Постанова

від 07.03.2017 по справі 826/19384/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2017 року письмове провадження № 826/19384/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариств з обмеженою відповідальністю Бізнес Лайн Груп

до Головного управління ДФС у м.Києві

про визнання протиправними та скасування ППР

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Лайн Груп (надалі - позивач або ТОВ Бізнес Лайн Груп ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2016 № 0017921404 і № 0017881404 з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 21.11.2016 № 25014/6/99-99-11-01-02-25.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю та необґрунтованістю висновків акта ГУ ДФС у м. Києві від 15.09.2016 № 220/26-15-14-04-04 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Лайн Груп (код ЄДРПОУ 39840087) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ Метінвестпроект (код ЄДРПОУ 39869085) та ТОВ Канремторг (код ЄДРПОУ 39915974) за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 , що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень. На переконання позивача, наявні у ТОВ Бізнес Лайн Груп первинні та інші документи свідчать, що господарські операції, вчинені між ТОВ Бізнес Лайн Груп та названими контрагентами, носять реальний характер та спричинили зміни у майновому стані і зобов'язаннях обох сторін. Просив суд розглядати справу за його відсутності.

В призначене судове засідання представник відповідача явку уповноваженого представника не забезпечив, повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання 17.01.2017 суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Представником відповідача до суду подане письмове заперечення проти позову, в тексті якого зазначено про правомірність і обґрунтованість висновків акта перевірки від 15.09.2016 № 220/26-15-14-04-04, та відповідно про законність податкових повідомлень-рішень від 29.09.2016.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з поданням клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності та неявкою представника відповідача у судове засідання 17.01.2017 суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

19.01.2017 від представника відповідача надійшло клопотання про вихід з письмового провадження та призначення справи до судового розгляду, у зв'язку з необхідністю, на думку податкового органу, отримання пояснень, зокрема від позивача щодо придбання товарів у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками.

Розглянувши подане клопотання суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з урахуванням наступного. Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. В судове засідання 17.01.2017 представник відповідача не прибув, хоча про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. З заявами/клопотаннями, в тому числі, щодо витребування доказів до суду не звертався. Відтак, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Відповідачем не обґрунтовано (з посиланням на докази) необхідність проведення додаткового засідання та отримання саме усних пояснень позивача, щодо проведених господарських операцій при тому, що ці питання не досліджувались податковим органом під час перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Протягом періоду з 18.08.2016 по 01.09.2016 працівниками ГУ ДФС у м. Києві, на підставі наказу від 17.08.2016 № 5139 та направлень від 18.08.2016, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ Метінвестпроект (код ЄДРПОУ 39869085) і ТОВ Канремторг (код ЄДРПОУ 39915974) за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складений акт від 15.09.2016 № 220/26-15-14-04-04 (надалі по тексту - акт перевірки).

В тексті даного акта перевірки містяться висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток за 2015 рік на суму 1 213 548 грн. (в порушення норм п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України) та заниження податку на додану вартість за звітний період грудень 2015 року на суму 1 865 953 грн. (в порушення норм п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст. 198 цього Податкового кодексу України).

Епізоди даних правопорушень перевіряючі пов'язують з фактом неправомірного врахування ТОВ Бізнес Лайн Груп при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість сум витрат на придбання електротехнічних товарів у постачальників ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг на підставі договорів поставок від 10.10.2015 № БЛГ/1510-01 і від 02.11.2015 № БЛГ-399-01.

За висновками працівників відповідача господарські операції з придбання позивачем товарів у контрагентів ТОВ Метінвестпроект (на загальну суму 6 429 394 грн., в т.ч. ПДВ - 1 071 566 грн) і ТОВ Канремторг (на загальну суму 4 766 327 грн., в т.ч. ПДВ - 794 387,80 грн.) оформлювалися лише документально з метою отримання позивачем виключно податкової вигоди у вигляді формування недостовірних показників витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Такі висновки перевіряючих ґрунтуються на наступних міркуваннях:

1) в ході проведення перевірки не встановлено можливості придбання контрагентами ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг товарів (в тому числі імпортних) по ланцюгу постачання у третіх осіб-постачальників, аналогічних тим, що були реалізовані ТОВ Бізнес Лайн Груп в грудні 2015 року;

2) за даними рахунку бухгалтерського обліку 631 станом на 31.12.2015 у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ Метінвестпроект на суму 8 790 825,96 грн. та перед ТОВ Канремторг на суму 2 576 489,85 грн.;

3) за даними матеріалів кримінальних проваджень ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг фігурують як учасники групи підприємств, що використовуються для надання послуг з тіньового обготівкування коштів та відшкодування з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або створені (зареєстровані) невстановленими особами для прикриття незаконної діяльності;

4) на ТОВ Канремторг відсутні власні або залучені основні засоби (складські приміщення, спеціальні транспортні засоби);

5) до перевірки позивачем не надано сертифікатів відповідності Системи сертифікації УкрСепо на бланку Держспоживстандарту, які за умовами договору поставки від 02.11.2015 № БЛГ-399-01 мали надаватися постачальником ТОВ Канремторг разом з товаром;

6) на балансі ТОВ Бізнес Лайн Груп відсутні складські та інші технічні приміщення, необхідні для зберігання товарів;

7) за результатами аналізу наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не встановлено зв'язку між здійсненними перевезеннями за такими накладними та спірними господарськими операціями ТОВ Бізнес Лайн Груп з постачальниками ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг .

29.09.2016 ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки прийняло оспорювані у справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0017881404 (форми Р ), яким визначило ТОВ Бізнес Лайн Груп до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 213 548 грн. (з них 1 213 548 грн. за основним платежем);

- за № 0017921404 (форми Р ), яким визначило ТОВ Бізнес Лайн Груп до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 332 441 грн., в тому числі 1 865 953 грн. за основним платежем, 466 488 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, рішенням Державної фіскальної служби України від 21.11.2016 № 25014/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 за № 0017881404 було скасовано в частині донарахувань по операціям за період 2015 року щодо яких ГУ ДФС у м. Києві підтверджено здійснення оплати ТОВ Бізнес Лайн Груп на користь ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік, а в іншій частині таке податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 № 0017921404 - залишені без змін.

Дане рішення ДФС України від 21.11.2016 про результати розгляду скарги мотивоване тим, що ТОВ Бізнес Лайн Груп не мало право відображати у бухгалтерському обліку витрати на придбання товарів, поставка яких містить ознаки нереальності. Водночас, за результатами встановлення працівниками ГУ ДФС у м. Києві факту часткового перерахування платником податків (позивачем) коштів за спірними операціями з ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг , така оплата повинна кваліфікуватися як безповоротна фінансова допомога, надана іншому платнику податків. Оскільки операція з надання безповоротної фінансової допомоги відповідає визначенню витрат, то така операція повинна відображатися платником у складі витрат поточного періоду та враховуватися при розрахунку фінансового результату до оподаткування.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 29.09.2016, з урахуванням висновків рішення Державної фіскальної служби України від 21.11.2016 № 25014/6/99-99-11-01-02-25, протиправними, а відтак такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної , що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 та діяв до 01.04.2016, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Як вбачається з тексту акта перевірки та матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду ТОВ Бізнес Лайн Груп здійснювало господарську діяльність з оптової торгівлі електротехнічними товарами, що відповідає видам діяльності позивача згідно з ЄДРПОУ.

10.10.2015 між ТОВ Бізнес Лайн Груп , в особі директора ОСОБА_2, і ТОВ Метінвестпроект , в особі директора ОСОБА_3, був укладений договір поставки № БЛГ/1510-01.

За умовами цього договору постачальник (ТОВ Метінвестпроект ) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка і кількість, якої вказуються в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Згідно положень п.п. 5.1 - 5.3 ст. 5 цього договору постачання та передача продукції постачальником покупцеві, або кінцевому споживачу - структурному підрозділу залізниці, адреса та назва якого вказується у специфікації, здійснюється на умовах DDP, згідно Інкотермс 2010, своїм транспортом або іншим стороннім транспортом, який відповідає умовам транспортування продукції. В окремих випадках покупець забирає готову продукцію за адресою, яку повідомляє постачальник (зазначає у відповідній специфікації), стороннім транспортом, який відповідає умовам транспортування або ТОВ Нова пошта ). Датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції покупцем або кінцевим споживачем - структурним підрозділом залізниці, реквізити якого зазначені в специфікації, що підтверджується належно оформленим актом прийому-передачі, який підписується представником покупця і кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці.

Якість продукції, яка поставляється постачальником, повинна відповідати вимогам державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічної та конструкторської документацїі виробника. Постачальник зобов'язується надати з продукцією до кінцевого споживача наступні документи: паспорт або етикетку або керівництво з експлуатації; копію сертифікату відповідності Системи сертифікації УкрСЕПРо на бланку Держспоживстандарту України або декларацію відповідності виробника, якщо продукція не підлягає обов'язковій сертифікації (п.п. 2.1 і 2.2 ст. 2 зазначеного договору).

Порядок розрахунків за договором визначений сторонами в ст. 4 договору поставки. Зокрема, оплатою по договору здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів покупцем на вказаний рахунок постачальника у банку.

02.11.2015 між ТОВ Бізнес Лайн Груп , в особі директора ОСОБА_2, і ТОВ Канремторг , в особі директора ОСОБА_4, укладений договір поставки № БЛГ-399-01, за змістом умов аналогічний описаному вище договору поставки від 10.10.2015 № БЛГ/1510-01.

Відповідно до наданих позивачем копій додатків до вказаних договорів поставок - специфікацій, предметом цих договорів було постачання електротехнічних та технічних приладів і обладання, конструкцій і матеріалів. Також за згідно цих специфікацій постачання (транспортування) товарів відбувалося на умовах EXW (англ.Works або Франко завод (назва місця)) згідно Інкотермс 2010 за рахунок покупця (позивача) або перевізником ТОВ Нова пошта за рахунок покупця, з відстрочкою платежу - протягом 15-ти банківських днів з дня відвантаження партії товару.

У відповідності до умов поставки EXW згідно Інкотермс 2010 продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Покупець повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем, несе покупець.

На підтвердження правомірності формування витрат і податкового кредиту за вказаними договорами поставок позивач надав суду копії наступних документів: рахунків-фактур, датованих груднем 2015 року; видаткових накладних, датованих груднем 2015 року. Зі змісту даних накладних вбачається, що вони були складені на підставі договорів від 10.10.2015 № БЛГ/1510-01 і від 02.11.2015 № БЛГ-399-01. Відпуск товарів здійснювали директори товариств-постачальників ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а отримання товарів зі сторони покупця - комерційний директор ОСОБА_5 на підставі довіреностей; актів прийому-передачі товару, датованих груднем 2015 року; товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН за грудень 2015 року, за змістом яких замовником перевезень значиться ТОВ Бізнес Лайн Груп або треті особи, вантажовідправником - ТОВ Бізнес Лайн Груп , автомобільними перевізниками - фізичні особи-підприємці ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ТОВ Компанія Легіон Енерго , ТОВ ІТЛ-ГРУПП , ТОВ Техностар , ПП Л.В.С. , ТОВ Нова пошта , ТОВ Лідер прогрес , а вантажоодержувачем - структурні підрозділи регіональних філій ПАТ Укрзалізниця , ТОВ Запорізький завод високовольного обладнання , ТОВ Прогрес Машбуд та ін.; експрес-накладних ТОВ Нова пошта з відомостями про пересилку відправлень ТОВ Бізнес Лайн Груп ; сертифікатів відповідності, виданих виробникам електротехнічної продукції ДП Укрметртестстандарт ; актів звірок розрахунків, складених сторонами, оборотно-сальдових відомостей та карток рахунку бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з постачальниками по спірних договорах поставок, в т.ч. в розрізі за номенклатурою товарів, з проводками на рахунки 281 Товари на складі , 311 Поточні рахунки в націонaльній валюті , 6415 Розрахунки за податком на додану вартість . За даними бухгалтерського обліку станом на 07.09.2016 позивачем обліковується заборгованість перед ТОВ Метінвестпроект за договором від 10.10.2015 № БЛГ/1510-01 у розмірі 5 850 000 грн. та перед ТОВ Канремторг за договором від 02.11.2015 № БЛГ-399-01 у розмірі 2 025 066,31 грн.; платіжних доручень ТОВ Бізнес Лайн Груп з відомостями про перерахування сум коштів на користь ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг в якості оплати за обладнання згідно відповідних договорів; договору транспортного експедирування від 25.08.2015, укладеного між ТОВ Бізнес Лайн Груп (як замовником) і ПП Л.В.С. (як експедитором) щодо надання послуг з організації вантажів автомобільним транспортом; договору № 85641 про надання послуг з організації перевезення відправлень, укладеного між ТОВ Бізнес Лайн Груп (як замовником) і ТОВ Нова пошта (як експедитором) щодо надання послуг з організації перевезення відправлень.

Також з матеріалів справи вбачається, що придбаний позивачем товар в подальшому було реалізовано до регіональних філій ПАТ Укрзалізниця , що підтверджується належним чином складеними первинними документами, зокрема : довідка № 09/31/897 від 09.08.2016 зустрічної звірки щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу, і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ПАТ Укрзалізниця та його філіями та ТОВ Бізнес Лайн Груп за період з 01.01.2014 по 31.05.2016, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, що в свою чергу підтверджує реальність фінансово-господарських операцій між позивачем і ПАТ Укрзалізниця .

Оцінивши вказані докази за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками у зв'язку з наступним.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24. 05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, зауваження відповідача про відсутність у контрагентів-постачальників позивача власних основних фондів, транспортних засобів та достатньої кількості трудового персоналу в даному випадку не є свідченням неможливості виконання цими постачальниками своїх договірних зобов'язань перед позивачем, позаяк зі змісту представлених платником первинних документів вбачається, що ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг не були виробниками поставленої продукції, а виконували лише організаційні функції у процесі реалізації активів позивачеві, що не вимагає наявність безпосередньо у цих постачальників значного обсягу ресурсів.

Обставини наявності розбіжностей у номенклатурах придбаних і реалізованих товарів за ланцюгом постачання не підтверджені належними документальними доказами.

Суд також відхиляє посилання відповідача на відсутність документального підтвердження факту транспортування та зберігання ТОВ Бізнес Лайн Груп товарів, придбаних у ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг , оскільки зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що перевезення придбаних товарів з пунктів, вказаних постачальниками у специфікаціях, здійснювалося ТОВ Бізнес Лайн Груп за свій рахунок, шляхом залучення на платній основі перевізників (експедиторів), що не спростовано відповідачем.

Факти наявності у позивача придбаних активів (електротехнічної продукції) та подальшої реалізації цих товарів суб'єктам господарської діяльності на території України відповідачем в тексті акта не заперечувалися, беззаперечних доказів неможливості виконання цих поставок саме задекларованими постачальниками представником відповідача суду не представлено, альтернативного руху активу у порівнянні із задекларованим платником (позивачем) відповідачем за результатами проведеної документальної перевірки також не встановлено.

З наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ Бізнес Лайн Груп на придбання електротехнчної продукції та здійсненням ним господарської діяльності.

Згідно даних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та даних з Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua), станом момент укладання спірних договорів поставок та виписки податкових накладних на підставі таких договорів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з купівлі-продажу електротехнічної продукції, її перевезення, факт виникнення змін у майновому стані позивача (шляхом зміни стану активів і зобов'язань) та зв'язку між фактом придбання товарів і подальшою господарською діяльністю, що в свою чергу є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

В свою чергу під час судового розгляду відповідач не навів суду будь-яких переконливих доводів та не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування витрат і податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за № К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань .

Крім того, як зазначає Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 01.03.2016 № К/800/43042/15, судам слід враховувати, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. .

В ході розгляду даної справи відповідач не пред'явив суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ Бізнес Лайн Груп і постачальниками (ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг ), а також жодні достовірні документальні докази на підтвердження факту підписання цих договорів та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В ході судового розгляду даної справи відповідач не надав суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ Бізнес Лайн Груп , ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг , - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат і податку на додану вартість в ціні нафтопродуктів, придбаних у ТОВ Торговий дім Ветек , що були віднесені до складу податкового кредиту ТОВ Бізнес Лайн Груп за звітний період грудень 2015 року, та як наслідок про протиправність здійснених відповідачем нарахувань сум грошових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень від 29.09.2016.

У відповідності до п. 5 розд. ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254) якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зазначене у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

В ході розгляду справи у суді представник відповідача не підтвердив факт прийняття нового податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток на підставі акта перевірки з урахуванням висновків ДФС України, що наведені в рішенні про результати розгляду скарги від 21.11.2016 № 25014/6/99-99-11-01-02-25, а тому суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 29.09.2016 № 0017921404 і № 0017881404 підлягають скасуванню як протиправні повністю.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ Бізнес Лайн Груп є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 122, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Лайн Груп задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 29.09.2016 № 0017921404 і № 0017881404.

3. Судові витрати в сумі 53 189,84 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Лайн Груп за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій