Постанова

від 07.03.2017 по справі 911/3479/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2017 р. Справа№ 911/3479/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Колесник М.П.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - 1 ОСОБА_3

від відповідача - 2 не з`явився

від третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2016 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_5

Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_6

про розірвання договору, визнання недійсним рішення загальних зборів та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до ОСОБА_5 та ПП "Юридична фірма "Брама" про розірвання договору, визнання недійсним рішення загальних зборів та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2016 провадження у справі в частині вимоги про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04.07.2013, укладеного між ОСОБА_4 та громадянином Чеської Республіки ОСОБА_5 припинено. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_4 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2016 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи, апеляційна скарга була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.02.2017.

Ухвалою суду від 09.02.2017 розгляд апеляційної скарги відкладений відповідно до ст. 77 ГПК України до 07.03.2017.

В судове засідання 07.03.2017 з`явився представник позивача та відповідача - 1 та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відповідача - 2 та третя особа в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду скарги повідомлялись належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, наявними в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду скарги з урахуванням наявності поважних причин неможливості явки в призначене судове засідання, суду не подавали.

Колегія суддів, дослідивши наявні матеріали справи, встановивши, що вони є достатніми для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а неявка представника відповідача - 2 та третьої особи не перешкоджає розгляду справи, вони не були позбавлені можливості подати свої заперечення на подану апеляційну скаргу, у випадку необхідності, проти розгляду справи за відсутності такого представника відповідача - 2 та третьої особи не заперечували представник позивача та відповідача - 1, вирішив розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача - 2 та третьої особи.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 1, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

04.07.2013 між ОСОБА_4 (продавець) та громадянином Чеської Республіки ОСОБА_5 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав.

За умовами договору продавець зобов'язався передати, а покупець - прийняти у власність частину частки статутного капіталу у розмірі 70 % Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама".

Згідно п. 3 договору під частиною частки, зазначеними в п. 1 договору, сторони розуміють право власності на корпоративні права Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама", включаючи право власності на статутний капітал у розмірі 353500 грн, що складає 70 % статутного капіталу підприємства, права на управління, отримання прибутку підприємства, активів у разі ліквідації підприємства, а також інші права власника підприємства, передбачені чинним законодавством України та статутом Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама".

Відповідно до п. 5. договору за погодженням сторін продаж частки (корпоративних прав) здійснюється за 353500 грн, що складає 70 % статутного капіталу підприємства, права на управління, отримання прибутку підприємства, активів у разі ліквідації підприємства, а також інші права власника підприємства, передбачені чинним законодавством.

Сторони домовились, що з моменту укладення договору від продавця до покупця переходить право власності на корпоративні права у розмірі 70% статутного капіталу підприємства, включаючи права та обов'язки власника Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама", що належали продавцю до укладення договору. Протягом 30 днів з моменту підписання договору сторони зобов'язуються оформити та зареєструвати у відповідних державних органах зміни до установчих документів (п. 6 договору).

Пунктом 16 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Рішенням власників (учасників) Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама" № 5 від 04.07.2013 ОСОБА_4 відступлено (передано) частково своє право власності на ПП "Юридична фірма "Брама" за попередньою домовленістю, на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав, за номінальною вартістю 353500 грн, що становить 70 % статутного (складеного) капіталу ПП "Юридична фірма "Брама" на користь ОСОБА_5 та прийнято його до складу власників (учасників) підприємства.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що відповідач -1 не виконав умови договору купівлі-продажу корпоративних прав, а саме до встановленого строку не сплатив кошти за відступлені позивачкою 70% частки у статутному капіталі, що є підставою для розірвання договору купівлі-продажу.

Відповідач - 1, заперечуючи проти заявлених вимог, зазначає, що ним передавались кошти позивачу та третій особі, за договором купівлі-продажу корпоративних прав ПП "Юридична фірма "Брама", що підтверджується відповідними розписками, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Предметом позову є вимога про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04.07.2013, укладеного між ОСОБА_4 та громадянином Чеської Республіки ОСОБА_5, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама", оформленого рішенням № 5 від 04.07.2013, виключення зі складу власників (учасників) Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама" громадянина Чеської Республіки - ОСОБА_5.

Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству. Ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно ч. 2 частини ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Частиною першою ст. 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 63 Господарського кодексу України унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Пунуктом 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016 визначено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості справ цієї категорії судам слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 ЦК України, частини п'ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб.

Відповідно до п. 2.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016 до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін:

- спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття;

- спори між акціонерами, АТ та депозитарними установами, пов'язані з укладенням, зміною, розірванням, виконанням або визнанням недійсними договорів про відкриття та обслуговування рахунків у цінних паперах, зазначених у статті 5 Закону України "Про депозитарну систему України";

- спори, пов'язані з управлінням активами корпоративних інвестиційних фондів;

- спори, пов'язані з розподілом майна подружжя, вступом до юридичних осіб спадкоємців, правонаступників, осіб, яким було відчужено частку в статутному капіталі господарських товариств;

- спори про визнання права власності на акції, спори щодо укладення, розірвання, зміни, виконання, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права акціонерів на придбання акцій;

- спори між набувачем права власності на частку в статутному капіталі та учасниками ТОВ або ТДВ про право власності на частку.

Пунктом 3 постанови пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 Про практику розгляду корпоративних спорів визначено, що не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа.

При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки станом на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04.07.2013, укладеного між ОСОБА_4 та громадянином Чеської Республіки ОСОБА_5, власником 100 % статутного капіталу підприємства була ОСОБА_4, а ОСОБА_5 не був учасником підприємства, то на момент укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04.07.2013 між позивачем та першим відповідачем не існувало корпоративних відносин, у зв'язку з чим, спір у справі в частині вимоги про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04.07.2013, укладеного між ОСОБА_4 та громадянином Чеської Республіки ОСОБА_5 не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи вищевикладене, Господарський суд м. Києва правомірно зазначив, що провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04.07.2013, укладеного між ОСОБА_4 та громадянином Чеської Республіки ОСОБА_5, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама", оформленого рішенням № 5 від 04.07.2013, виключення зі складу власників (учасників) Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама" громадянина Чеської Республіки - ОСОБА_5 підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Посилання апелянта на ст. 55 ГПК України, як обґрунтування підвідомчості даного спору саме господарським судам, не приймається до уваги судом апеляційної інстанції, з огляду на особливість правовідносин, що виникли між сторонами в процесі укладання договору купівлі-продажу корпоративних прав, дані правовідносини нормами ГПК не врегульовані в частині підвідомчості, а тому застосуванню підлягали положення, зокрема, постанови пленуму ВГСУ та ВСУ, вище зазначені.

Цитування представником позивача норм Конституції України та Цивільного кодексу України також не приймаються до уваги в даному конкретному випадку, з огляду на специфічність правовідносин між сторонами, з приводу яких виник спір, та з урахуванням суб`єктного складу таких правовідносин, а також положення ст. 12 ГПК України.

Стосовно вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама", оформленого рішенням № 5 від 04.07.2013, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням власників (учасників) Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама" № 5 від 04.07.2013 (а.с. 23) ОСОБА_4 відступлено (передано) частково своє право власності на ПП "Юридична фірма "Брама" за попередньою домовленістю, на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав, за номінальною вартістю 353500 грн, що становить 70 % статутного (складеного) капіталу ПП "Юридична фірма "Брама" на користь ОСОБА_5 та прийнято його до складу власників (учасників) підприємства.

Місцевий суд, відмовляючи у задоволені даної вимоги, обґрунтував це тим, що позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду того, що рішенням загальних зборів учасників Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама", оформленого рішенням № 5 від 04.07.2013 порушено його корпоративні права як учасника підприємства.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується із такою мотивацією суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У п. 2.2.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин" встановлено, що у вирішенні корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

Отже, повернення корпоративних прав позивачу можливо лише шляхом припинення корпоративних правовідносин першого відповідача, як учасника другого відповідача, та застосування механізму поновлення у цих корпоративних правовідносинах позивача, виходячи з приписів чинного законодавства, яким врегульовані правовідносини набуття, припинення корпоративних прав та їх реєстрації.

Відповідно до ст. 89 ЦК України, статей 6, 7 Закону України "Про господарські товариства" юридична особа підлягає державній реєстрації, до Єдиного державного реєстру включаються дані державної реєстрації, встановлені законом відомості про юридичну особу; зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня державної реєстрації.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV, до відомостей, які включаються до Єдиного державного реєстру відноситься перелік засновників (учасників) юридичної особи.

Тобто повернення позивачу корпоративних прав можливе лише шляхом внесення змін до статуту другого відповідача та наступної державної реєстрації змін до установчих документів, однак, для вчинення таких дій учасниками, вони мають бути внесені до Єдиного реєстру та мати повноваження на проведення загальних зборів з питання внесення змін до установчих документів.

В даному конкретному випадку позивач є учасником другого відповідача, проте володіє лише 30% статутного капіталу, що позбавляє його можливості в одноособовому порядку скликати загальні збори та вирішити на ньому питання виключення відповідача - 1 зі складу учасників товариства.

Враховуючи обставини даної справи, особливості правовідносин між сторонами та специфічний характер корпоративних прав, як нематеріального об'єкту, з метою визначення дієвого та ефективного способу захисту порушених прав позивача, судова колегія зазначає про правомірне використання способу захисту, передбаченого законом.

В той же час, колегія суддів зазначає, що такі вимоги не підлягають задоволенню саме з огляду на те, що для визнання в даному конкретному випадку недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама", оформленого рішенням № 5 від 04.07.2013, яким відступлено частково право власності на відповідача - 2 відповідачу - 1, збільшено у зв`язку з цим статутний капітал та доручено директору відповідача - 2 у зв`язку з внесенням всіх зазначених дій, вчинити дії, щодо державної реєстрації змін до статутних документів відповідача - 2, необхідно встановити факт порушення відповідачем - 1 умов договору купівлі-продажу, що є такими, що тягнуть за собою розірвання такого договору, а як зазначалось вище, вирішення даного спору та встановлення вказаних фактів не підвідомче господарським судам України.

Крім того, позивач просив виключити зі складу власників (учасників) Приватного підприємства "Юридична фірма "Брама" громадянина Чеської Республіки - ОСОБА_5.

Місцевий суд, відмовляючи у задоволені даної вимоги, також посилався на норми законодавства, яким визначено порядок та способи захисту порушених прав, вказуючи на те, що такий спосіб захисту, як виключення учасника зі складу ПП не передбачений, зокрема ст. 16 ЦК України, в той же час, колегія суддів не погоджується з такою позицією суду з огляду на те, що в задоволені такої вимоги варто відмовити з тих підстав, що вирішення даного питання не відноситься до компетенції саме суду, оскільки відповідно до положень ЗУ Про господарські товариства виключення учасника товариства із його складу є виключною компетенцією загальних зборів товариства і не може бути делегована іншим органам управління, в тому числі суду.

Відповідно до п. 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016 господарським судам слід виходити з того, що у разі коли законом передбачено прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці повноваження не можуть відповідно до статуту юридичної особи бути надані або делеговані іншим органам цієї особи.

Господарські суди також не можуть приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, у тому числі про внесення змін до установчих документів юридичної особи, включення особи до складу наглядової ради юридичної особи тощо.

Відповідно до п.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 Про деякі питання застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а рішення суду не підлягає зміні.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга ОСОБА_4 залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2016 у справі № 911/3479/15 без змін.

Матеріали справи № 911/3479/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко