Постанова

від 27.02.2017 по справі 809/39/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа № 809/39/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.,

представників позивача Кошеля В.І., Лукініва М.П.,

представників відповідача Дутки-Гефко Х.М., Семанів Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносила"

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003741406 від 20.12.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносила" (надалі - позивач, ТОВ "Техносила") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003741406 від 20.12.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках, зроблених в акті позапланової виїзної документальної перевірки № 751/09-19-14-06/30609663 від 07.12.2016 року, які не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства. Зокрема, позивач посилається на те, що перевіркою зроблено необґрунтований висновок про відсутність господарських операцій між ТОВ "Техносила" та його контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Бурком" (надалі - ТОВ "Бурком") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екохімсинтез" (надалі - ТОВ "Екохімсинтез") в період з 01.12.2015 року по 12.14.2016 року, оскільки для перевірки відповідачу було надано всі необхідні первинні документи в підтвердження виконання договорів поставки № 11 від 25.01.2016 року, № 14 від 24.02.2016 року, № 16 від 10.03.2016 року, № 17 від 10.03.2016 року та, відповідно, права позивача на формування податкового кредиту по вказаних операціях. ТОВ "Техносила" вважає, що посилання відповідача в акті позапланової виїзної документальної перевірки № 751/09-19-14-06/30609663 від 07.12.2016 року на матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 32015090000000034 від 23.07.2015 року та № 320160900000000036 від 23.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодним чином не спростовують факт здійснення господарських операції позивача з вказаними контрагентами. При цьому, ТОВ "Техносила" зазначило про відсутність вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок по наведених кримінальних провадженнях, які набрали законної сили, а тому наявність лише протоколів слідчих дій не може бути належними та допустимими доказами в адміністративній справі. ТОВ "Техносила" на підтвердження реальності виконання господарських операцій з ТОВ "Бурком" та ТОВ "Екохімсинтез" під час перевірки надало контролюючому органу усі первинні бухгалтерські документи, які складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", однак відповідач протиправно не врахував їх при складанні акту перевірки № 751/09-19-14-06/30609663 від 07.12.2016 року. При цьому, позивач також зазначив, що ТОВ "Техносила" не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагентів, неналежного ведення його контрагентами податкового обліку, несплати податків до бюджету, за умови добросовісності його як платника податків, та відповідності вказаних господарських операцій діловій меті товариства. Таким чином, на думку ТОВ "Техносила", висновки відповідача, які вказані в акті перевірки № 751/09-19-14-06/30609663 від 07.12.2016 року, є необґрунтованими, незаконними, а тому податкове повідомлення-рішення № 0003741406 від 20.12.2016 року належить скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, наведених в письмовому запереченні № 88/09-19-10-02/09 від 15.02.2017 року. Зокрема, відповідач в акті перевірки № 751/09-19-14-06/30609663 від 07.12.2016 року вказав, що ТОВ "Техносила" за період з 01.12.2015 року по 12.04.2016 року безпідставно зформовано податковий кредит по операціях з придбаних товарів та послуг у суб'єктів господарювання: ТОВ "Бурком" та ТОВ "Екохімсинтез". На підтвердження наведених обставин представник ГУ ДФС в Івано-Франківській області повідомила, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС в Івано-Франківській області було надано матеріали досудових розслідувань по кримінальних провадженнях внесених до єдиного реєстру досудових розслідувань № 32015090000000034, стосовно незаконної діяльності щодо сприяння реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності в мінімізації податкових зобов'язань та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість зареєстрованих суб'єктів діяльності: ТОВ Екохімсинтез , ТОВ Бурком , ТОВ Крафт технік , ФОП ОСОБА_5 без наміру здійснювати законну господарську діяльність, внаслідок чого безпідставно сформовано податковий кредит на додану вартість підприємствам реального сектору економіки, в тому числі ТОВ Техносила . В рамках вказаного кримінального провадження працівниками правоохоронних органів ліквідовано конвертаційний центр , організатори якого зареєстрували фіктивні підприємства ТОВ Екохімсинтез та ТОВ Бурком на підставних осіб, які, в свою чергу, надавали послуги підприємствам реального сектору економіки по мінімізації сплати податку на прибуток та податку на додану вартість. При цьому, в ході аналізу інформаційних даних ІС Податковий блок , матеріалів досудового розслідування, акта перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 499/09-19-14-01/40111114 від 30.08.2016 року, відповідачем встановлено відсутність в ТОВ Бурком та ТОВ Екохімсинтез працюючих, необхідних для здійснення господарської діяльності протягом періоду з 22.02.2016 року по 31.03.2016 року, а також відсутність основних засобів, придбання товарів, можливість їхнього самостійного виготовлення вказаними контрагентами. Також представник відповідача вказала на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів за договорами поставки № 11 від 25.01.2016 року, № 14 від 24.02.2016 року, № 16 від 10.03.2016 року, № 17 від 10.03.2016 року. На підставі наведеного ГУ ДФС в Івано-Франківській області дійшла висновку, що вищезазначені контрагенти-постачальники ТОВ Техносила не могли фактично здійснювати господарські операції, а тому позивач безпідставно відобразив в податковому обліку придбання товарів за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах. Як наслідок, ТОВ Техносила занизило податок на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет в сумі 43900 грн., в т.ч. за січень 2016 року в сумі 561 грн., за лютий 2016 року в сумі 28089 грн., за березень 2016 року в сумі 15250 грн. Таким чином, представник відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно. Просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Техносила зареєстроване 31.12.1999 року як юридична особа, ідентифікаційний код 30609663, місце знаходження: 76018, мсто Івано-Франківськ, вулиця Набережна Стефаника, будинок 34, квартира 13. ТОВ Техносила перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Івано-Франківську. Вказані обставини викладені в акті перевірки позивача № 751/09-19-14-06/30609663 від 07.12.2016 року, й не заперечуються сторонами.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 22.11.2016 року № 1518 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок окремих платників управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області Семанів Б.Р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Техносила з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Бурком (код ЄДРПОУ 40111114) та ТОВ Екохімсинтез (код ЄДРПОУ 40063197) за період з 01.12.2015 року по 12.04.2016 року. Перевірка проводилася з 24.11.2016 року по 30.11.2016 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 751/09-19-14-06/30609663 від 07.12.2016 року (том 1, а.с. 144-167), згідно висновків якого ТОВ Техносила допущено порушення пункту 198.1 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України Податкового кодексу України (надалі - ПК України), порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 43900 грн., в тому числі: за січень 2016 року в сумі 561 грн., за лютий 2016 року в сумі 28089 грн., за березень 2016 року в сумі 15250 грн.

Посадова особа відмовилась підписувати акт перевірки за № 751/09-19-14-06/30609663 від 07.12.2016 року, про що представниками відповідача складено акт відмови від підпису від 07.12.2016 року № 651/09-19-14-06/30609663 (том 1, а.с. 168).

Позивач не погоджуючись з актом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Техносила з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Бурком (код ЄДРПОУ 40111114) та ТОВ Екохімсинтез (код ЄДРПОУ 40063197) за період з 01.12.2015 року по 12.04.2016 року, направив відповідачу заперечення на даний акт від 12.12.2016 року (том 1, а.с. 102-104).

ГУ ДФС в Івано-Франківській області, за результатами розгляду вказаного заперечення, склало висновок від 16.12.2016 року № 31/09-19-14-06/30609663 (том 1, а.с. 178-180) та листом № 3729/10/09-19-14-01-19 від 16.12.2016 року направило ТОВ Техносила відповідь на вказане заперечення від 12.12.2016 року (том 1, а.с. 181-183).

На підставі вищевказаного акту перевірки № 751/09-19-14-06/30609663 від 07.12.2016 року, відповідачем 20.12.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення: № 0003741406, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 54875 грн., з яких 43900 грн. за основним зобов'язанням та 10975 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с. 170).

Позивач в позовній заяві не оспорює підстави та порядок проведення даної перевірки. Обставин порушення чинного законодавства, підстав та порядку її проведенні судом не встановлено.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з акту перевірки № 751/09-19-14-06/30609663 від 07.12.2016 року, відповідач встановив завищення задекларованих за період з 01.12.2015 року по 12.04.2016 року ТОВ Техносила показників декларацій з податку на додану вартість придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою на загальну суму 43900, в т.ч. за січень 2016 року в сумі 16400 грн., за лютий 2016 року в сумі 12250 грн., за березень 2016 року в сумі 15250 грн.

До таких висновків відповідач дійшов на підставі аналізу фінансово-господарських операцій ТОВ Техносила з його контрагентами - ТОВ "Бурком" та ТОВ "Екохімсинтез".

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж Статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно пунктів 200.2 та 200.3 ст. 200 цього Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як передбачено п. 200.6 ст. 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу (надалі - ГК) України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, з огляду на зміст вказаних норм податкового закону, підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети.

Як вбачається з акту позапланової перевірки від 07.12.2016 року, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 43900 грн., в т.ч. за січень 2016 року в сумі 561 грн., за лютий 2016 року в сумі 28089 грн., за березень 2016 року в сумі 15250 грн.

Висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.12.2015 року по 12.04.2016 року стосується господарських операцій з ТОВ "Бурком" та ТОВ "Екохімсинтез".

Досліджуючи обставини здійснення господарських операцій ТОВ Техносила з його контрагентами - ТОВ "Бурком" та ТОВ "Екохімсинтез", їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, для встановлення правильності визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість, судом встановлено таке.

Щодо операцій з ТОВ Бурком .

Позивачем подано суду копії договорів, укладених між ТОВ Техносила та ТОВ Бурком , а саме: договорів поставки № 11 від 25.01.2016 року (том 1, а.с. 34-36), № 14 від 24.02.2016 року (том 1, а.с. 31-33), № 16 від 10.03.2016 року (том 1, а.с. 25-27), за якими ТОВ Бурком зобов'язувалось протягом строку дії Договорів передати (поставити) позивачу товар, визначений Договорами, а ТОВ Техносила зобов'язувалось прийняти такий товар та оплатити за нього погоджену сторонами грошову суму.

Окрім цього, позивачем подано суду копію договору про надання послуг № 17 від 10.03.2016 року (том 1, а.с. 29), за яким ТОВ Бурком зобов'язувалось надати послуги з миття металевих бочок для позивача, а ТОВ Техносила зобов'язувалось оплатити надані виконавцем послуги.

Вищевказані договори поставки та надання послуг вчинені в письмовій формі, підписані зі сторони ТОВ Техносила директором Кошелем Володимиром Івановичем, а зі сторони ТОВ Бурком - директором ОСОБА_5, скріплені печатками позивача та ТОВ Бурком .

На підтвердження виконання зобов'язань по вказаних договорах позивач надав суду: копії видаткових накладних № 11-12 від 25.01.2016 року (том 1, а.с. 37) та податкових накладних № 8, 10 (том 1, а.с. 43, 47) до договору поставки № 11 від 25.01.2016 року; копію видаткової накладної № 14 від 24.02.2016 року (том 1, а.с. 33) та податкової накладної № 24 (том 1, а.с. 54) до договору поставки № 14 від 24.02.2016 року; копії видаткової накладної № 16-17 від 10.03.2016 року (том 1, а.с. 28) та податкових накладних № 4-5 від 10.03.2016 року (том 1, а.с. 49-52) до договору поставки № 16 від 10.03.2016 року.

На підтвердження виконання договору № 17 від 10.03.2016 року позивач надав суду акт прийому передачі виконаних робіт по миттю бочок від 15.03.2016 року (том 1, а.с. 30) та податкову накладну № 6 від 15.03.2016 року (том 1, а.с. 41).

Також позивач надав суду платіжні доручення на підтвердження оплати фінансових зобов'язань за даними договорами перед ТОВ Бурком : № 745 від 25.01.2016 року (том 1, а.с. 78), № 747 від 26.01.2016 року (том 1, а.с. 77), № 809 від 24.02.2016 року (том 1, а.с. 76), № 849 від 12.03.2016 року (том 1, а.с. 75).

Щодо операцій з ТОВ "Екохімсинтез".

Позивачем подано суду копію договору поставки № 5 від 12.03.2016 року, за яким ТОВ "Екохімсинтез" зобов'язувалось протягом строку дії Договору передати (поставити) позивачу товар, визначений Договором, а ТОВ Техносила зобов'язувалось прийняти такий товар та оплатити за нього погоджену сторонами грошову суму (том 1, а.с. 19-22).

Даний договір поставки вчинений в письмовій формі, підписаний зі сторони ТОВ Техносила директором Кошелем Володимиром Івановичем, а зі сторони ТОВ "Екохімсинтез" - директором ОСОБА_6, скріплені печатками позивача та ТОВ "Екохімсинтез".

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав суду: копії видаткових накладних № 32-33 від 14.03.2016 року (том 1, а.с. 23-24), податкових накладних № 5 від 14.03.2016 року та № 6 від 15.03.2016 року (том 1, а.с. 39, 41), платіжних доручень № 852 від 14.03.2016 року та № 853 (том 1, а.с. 73-74).

Відповідач в акті перевірки вважає, що позивачем безпідставно зформовано податковий кредит по вищевказаних операціях з ТОВ "Бурком" та ТОВ "Екохімсинтез", посилаючись на те, що вказані операції фактично не здійснювалися, а лише відображені в документах бухгалтерського та податкового обліку, з огляду на таке.

Відповідач вказує на те, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС в Івано-Франківській області у відповідь на лист начальника управління правовї роботи ГУ ДФС в Івано-Франківської області від 08.02.2017 року № 20/09-19-10-02-11 надано матеріали кримінального провадження № 32015090000000034, стосовно незаконної діяльності щодо сприяння реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності в мінімізації податкових зобовяхань та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість зареєстрованих суб'єктів діяльності: ТОВ Екохімсинтез , ТОВ Бурком , ТОВ Крафт технік , ФОП ОСОБА_5 без наміру здійснювати законну господарську діяльність, внаслідок чого безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість реального сектору економіки, в т.ч. ТОВ Техносила , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

В поясненнях представник відповідача зазначив, що матеріалами досудового розслідування встановлено, що 12.04.2016 року співробітниками оперативного управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області та слідчого управління фінансових розслідування ГУ ДФС в Івано-Франківській області, у рамках кримінального провадження № 32015090000000034 від 23.07.2015 року зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ліквідовано конвертаційний центр , чим упереджено схему незаконного конвертування грошових коштів з використанням реквізитів ТОВ Екохімсинтез (код 40063197), ТОВ Бурком (код 40111114), ТОВ Крафт Технік (код 30610071), ФОП ОСОБА_5 (р.н.о.к.п. НОМЕР_2), які надавали послуги підприємствам реального сектору економіки Івано-Франківської області по мінімізації сплати податку на прибуток та податку на додану вартість. Організатори конвертаційного центру зареєстрували фіктивні підприємства ТОВ Бурком та ТОВ Екохімсинтез на підставних осіб: громадянина ОСОБА_5 та громадянина ОСОБА_6

Відповідачем подано суду копії протоколів допиту свідка ОСОБА_5 від 12.04.2016 року (том 2, а.с. 27-29), від 15.04.2016 року (том 2, а.с. 30-32), від 16.05.2016 року (том 2, а.с. 35-37). Згідно вказаних протоколів допиту свідка, ОСОБА_5 повідомив, що жодного відношення до господарської діяльності ТОВ Бурком немає, зареєстрував вказане підприємство за винагороду, фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ Бурком не здійснював та нікого на це не уповноважував.

Згідно реєстраційних відомостей ТОВ Екохімсинтез зареєстроване 12.10.2015 року Тисменицьким районним управлінням юстиції. Засновником, директором та головним бухгалтером товариства вказано ОСОБА_6.

Відповідачем подано суду копію протоколу обшуку від 12.04.2016 року, згідно якого в фізичної особи ОСОБА_7 виявлено та вилучено первинні господарські документи ТОВ Екохімсинтез , печатку ТОВ Бурком , факсиміле з підписом директора ТОВ Бурком ОСОБА_5, блокнот із записами чонової бухгалтерії ТОВ Бурком та ТОВ Екохімсинтез , ноутбук, на якому в електронному вигляді містилися документи цих товариств, електронні цифрові підписи їх печаток і підписів директорів, програмне забезпечення, за допомогою якою подавалася податкова звітність та реєструвалися податкові накладні, встановлена система Клієнт-банк по банківських рахунках ТОВ Бурком та ТОВ Екохімсинтез (том 2, а.с. 4-12).

Згідно поданого відповідачем копії протоколу обшуку від 12.04.2016 року, в фізичної особи ОСОБА_8, виявлено договір поставки № 16, специфікації № 1 та № 2 до нього, накладні № 16, № 17, договір поставки № 5, специфікації № 1 та № 2 до нього, договір про надання послуг № 17 та акт прийому передачі, на які суд вказував вище як на документи, що мали б підтверджувати фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ Бурком і ТОВ Екохімсинтез . Згідно протоколу обшуку від 12.04.2016 року в фізичної особи ОСОБА_9 вилучено документи щодо діяльності ТОВ Екохімсинтез .

Також відповідачем в підтвердження відсутності реального характеру операцій за участі ТОВ Бурком і ТОВ Екохімсинтез подано суду копії висновків експертів в судових технічних та почеркознавчій експертизах № 3-87.26/16 від 26.08.2016 року, № 1.1-240/16 від 18.11.2016 року, № 71 від 28.11.2016 року, (т. 2, а.с. 54-96).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата імісце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади,прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктами 2.15 та 2.16 пунктом 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як зазначалось вище, позивач на підтвердження виконання ТОВ Бурком та ТОВ Екохімсинтез договірних зобов'язань надав суду копії договорів поставки та надання послг, видаткових та податкових накладних. В той же час, згідно вказаних вище протоколів допиту свідка та обшуку вбачається, що діяльність від імені ТОВ Бурком та ТОВ Екохімсинтез здійснювалася не уповноваженими особами цих товариств. Окрім цього, директор ТОВ Бурком заперечую свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів. Тобто, виписані від їх імені видаткові та податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11.

Окрім цього, Верховний Суд України в постанові від 01.12.2015 року в справі № 826/15034/14 вказав на те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Також для повного та всебічного з'ясування всіх обставин даної адміністративної справи, суд звертає увагу на те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, представник відповідача повідомив суд, що в ході аналізу інформаційних даних ІС Податковий блок , матеріалів досудового розслідування, акту перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 499/09-19-14-01/40111114 від 30.08.2016 року Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Бурком , код ЄДРПОУ 40111114, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 09.11.2015 року по 12.04.2016 року , встановлено відсутність в ТОВ Бурком працюючих, необхідних для здійснення господарської діяльності протягом періоду з 22.02.2016 року по 31.03.2016 року (чисельність працюючих ТОВ Бурком протягом лютого 2016 року - 2 особи, в інших періодах дані щодо наявності працюючих ТОВ Бурком - відсутні), а також відсутність в ТОВ Бурком основних засобів, придбання товарів, можливість їхнього самостійного виготовлення.

Щодо стосується ТОВ Екохімсинтез , то з аналізу інформаційних дагних ІС Податковий блок , матеріалів досудового розслідування, встановлено, що в ТОВ Екохімсинтез відсутні основні засоби, працівники, придбання товарів, можливість їхнього самостійного виготовлення.

Таким чином, за умови доведення вищевказаних обставин щодо недійсності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Бурком та ТОВ Екохімсинтез , ТОВ Техносила немає законних підстав для одержання податкової вигоди у формі податкового кредиту.

Щодо доводів позивача про необхідність застосусування в даному випадку позиції Європейського суду з прав людини, зазначеній в рішенні від 22.01.2009 року в справі Булвес АД проти Болгарії , то суд вказує на таке.

В справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що:

"…суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності…".

Суд звертає увагу на те, що вказане рішення Європейського суду стосується обставин щодо безпідставності покладення на покупця обов'язку щодо повторної сплати податку на додану вартість в разі невиконання продавцем, яких знаходиться поза контролем покупця, своїх зобов'язань по декларуванню вказаного податку за умови повного виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, та встановлює загальне правило, відповідно до якого платник податку - покупець по операціях поставки товарів не повинен відповідати за невиконання продавцем зобов'язань, та бути позбавлений гарантованого Конвенцією права власності, зокрема, й в наслідок донарахування йому відповідних податкових зобов'язань до бюджету, в разі якщо він повністю виконав свої зобов'язання, за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку по цих операціях, або будь-яких вказівок на його обізнаність про порушення вчинені його контрагентом, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В акті перевірки від 07.12.2016 року відповідач вказує на те, що згідно протоколу огляду від 09-14.11.2016 року розсекреченого диску до акту № 68 ДС/09-15-08-01 від 18.04.2016 року та протоколу про наслідки здійснення негласної слідчої дії - втручання у приватне спілкування (розтаємненого) від 05.04.2016 року № 244 вбачається факт спілкування ОСОБА_8 (вказано як керівник викритого правоохоронними органами конвертаційного центру ) з директором ТОВ Техносила Кошелем В.І. щодо формування податкового кредиту позивача за рахунок операцій з ТОВ Екохімсинтез . Представник позивача - Кошель В.І. в судовому засіданні заперечив наявність вказаних обставин.

Проте суд, зважаючи на наведені обставини, оцінивши в сукупності подані сторонами докази, дійшов висновку про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності при виборі своїх контрагентів.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме позивач зобов'язаний підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

В даному випадку, позивачем не доведено суду належними та допустими доказами факт здійснення господарських операцій з ТОВ Бурком та ТОВ Екохімсинтез , а тому суд погоджується з висновками відповідача про відсутність в ТОВ "Техносила" права на податковий кредит по вказаних операціях.

Таким чином, суд погоджується з правомірністю прийнятого Головим управлінням ДФС в Івано-Франківській області податкового повідомлення-рішення № 0003741406 від 20.12.2016 року про нарахування ТОВ Техносила податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 54875 грн.

З огляду на вказане, в задоволенні позову ТОВ "Техносила" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003741406 від 20.12.2016 року належить відмовити.

Керуючись нормою частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на прийняте судом рішення про відмову в позові, за відсутності понесення відповідачем судових витрат, суд дійшов висновку про те, що немає підстав для розподілу таких витрат між сторонами.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 06.03.2017.