Рішення

від 27.02.2017 по справі 922/1908/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р.Справа № 922/1908/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делайз Сістемс", м. Переяслав-Хмельницький до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма", м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Карт", м. Київ про стягнення грошових коштів в розмірі 933114,00 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 10.06.2016р.;

Представник першого відповідача - не з'явився;

Представник другого відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Делайз Сістемс", м. Переяслав-Хмельницький, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма", м. Харків, другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Карт", м. Київ, в якому просить суд:

1. Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 1% від суми заборгованості за договором купівлі-продажу пального та його передачі за бланками-дозволами № ТВ - 17/05/15 від 17.05.2016р. в розмірі 8886,80 грн.;

2. Стягнути з другого відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу пального та його передачі за бланками-дозволами № ТВ - 17/05/15 від 17.05.2016р. в розмірі 879793,20 грн. та 44434,00 грн. штрафу.

3. Покласти на відповідачів судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.07.2016р. об 11:30 год.

19.07.2016р. другий відповідач надав відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС-Карт" у повному обсязі виконало обов'язок по передачі палива у власність позивача згідно умов спірного договору, що підтверджується видатковою накладною №195 від 23 травня 2016 р. підписаної сторонами договору про отримання бланків на пальне та розпискою від 23.05.2016р., складеної та підписаної ОСОБА_2, про отримання дизельного пального за бланками-дозволами в кількості 68360 літрів на суму 88680,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.08.2016р., в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи до 29 серпня 2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2016р. розгляд справи відкладався на 15.08.2016р. о 10:00 год.

Враховуючи, те, що директор підприємства позивача наполягав на тому, що видаткову накладну №195 від 23 травня 2016 р. складену між TOB "АЗС-Карт" та ТОВ "Делайз Сістемс" про отримання дизельного пального, в кількості 68360 літрів на суму 888680 грн., та довіреність б/н від 23 травня 2016р. на одержання зазначеного пального, не підписував та печатки на них не ставив, суд, ухвалою від 15.08.2016р. призначив по справі № 922/1908/16 судово-почеркознавчу експертизу, провадження якої доручив експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення зазначеної експертизи були поставлені наступні питання:

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3, у видатковій накладній №195 від 23 травня 2016 р. в кінці тексту напроти прізвища ОСОБА_3, тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3, на зворотному боці довіреності № б/н від 23 травня 2016р. в кінці тексту напроти прізвища ОСОБА_3, тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- Чи нанесено на видатковій накладній № 195 від 23.05.2016 року та Довіреності № б/н від 23.05.2016 року, виданої директором TOB "Делайз Сістемс" ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 на отримання від TOB «АЗС - Карт» цінностей за рахунком на оплату № 362 від 17.05.2016 року відтиск печатки, саме печаткою TOB "Делайз Сістемс" (код ЄДРПОУ 40104133) або іншою печаткою?

Обов'язок по оплаті вартості проведення судової експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС-Карт".

15.08.2016р. другий відповідач надав письмові пояснення, в яких надав перелік номерів бланків, які були передані представнику позивача.

18.08.2016р. матеріали справи № 922/1908/16 направлено до експертної установи.

23.01.2017р. матеріали господарської справи № 922/1908/16 повернуто до господарського суду Харківської області, з повідомленням експертної установи про неможливість надати висновок у зв'язку з відсутністю оплати вартості судово-почеркознавчої експертизи.

З метою вирішення питання щодо поновлення провадження у даній справі, господарський суд повідомив сторін про необхідність з'явитися 27.02.2017р. об 10:30 год. їх представникам з належним чином оформленими повноваженнями до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2017р. поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 27.02.2017р. об 10:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2017р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник другого відповідача в судове засідання 27.02.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Представник першого відповідача у призначене 27.02.2017р. судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_4 України (Закон України від 17.07.1997 року №475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 17.05.2016 р. між TOB "Делайз Сістемс" (позивач, покупець) та TOB "АЗС-Карт" (другий відповідач, постачальник) було укладено договір купівлі-продажу пального та його передачі за бланками - дозволами №ТВ-17/05/15 (далі - "договір купівлі-продажу"), відповідно до умов якого, другий відповідач зобов'язався передати певну кількість пального у власність позивача через мережу автозаправних станцій, а позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити пальне. Факт укладення зазначеного договору не заперечується другим відповідачем.

В п. 1.2 договору купівлі-продажу зазначено, що передача пального здійснюється на умовах ЕХW - АЗС (згідно інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс - 2000"), перелік АЗС надає постачальник. Передача пального здійснюється по факту пред'явлення покупцем або уповноваженим користувачем бланку - дозволу, емітованого постачальником (далі - бланк). Бланк - є документом встановленого зразку та форми, одноразового використання, має кінцевий термін дії, посвідчує право покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки пального на АЗС. Бланк має певний ступінь захисту та обов'язкові реквізити: наявність штрих-коду та знаки, що відображаються при піднесені талону до ультрафіолету; товарний знак; термін дії; марка та кількість пального; серія, номер бланка та інші реквізити, передбачені постачальником. Бланки є власністю постачальника та передаються покупцю у тимчасове користування, відповідно до умов договору.

Право власності на пальне переходить до покупця в момент передачі бланків постачальником (п. 1.3 договору купівлі-продажу).

Згідно з п. 1.4 договору купівлі-продажу, передача бланків та перехід права власності на відповідну кількість пального посвідчується видатковими документами (видатковими накладними, актами прийому - передачі та ін.). Передача бланків покупцеві або уповноваженому ним представникові здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на одержання пального, оформленої у встановленому порядку та підписання видаткових документів.

В п. 1.5 договору купівлі-продажу зазначено, що з моменту переходу то покупця права власності на пальне та до моменту його фактичного отримання на АЗС, пальне перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні постачальника.

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу передбачено, що оплата пального здійснюється покупцем на умовах 100% предоплати, на підставі наданого покупцеві рахунка-фактури та видаткових документів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.2.1 договору купівлі-продажу, постачальник зобов'язаний забезпечити передачу пальною через АЗС покупцеві або уповноваженому ним користувачу в наступному режимі - безперервно та цілодобово, за винятком випадків, коли роботу АЗС припинено в наслідок технічної перерви, технічної аварії або дії форс - мажорних обставин, у відповідності до кількості та номенклатури пального, визначеного в проявлених бланках.

19.05.2016 року між TOB "Делайз Сістемс" (позивач, кредитор) та TOB "Компані "Плазма" (перший відповідач, поручитель) було укладено договір поруки №19 П (далі - "договір поруки"), відповідно до умов якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю "Азс - Карт" за договором купівлі - продажу пального та його передачі за бланками - дозволами № ТВ - 17/05/15 від 17.05.2016 року (основний договір), в межах 1% від суми заборгованості за основним договором (за виключенням процентів, неустойки, штрафу, відшкодування збитків). У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки, у разі не виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором, кредитор має право вимагати виконання зобов'язань частково або в повному обсязі, як від боржника та поручителя одночасно, так і від кого-небудь з них окремо.

При невиконанні боржником своїх обов'язків за основним договором. Кредитор мас право пред'явити вимогу до поручителя в межах його відповідальності встановленої цим договором, але на свій розсуд поручитель має право в повному обсязі виконати зобов'язання боржника за основним договором (п. 3.2 договору поруки).

Поручитель зобов'язаний на протязі 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання письмової вимоги від кредитора, виконати зобов'язання на користь кредитора шляхом перерахування на його поточний рахунок суми заборгованості боржника в межах відповідальності поручителя, встановленої Розділом 1 цього договору (п. 3.3 договору поруки).

Позивач зазначає, що 17.05.2016р. він отримав від другого відповідача рахунок на оплату №362 на загальну суму 888680,00 грн. за 68360 літрів дизельного палива ДП-Л Євро 5 - ВО (НОМЕР_1).

На підставі вищезазначеного рахунку та умов договору купівлі-продажу (п.4.1), позивач перерахував 100% передоплати в розмірі 888680,00 грн. на рахунок другого відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №255 від 17.05.2016р. та не заперечується другим відповідачем.

Позивач наголошує, що другий відповідач з 17.05.2016 року по сьогоднішній день ухиляється від передачі позивачу оплаченого палива шляхом не надання останньому бланків на підставі яких позивач має право отримати паливо.

01.06.2016р. позивач направив другому відповідачу лист з вимогою повернути сплачені за паливо грошові кошти в розмірі 888680,00 грн.

01.06.2016 року позивач направив першому відповідачу вимогу про виконання умов договору поруки № 19 П від 19.05.2016 року, в якій вимагав від першого відповідача виконання зобов'язань другого відповідача за спірним договором купівлі-продажу, частково або в повному обсязі.

03.07.2016р. позивач направив на адресу другого відповідачу лист з вимогою (повторною) повернути сплачені за паливо грошові кошти в розмірі 888680,00 грн., що підтверджується відповідними поштовим чеком та описом вкладення до поштового конверту.

Вищезазначений лист був отриманий другим відповідачем 12.07.2016р., що підтверджується відповідною інформацією з офіційного інтернет ресурсу Українського ДП "Укрпошта".

Втім, відповідачі ніяким чином на вказані вимоги позивача не відреагували, грошові кошти в розмірі 888680,00 грн. не повернули.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, з матеріалів справи вбачається та не спростовується представниками сторін, 17.05.2016р. позивач по електронній пошті отримав від відповідача-2 підписаний директором та завірений печаткою товариства договір купівлі-продажу пального та його передачі за бланками-дозволами №ТВ-17/05/15 від 17.05.2016р., який був підписаний та направлений на адресу відповідача-2. Після чого відповідач-2 повинен був повернути підписаний оригінал договору разом з рахунком на оплату позивачу, але ухилився від його направлення позивачу. В зв'язку з чим, позивач наголошує про відсутність у нього оригіналу спірного договору. Натомість, суд зауважує, що сторонами під час розгляду справи не спростований факт укладання спірного договору в такий спосіб.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Частиною 1 статті 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених вище норм дає змогу для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Другий відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС-Карт" у повному обсязі виконало обов'язок по передачі палива у власність позивача, згідно умов спірного договору, що підтверджується видатковою накладною №195 від 23 травня 2016 р., підписаною сторонами договору про отримання бланків на пальне, та розпискою від 23.05.2016р., складеної та підписаної ОСОБА_2, про отримання дизельного пального за бланками-дозволами в кількості 68360 літрів на суму 88680,00 грн.

Проте, суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначені другим відповідачем докази не підтверджують виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-Карт" його зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено, в п. 1.2 договору купівлі - продажу сторони передбачили, що другий відповідач передає позивачу бланки на отримання пального, а останній на умовах EXW - АЗС (за умови інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс - 2000") отримує пальне на АЗС по факту пред'явлення бланків. При цьому перелік АЗС надає позивачу, саме відповідач.

В пункті 1.3 договору купівлі-продажу зазначено, що право власності на пальне переходить до покупця в момент передачі бланків постачальником.

Згідно з п. 1.4 договору купівлі-продажу, передача бланків та перехід права власності на відповідну кількість пального посвідчується видатковими документами (видатковими накладними, актами прийому - передачі та ін.).

В п. 1.5 договору купівлі-продажу зазначено, що з моменту переходу то покупця права власності на пальне та до моменту його фактичного отримання на АЗС, пальне перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні постачальника.

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу передбачено, що оплата пального здійснюється покупцем на умовах 100% предоплати.

Виходячи з вищевикладених умов договору купівлі-продажу вбачається, що, після здійснення покупцем 100% предоплати, продавець (другий відповідач) був зобов'язаний передати покупцю (позивачу) бланки (талони), які посвідчують право покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки пального на АЗС. При цьому, факт передачі бланків (які мають обов'язкові реквізити та певний ступінь захисту) має посвідчуватись видатковими документами (видатковими накладними, актами прийому - передачі та ін.).

Заперечуючи проти позову, другий відповідач зазначив, що в спірних розписці від 23.05.2016 року та видатковій накладній № 195 від 23.05.2016 року визначено, що другий відповідач передав представнику позивача паливо дизельне ДП-Л Євро 5-ВО (НОМЕР_1) в кількості 68360 літрів на загальну суму 888680,00 грн.

Натомість, зазначене твердження другого відповідача є необґрунтованим, спростовується матеріалами справи, виходячи з наступного.

Так, у розписці від 23.05.2016 року та видатковій накладній № 195 від 23.05.2016 року не зазначено, яку кількість бланків другий відповідач передав позивачу, та ідентифікуючи ознаки кожного бланку окремо (номер, дата випуску, тощо), а фігурує посилання на паливо.

Враховуючи викладене, розписка від 23.05.2016 року та видаткова накладна №195 від 23.05.2016 року не підтверджує виконання другим відповідачем перед позивачем господарської операції визначеної п. 1.4 договору купівлі - продажу пального та його передачі за бланками - дозволами № ТВ -17/05/15 від 17.05.2016 року.

Крім того, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року за №363, у разі перевезення та передачі другим відповідачем позивачу пального в кількості 68360 літрів, повинні були оформлятися товарно-транспортні накладні, які вирисуються в кількості не менше чотирьох екземплярів та засвідчуються підписом і печаткою замовника (вантажовідправника).

У зв'язку з викладеним, суд ухвалою від 15.08.2016р. витребував у другого відповідача документи в підтвердження перевезення та передачі другим відповідачем позивачу пального в кількості 68360 літрів, зокрема, акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю (форма № 5- НП додаток № 1 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях) підписаний між TOB "АЗС - Карт" та TOB "Делайз Сістемс"; товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) (форма № 1- ТТН (нафтопродукт) додаток № 3 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях) підписану між TOB "АЗС - Карт" та TOB "Делайз Сістемс" та перевізником; відвантажувальну відомість (форма № 4-ТТН (нафтопродукт) додаток № 7 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях); товарну книгу кількісного руху нафтопродуктів (нафти) (форма № 31- ТТН (нафтопродукт) додаток № 34 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях).

Проте, TOB "АЗС - Карт" жодних документів в підтвердження факту обліку, зберігання, транспортування та передачі позивачу палива дизельного ДП-Л Євро 5-ВО (НОМЕР_1) в кількості 68360 літрів на загальну суму 888680,00 грн. не надав.

За таких підстав, заперечення другого відповідача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у відзиві, що порушує умови ст. 33 ГПК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Враховуючи викладене, беручи до уваги заперечення позивача щодо отримання від другого відповідача пального в кількості 68360 літрів на загальну суму 888680,00 грн., суд приходить до висновку про невиконання TOB "АЗС - Карт" зобов'язань за договором купівлі - продажу щодо передачі позивачу пального за бланками - дозволами.

В силу положень ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 662, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

В п. 1.2 договору купівлі-продажу зазначено, що передача пального здійснюється на умовах ЕХW-АЗС (згідно інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс - 2000"), перелік АЗС надає постачальник.

За змістом п.п. 9.1, 11, 17, А.4 Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" Міжнародної торгової палати, що введені в дію з 01.01.2000 р., передбачено, що термін "франко-завод" (група EXW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

З умов спірного договору купівлі-продажу вбачається, що сторони не узгодили конкретного строку надання другим відповідачем бланків позивачу, отже, відповідно до вищезазначених Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" Міжнародної торгової палати, другий відповідач мав надати бланки позивачу у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

Враховуючи те, що другий відповідач наполягав на тому, що передача бланків позивачу відбулась саме 23.05.2016р., суд визнає вказаний строк, як звичайний для поставки такого товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 23.05.2016р. у другого відповідача виникло зобов'язання передати позивачу бланки за спірним договором купівлі - продажу.

Суд наголошує, що вказаний строк виконання другим відповідачем зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу відповідає загальним принципам засад цивільного законодавства, таких як: справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України) та загальним принципам господарювання (ст. 6 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вже було зазначено, другий відповідач не довів суду виконання TOB "АЗС - Карт" зобов'язань за договором купівлі - продажу щодо передачі позивачу пального за бланками - дозволами.

Отже, другий відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по поставці товару в строк, встановлений договором купівлі - продажу.

01.06.2016 року позивач направив першому відповідачу вимогу про виконання умов договору поруки № 19 П від 19.05.2016 року, в якій вимагав від першого відповідача виконання зобов'язань другого відповідача за спірним договором купівлі-продажу, частково або в повному обсязі.

Вищезазначений лист був отриманий другим відповідачем 12.07.2016р., що підтверджується відповідною інформацією з офіційного інтернет-ресурсу Українського ДП "Укрпошта".

Втім, другий відповідач ніяким чином на вказані вимоги позивача не відреагував, грошові кошти в розмірі 888680,00 грн. не повернув.

Отже, враховуючи вищевикладене, другий відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення попередньої оплати за договором купівлі - продажу пального та його передачі за бланками - дозволами №ТВ - 17/05/15 від 17.05.2016 року.

При цьому, відповідно до умов спірного договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю "Азс - Карт" за договором купівлі - продажу пального та його передачі за бланками - дозволами № ТВ - 17/05/15 від 17.05.2016 року (основний договір), в межах 1% від суми заборгованості за основним договором (за виключенням процентів, неустойки, штрафу, відшкодування збитків). У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно із ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Відтак, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання другим відповідачем зобов'язань в частині поставки оплаченого позивачем товару, суд, виходячи з юридичної оцінки наявних у справі доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про те, що відповідачі несуть солідарний обов'язок щодо сплати 1% від суми заборгованості за договором купівлі - продажу пального та його передачі за бланками - дозволами №ТВ - 17/05/15 від 17.05.2016 року, що складає 8886,80 грн.

Оскільки за договором поруки перший відповідач поручився перед позивачем в межах 1% від суми заборгованості за договором купівлі - продажу, обов'язок по сплаті решти заборгованості в сумі 879793,20 грн. (888680,00 грн. - 8886,80 грн.) покладається на другому відповідачі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів 8886,80 грн. заборгованості та вимогу про стягнення з другого відповідача 879793,20 грн. заборгованості належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з другого відповідача штрафу в розмірі 44434,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В п. 7.4 договору купівлі-продажу зазначено, що у випадку порушення постачальником умов п. 6.2.1 цього договору, при наявності належних доказів зі сторони покупця, останній зобов'язався сплатити покупцю штраф у розмірі 5% від загальної вартості пального, у передачі якою покупцю або користувачу бланків було відмовлено.

Суд, дослідивши вищезазначений пункт договору купівлі-продажу, зазначає, що відповідальність другого відповідача на підставі цього пункту виникає у випадку коли ТОВ "Азс - Карт" відмовляється передавати позивачу (або користувачу бланків) пальне за бланками безпосередньо на АЗС (п. 6.2.1 цього договору).

Отже, оскільки позивач не отримував від другого відповідача бланків за спірним договором купівлі-продажу, застосування в даному випадку відповідальності передбаченої п. 7.4 договору купівлі-продажу є незаконним.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з другого відповідача 44434,00 грн. штрафу.

Беручи до уваги приписи ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильний дій другого відповідача, судовий збір відшкодовується за рахунок другого відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32-34, 38, 43, 44, 49, 65, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" (61108, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36226451) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Карт" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1, корпус 2, офіс 108, код ЄДРПОУ 39681973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делайз Сістемс" (08400, Київська область, м. Переяслав - Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 38-А, офіс 8, код ЄДРПОУ 40104133) заборгованість в сумі 8886,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Карт" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1, корпус 2, офіс 108, код ЄДРПОУ 39681973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делайз Сістемс" (08400, Київська область, м. Переяслав - Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 38-А, офіс 8, код ЄДРПОУ 40104133) заборгованість в сумі 879793,20 грн. та судовий збір в сумі 13330,20 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Карт" штрафу в сумі 44434,00 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 06.03.2017 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/1908/16