Ухвала

від 28.02.2017 по справі 815/2505/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2505/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Шеметенко Л.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника апелянта - Золотаренко А.П.

представника позивача - Кириленко А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АНДРЕАЛ до ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

До суду першої інстанції надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДРЕАЛ" до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2016 року № 0000927777.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 11.05.2016 року № 0000927777.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14.12.2015 року по 22.12.2015 року фахівцями ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДРЕАЛ" за період 01.05.2015 по 31.10.2015 рр.

За результатами перевірки було складено акт № 4341/22-02/32700884 від 29.12.2015 року "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "АНДРЕАЛ" код 32700884 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2015 по 31.10.2015 року" (Том 1 а.с. 15-36).

На думку відповідача, з урахуванням вищенаведеного позивачем порушено п.198.1,п.198.6 ст.198, абз. 1 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, ТОВ "АНДРЕАЛ" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 640788 грн., а саме : у травні 2015 року на суму 171808 грн, у червні 2015 року на суму 110903 грн., у липні 2015 року на суму 150487 грн, у серпні 2015 року на суму 99813 грн. та п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, ТОВ "АНДРЕАЛ" занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 15787 грн а саме : у травні 2015 року на суму 4767 грн, у червні 2015 року на суму 4382 грн., у липні 2015 року на суму 926 грн, у серпні 2015 року на суму 5616 грн, у вересні 2015 року на суму 19 грн, у жовтні 2015 року на суму 76 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000412202 від 10.02.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 656 575 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій на суму 328 288 грн. За результатами адміністративного оскарження, відповідачем було проведено повторно перевірку та частково скасовано рішення № 0000412202 від 10.02.2016 року та прийняте нове - від 11.05.2016 року № 0000927777 про донарахування податку на додану вартість всього на суму 966 812,00 грн., з яких 644 541,00 грн. - сума донарахувань за основним зобов'язанням, 322 271,00 - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно п.2 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

29.02.2016 року ТОВ "АНДРЕАЛ" була подана скарга до Головного управління ДФС в Одеській області з доповненнями від 11.04.16 р., від 18.04.2016р., в результаті чого, у період з 28.03.2016 року по 01.04.2016 року фахівцями ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДРЕАЛ" за період з 01.05.2015 по 31.10.2015 рр.

За результатами перевірки було складено акт від 08.04.2016 року № 80/15-32-14- 02/32700884 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДРЕАЛ" код ЄДРПОУ 32700884 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2015 по 31.10.2015року." (Том 1 а.с. 59-90) Наведеним актом перевірки були підтверджені порушення встановлені актом ДПІ у Київському районі № 4341/22-02/32700884 від 29.12.2015 року.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги ГУ ДФС в Одеській області від 22.04.16 року № 877/10/15-32-10-0107 податкове повідомлення-рішення № 0000412202 від 10.02.2016 року було частково скасовано.

На підставі вищенаведеного акту перевірки, з урахуванням рішення про результат розгляду скарги, ДПІ у Київському районі було прийнято податкове повідомлення- рішення № 0000927777 від 11.05.2016 року про донарахування податку на додану вартість всього на суму 966 812,00 грн., з яких 644 541,00 грн. - сума донарахувань за основним зобов'язанням, 322 271,00 - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Так, Актом перевірки ДПІ було встановлено заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам Позивача з контрагентами ТОВ "Ольга і Ко", ТОВ "АВТО КОМФОРТ" та ТОВ "МЕРКУРІЙ АВТО-ГРУПП".

Згідно акту перевірки ТОВ "Андреал" придбало у ТОВ "Ольга і Ко" товар "Пломба наклейка Барєр 10*2см" у кількості 172 982 шт. та товар "Пломба наклейка Барєр 6*2" в кількості 61 600 шт. за ціною 0,48 грн. за штуку.

У тому ж періоді була встановлена реалізація товару "Пломба наклейка Барєр 10*2см" у кількості 428 285 шт. та "Пломба наклейка Барєр 10*2 см" у кількості 558 450 шт. за ціною 0,40грн.за шт.". Таким чином, відповідач робить висновок про встановлення реалізації "Пломби наклейки Барєр 10*2", за вартістю нижче вартості придбання.

Товар - "Пломба наклейка Барєр 10*2 см" та "Пломба наклейка Барер 6*2" були закуплені Позивачем 06.01.2015 р. у компанії ShenZhen ZhengXin Yin Yuan Co., Ltd в кількості 700 000 шт. за ціною 0,32 грн. за штуку, що підтверджується митною декларацією за №500030000/2015/000033 від 06.01.2015 р., 06.03.2015 р. у компанії UAB VERTYBIU SAUGA в кількості 30000 шт. за ціною 0,36грн./штука, що підтверджується митною декларацією за №500030000/2015/000979 від 06.01.2015р., 18.06.2015 р. у компанії UAB VERTYBIU SAUGA в кількості 430000 шт. за ціною 0,30 грн./штука, що підтверджується митною декларацією за №500030000/2015/002465 від 18.06.2015р. В подальшому, частина цього товару була продана ПП "Торгівельна фірма" Ольга і Ко" за ціною 0,40 грн.

З пояснень представника позивача вбачається, що ТОВ "Промислова група ЮГ" було зроблено замовлення на придбання товару у ТОВ "Андреал". У зв'язку з тим, що ТОВ "Промислова група ЮГ" замовила більше товару, ніж залишалося на складі ТОВ "Андреал", позивач вимушений був придбати частину раніше проданого товару у ПП "Торгівельна фірма "Ольга і Ко". Однак, у зв'язку із тим, що ПП "Торгівельна фірма "Ольга і Ко" відмовилась повертати товар за ціною, якою придбала вищенаведений товар, а саме, 0,40 грн. за штуку, Позивач вимушений був придбати його за суму 0,48 грн. за штуку, тобто на 8 копійок дорожче, ніж ціна придбання ПП "Торгівельна фірма "Ольга і Ко".

Товар було реалізовано іншим українським покупцям, а також поставлено на експорт компанії ТОВ "Промислова група ЮГ", а саме: 08.05.2015р. в кількості 11000шт. за ціною 1,04грн. за штуку, що підтверджується митною декларацією №500030000/2015/001821 від 29.05.2015 p.; 29.05.2015 р. в кількості 2800 шт. за ціною 1,05грн за штуку, що підтверджується митною декларацією за №500030000/2015/002175 від 29.05.2015 р.; 01.07.2015 р. в кількості 5500шт. за ціною 1,05грн за штуку. Митна декларація за №500030000/2015/002679 від 01.07.2015 р.; 24.07.2015р. в кількості 16143 шт. за ціною 1,10 грн за штуку, що підтверджується митною декларацією №500030000/2015/003003 від 24.07.2015 р.; 16.09.2015р. в кількості 96000шт. За ціною 0,88грн за штуку, що підтверджується митною декларацією №500030000/2015/003958 від 16.09.2015 р.; 25.09.2015р. в кількості 17940шт. за ціною 0,97грн за штуку, що підтверджується митною декларацією №500030000/2015/004104 від 25.09.2015 р.; 15.10.2015р. в кількості 100шт. за ціною 0,99грн за штуку, що підтверджується митною декларацією №500030000/2015/004436 від 29.05.2015 р.

Після купівлі товару у ПП "Торгівельна фірма "Ольга і Ко" за ціною 0,48 грн. за штуку, Позивачем було реалізовано придбаний товар за ціною, що значно перевищує її, а саме -1,05 грн./ІДО грн./0,88 грн./0,97 грн./0,99 грн. за штуку.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивачем реалізовано товар за більшою ціною ніж придбано у контрагента.

Під час проведення перевірки податковий орган заперечував факт транспортування товару від ТОВ "АВТО КОМФОРТ" на адресу Позивача. Оскільки ТОВ "АНДРЕАЛ" укладено Договір купівлі-продажу № 08/48 від 22.06.2015р. з ТОВ "АВТО КОМФОРТ" код за ЄДРПОУ 39515516 та Додаткова угода № 1 від 22.06.2015, згідно якої поставка товару здійснюється на умовах самовивозу товару покупцем (ТОВ "АНДРЕАЛ") зі складу постачальника (ТОВ "АВТО КОМФОРТ"), за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2/6. Позивачем до перевірки було надано ТТН, де вантажовідправник ТОВ "АВТО КОМФОРТ" (код за ЄДРПОУ 39515516, 49045, м. Дніпропетровськ, вул. Верхня, буд. 2А), замовник та вантажоодержувач ТОВ "АНДРЕАЛ", а саме: ТТН№ 145 від 31.07.2015, автомобіль НОМЕР_3, водій ОСОБА_5; ТТН № 152 від 06.08.2015, автомобіль НОМЕР_3, водій ОСОБА_5; TTH № 156 від 17.08.2015, автомобіль НОМЕР_3, водій ОСОБА_5; ТТН№ 161 від 26.08.2015, автомобіль НОМЕР_3, водій ОСОБА_5; ТТН№ 167 від 31.08.2015, автомобіль НОМЕР_3, водій ОСОБА_5

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ТОВ "АНДРЕАЛ" складено Договір оренди автотранспортного засобу з фізичною особою ОСОБА_4 - Орендодавець (АДРЕСА_1, код НОМЕР_4), складений 05.08.2014 року та посвідчений нотаріально, в якому, Орендар - ТОВ "Андреал" приймає в термінове платне користування (оренду) транспортний засіб - автомобіль вантажний фургон марки Fiat Doblo, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, належний орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6, виданого УДАІ ГУ МВС України в Одеській 03.08.2011 року. За домовленістю сторін, зазначений автомобіль може використовуватись орендарем при здійсненні виробничої діяльності, для службових поїздок та вантажного перевезення дрібних речей. Строк дії договору 3 роки. Орендна плата складає 1000 грн. щомісячно.

Інших орендованих або власних автотранспортних засобів, згідно бухгалтерського рахунку 10 "Основні засоби", на підприємстві не значиться. (До перевірки надано завірена копія бухгалтерського рахунку 10 "Основні засоби") у звязку з чим податковим органом зроблено висновок, що автомобіль НОМЕР_3, на якому, здійснювалось перевезення товару з м. Дніпропетровськ до місцезнаходження замовника - м. Одеса, на підприємстві ТОВ "АНДРЕАЛ" не значиться, інші договори на транспортні перевезення не складались, тому підтвердити фактичне транспортування вказаного товару в ході перевірки, не можливо.

Представник позивача пояснив, що в товарно-транспортних накладних було не вірно зазначено номер автомобіля, яким здійснювалось транспортування товару. Після виявлення наведеної описки, не вірно зазначений номер був закреслений, а зверху було дописана номер машини, яка знаходиться на балансі Позивача та яким здійснювалось транспортування товару, а саме, автомобіль вантажний фургон марки Fiat Doblo, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5. Окрім того, прізвище та ініціали водія, ОСОБА_5, були зазначені вірно. Також, представник позивача вказав на те, що виправлення, здійснене при оформленні товарно-транспортних накладних, здійснювалось у відповідності до вимог розділу 4 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", відповідно до якого, помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.

На підтвердження факту перевезення вантажу позивачем надані до матеріалів справи віповідні подорожні листи та накази ТОВ "АНДРЕАЛ" про відрядження, де зазначено автомобіль марки Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_5 та водій - ОСОБА_5

Що стосується твердження відповідача про неможливість підтвердити, яким фактично видом транспорту та за яким маршрутом здійснювалось транспортування товару, так як у ТТН відображена адреса - 49045, м. Дніпропетровськ, вул. Верхня, буд. 2А, тоді як згідно Додаткової угоди № 1 від 22.06.2015, поставка товару повинна була здійснюватися на умовах само вивозу товару покупцем (ТОВ "АНДЖРЕАЛ") зі складу постачальника "ТОВ "АВТО КОМФОРТ", за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2/6, колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції щодо необґрунтованості таких висновків, оскільки в товарно-транспортних накладних у графі "Вантажовідправник" зазначена юридична адреса ТОВ "АВТО КОМФОРТ" - 49045, м. Дніпропетровськ, вул. Верхня, буд. 2А. Разом з тим, адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 2/6. є місцем вивезення товару яке зазначене у відповідній графі "Пункт навантаження". Ця сама адреса міститься й у додатковій угоді № 1, на яку робить посилання податковий орган. Такі самі порушення були встановлені і щодо ТТН складених відносно ТОВ "МЕРКУРІЙ-АВТО ГРУПП" код за ЄДРПОУ 37294648. Разом з тим, у графі товарно-транспортних накладних "Вантажовідправник" вказана юридична адреса контрагента, а саме: "ТОВ "МЕРКУРІЙ-АВТО ГРУПП" код за ЄДРПОУ 37294648, ІНН372946405915, вул. Дзержинського, буд. 45, м. Макіївка, Донецька область." Проте, пунктом навантаження є м. Маріуполь, вул. Кузнечна, буд. 2. Саме ця адреса зазначена у відповідній графі товарно-транспортних накладних "Пункт навантаження". Окрім того, представник позивача зазначив, що приміщення (пункт навантаження) за адресою: м. Маріуполь, вул. Кузнечна, буд. 2 ТОВ "МЕРКУРІЙ-АВТО ГРУПП" орендує на підставі договору оренди приміщення № 22 від 1 січня 2016 року.

Що стосується твердження відповідача про відсутність коду товарів УКТ ЗЕД у податкових накладних, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що не усі товари, зазначені у податкових накладних підлягають обов'язковій сертифікації, а отже, не потребують визначення коду УКТ ЗЕД.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак, податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини "Булвес АД проти Болгарії", де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, "обачний" платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової "добросовісності" за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Колегія суддів вважає, що позивачем підтверджено наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтверджено добросовісність позивача, з урахуванням вищевказаної позиції Європейського Суду з прав людини.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податковим органом не надано доказів нікчемності господарських операцій між позивачем та спірними контрагентами.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206,211,254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АНДРЕАЛ до ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст виготовлено 02.03.2017 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Шеметенко Л.П.

Семенюк Г.В.