Постанова

від 02.03.2017 по справі 824/52/17-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р. м. Чернівці справа № 824/52/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Козак В.Ю.

сторін:

позивач - не з'явився

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області

до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ванчиківці"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Новоселицькому районі Чернівецькій області (далі - позивач) звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ванчиківці» (далі - відповідач) заборгованість по відшкодуванню витрат пов'язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій (Список №2) за період з серпня 2016 р. по січень 2017 р. в сумі 27,48 грн.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по платежах до Пенсійного фонду України, а саме по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за серпень 2016 р. - січень 2017 р. на загальну суму 27,48 грн. Оскільки, заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.

02.03.2017 р. позивачем подано до суду клопотання, в якому просив провести розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності його представника.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на судову практику Чернівецького окружного адміністративного суду в адміністративних справах №824/1574/15-а та № 824/488/16-а.

Частиною 4 ст. 122 КАС України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи приписи ст. 122 КАС України, суд вважає, що подання до суду позивачем клопотання про розгляд справи без його участі, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ванчиківці» (60351, Чернівецька область, Новоселицький район, село Ванчиківці, ЄДРПОУ 03801930) зареєстрований як юридична особа та взятий на облік органах Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме розпорядження про призначення пенсій №142145 від 04.08.2011 р. - ОСОБА_2, 01.08.1959 р. н., призначено пенсію за віком з 25.08.2009 р., умови призначення - жінки - доярки-свинарки.

Як видно із матеріалів справи, управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області на адресу відповідача надіслало розрахунки від 05.12.2016 р. №5912/07 та від 06.01.2107 р. № 130/03, фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з грудня 2016 р. на суму 4,84 грн. та з січня 2017 р. на суму 4,84 грн.

Вказані розрахунки фактичних витрат вручено відповідачу, що підтверджується відмітками про вручення рекомендованих поштових відправлень від 21.12.2016 р. та 18.01.2017 р.

Дослідженням вказаних розрахунків встановлено, що в них зазначено пенсіонера ОСОБА_2, а дата досягнення нею пенсійного віку - 01.08.2017 р.

На думку позивача, заборгованість у сумі 27,48 грн. виникла у відповідача у зв'язку з несплатою сум визначених розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. п. "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" по пенсіонеру ОСОБА_2 за серпень 2016 р. - січень 2017 р.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV) страхувальниками є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктами 6.1 та 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі - Інструкція №21-1) передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.8 Інструкції №21-1 передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Відповідно до п.6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом встановлено, що на момент призначення пенсії на пільгових умовах гр. ОСОБА_2 (25.08.2009 р.), чинне законодавство України (Закони №№400/97-ВР, 1058-ІV, Інструкція №21-1) зобов'язувало її колишнього роботодавця, яким є відповідач, до досягнення нею пенсійного віку передбаченого ст.26 Закону №1058-ІV, відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV, у редакції станом на дату призначення пенсії ОСОБА_2, жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Аналогічна норма існувала і у Законі України Про пенсійне забезпечення , відповідно до ст.12 якого право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Судом встановлено, що гр.ОСОБА_2 народилась 01.08.1959 р., з 25.08.2009 р. їй призначено пенсію на пільгових умовах, а тому за правилами ст. 26 Закону №1058-ІV, (в редакції чинній на дату призначення пенсії на пільгових умовах) право на пенсію за віком в неї виникає з 01.08.2014 р., відповідно обов'язок відшкодувати спірні витрати у відповідача припиняється 01.08.2014 р.

Судовим розглядом встановлено, що на адресу відповідача було надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. З вказаних розрахунків вбачається, що датою досягнення гр.ОСОБА_2 пенсійного віку є 01.08.2017 р.

Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_2 до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами та доповненнями, оскільки остання вийшла на пенсію до прийняття Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Тому на неї не розповсюджується дія Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та включення гр.ОСОБА_2 до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2016 р. та 2017 р.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат пов`язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій за серпень 2016 р. - січень 2017 р. по гр. ОСОБА_2 на загальну суму 27,48 грн. не підлягають задоволенню.

Суд констатує, що постановами Чернівецького окружного адміністративного суду в адміністративних справах №824/1574/15-а від 23.09.2015 р. та № 824/488/16-а від 15.09.2016 р. за позовами управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ванчиківці" про стягнення заборгованості в частині відшкодування пільгової пенсії по громадянці ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову із зазначених вище підстав.

Статтею 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено обов'язок страхувальника виконувати вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 цього Закону управління Пенсійного фонду має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми.

Частиною 1 ст. 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час судового розгляду справи позивач не обґрунтував та не довів правомірність заявлених вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158, 162, 163, 167, КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У відповідності до ст. ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.К. Левицький

Постанова в повному обсязі складена 07 березня 2017 р.