Ухвала

від 07.03.2017 по справі 826/4565/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4565/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

07 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Кузьмишина О.М.

При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.

За участі представників:

позивача: ОСОБА_2;

відповідача: Олексюк О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.16р. у справі №826/4565/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.10.12р. №0001911704.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.14р., яка набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.14р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.02.16р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.14р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.14р. - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду.

Підставою для скасування рішень судів попередніх інстанції слугував висновок суду касаційної інстанції про те, що судами неповно з'ясовано обставини справи, зокрема не перевірено та не надано правової оцінки доводам Позивача щодо наявності чинної постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.12р. у справі №2а-11071/12/2670, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000321704/886 від 24.02.12р., а також не встановлено, чи були предметом дослідження під час розгляду справи №2а-11071/12/2670 та чи встановлені вказаним судовим рішенням обставини реальності спірних операції позивача з ФОП ОСОБА_5, які є предметом дослідження у даній справі.

За результатами нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.16р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські відносини Позивача з його контрагентом - ФОП ОСОБА_5 не підтверджені по ланцюгу поставки.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09р. по 31.12.11р., за результатами якої складено акт від 26.06.12р. №3128/17/4/30905233230.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.10.12р. №0001911704, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на фізичних осіб у сумі 135 280,86 грн., в т.ч.: за основним платежем - 120 248,76 грн., штрафні (фінансові) санкції - 15 032,10 грн.

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу про порушення вимог: пп. 168.1.1 і пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 ст. 176, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено оподаткований доход за 2011 рік на суму 718 901,08 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на суму 137 185,42 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що згідно висновків актів ДПІ у Миронівському районі Київської області від 19.01.12р. №4/17-1/НОМЕР_1 Про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість з ТОВ Інтертраст Ко ЛТД , ПП Валаам і ТОВ Енергокомтек за період з 01.12.10р. по 31.10.11р. , від 08.02.12р. №17/17-1/НОМЕР_1 Про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Енергокомтек за період з 01.11.11р. по 30.11.11р. ; ДПІ у Миронівському районі Київської області від 14.06.12р. №70/17-0/НОМЕР_1 Про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Демос за період з 01.12.11р. по 29.02.12р. встановлено неправомірне формування ФОП ОСОБА_5 сум податкового кредиту за червень, липень-жовтень і листопад 2011 року за рахунок контрагентів-постачальників (ТОВ Інтертраст Ко ЛТД , ПП Валаам і ТОВ Енергокомтек ), які мають ознаки фіктивності, та відсутність поставок товарів на користь ФОП ОСОБА_5, та відповідно нікчемність вказаних правочинів підприємця.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товару в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону. Також суд першої інстанції вказав на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.12р. у справі №2а-11071/12/2670, яка набрала законної сили, встановлено реальність (товарність) господарських операцій позивача з його контрагентом ФОП ОСОБА_5 по відносинам, які виникли на підставі договорів на виконання робіт та послуг від 02.01.11р. №9 та від 01.10.11р. №101.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із п. 22.10 ст. 22 Прикінцевих положень Закону України Про податок з доходів фізичних осіб від 22.05.03р. №889-IV (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року), Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 Про прибутковий податок з громадян (надалі - Декрет) визнано таким, що втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 Декрету, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України Про оподаткування прибутку підприємств .

Також, відповідно до Додатку №7 ( Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб ) до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року №12 (в редакції, що діяла до 20 грудня 2011 року), зареєстрованого в Міністерстві юстиції 09 червня 1993 року за №64, відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України Про оподаткування прибутку підприємств ..

Фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 Валові витрати і відповідно до статті 8 Амортизація вказаного Закону з деякими особливостями.

Положення ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств ( Валові витрати ) застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Так, відповідно до п.п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.94р. №334/94-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) визначені як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Починаючи з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Виходячи з наведеного, норми зазначеного вище Декрету мають застосовуватися з урахуванням норм Податкового кодексу України.

Так, згідно із п.п. 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Водночас, відповідно до норм пп.пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 1 Закону України від 16.07.99р. N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий облік у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ФОП ОСОБА_5 були укладені наступні договори: договір поставки від 01.10.10р. №01/10, договір на виконання робіт та послуг від 02.01.11р. №9 та договір на виконання робіт та послуг від 01.10.11р. №101.

Згідно умов договору поставки від 01.10.10р. №01/10, постачальник зобов'язується за дорученням замовника на власний ризик поставляти продукцію (продукти харчування, мука, та ін. товари за замовленням) за договірною ціною. Товар поставляється у строки та в місці за погодженням замовника. Сума договору за попередньою домовленістю складає 300 000 грн., крім того ПДВ - 60 000 грн. Також за умовами договору передбачена поетапна оплата вартості поставлених товарів в безготівковій формі.

На підтвердження виконання умов договору поставки позивачем надано видаткові накладні всього на загальну суму 558 733,89 грн., в т.ч. ПДВ - 111 746,80 грн., які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV, а саме містять підписи відповідальних осіб за відвантаження та отримання товару, одиницю виміру, кількість поставленого товару, а також розкривають зміст господарської операції з придбання обумовленого договором від 01.10.10р. №01/10 товару.

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_4 особисто отримував товарно-матеріальні цінності від ФОП ОСОБА_5 Приймання товарів здійснювалися за місцем здійснення ФОП ОСОБА_4 підприємницької діяльності, а саме за адресою: АДРЕСА_1

Матеріали справи свідчать про те, що вказане приміщення знаходиться у позивача на правах оренди, що підтверджується договором суборенди нежитлового приміщення від 01.10.10р. №15, укладеного між ФОП ОСОБА_4 (як суборендарем) та ФОП ОСОБА_6 (як орендарем) щодо платного строкового користування частинами торгівельних площ, території, загальною площею 46 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та додаткової угоди від 01 жовтня 2010 року до нього, актом передачі-приймання об'єкта суборенди від 01.10.10р.

Перевезення придбаних товарів здійснювалося постачальником за допомогою власних чи орендованих транспортних засобів, що виключає необхідність в оформленні товарно-транспортних накладних.

На підтвердження наявності транспортних засобів у ФОП ОСОБА_5 позивачем надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на вантажний малотонажний фургон-В Mersedes-Bens Vito 109 CDI та на вантажний малотонажний фургон-В Peugeot Boxer.

Окрім того, ФОП ОСОБА_5 надано суду письмові пояснення, у яких останній підтвердив наявність господарських відносин між ним та позивачем, а також надав підтверджуючі документи, а саме: податкові накладні, платіжні доручення тощо (а/с 35, том 11).

Поміж тим, позивачем в підтвердження реальності господарських операцій надано письмові відомості про перелік виробничого обладнання, що використовується позивачем у господарській діяльності (без надання документальних доказів придбання ФОП ОСОБА_4 такого обладнання, послуг з сервісного обслуговування та/або ремонту обладнання); технологічні картки на продукцію власного виробництва; трудові договори, укладені протягом 2010 - 2011 років між ФОП ОСОБА_4 і фізичними особами.

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

У даному випадку, як свідчать обставини справи та вірно встановлено судом першої інстанції товар на умовах договору від 01.10.10р. №01/10 придбавався позивачем з метою реалізації на користь ЗАТ Універсам Київ вже готової продукції (власне виробництво) на умовах договору від 31.12.10р. №2014 щодо поставки продукції. В підтвердження постачання на корись ЗАТ Універсам Київ виробленої позивачем продукції (слойка, піца, бублик, тощо) матеріали справи містять податкові накладні та видаткові накладні, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV.

Заперечень та зауважень щодо поставленої позивачем на користь ЗАТ Універсам Київ готової продукції матеріали справи не місять.

На момент здійснення позивачем господарських операцій, ФОП ОСОБА_5 був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та як платник ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Матеріали справи свідчать про те, що контрагентом позивача належним чином відображались господарській операції з позивачем у податковому обліку.

Також не заслуговують на увагу і покликання апелянта на недобросовісність намірів ФОП ОСОБА_5, з огляду на те, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для такого контрагента, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Варто також зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування чи перевірки законності їх створення (заснування), а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Отже, добросовісний платник податку не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

У даному випадку, податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з вказаним контрагентом.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарській операції на час її виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Натомість позивачем надано підтверджуючі документи наявності у ФОП ОСОБА_5 достатніх трудових та виробничих потужностей на здійснення взятих на себе зобов'язань за умовами договору поставки від 01.10.10р. №01/10.

Не заслуговують на увагу покликання податкового органу на акти ДПІ у Миронівському районі Київської області від 19.01.12р. №4/17-1/НОМЕР_1 Про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість з ТОВ Інтертраст Ко ЛТД , ПП Валаам і ТОВ Енергокомтек за період з 01.12.10р. по 31.10.11р. , від 08.02.12р. №17/17-1/НОМЕР_1 Про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Енергокомтек за період з 01.11.11р. по 30.11.11р. ; ДПІ у Миронівському районі Київської області від 14.06.12р. №70/17-0/НОМЕР_1 Про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Демос за період з 01.12.11р. по 29.02.12р. , з огляду на те, що у межах проведених перевірок господарські операції саме з позивачем податковим органом не досліджувались.

У свою чергу, позивач не може нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства по ланцюгу поставки.

У справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Таким чином, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Щодо господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_5, які виникли на підставі укладених договорів від 02.01.11р. №9 на виконання робіт та послуг та від 01.10.11р. №101 на виконання робіт та послуг, колегія суддів зазначає, що відносини які виникли на підставі вказаних договорів та у спірний період, були предметом дослідження у справі №2а-11071/12/2670, за результатом розгляду якої судом було встановлено реальність господарських операцій за вказаними правочинами та надано висновок про фактичне вчинення дій на зміну стану господарюючих суб'єктів за ними. Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.12р. у вказаній справі набрала законної сили згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.12р.

Так, відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

За наведених обставин та правових норм колегія, суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовані.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.16р. у справі №826/4565/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.16р. у справі №826/4565/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Кузьмишина О.М.

Повний текст ухвали складений: 10.03.17р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б.

Кузьмишина О.М.