Постанова

від 06.03.2017 по справі 910/92/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2017 р. Справа№ 910/92/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Жук Г.А.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,

представників

позивача Хацкевич Р.М., Смоляров А.С.

відповідача не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 по справі №910/92/17 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Державного підприємства "Тернопільський експертно - технічний центр Держпраці"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор"

про стягнення боргу 183 408,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 по справі №910/92/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина цукор" на користь Державного підприємства "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці" 183408,40 грн. боргу та 2751,13 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Жук Г.А., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 06.03.2017.

03 березня 2017 року представником відповідача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано пояснення по справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

06 березня 2017 року представником позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 06.03.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017. Також, представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що розгляд справи без участі представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Таким чином, учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь в судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників , так і осіб не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Крім того, ст. 77 ГПК України не передбачено такої підстави для відкладення розгляду справи, як відрядження представника сторони по справі.

Також суд зазначає, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, прийшла до висновку, що сторонами надано достатньо доказів для розгляду справи по суті і відсутність представника відповідача не перешкоджає такому розгляду.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

30 травня 2016 року між Державним підприємством "Тернопільський експертно - технічний центр Держпраці" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" укладено договір № 16-Д-0895 на виконання робіт (послуг) (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач позивач зобов'язався виконати роботи, в порядку та обсягах визначеними у п. 1.1 договору та протоколу узгодження договірної ціни на виконання робіт (додаток № 1 до договору), загальною вартістю 369028,80 грн., а останній - прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договору.

Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що виконання робіт (послуг) виконавцем та прийняття замовником засвідчується підписаними повноваженими представниками сторін Акту здачі - приймання виконаних робіт (послуг). Роботи за даним Договором вважаються виконаними виконавцем та прийняті замовником з дня підписання відповідного Акту здачі - приймання виконаних робіт (послуг).

Згідно з п. 3.1 Договору оплата робіт (послуг) за договором (з врахуванням протоколу розбіжностей від 17.06.2016) здійснюється замовником шляхом сплати виконавцю попередньої оплати в розмірі 20 % від загальної вартості робіт (послуг), наступні 20 % передбачено сплатити до 1 вересня 2016 р., залишок оплати - до 1 листопада 2016 р.

Строк дії договору, відповідно до умов розділу 5 договору, встановлений з моменту підписання повноважними представниками сторін і діє протягом 12 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач виконав, а позивач прийняв роботи на загальну суму 348200,40 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині оплати належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 183408,40 грн.

Згідно зі статтями 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься укладений між сторонами договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондується з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

07 грудня 2016 року позивач надіслав відповідачу претензію №236/2 про сплату заборгованості протягом 7 календарних днів.

Зазначена претензія отримана відповідачем 12.12.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта щодо підписання актів здавання-приймання послуг невідомими особами, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки зазначені обставини відповідно до ст. ст. 32-34, 36, 41-42 ГПК України можуть бути встановлені шляхом призначення у справі судової експертизи, клопотання про проведення якої від відповідача до суду не надходило.

При цьому, колегія суддів враховує положення ст. 204 ЦК України про презумпцію дійсності правочину.

Так, Договір та акти здавання-приймання послуг підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками підприємств.

Відповідачем не подано доказів неправомірного використання печатки відповідача чи її втрати, а тому доводи Відповідача щодо підписання правочинів не уповноваженими особами оцінюються господарським судом критично, як намір уникнути виконання зобов'язання.

Крім того, відповідач частково розрахувався за отримані послуги.

Посилання апелянта на звільнення директора відповідача ОСОБА_4 з посади 29.12.2016, колегією суддів також визнано необґрунтованим, оскільки договір № 16-Д-0895 на виконання робіт укладено до звільнення директора, а саме 30.05.2016.

Доводи апелянта щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 22 ГПК України, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів, справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2017 порушено провадження по справі та призначено до розгляду 24.01.2017.

Зазначену ухвалу відповідачем отримано 12.01.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 38).

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався правом взяти участь у судовому засіданні 24.01.2017, оскільки не направив свого представника.

Також відповідач не скористався правом надіслати відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, після одержання ухвали про порушення провадження у справі, як це передбачено ст. 59 ГПК України.

Крім того, законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні.

Згідно зі ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, коли спір може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції дотримано норми процесуального права про права та обов'язки сторін у судовому процесі.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 по справі №910/92/17.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 по справі №910/92/17 залишити без змін.

2.Матеріали справи №910/92/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Г.А. Жук

С.А. Пашкіна