Постанова

від 07.03.2017 по справі 820/6406/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

07 березня 2017 р. Справа № 820/6406/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №250-12, 254-12, 256-12, 257-12, 258-12, 259-12 від 23.06.2016 року про зобов'язання сплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, земельного податку з фізичних осіб.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкові повідомлення-рішення №250-12, 254-12, 256-12, 257-12, 258-12, 259-12 від 23.06.2016 року винесені Південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області про сплату земельного податку з фізичних осіб з протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову позову заперечував з підстав необґрунтованості, на зазначив, що ОСОБА_1 має у користуванні земельні ділянки на території Андріївської сільської ради Кегичівського району загальною площею 22,0694 га, із них 19.86 га земельні ділянки, що належать на праві приватної власності йому, згідно державних актів на праві приватної власності на землю. У зв'язку зазначеним винесені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов, посилаючись на порушення відповідачем норм діючого законодавства.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову та додаткових поясненнях.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 24.06.2016 року в приміщенні Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області отримав супровідний лист №1763/7/20-16-15-44 від 24.06.2016 та податкові повідомлення - рішення № 250-12, 251-12, 252-12, 253-12, 254-12, 255-12, 256-12, 257-12, 258-12, 259-12 від 23.06.2016 року на сплату земельного податку з фізичних осіб, код платежу 18010700, за 2014-2016 роки (а.с.10).

При цьому не погодившись з частиною отриманих податкових повідомлень-рішень, а саме: №250-12, 254-12, 256-12, 257-12, 258-12, 259-12 від 23.06.2016 року позивач, користуючись своїм правом передбаченим ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржив останні в адміністративному порядку.

При цьому рішенням про результати розгляду скарг від 05.09.2016 року №2827/20-40-10-01-14 Головним управлінням ДФС у Харківській області скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкової повідомлення-рішення без змін (а.с.25).

В подальшому позивачем направлено скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами чого рішенням про результати розгляду скарги від 09.11.2016 року №11847/к/99-99-11-03-01/25 скаргу позивача було залишено без задоволення (а.с. 27-28).

З матеріалів справи встановлено та сторонами по справі під час судового розгляду не заперечувалося, що позивач, ОСОБА_1, згідно з державними актами на право приватної власності на землю володіє на праві приватної власності земельними ділянками загальною площею 19,86 га, а саме: земельна ділянка (пай) за межами с. Андріївка площею 14,46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт на право власності серія І-ХР №004980 від 04.01.2000) та земельною ділянкою (пай) за межами с. Андріївка площею 5,4 га для ведення селянського (фермерського) господарства (державний акт на право власності серія ХР №15-11-00118 від 17.01.1998).

При цьому за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що позивач є керівником юридичної особи - фермерського господарства Лідія - А , код ЄДРПОУ 34079644, юридична адреса - с. Андріївка, Кегичівського району. Харківської області, зареєстрованого 10.02.2006 року, основна форма діяльності відповідно до КВЕД: 01.11.0 вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, що підтверджено наявною в матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 30 від 09.03.2006 року.

З наданих представником позивача та позивачем під час судового розгляду справи пояснень судом встановлено, що Фермерське господарство Лідія - А провадить свою діяльність на земельних ділянках, що були передані позивачу у приватну власність на підставі:

- рішення XI сесії XXII скликання Кегичівської районної Ради народних депутатів від 23.04.1997 року, земельна ділянка площею 5,40 га, яка розташована на території Андріївської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення селянського і фермерського) господарства, державний акт на право приватної власності на землю серії ХР-15-00-001118 від 17.01.1998 року;

- рішення Андріївської сільської Ради народних депутатів № 5 від 26.07.1999 року, земельна ділянка площею 14,46 га, яка розташована на території Андріївської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право приватної власності на землю І-ХР № 004980 від 04.01.2000 року.

ФГ Лідія - А , код ЄДРПОУ 34079644, юридична адреса - с. Андріївка, Кегичівського району, Харківської області, має статус платника єдиного податку четвертої групи, що підтверджується довідками № 161/10/20-15-40 від 04.03.2015 року та № 181/10/20-15-40-26 від 02.03.2016 року, виданими територіальними органами ДФС у Харківській області.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що ФГ Лідія - А у відповідності до норм діючого законодавства до контролюючого органу подано статистична інформація про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2014 року (а.с. 44-48), податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку за 2014 рік (а.с. 49-53), статистична інформація про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2015 року (а.с. 58-61), податкова декларація з фіксованого сільськогосподарського податку за 2015 рік (а.с. 62-65), податкова декларація з фіксованого сільськогосподарського податку за 2015 рік (а.с.67-70).

З огляду та дослідження вказаних документів судом встановлено, що ФГ Лідія - А зокрема використовуються земельні ділянки належні позивачу на праві приватної власності, що також підтверджено довідками виданими Відділом Держземагенства у Кегичівському районі Харківської області (а.с. 54, 66).

Матеріали справи містять докази сплати ФГ Лідія - А фіксованого сільськогосподарського податку.

При цьому, як встановлено під час судового розгляду справи Південною ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 23.06.2016 року винесено на ім'я ОСОБА_1 податкові повідомлення - рішення:

- № 250-12 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у сумі 406,57 грн за 2016 рік за пай 5,4 га,

- №254-12 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у сумі 1088,69 грн за 2016 рік за пай 14,46 га,

- №256-12 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у сумі 69,40 грн за 2015 рік за пай 5,4 га,

- №257-12 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у сумі 363,09 грн за 2014 рік за пай 14,46 га,

- №258-12 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у сумі 135,59 грн за 2014 рік за пай 5,4 га,

- №259-12 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у сумі 453,61 грн року, за 2015 рік за пай 14,46 га.

Представником відповідача під час судового розгляду справи вказано, що договори оренди землі на користування земельними ділянками між ФГ "Лідія-А" та позивачем не укладалися, а отже право користування вказаними земельними ділянками не оформлено, а отже податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 року №2768-III , а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Відповідно до приписів підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV Про оренду землі зі змінами та доповненнями оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Отже, слід дійти висновку, що обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-111 (далі - Земельний кодекс України) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень .

У відповідності до п. 287.2 ст. 287 ПК України облік фізичних осіб-платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України від 19.06.2003 №973-ІV Про фермерське господарство , у редакції, яка діяла станом на момент створення позивачем ФГ "Лідія-А", тобто 10.02.2006 року, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до абз. 1 ст. 7 Закону України від 19.06.2003 №973-ІV Про фермерське господарство , у редакції, яка діяла станом на момент створення позивачем ФГ "Лідія-А", тобто 10.02.2006 року, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що отримання позивачем земельних ділянок передання позивачу у приватну власність на підставі земельної ділянки площею 5,40 га, яка розташована на території Андріївської сільської ради, відбулося з визначенням цільового призначення - для ведення селянського (фермерського) господарства та земельної ділянки площею 14,46 га, яка розташована на території Андріївської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до приписів ст. 8 Закону України від 19.06.2003 №973-ІV Про фермерське господарство , у редакції, яка діяла станом на момент створення позивачем ФГ "Лідія-А", тобто 10.02.2006 року, після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації.

Отже, як встановлено з наданих представником позивача та позивачем пояснень на земельних ділянках отриманих позивачем у приватну власність було створено ФГ "Лідія-А".

З огляду на наявні в матеріалах справи докази судом встановлено, що ФГ "Лідія-А" використовує вказані земельні ділянки та зареєстроване як юридична особа у відповідності до норм діючого на момент реєстрації законодавства.

Згідно з приписами ст. 31 Закону України Про фермерське господарство , у редакції чинній на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, - оподаткування фермерського господарства провадиться у порядку, встановленому законом.

Нормами п. 269.2 ст. 269 Податкового кодексу України передбачені особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Частиною четвертою п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України вказано на те, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Аналогічна інформація міститься на офіційному сайті Інформаційного - довідкового департаменту ДФС (наявна у додатках до цієї скарги), у якій зазначається, що платники єдиного податку четвертої групи, які є власниками/користувачами земель сільськогосподарського призначення га/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються такими платниками для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

З врахуванням зазначеного та виходячи з того, що правом володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у приватній власності позивача, здійснює фермерське господарство, зареєстроване належним чином в якості юридичної особи, яке здійснює сплату фіксованого сільськогосподарського податку, суд приходить до висновку, що нарахування земельного податку з фізичних осіб позивачу є протиправним, оскільки фізична особа, яка отримала у власність для ведення фермерського господарства земельні ділянки здійснює діяльність на цих землях не особисто, а через створену ним юридичну особу фермерське господарство.

Щодо посилання представника відповідача у наданих до суду письмових запереченнях на правові норми п. 281.3 ст. 281 Податкового кодексу України де вказано, що від сплати податку звільняються власники земельних ділянок, земельних часток за умови передачі земельних ділянок та земельних часток в оренду платнику податку четвертої групи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з ч. 4, 5 ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення та на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на момент передачі позивачу земельних ділянок у власність, передбачено, що договір оренди земельної ділянки, що перебуває у власності громадян або юридичних осіб, укладається між власником і особою, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду, в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється у випадку поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

Частиною 1 ст. 31 Земельного кодексу України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.

Отже, суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаних посилань представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №250-12, 254-12, 256-12, 257-12, 258-12, 259-12 від 23.06.2016 року підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №250-12, 254-12, 256-12, 257-12, 258-12, 259-12 від 23.06.2016 року про зобов'язання сплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, земельного податку з фізичних осіб

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдеяст одна) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39856317).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 березня 2017 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.