Постанова

від 15.02.2017 по справі 905/1227/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року Справа № 905/1227/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівКорсака В.А., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиМаріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька обл. на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року у справі господарського суду Донецької області за позовомПриватного підприємства "Автоелемент", м. Маріуполь, Донецька обл. до Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька обл. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаУправління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, м. Маріуполь, Донецька обл. простягнення 2 076 483, 18 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: Демидова І.І., Пасько М.І., Юдін О.С.,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Автоелемент" (далі за текстом - ПП "Автоелемент") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області про стягнення 2 076 483, 18 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2016 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з Маріупольської міської ради на користь ПП "Автоелемент" 2 076 483, 18 грн.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що внаслідок визнання недійсним Договору щодо набуття права оренди земельної ділянки від 29.12.2007 року, який укладено на підставі скасованих в судовому порядку рішень відповідача і повернення позивачу перерахованих останнім коштів за недійсним правочином, позивачу було завдано збитки, обумовлені інфляційними процесами в економіці держави за період з 01.02.2008 року по 01.02.2016 року, які відповідно до ст. ст. 216, 1173 Цивільного кодексу України підлягають відшкодуванню за рахунок органу місцевого самоврядування, яким прийнято незаконне рішення.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Маріупольська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ПП "Автоелемент" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Маріупольською міською радою до Вищого господарського суду України подано клопотання про проведення аудіо та відеофіксації судового процесу власними технічними засобами, яке задоволено судом.

В судовому засіданні представники відповідача просили касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивача та третю особу згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористалась передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Маріупольської міської ради від 26.09.2006 року за №5/5-582 "Про затвердження Детального плану території прибережної зони Приморського району м. Маріуполь" затверджено Детальний план території прибережної зони Приморського району м. Маріуполя.

Рішенням Маріупольської міської ради від 23.10.2007 року за № 5/15-2888 "Про узгодження переможцю конкурсу місця розміщення торгівельно-розважального комплексу та дозволу розробки проекту відводу земельної ділянки по пр. Нахімова Приморського району міста" вирішено виставити на конкурс земельну ділянку із земель рекреаційного призначення площею 0, 35 га для розміщення торгівельно-розважального комплексу по пр. Нахімова Приморського району міста. Зазначеним рішенням дозволено переможцю конкурсу розробку проекту відводу земельної ділянки для будівництва торгово-розважального комплексу.

За результатами проведеного земельного конкурсу Маріупольською міською радою та ПП "Автоелемент" (підприємство) укладено Договір щодо набуття права оренди земельної ділянки від 29.12.2007 року (далі за текстом - Договір), за умовами якого підприємство визнано переможцем конкурсу, у зв'язку з чим останнє набуло право на оренду земельної ділянки за адресою: пр. Нахімова у Приморському районі м. Маріуполь та згідно з умовами конкурсу зобов'язано перерахувати до спеціального фонду міського бюджету грошові кошти за отримання права на оренду земельної ділянки у розмірі 1 200 000 грн.

Підставою для укладання зазначеного Договору став Протокол засідання конкурсної комісії по проведенню земельного конкурсу № 21 від 24.12.2007 року, в якому визначено переможців конкурсу, що проводився на підставі рішення Маріупольської міської ради від 23.10.2007 року № 5/15-2888 "Про узгодження переможцю конкурсу місця розташування торгово-розважального комплексу та дозволу розробити проект відводу земельної ділянки по пр. Нахімова у Приморському районі міста".

Рішенням Маріупольської міської ради від 23.02.2010 року № 5/41-6400 "Про надання земельної ділянки по пр. Нахімова в Приморському районі м. Маріуполь ПП "Автоелемент" затверджено проект землеустрою по відведенню та надано із земель запасу рекреаційного призначення в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,35 га для будівництва та обслуговування торгівельно-розважального комплексу по пр. Нахімова у Приморському районі м. Маріуполь. На підставі зазначеного рішення сторонами у справі було укладено Договір оренди земельної ділянки від 23.03.2010 року.

Однак, постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполь від 06.09.2009 року залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2011 року задоволено позов прокурора та скасовано рішення Маріупольської міської ради від 26.09.2006 року за № 5/5-582 "Про затвердження Детального плану території прибережної зони Приморського району м. Маріуполь".

В подальшому, постановою Жовтневого районного суду від 22.10.2012 року у справі № 2а/0519/317/2012 залишеною в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 року задоволено позовні вимоги прокурора та скасовано рішення Маріупольської міської ради від 23.10.2007 року за № 5/15-2888 "Про узгодження переможцю конкурсу місця розміщення торгівельно-розважального комплексу та дозволу розробки проекту відводу земельної ділянки по пр. Нахімова Приморського району міста" та від 23.02.2010 року № 5/41-6400 "Про надання земельної ділянки по пр. Нахімова в Приморському районі м. Маріуполь ПП "Автоелемент" як такі, що прийняті на підставі рішення ради за № 5/5-582, яке скасовано в судовому порядку.

У зв'язку зі скасуванням вищезазначених рішень органу місцевого самоврядування ПП "Автоелемент" звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним Договору щодо набуття права оренди земельної ділянки від 29.12.2007 року, який рішенням господарського суду Донецької області від 03.09.2015 року у справі № 905/1004/15, що набрало законної сили, задоволено повністю: визнано недійсним Договір щодо набуття права оренди земельної ділянки від 29.12.2007 року та застосовано реституцію шляхом стягнення з Маріупольської міської ради грошових коштів у розмірі 1 200 000 грн.

На виконання вищезазначеного рішення суду Маріупольською міською радою 08.04.2016 року здійснено повернення позивачу грошових коштів за недійсним правочином, що підтверджується меморіальним ордером № 33/1024.

З посиланням на зазначені обставини позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення інфляційних збитків за період з 01.02.2008 року по 01.02.2016 року у розмірі 2 076 783, 18 грн. на підставі ст. ст. 22, 216, 1173, 1175 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок прийняття відповідачем незаконних рішень, на підставі яких сторонами укладено визнаний у судовому порядку недійсним Договір щодо набуття права оренди земельної ділянки від 29.12.2007 року, на виконання якого позивачем у 2008 році на користь відповідача сплачено кошти у розмірі 1 200 000 грн. та які повернуті лише 08.04.2016 року, відбулось знецінення цих грошових коштів через інфляційні процеси, у зв'язку з чим зменшення купівельної спроможності коштів, перерахованих за недійсним правочином, є інфляційними збитками позивача, завданими незаконними діями відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що незаконними рішеннями відповідача позивачу завдано збитків, відшкодування яких не відбулось у повному обсязі в порядку, передбаченому ст. ст. 22, 216 Цивільного кодексу України, оскільки кошти, сплачені позивачем за недійсним правочином у 2008 році, повернуті відповідачем лише 08.04.2016 року, у зв'язку з чим він поніс збитки, розмір яких розраховано шляхом індексації суми коштів на відповідний коефіцієнт інфляції - індекс споживчих цін за період з 01.02.2008 року по 01.02.2016 року, що становить 2 076 783, 18 грн. та розмір яких є економічно обґрунтованим, виходячи з Висновку експертного економічного дослідження № 169/26 від 19.09.2016 року.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо до втрати (знецінення) позивачем його майна - грошових коштів, переданих відповідачу за недійсним правочином, а, отже, знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів є збитками відповідача, які підлягають відшкодуванню за рахунок держави відповідно до ст. ст. 22, 216, 1173 Цивільного кодексу України.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

В силу приписів ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом вищенаведених законодавчих норм для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Водночас, приписи ст. 1173 Цивільного кодексу України допускають обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу місцевого самоврядування та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Так, господарські суди попередніх інстанцій, посилаючись на преюдиціальність фактів незаконності рішень Маріупольської міської ради, які скасовані в судовому порядку та у зв'язку з цим визнаючи обґрунтованим та доведеним розмір завданих позивачу збитків, який розраховано як знецінення переданих відповідачу коштів від інфляційних процесів у економіці країни, не встановили причинно-наслідкового зв'язку між скасуванням рішень ради щодо набуття позивачем права на оренду земельної ділянки та інфляційними процесами в економіці країни, які призвели до знецінення грошових коштів позивача.

Разом з тим, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Відтак, знецінення грошових коштів позивача від інфляційних процесів в економіці держави не є результатом порушення прав позивача внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування незаконних рішень, що вказує на відсутність усіх необхідних елементів для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність у діях Маріупольської міської ради складу цивільного правопорушення, внаслідок якого позивачу підлягають відшкодуванню збитки, що спричинені інфляційними процесами і нараховані на суму повернутих грошових коштів за недійсним правочином, є безпідставними, оскільки інфляційна складова може бути нарахована у разі наявності між сторонами фінансових (грошових) зобов'язань, а не у даних правовідносинах.

Зазначені обставини не були враховані господарськими судами попередніх інстанцій, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та помилкових висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів, що прийняті з порушенням норм матеріального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

Поряд з цим, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування в даній справі, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, через що висновки судів першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі про відмову у позові.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2016 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог з розподілом судових витрат.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року у справі № 905/1227/16 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

У позові - відмовити.

4. Стягнути з приватного підприємства "Автоелемент" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 91-101, код ЄДРПОУ 34745859) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70, код ЄДРПОУ 33852448) 34 261, 98 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги та 37 376, 70 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Донецької області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга Судді В.А. Корсак В.О. Швець