Ухвала

від 06.04.2017 по справі 820/6406/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 р.Справа № 820/6406/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2017р. по справі № 820/6406/16

за позовом ОСОБА_1

до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Південна ОДПІ, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №250-12, 254-12, 256-12, 257-12, 258-12, 259-12 від 23.06.2016 року про зобов'язання сплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, земельного податку з фізичних осіб.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення №250-12, 254-12, 256-12, 257-12, 258-12, 259-12 від 23.06.2016 року про зобов'язання сплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, земельного податку з фізичних осіб.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдеяст одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39856317).

Не погодившись з цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Учасники адміністративного процесу були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 06.04.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач, ОСОБА_1, згідно з державними актами на право приватної власності на землю володіє на праві приватної власності земельними ділянками загальною площею 19,86 га, а саме: земельна ділянка (пай) за межами с. Андріївка площею 14,46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт на право власності серія НОМЕР_5 від 04.01.2000) та земельною ділянкою (пай) за межами с. Андріївка площею 5,4 га для ведення селянського (фермерського) господарства (державний акт на право власності серія НОМЕР_4 від 17.01.1998).

При цьому, позивач є керівником юридичної особи - фермерського господарства "Лідія - А", код ЄДРПОУ 34079644, юридична адреса: с. Андріївка, Кегичівського району. Харківської області, зареєстрованого 10.02.2006 року, основна форма діяльності відповідно до КВЕД: 01.11.0 вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, що підтверджено наявною в матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 30 від 09.03.2006 року.

Фермерське господарство "Лідія - А" провадить свою діяльність на земельних ділянках, що були передані позивачу в приватну власність на підставі:

- рішення XI сесії XXII скликання Кегичівської районної Ради народних депутатів від 23.04.1997 року, земельна ділянка площею 5,40 га, яка розташована на території Андріївської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства, державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 17.01.1998 року;

- рішення Андріївської сільської Ради народних депутатів № 5 від 26.07.1999 року, земельна ділянка площею 14,46 га, яка розташована на території Андріївської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_3 від 04.01.2000 року.

ФГ "Лідія - А", код ЄДРПОУ 34079644, юридична адреса: с. Андріївка, Кегичівського району, Харківської області, має статус платника єдиного податку четвертої групи, що підтверджується довідками № 161/10/20-15-40 від 04.03.2015 року та № 181/10/20-15-40-26 від 02.03.2016 року, виданими територіальними органами ДФС у Харківській області.

За наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що ФГ "Лідія - А" відповідно до норм чинного законодавства до контролюючого органу подано: статистичну інформацію про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2014 року (а.с. 44-48), податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку за 2014 рік (а.с. 49-53), статистичну інформацію про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2015 року (а.с. 58-61), податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку за 2015 рік (а.с. 62-65), податкова декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку за 2015 рік (а.с.67-70).

З дослідження вказаних документів встановлено, що ФГ "Лідія - А", зокрема, використовуються земельні ділянки належні позивачу на праві приватної власності, що також підтверджено довідками, виданими Відділом Держземагентства у Кегичівському районі Харківської області (а.с. 54, 66).

Матеріали справи містять докази сплати ФГ "Лідія - А" фіксованого сільськогосподарського податку.

При цьому, Південною ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 23.06.2016 року винесено на ім'я ОСОБА_1 наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 250-12 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у сумі 406,57 грн. за 2016 рік за пай 5,4 га;

- №254-12 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у сумі 1088,69 грн. за 2016 рік за пай 14,46 га;

- №256-12 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у сумі 69,40 грн. за 2015 рік за пай 5,4 га;

- №257-12 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у сумі 363,09 грн. за 2014 рік за пай 14,46 га;

- №258-12 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у сумі 135,59 грн. за 2014 рік за пай 5,4 га;

- №259-12 про визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб у сумі 453,61 грн. року, за 2015 рік за пай 14,46 га.

ОСОБА_1 24.06.2016 року в приміщенні Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області отримав супровідний лист №1763/7/20-16-15-44 від 24.06.2016р. та податкові повідомлення - рішення № 250-12, 251-12, 252-12, 253-12, 254-12, 255-12, 256-12, 257-12, 258-12, 259-12 від 23.06.2016 року на сплату земельного податку з фізичних осіб, код платежу 18010700, за 2014-2016 роки (а.с.10).

Не погодившись з частиною отриманих податкових повідомлень-рішень, а саме: №250-12, 254-12, 256-12, 257-12, 258-12, 259-12 від 23.06.2016 року позивач, користуючись своїм правом, передбаченим ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржив останні в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду скарг від 05.09.2016 року №2827/20-40-10-01-14 Головним управлінням ДФС у Харківській області скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.25).

В подальшому позивачем направлено скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої рішенням від 09.11.2016 року №11847/к/99-99-11-03-01/25 скаргу позивача залишено без задоволення (а.с. 27-28).

Не погодившись з вищезазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 року №2768-III , а справляння плати за землю - Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі - ПК) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 цього ж Кодексу є податком і справляється в формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 06.10.1998р. № 161-XIV "Про оренду землі" зі змінами та доповненнями, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Отже, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-111 передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень".

Відповідно до п. 287.2 ст. 287 ПК України облік фізичних осіб-платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України від 19.06.2003р. №973-ІV "Про фермерське господарство", в редакції, яка діяла станом на момент створення позивачем ФГ "Лідія-А", тобто 10.02.2006 року, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до абз. 1 ст. 7 Закону України від 19.06.2003р. №973-ІV "Про фермерське господарство", в редакції, що діяла станом на момент створення позивачем ФГ "Лідія-А", тобто 10.02.2006 року, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

За наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що отримання позивачем земельних ділянок передання позивачу в приватну власність на підставі земельної ділянки площею 5,40 га, яка розташована на території Андріївської сільської ради, відбулося з визначенням цільового призначення - для ведення селянського (фермерського) господарства та земельної ділянки площею 14,46 га, яка розташована на території Андріївської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до приписів ст. 8 Закону України від 19.06.2003р. №973-ІV "Про фермерське господарство", в редакції, що діяла станом на момент створення позивачем ФГ "Лідія-А", тобто 10.02.2006 року, після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації.

Отже, як встановлено з наданих представником позивача та позивачем пояснень, на земельних ділянках, отриманих позивачем у приватну власність, було створено ФГ "Лідія-А".

З огляду на наявні в матеріалах справи документи встановлено, що ФГ "Лідія-А" використовує вказані земельні ділянки та зареєстроване як юридична особа відповідно до норм чинного на момент реєстрації законодавства.

Згідно з приписами ст. 31 Закону України "Про фермерське господарство", в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оподаткування фермерського господарства провадиться у порядку, встановленому законом.

Нормами п. 269.2 ст. 269 Податкового кодексу України передбачені особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Частиною четвертою п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України вказано на те, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Аналогічна інформація міститься на офіційному сайті Інформаційного - довідкового департаменту ДФС, у якій зазначається, що платники єдиного податку четвертої групи, які є власниками/користувачами земель сільськогосподарського призначення га/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються такими платниками для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

З урахуванням зазначеного та виходячи з того, що правом володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у приватній власності позивача, здійснює фермерське господарство, зареєстроване належним чином в якості юридичної особи, яке здійснює сплату фіксованого сільськогосподарського податку, нарахування земельного податку з фізичних осіб позивачу є протиправним, оскільки фізична особа, яка отримала у власність "для ведення фермерського господарства" земельні ділянки, здійснює діяльність на цих землях не особисто, а через створену ним юридичну особу - фермерське господарство.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правові норми п. 281.3 ст. 281 Податкового кодексу України, де вказано, що від сплати податку звільняються власники земельних ділянок, земельних часток за умови передачі земельних ділянок та земельних часток в оренду платнику податку четвертої групи, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ч. 4, 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення та на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про оренду землі", в редакції, чинній на момент передачі позивачу земельних ділянок у власність, договір оренди земельної ділянки, що перебуває у власності громадян або юридичних осіб, укладається між власником і особою, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду, в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється у випадку поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

Частиною 1 ст. 31 Земельного кодексу України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.

Як зазначалося вище, позивач - ОСОБА_1, згідно з державними актами на право приватної власності на землю володіє на праві приватної власності земельними ділянками загальною площею 19,86 га, а саме: земельна ділянка (пай) за межами с. Андріївка площею 14,46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт на право власності серія НОМЕР_5 від 04.01.2000) та земельною ділянкою (пай) за межами с. Андріївка площею 5,4 га для ведення селянського (фермерського) господарства (державний акт на право власності серія НОМЕР_4 від 17.01.1998).

При цьому, позивач є керівником юридичної особи - фермерського господарства "Лідія - А".

Таким чином, в даному випадку є поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

З огляду на викладене, колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на приписи ст. 28 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 Земельного кодексу України сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності.

Згідно з ч. 2 вказаної статті право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

З аналізу вказаної норми вбачається, що це право засновника підприємства, а не його обов'язок вносити до статутного капіталу земельні ділянки, равно і як його право на укладання цивільно-правових договорів.

Отже, вищезазначені доводи відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення №250-12, 254-12, 256-12, 257-12, 258-12, 259-12 від 23.06.2016 року підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2017р. по справі № 820/6406/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 07.04.2017 р.