Ухвала

від 02.03.2017 по справі 910/18249/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

02.03.2017Справа № 910/18249/14

За скаргою Національного банку України

на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №910/18249/14

За позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києві у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт

третя особа Публічне акціонерне товариство Брокбізнесбанк

про звернення стягнення на заставлене майно

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Голєв Ю.В. (представник за довіреністю);

(скаржника)

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - Примак К.В. (представник за довіреністю);

від ВДВС - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2017 року Національний банк України звернувся до господарського суду міста Києва із зазначеною скаргою.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що 17.01.2017 останній звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою №12-0007/3187 щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 05.01.2016 по справі №910/18249/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт на користь Національного банку України 454898891,53 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 17524970,52 заборгованості по процентам та 4898,65 грн. пені.

06.01.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Тарасом Володимировичем було винесено Повідомлення №20.1-53276760/14 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що останнє прийнято на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку із ненаданням стягувачем підтвердження про сплату авансового внеску.

Скаржник вважає вказане повідомлення незаконним та необґрунтованим, оскільки у відповідності до Конституції України, Закону України Про Національний банк України останній є державним органом, які в свою чергу у відповідності до ч.2 ст.26 Закону України Про виконавче провадження звільняються від сплати авансового внеску.

За таких обставин, скаржник просить суд визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича протиправними і неправомірними та зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича розпочати примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі №910/18249/14 на підставі наказу господарського суду міста Києва від 05.01.2015 по справі №910/18249/14.

Ухвалою від 16.02.2017 господарського суду міста Києва скаргу Національного банку України прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні підтримав вимоги викладені у скарзі та просив її задовольнити.

Крім того зазначив, що твердження останнього також підтверджуються інформацією, занесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, з відомостей якого вбачається, що організаційно-правова форма Національного банку України визначена як орган державної влади.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, пояснень з приводу поданої скарги не подав, про причини неявки суд на повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк в судовому засіданні заперечень проти задоволення скарги не подав.

Представник ВДВС в судове засідання не з'явився, пояснень з приводу поданої скарги не подав, про причини неявки суд на повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2015 по справі №910/18249/14 позовні вимоги Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києві у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт , третя особа - Публічне акціонерне товариство Брокбізнесбанк про звернення стягнення на заставлене майно задоволено в повному обсязі.

05.01.2016 на примусове виконання зазначеного рішення видано відповідні накази у справі №910/18249/14.

Як вбачається із матеріалів скарги 26.01.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Тарасом Володимировичем винесено Повідомлення №20.1-53276760/14 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Зі змісту зазначеного повідомлення вбачається, що державним виконавцем повернуто виконавчий документ без виконання на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , оскільки стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Обґрунтовуючи своє рішення державний виконавець зазначає, що Національний банк України є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, також зазначає, що банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні, відтак вказане свідчить, що Національний банк України є органом зі спеціальним статусом, відтак не відноситься до жодної гілки влади, а тому за своїм правовим статусом не є державним органом, який звільняється від сплати авансового внеску.

Зазначене повідомлення скаржник вважає незаконним та необґрунтованим, та просить його скасувати, також просить зобов'язати державного виконавця розпочати примусове виконання наказу господарського суду міста Києва від 05.01.2015 по справі №910/18249/14.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

При цьому, відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Законом України Про виконавче провадження регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст.1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ч.1 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У відповідності до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Частиною 2 ст.26 Закону визначено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з п.8 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

На підставі зазначеної норми, 26.01.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Тарасом Володимировичем було винесено Повідомлення №20.1-53276760/14 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

В той же час, відповідно до абз.3 ч.2 ст.26 Закону України Про виконавче провадження від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Як вбачається з приписів ч.1 ст.2 Закону України Про Національний банк України Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про Національний банк України Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису адміністративних витрат, а у визначених цим законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України.

Разом з тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Національний банк України за своєю організаційно-правовою формою є органом державної влади.

Відомості щодо юридичної особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до ст.17 та ч.1 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є відкритими та достовірними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що висновки державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича, викладені у Повідомленні №20.1-53276760/14 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 26.01.2017 є хибними та не відповідають чинному законодавству.

На підставі викладеного суд вважає що вимоги Національного банку України в частині визнання дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича протиправними і неправомірними є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, положеннями ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 2 Закону встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

У відповідності до ст.10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

На підставі викладеного, та враховуючи, що рішення господарського суду міста Києва 10.12.2015 по справі №910/18249/14 набрало законної сили, та на теперішній час не виконане, останнє підлягає виконанню в примусовому порядку на підставі виданого господарським судом міста Києва наказу від 05.01.2016 по справі №910/18249/14.

Відтак вимоги скаржника щодо зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича розпочати примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі №910/18249/14 на підставі наказу господарського суду міста Києва від 05.01.2015 по справі №910/18249/14 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що скарга Національного банку України підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу Національного банку України на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича задовольнити.

Визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича незаконними.

Зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича розпочати примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі №910/18249/14 на підставі наказу господарського суду міста Києва від 05.01.2015 по справі №910/18249/14.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Я.В. Маринченко