808,03 грн. Із всіма первинними документами щодо утворення боргу Боржник ознайомився перед підписанням даного Договору і жодних претензій чи зауважень з приводу боргу немає.

Згідно з п.2.4 Договорів Первісний кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про відступлення права вимоги за Договорами протягом 20 календарних днів з моменту їх підписання, шляхом надсилання з повідомленням про вручення Боржнику копії Договорів або вручення особисто під розписку представнику Боржника.

Пунктом 2.5 Договорів Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої вимоги.

У відповідності до п.2.6 Договорів відповідач перераховує плату визначену в п.2.1 платіжним дорученням згідно Основного договору та/або погодженого графіка погашення, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Із матеріалів справи, зокрема, довідки ПАТ "БТА Банк" № 028-35-01055/2301 від 04.07.2016 р. слідує, що в період з 17.12.2015 р. по 03.03.2016 р. відповідачем було перераховано позивачу 2 362 649,95 грн.

05.02.2016 р. між сторонами було підписано Додаткову Угоду № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до п.2 якої, зобов'язання відповідача зменшуються на суму кредиторської заборгованості перед позивачем, яка становить 679 228,40 грн, а інші умови продовжують діяти.

05.02.2016 р. відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 679 228,41 грн на підставі Видаткової накладної № РН-0502030.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами виник спір, про стягнення 192 929,68 грн. а відтак, коло обставин, які з'ясовуються судом, стосуються належного виконання відповідачем обов'язку щодо оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зі змісту статті ст. 193 Господарського кодексу України випливає обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судами обох інстанцій, між ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (Продавець) та Науково-технічним підприємством у формі ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю - фірми "ММ "ХАЙТЕК" ЛТД (Дистриб'ютор, Відповідач) було укладено Договір поставки № 285 від 03.02.2014 р. згідно якого Продавець зобов'язується поставити відповідачу кондитерські вироби (товар), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору поставки Продавцем було поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 3 234 808,03 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як підтверджується матеріалами справи та випливає з оцінки наявних у справі доказів, між ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (Первісний кредитор/Продавець) та позивачем (Новий кредитор) було укладено ряд договорів про відступлення права вимоги.

17.11.2015 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги № 644 на загальну суму 900 000,00 грн.

18.11.2015 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги № 573 на загальну суму 900 000,00 грн.

19.11.2015 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги № 642 на загальну суму 900 000,00 грн.

20.11.2015 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги № 643 на загальну суму 534 808,03 грн.

Таким чином, до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" перейшли зобов'язання від ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю "ЖЛ" по оплаті вартості товару, поставленого Первісним кредитором Боржнику за договором поставки №285 від 03.02.2017р. загальну суму 3 234 808,03 грн.

Колегія суддів зазначає, що єдиним належним підтвердженням переведеної суми боргу є належним чином укладені договори про відступлення права вимоги.

Згідно з п.2.4 Договорів Первісний кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про відступлення права вимоги за Договорами протягом 20 календарних днів з моменту їх підписання, шляхом надсилання з повідомленням про вручення Боржнику копії Договорів або вручення особисто під розписку представнику Боржника.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

При розгляді справу № 6-979цс15 Верховний Суд України у постанові від 23.09.2015 року зробив наступний висновок: відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Оскільки, доказів повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки № 285 від 03.02.2014 р. (листи, телеграми, поштові квитанції тощо) в матеріалах справи не міститься, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що проведення оплати відповідачем за період з 17.11.2015 р. по 17.12.2015 р. на рахунок ТДВ "ЖЛ" є належним виконанням його зобов'язань по договору поставки № 285 від 03.02.2014 р.

Відтак, доводи апелянта не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, що після укладення кожного договору про відступлення права вимоги, ТДВ ЖЛ , а також ТОВ Ренесанс Траст повідомляли Відповідача про відступлення права вимоги в телефонному режимі, а також шляхом надсилання поштового відправлення з офіційним повідомленням про відступлення права вимоги, проте в силу обставин, а саме редерського захоплення ТДВ ЖЛ та викрадення документів, Позивач був позбавлений можливості надати суду такі докази. Єдиним доказом, який підтверджує таке повідомлення є перерахування грошових коштів Відповідачем на рахунок відповідача, зокрема, з призначенням платежу: За товар згідно листа- повідомлення .

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судом першої інстанції з'ясовано, а судом апеляційної інстанції підтверджено, що в період з 17.12.2015 р. по 03.03.2016 р. згідно довідки ПАТ "БТА Банк" № 028-35-01055/2301 від 04.07.2016 р. відповідачем було перераховано позивачу 2 362 649,95 грн.

Також, судом встановлено, що 05.02.2016 р. між сторонами було підписано Додаткову Угоду № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до п.2 якої, зобов'язання відповідача зменшуються на суму кредиторської заборгованості перед позивачем, яка становить 679 228,40 грн., а інші умови продовжують діяти. Окрім того, на підставі Видаткової накладної № РН-0502030 відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 679 228,41 грн. Враховуючи, що підставою стягнення боргу визначено договори відступлення права вимоги, укладені в період з 17 по 20.11.2015, предметом судового дослідження є розмір боргу, який сформовано за станом на цей період часу, а відтак господарська операція, проведена сторонами відповідно до видаткової накладної № РН-0502030 , виданої 05.02.2016, взагалі не входить до кола досліджуваних обставин і не може вплинути на висновок суду.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність, з огляду на положення ст. 33 ГПК України тих обставин, які підлягали доведенню , а саме розміру боргу відповідача, який підлягає стягненню.

Також, колегія суддів оцінює критично твердження апелянта, що суд першої інстанції вийшовши за межі розгляду позовних вимог, відніс до предмету доказування в справі з'ясування фактичної кількості та вартості переданого ТДВ ЖЛ Відповідачу товару та встановлення дійсного розміру заборгованості Відповідача перед ТДВ ЖЛ на момент укладення Договорів про відступлення права вимоги.

Таке твердження апелянта є очевидно помилковим, ураховуючи предмет позову - стягнення боргу, а також з огляду на положення ст.4-3,4-5, 4-7, 33, 84 ГПК України, з чого апеляційний суд вбачає необхідність як дослідження обставин виникнення боргу з відповідних правових підстав, так і його точного та доведеного розміру .

Відносно питання, щодо проведення судово-економічної експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4).

Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 23.03.12 р. № 4 зазначено, що визначаючись з експертною установою, яка проводитиме судову експертизу, господарський суд має враховувати положення пункту 1.5 Інструкції, згідно з якими експертизи проводяться, як правило, за зонами регіонального обслуговування.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Такими доказами можуть бути, зокрема, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

При цьому відповідно до положень п.2.2 Договорів про відступлення права вимоги одночасно з укладанням даного Договору Первісний кредитор передав Новому кредитору оригінали всіх документів, на підставі яких утворилась заборгованість Боржника перед Первісним кредитором по Основному договору.

Пунктом 2.3 Договорів переуступки сторони обумовили, що Первісний кредитор повинен передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання цього Договору.

Як свідчать матеріали господарської справи № 902/604/16 позивачем на підтвердження факту продажу відповідачу товару на загальну суму 3 234 808,03 грн. первинні бухгалтерські документи (як-то накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, податкові накладні, які могли б вказати на відображення у органах державної фіскальної служби факту передачі відповідачу спірних товарів, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо) суду не надано.

Водночас доказів виконання ТДВ "ЖЛ" своїх зобов'язань за пунктом 2.3 Договорів відступлення права вимоги в частині передачі документів від первісного кредитора новому, які підтверджують наявність боргу та його розмір, матеріали справи не містять.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представником ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" чітко не вказано, де і при яких обставинах можна

отримати оригінали бухгалтерських документів, які підтверджують наявність заборгованості в

розмірі 3 234 808,03 грн. на момент укладання договорів про відступлення права вимоги.

Окрім того з апеляційної скарги вбачається, та підтверджено представником позивача в судовому засіданні , що оригінали бухгалтерських документів знаходяться у ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю ЖЛ . З пояснень представника ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" апеляційний суд вбачає, що доступ до документів первинної бухгалтерської звітності є обмеженим для сторони позивача, з чого випливає достатньо обґрунтоване припущення про неможливість надання цих доказів для дослідження судовому експерту. Відтак, апеляційний суд, вбачаючи доцільність призначення судової експертизи з метою повноти встановлення обставин у справі, разом з тим не вбачає можливості її проведення.

З урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99 , 101 , 103 , 105 , 109 , 110 Господарського процесуального кодексу України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.16 р. у справі № 902/604/16 залишити без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області - без змін.

Справу №902/604/16 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.