Постанова

від 21.06.2017 по справі 910/92/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року Справа № 910/92/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівСибіги О.М., Швеця В.О. за участю представників: позивачане з'явився (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином) відповідачаСавицький О.С. (дов. від 16.06.2017) розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі№910/92/17 Господарського суду міста Києва за позовомДержавного підприємства "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" простягнення боргу 183408,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" про стягнення заборгованості за договором у розмірі 183408,40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 (суддя Паламар П.І.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 (головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Жук Г.А., Пашкіна С.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина цукор" на користь Державного підприємства "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці" заборгованості у розмірі 183408,40 грн. та витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження судами попередніх інстанцій доказів та встановлення обставин, що призвело, на думку скаржника, до порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.06.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

До Вищого господарського суду України від Державного підприємства "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника підприємства, а також відзив, який останній просить врахувати при вирішенні даного спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 21.06.2017 представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2016 між Державним підприємством "Тернопільський експертно - технічний центр Держпраці" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" було укладено договір № 16-Д-0895 на виконання робіт (послуг).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався виконати роботи, в порядку та обсягах визначеними у п. 1.1 договору та протоколу узгодження договірної ціни на виконання робіт (додаток № 1 до договору), загальною вартістю 369028,80 грн., а останній - прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договору.

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що виконання робіт (послуг) виконавцем та прийняття замовником засвідчується підписаними повноваженими представниками сторін акту здачі - приймання виконаних робіт (послуг). Роботи за даним договором вважаються виконаними виконавцем та прийняті замовником з дня підписання відповідного акту здачі - приймання виконаних робіт (послуг).

Згідно з п. 3.1 договору оплата робіт (послуг) за договором (з врахуванням протоколу розбіжностей від 17.06.2016) здійснюється замовником шляхом сплати виконавцю попередньої оплати в розмірі 20 % від загальної вартості робіт (послуг), наступні 20 % передбачено сплатити до 1 вересня 2016, залишок оплати - до 1 листопада 2016.

Строк дії договору, відповідно до умов розділу 5 договору, встановлений з моменту підписання повноважними представниками сторін і діє протягом 12 місяців.

Судами встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" свої зобов'язання за договором, в частині оплати належним чином не виконало, а саме частково розрахувалося за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 183408,40 грн.

07.12.2016 Державне підприємство "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" претензію №236/2 про сплату заборгованості протягом 7 календарних днів.

Зазначена претензія отримана відповідачем 12.12.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте залишена останнійм без відповіді та виконання.

Вищевказана обставина і стала підставою для звернення Державного підприємства "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці" до суду з позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам суди попередніх інстанцій правомірно вказували про наступне.

Так, відповідно до ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься укладений між сторонами договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондується з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось, 07.12.2016 Державне підприємство "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" з претензією №236/2 про сплату заборгованості, яка залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" без відповіді та виконання.

В свою чергу, в матеріалах справи міститься лист в якому відповідач визнає заборгованість у розмірі 183408,40 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість та правомірність позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором у розмірі 183408,40 грн.

Доводи касатора щодо підписання актів здавання-приймання послуг невідомими особами, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, адже останнім не надано доказів неправомірного використання печатки відповідача чи її втрати.

Також, не приймаються до уваги і доводи касатора щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, адже відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак не скористався ні правом присутності свого представника, ні правом надіслати відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор".

Ухвалу Вищого господарського суду України від 06.06.2017 про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 по справі №910/92/17 вважати такою, що втратила чинність.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у справі №910/92/17 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Сибіга

В.Швець